Справа № 474/329/18
Провадження № 3/474/120/18
Іменем України
21.06.18 року смт. Врадіївка
Суддя Врадіївського районного суду Миколаївської області Сокол Ф.Г., за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, розглянув справу про адміністративне правопорушення, матеріали по якій надійшли від т.в.о. начальника Доманівського ВП Вознесенського ВП ГУНП в Миколаївській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, гр. України, непрацюючого, проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше до адміністративної відповідальності не притягувався,
в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
встановив:
17.04.2018р. до Врадіївського районного суду Миколаївської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії БД № 260011 від 07.04.2018р., згідно якого07.04.2018р., близько 01 год. 40 хв., по вул. Академіка Павлова смт Доманівка Миколаївської області ОСОБА_1 керував автомобілем марки “ВАЗ-21061”, д/н 48049, ОК в стані алкогольного сп'яніння, огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився на місці за допомогою “Drаger 6810” за № 958 від 07.04.2018р. в присутності двох свідків, результат огляду на стан сп'яніння позитивний та становить 1,48 % проміле. Від проходження огляду в медичному закладі відмовився в присутності двох свідків. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.п. “а” п. 2.9 Правил дорожнього руху та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Під час розгляду справи ОСОБА_1, якому роз'яснені судом положення ст. 268 КУпАП, вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, при обставинах вказаних у протоколі, не визнав повністю, та пояснив, що 07.04.2018р. він, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та його співмешканка ОСОБА_4 разом з двома неповнолітніми дітьми, рухалися в смт. Доманівка на автомобілі марки ВАЗ-21061, який належить ОСОБА_2, та за кермом якого був останній, перебуваючи при цьому в стані алкогольного сп'яніння.
Під час руху, їх зупинили працівники поліції, після чого ОСОБА_2, попрохав його щоб він пересів за кермо автомобіля, і попередив його, якщо він його не по слухає, то працівники поліції заберуть автомобіль на штраф майданчик, він викличе собі автомобіль, а їх залишить в смт. Доманівка разом з дітьми, і сказав йому що у нього все одно посвідчення водія не має, та йому нічого за це не буде, на що останній погодився. Також ОСОБА_1 зазначив, що коли він пересів за кермо автомобіля, останній уже стояв та не здійснював рух, а в замку запалення були відсутні ключі.
ОСОБА_5 працівникам поліції повідомив не правдиві відомості щодо свого прізвище ім'я та по батькові представився ОСОБА_6.
Під час складання протоколу, працівники поліції в салоні автомобіля знайшли барсетку з документами на ім'я ОСОБА_2, та встановили його особу.
Крім того ОСОБА_1 пояснив, що не ознайомлювався з протоколом та іншими документами, оскільки є не грамотним, а підписався в останніх на вимогу працівників поліції. Під час проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння свідка ОСОБА_7 не було, його зупинили пізніше. Після складання протоколу, до нього підійшов ОСОБА_2, і сказав йому, що він домовився з працівниками поліції дати їм кошти щоб ті не складали протокол, на що його співмешканка дала 200 грн. однією купюрою, дві купюри по 500 грн. Загальна сума становила 1200 грн. Потім він разом з ОСОБА_2 підійшли до автомобіля працівників поліції та у відкритий бардачок автомобіля поклали гроші в сумі 1 200 грн.
Пояснення ОСОБА_1 підтверджуються показаннями свідків ОСОБА_4, ОСОБА_3 та частково свідка ОСОБА_2
Так свідок ОСОБА_2 дав показання, що ОСОБА_1 пересів за його проханням за кермо, але до моменту зупинки автомобіля працівниками поліції. Свідок також категорично заперечив щодо передачі працівникам поліції грошових коштів за не складення протоколу про адміністративне правопорушення, однак вказав, що у нього з працівниками поліції розмова з приводу цього питання була, проте працівники поліції на це не погодилися.
Частиною 1 ст. 130 КУпАП, передбачено відповідальність за адміністративне правопорушення, склад якого полягає у керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за що передбачена відповідальність у вигляді накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
При цьому, слід зазначити, що альтернативи застосування іншого адміністративного стягнення санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП не передбачає.
Згідно п.п. “а” п. 2.9 Правил дорожнього руху, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Пунктами 2 та 3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09.11.2015р. (далі - Інструкція) визначено, що огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Згідно п.п. 6 та 7 розділу І Інструкції, огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я).
У відповідності до п.п. 6 та 7 розділу ІІ Інструкції, огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться в присутності двох свідків.
Не можуть бути залучені як свідки поліцейські або особи, щодо неупередженості, яких є сумніви.
Установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
Згідно п. 9 розділу ІІ Інструкції, з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
Відповідно до п. 10 розділу ІІ Інструкції, результати огляду на стан сп'яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (додаток 2) (далі - акт огляду). У випадку установлення стану сп'яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду.
Розділом ІІІ Інструкції визначено порядок проведення огляду на стан сп'яніння в закладах охорони здоров'я і оформлення його результатів.
Відповідно до ст. 266 КУпАП, у разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Відповідно до положення ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно ч.ч. 1-3 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010р. № 23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Положеннями ст.ст. 251, 252 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
У відповідності до вимог ст. 280 КУпАП, орган при розгляді справи зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може гуртуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Частиною 1 ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” визначено, що українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі “Бочаров проти України” (остаточне рішення від 17.06.2011р.), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення “поза розумним сумнівом”. Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумцій щодо фактів.
У своєму рішенні від 10.02.1995р. у справі “Алене де Рібермон проти Франції” Європейський Суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
З наданих матеріалів справи про адміністративне правопорушення неможливо “поза розумним сумнівом” встановити вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з огляду на те, що обставини вчинення адміністративного правопорушення, які зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення, спростовуються поясненнями ОСОБА_1 та свідків ОСОБА_4, ОСОБА_8
Окремо слід зазначити щодо квитанції проведеного тесту за допомогою газового аналізатору “Drаger 6810” за № 958 від 07.04.2018р., згідно якої результат огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 позитивний та становить 1,48 % проміле.
Вказана квитанція тесту не містить посилання на протокол про адміністративне правопорушення, в останній не зазначено прізвище, ім'я та по-батькові інспектора, який проводив огляд на стан алкогольного сп'яніння, а також відсутні жодні відомості щодо особи, стосовно якої проведено такий огляд, жодним чином не ідентифіковані підписи в графах “Підпис інспектора”, “Підпис особи, що тестується”.
Матеріали справи не містить також акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів.
Таким чином, з огляду на приписи ст.ст. 251, 252 та 266 КУпАП, квитанція проведеного тесту за допомогою газового аналізатору “Drаger 6810” за № 958 від 07.04.2018р. не може бути покладена в основу підтвердження факту перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння, та як наслідок вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КупПА, яке полягало в порушенні п.п. “а” п. 2.9 Правил дорожнього руху - керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Вважаю, що фактичні обставини справи не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо винуватості повинні тлумачитися на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам закону, що має суттєве значення для вирішення справи по суті, та унеможливлює винесення постанови про визнання правопорушника винним.
З огляду на викладене, за відсутності інших об'єктивних джерел фактичних даних про обставини, що підлягають доказуванню в цій справі, дані, що відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, не можуть бути покладені в основу судового рішення.
З урахування вищенаведеного, згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження по справі належить закрити, якщо судом встановлено, що в діях особи у відношенні якої, складено протокол про адміністративні правопорушення, відсутні склад адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 3, 7, 9, 130, 221, 247, 284 КУпАП, -
постановив:
Провадження в справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити у зв'язку із відсутню події та складу адміністративного правопорушення.
Скаргу на постанову може бути подано до апеляційного суду Миколаївської області через Врадіївський районний суд протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Ф.Г. Сокол