Справа № 459/3376/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Кріль М.Д.
Провадження № 22-ц/783/471/18 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.
Категорія: 50
12 червня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого - судді Ніткевича А.В.,
суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.,
секретаря Брикайло М.В.
з участю позивача ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 11 грудня 2017 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визначення розміру аліментів,-
встановила:
В грудні 2016 року представник позивача ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_4 про визначення розміру аліментів.
Вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 24 березня 2016 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/4 частини всіх доходів, починаючи з 26.03.2015 року щомісячно і до його повноліття.
З цього час матеріальний стан ОСОБА_2 змінився, оскільки з 01.08.2016 року позивачу припинено виплату щомісячної допомоги по безробіттю. На даний час позивач не має постійної належно оплачуваної роботи, отримує мінливий дохід внаслідок тимчасових заробітків, з цього доходу сплачує щомісячно 500,00 грн. аліментів на утримання дочки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 за рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 30.05.2014 року.
Враховуючи наведене, просила змінити розмір аліментів стягуваних з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, з 1/4 частини заробітку (доходу) щомісячно на тверду грошову суму 500,00 грн., починаючи з часу звернення з даною заявою щомісячно і до досягнення дитиною повноліття.
Оскаржуваним рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 11 грудня 2017 року в позові відмовлено.
Рішення суду оскаржила представник позивача ОСОБА_3, вважає рішення незаконним, оскільки таке прийняте внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, без врахування фактичних обставин справи та належної оцінки доказів.
Звертає увагу, що суд застосував у даній справі ч. 3 ст. 181 СК України в редакції закону № 20/УІІІ від 17.05.2017 року, яку викладено в новій редакції, за змістом якої спосіб стягнення аліментів визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Покликається на те, що позивач ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом 08.11.2016 року на підставі ст. 192 СК України та мотивував вимоги законодавством, що діяло на момент звернення з позовом, оскільки спірні правовідносини виникли в 2016 році, відтак застосуванню підлягала норма в редакції закону від 15.03.2006 р., яка не обмежувала права платника аліментів звертатись до суду з позовом про зміну способу стягнення аліментів.
Зазначає, що матеріальний стан платника аліментів ОСОБА_2 змінився, що в силу вимог ст. 192 СК України є підставою для зміни розміру аліментів, оскільки з серпня 2016 року йому припинили виплату допомоги по безробіттю, з обліку знятий та на даний час перебуває у пошуку роботи, крім цього сплачує аліменти на утримання іншої дитини за рішенням суду в розмірі 500 грн. Надавати аліменти на утримання сина відповідач згідний добровільно в розмірі 500 грн.
Просить скасувати рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 11 грудня 2017 рокута ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та його представника на підтримання доводів апеляційної скарги, а також заперечення таких зі сторони відповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково виходячи із такого.
Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Частиною 6 цієї ж статті визначено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий суд виходив з того, що з позовом про зміну способу стягнення аліментів (з частки на тверду грошову суму) звернувся платник аліментів, разом з яким не проживає дитина, тому дійшов висновку, що така вимога до задоволення не підлягає, оскільки в силу вимог статті 181 СК України спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Колегія суддів не може погодитись із оскаржуваним рішення враховуючи таке.
Відповідно до ст.ст. 51 Конституції України, 180 СК України, батьки зобов»язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно із ч.ч. 8, 9 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно із ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 24.03.2016 року, задоволено позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2, з участю третьої особи органу державної реєстрації актів цивільного стану - Соснівської міської ради Львівської області, визнано ОСОБА_2 батьком ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 та стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_4 в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісячно, на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, починаючи з 26.03.2015 року до його повноліття (а.с. 81-82).
Згідно розрахунку заборгованості по аліментах при примусовому виконанні виконавчого листа № 459/1083/15 виданого 11.04.2016 р. Червоноградським міським судом Львівської області заборгованість боржника, платника аліментів ОСОБА_2, зі сплати аліментів станом на 06.11.2017 р. складає 26172,91 грн. (а.с. 96).
В свою чергу, відповідно до виконавчого листа № 2/463/440/14, виданого Личаківським районним судом м. Львова 24 грудня 2014 року, з відповідача на користь ОСОБА_8, стягуються аліменти на утримання дитини - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 500 грн. щомісячно починаючи з 27.11.2013 року і до досягнення нею повноліття (а.с. 84).
Звертаючись з позовними вимогами позивач акцентував увагу на те, що на даний час є безробітним та не отримує регулярного доходу (перебивається тимчасовими заробітками), також сплачує аліменти на доньку за іншим судовим рішенням, тому вважав, що є всі підстави для зміни способу стягнення аліментів з частки на тверду грошову суму, оскільки змінився його матеріальний стан та погоджувався сплачувати аліменти в розмір 500 грн.
Статтею 192 Сімейного кодексу України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Тобто, виходячи зі змісту наведених норм, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не є незмінним; а зміна раніше встановленого розміру аліментів можлива за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із батьків та в інших випадках, передбачених Сімейним кодексом.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки), що відповідає правовому висновку, викладеному у Постанові ВСУ від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13.
Тобто, зміна (збільшення) розміру аліментів, стягнутих раніше рішенням суду, із одночасною зміною способу стягнення аліментів зважаючи на конкретні обставини справи є допустимою, оскільки норми СК України імперативної заборони щодо цього не містять, а відповідне право сторони в такому спорі не може заперечуватися.
В свою чергу, редакція статті 181 СК України в частині зміни способу стягнення аліментів, визначеного рішенням суду, за позовом одержувача, прийнята на підставі Закону України № 2037-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів», який набрав чинності 08 липня 2017 року.
Таким чином, відмова суду у задоволенні позовних вимог з покликанням на норму матеріального закону, який діяв на час ухвалення рішення, однак якого не було на час звернення в суд з позовом, не може вважатись обґрунтованою підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення та свідчить про обґрунтованість апеляційної скарги в цій частині.
В свою чергу, змінюючи спосіб стягнення аліментів з платника суд має визначити їх розмір за правилами, встановленими ст. 182 СК України, тобто з урахуванням стану здоров'я та матеріального становища дитини, стану здоров'я та матеріального становища платника аліментів, наявності у платника аліментів інших дітей і інших утриманців, наявності рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, доведених стягувачем аліментів витрат платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інших обставини, що мають істотне значення.
При цьому, суд повинен враховувати встановлені ч. 2 ст. 182 СК України гарантії прав дитини, а саме: розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
За змістом ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» станом на 2018 р. установлено прожитковий мінімум на дитину віком до 6 років: з 1 січня 2018 року - 1492 грн., з 1 липня - 1559 грн., з 1 грудня - 1626 грн.
З долученої до матеріалів справи копії трудової книжки ОСОБА_2 серії НОМЕР_1 від 2004 року, вбачається, що з 01.08.2016 року йому припинено виплату допомоги з безробіття (а.с. 6).
Зазначена обставина, на думку колегії суддів, не може беззаперечно свідчити про те, що у позивача ОСОБА_2 як платника аліментів, змінився матеріальний стан, що в силу статті 192 СК України є підставою для зміни способу стягнення аліментів визначених рішенням суду, оскільки виплата допомоги по безробіттю мала тимчасовий характер, будь які протипоказання здоров»я в частині працевлаштування на роботу у нього відсутні, при цьому позивач не надав належних доказів про те, що вживав заходів до влаштування на роботу, проте йому відмолено у такому.
Відтак, колегія суддів приходить переконання, що стороною позивача не надано достатніх доказів зміни його сімейного стану або такого стану одержувача аліментів, доказів погіршення свого матеріального становища або покращення матеріального становища одержувача аліментів після ухвалення рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 24.03.2016 року, тому позовні вимоги не знайшли свого підтвердження належними та допустимими доказами.
За таких обставин, рішення суду необхідно скасувати, та ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визначення розміру аліментів відмовити з інших підстав, за недоведеністю позовних вимог.
Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 4 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України відсутні підстави для вирішення питання розподілу судових витрат.
Керуючись ст.ст. 259, 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 383 ЦПК України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 11 грудня 2017 року - скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визначення розміру аліментів відмовити за недоведеністю позовних вимог.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складений 13 червня 2018 року.
Головуючий: А.В. Ніткевич
Судді: С.М. Бойко
С.М. Копняк