Справа № 473/2003/18
Номер провадження1-кп/473/247/2018
іменем України
"19" червня 2018 р. м. Вознесенськ
Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6
розглянувши в підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Вознесенську матеріали кримінального провадження №12018150190001017 за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вознесенська Миколаївської області, українця, громадянина України, з базовою вищою освітою, не працюючого, не одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,
у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.190 КК України,
02.06.2018 року приблизно о 13.30 год. ОСОБА_6 прибув за адресою: АДРЕСА_2 , до магазину «Молоток», маючи при собі предмет, який не є національною валютою України гривнею, а є сувеніром, схожим на купюру номіналом 500 гривень, та знаючи про це, вирішив шляхом обману продавця вказаного магазину ОСОБА_7 розраховуватись за придбаний товар таким сувеніром. Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном, умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, шляхом обману продавця торгівельного магазину «Молоток» ОСОБА_7 , ОСОБА_6 розрахувався за придбаний товар - набір інструментів «Сталь» на суму 1300 грн. сувеніром схожим на купюру номіналом 500 грн. в кількості трьох папірці, на загальну суму 1500 грн. та отримав здачу у розмірі 200 грн., чим завдав потерпілому ФОП « ОСОБА_4 » матеріальну шкоду на загальну суму 1500 грн. В подальшому, утримуючи при собі гроші у сумі 200 грн. та набір інструментів «Сталь» з місця події зник та даним майном розпорядилась на власний розсуд.
Своїми діями ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 190 КК України, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство).
12 червня 2018 року між потерпілим ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_6 була укладена угода про примирення.
Обвинувачений ОСОБА_6 в підготовчому судовому засіданні винним себе в скоєні вищевказаного злочину визнав повністю.
Відповідно до умов вищезазначеної угоди потерпілий та обвинувачений у кримінальному провадженні № 12018150190001017 за спільною ініціативою та обопільною згодою у відповідності до ст.ст. 468, 469, 471 КПК України уклали угоду про примирення, в якій виклали формулювання обвинувачення та його правову кваліфікацію за ч.1 ст.190 КК України, яка ніким не оспорюється, зазначили істотні обставини для даного кримінального провадження, відсутність завданої шкоди, а також узгодили призначення покарання обвинуваченому за ч.1 ст.190 КК України, у вигляді штрафу в розмірі 40 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 680 грн. ОСОБА_6 із запропонованим видом та мірою покарання згоден.
У судовому засіданні обвинувачений та потерпілий підтвердили суду, що угода про примирення між ними укладена добровільно, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді
Прокурор у судовому засіданні проти затвердження угоди про примирення не заперечував.
Захисник у судовому засіданні проти затвердження угоди про примирення не заперечував.
Розглядаючи питання про затвердження угоди про примирення між потерпілим ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_6 суд виходить з наступного.
Відповідно до п.1 ч.1ст.468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та обвинуваченим.
Згідно ч.3 ст.469 КПК України угода про примирення між потерпілим та обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Під час судового засідання, встановлено, що ОСОБА_6 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України - яке відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до злочинів невеликої тяжкості.
Обвинувачений свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, визнав повністю, цілком розуміє права визначені п.1 ч.5 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені п.1 ч.1 ст.473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом та наполягає на затвердженні угоди про примирення.
Суд переконався, що укладення угод сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Перевіривши угоду про примирення на її відповідність вимогам чинного КПК України, суд прийшов до висновку, що зазначена угода у повному обсязі відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки вона містить всі необхідні реквізити, визначені статтею 471 КПК України, зокрема, найменування сторін, формулювання обвинувачення та його правову кваліфікацію із зазначенням частини статті закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, відсутність матеріальних збитків, завданих злочином, узгоджене покарання та згода сторін на призначення покарання, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 КПК України, наслідки невиконання угоди, дата її укладення та підписи сторін.
Дослідивши угоду про примирення, вислухавши доводи сторін, суд вважає, що укладена між потерпілим ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_6 угода відповідає вимогам КПК України, дії обвинуваченого ОСОБА_6 за ч.1 ст.190 КК України кваліфіковано правильно, умови угоди не суперечать інтересам суспільства і не порушуються права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, сторони примирились добровільно, обвинувачений може виконати взяті на себе за угодою зобов'язання, фактичні підстави для визнання винуватості наявні, узгоджена міра покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, визначених ст. 65 КК України.
Суд вважає, що ОСОБА_6 можливо призначити покарання зазначене в угоді, так як він щиро покаявся в скоєні злочину, добровільно відшкодував завдані потерпілому збитки.
З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що укладена між потерпілим ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_6 угода про примирення від 12 червня 2018 року підлягає затвердженню.
На підставі викладеного, керуючись ч.2 ст. 373, ст. ст.374, 474, 475 КПК України, суд
Угоду про примирення від 12 червня 2018 року , що укладена у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018150190001017, між потерпілим ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_6 , затвердити.
ОСОБА_6 визнати винним в скоєні злочину, передбаченого ч.1 ст.190 КК України та, на підставі угоди про примирення від 12 червня 2018 року , призначити йому покарання у вигляді штрафу в розмірі 40 (сорока) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 680 (шістсот вісімдесят) грн.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Миколаївської області через Вознесенський міськрайонний суд протягом 30 (тридцяти) днів усіма учасниками процесу з моменту його проголошення, з підстав, передбачених ст.394 КПК України.
Суддя ОСОБА_1