Справа № 463/584/18 Головуючий у 1 інстанції: Мармаш В.Я.
Провадження № 22-ц/783/697/18 Доповідач в 2-й інстанції: Шеремета Н. О.
Категорія: 81
21 червня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого - судді: Шеремети Н.О.
суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.
секретаря: Цапа П.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу судді Личаківського районного суду м. Львова від 07 лютого 2018 року, -
ОСОБА_2 звернулась зі скаргою про визнання протиправної оцінки майна та її скасування, зобов'язання Личаківського ВДВС ГТУЮ у Львівській області провести процедуру визначення вартості майна боржника за взаємною згодою сторін виконавчого провадження, а у разі недосягнення згоди призначити повторну експертизу із залученням кваліфікованого експерта.
Оскаржуваною ухвалою судді у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_2 відмовлено
Ухвалу судді оскаржила ОСОБА_2, в апеляційній скарзі просить ухвалу суду скасувати, справу направити до суду першої інстанції для розгляду. Апелянт зазначає, що оскарження результатів визначення вартості майна виконавцем, передбачене ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження». Заявником, в даному випадку, у відповідності до п. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», подано скаргу до суду, який видав виконавчий документ, а саме, до Личаківського районного суду м. Львова. Щодо вимоги про оскарження оцінки майна, визначеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, апелянт зазначає, що згідно п. 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання є учасником виконавчого провадження, а не посадовою особою державної виконавчої служби і його звіт про оцінку майна є результатом практичної діяльності фахівця оцінювача, а не актом державного органу. Тому вимоги заявника в частині оскарження оцінки майна, визначеної за результатами рецензування, підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства. Такі вимоги сторони виконавчого провадження розглядаються не у позовному провадженні, а як оскарження рішення державного виконавця про оцінку майна в процесуальному порядку, передбаченому розділом VII Цивільного процесуального кодексу України, оскільки є процесуальною дією державного виконавця незалежно від того, яка конкретно особа (сам державний виконавець, залучений ним суб'єкт оціночної діяльності чи особа, яка рецензувала звіт про оцінку майна) здійснювала відповідні дії, так як виконавчо-процесуальні відносини виникли між сторонами виконавчого провадження та державним виконавцем і між державним виконавцем та суб'єктом оціночної діяльності.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягає до задоволення з врахуванням наступного.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суддя виходив з того, що дана справа не підлягає розглядові в порядку цивільного судочинства.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на таке.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів ( ч.1 ст. 4 ЦПК України).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. (ст. 5 ЦК України)
Згідно з ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом,у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до ч. 1 ст. 287 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб
Відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 8 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби при виконанні вироків, підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_2 в поданій нею скарзі просить визнати протиправною оцінку майна, скасувати оцінку описаного та арештованого майна, оцінка якого проведена в процесі виконання вироку суду в частині конфіскації майна засудженого; зобов»язати Личаківский ВДВС м. Львова ГТУЮ у Львівській області провести процедуру визначення вартості майна боржника за взаємною згодою сторін виконавчого провадження, а у разі недосягнення згоди призначити повторну експертизу із залученням кваліфікованого експерта.
Зі змісту скарги ОСОБА_2 вбачається, що скарга щодо проведеної експертом оцінки майна, подана до суду в порядку цивільного судочинства при виконанні державним виконавцем вироку суду, ухваленого в порядку КПК України, в частині конфіскації майна засудженого, що є відповідно до КК України є мірою покарання.
Тобто, скаржник не погоджується з оцінкою вартості майна, яке підлягає конфіскації, при тому, що конфіскація майна застосована судом при постановленні вироку, як міра покарання за вчинене кримінальне правопорушення.
З матеріалів справи вбачається, що оцінка майна, з якою не погоджується скаржник, і яку просить визнати недійсною та скасувати її, не проводилася з метою виконання вироку суду в частині розгляду цивільного позову у кримінальній справі.
За вищенаведених обставин, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про те, що оскарження ОСОБА_2 результатів оцінки майна, яка була проведена з метою виконання вироку суду в частині конфіскації майна, яка, як міра покарання, була застосована до засудженого за вчинене кримінальне правопорушення, не підлягає розглядові в порядку цивільного судочинства.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильного висновку судді першої інстанції.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи те, що оскаржувана ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Ухвалу судді Личаківського районного суду м. Львова від 07 лютого 2018 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повна постанова складена 21.06.2018 року.
Головуючий: Шеремета Н.О.
Судді: Ванівський О.М.
Цяцяк Р.П.