Справа № 446/212/16-к Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/783/235/17 Доповідач: ОСОБА_2
13 червня 2018 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові кримінальне провадження №12015140220000863 від 24 жовтня 2015 року про обвинувачення
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Кам'янка-Бузька Львівської області, який проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 2 ст. 121 КК України,
за участю учасників судового провадження:
прокурорів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10
захисників ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13
потерпілих ОСОБА_14 , ОСОБА_15
представника потерпілих ОСОБА_16
обвинуваченого ОСОБА_6
за апеляційними скаргами захисників ОСОБА_12 , ОСОБА_13 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_6 , потерпілих ОСОБА_14 та ОСОБА_15 на вирок Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 05 грудня 2016 року,
встановила:
вироком Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 05 грудня 2016 року ОСОБА_6 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України та призначено йому покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі.
Строк відбуття покарання ОСОБА_6 обчислювати з моменту взяття його під варту, тобто з 31 жовтня 2015 року.
У відповідності до вимог ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_6 строк його попереднього ув'язнення з 31 жовтня 2015 року до моменту постановлення вироку з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Цивільний позов ОСОБА_14 до ОСОБА_6 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_14 277 000,00 грн. (двісті сімдесят сім тисяч гривень нуль копійок) як відшкодування завданої моральної шкоди.
Цивільний позов ОСОБА_15 до ОСОБА_6 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_15 20,00 грн. (двадцять гривень нуль копійок) як відшкодування матеріальної шкоди та 100 000,00 грн. (сто тисяч гривень нуль копійок) як відшкодування завданої моральної шкоди.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_14 та ОСОБА_15 до ОСОБА_6 - відмовлено.
Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою, залишено без змін до набрання вироком законної сили.
Вирішено питання з речовими доказами.
Згідно вироку, 24 жовтня 2015 року близько 01:28 год. ОСОБА_6 , перебуваючи у приміщенні нічного клубу "Озон", що знаходиться за адресою: Львівська область, м. Кам'янка-Бузька, вул. Незалежності, 16, на терасі цього приміщення, підійшов з правого боку до ОСОБА_17 , який в цей час стояв та спілкувався із ОСОБА_18 та, керуючись раптово виниклим умислом на спричинення тілесних ушкоджень, перебуваючи у тверезому стані, будучи фізично сильним, несподівано для ОСОБА_18 та ОСОБА_17 , з розмаху, наніс сильний цілеспрямований удар кулаком своєї правої руки в ділянку шиї ОСОБА_17 .
Своїми умисними діями ОСОБА_6 заподіяв ОСОБА_17 тяжкі тілесні ушкодження - закриту тупу травму шиї в рефлексогенній зоні (зоні сино-каротидного вузла) у вигляді крововиливу у м'які тканини (м'язи) шиї в проекції біфуркації загальної сонної артерії зліва, надриву інтими лівої загальної сонної артерії, що призвело до рефлекторної зупинки серцевої діяльності ОСОБА_17 , внаслідок чого, того ж дня, раптово настала смерть ОСОБА_17 .
На вирок суду захисник ОСОБА_12 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу в якій просить оскаржуваний вирок скасувати та закрити провадження на підставі ч. 1 п.2 ст. 284 КПК України.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції було допущено неповноту судового розгляду, оскільки безпідставно з надуманих мотивів не були досліджені обставини, які могли істотно вплинути на законність, обгрунтованість та справедливість вироку. Крім того висновки суду, викладені в судовому рішенні, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження. В результаті цих порушень, судом було неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність - застосовано закон, який не підлягав до застосування.
Зазначає, що в процесі судового слідства у вказаному кримінальному провадженні було оглянуто відеозапис з камери № 13 з якого вбачається,що за декілька хвилин до того як ОСОБА_6 вдарив ОСОБА_17 мав місце конфлікт в приміщенні бару між ОСОБА_17 та іншим чоловіком,а саме ОСОБА_19 , який наніс ОСОБА_17 декілька ударів рукою в тому числі і в ділянку шиї з лівої сторони. Встановлені обставини нанесення ОСОБА_17 вищевказаних ударів вимагали обов'язкового призначення та проведення комісійної судово-медичної експертизи, оскільки така експертиза могла дати відповідь на питання щодо впливу отриманих ударів на стан здоров'я ОСОБА_17 та характер отриманих ушкоджень. Проте, незважаючи на заявлені клопотання у проведенні такої експертизи судом з надуманих мотивів було відмовлено, що підтверджує неповноту судового розгляду.
Наголошує, що проведення комісійної судово-медичної експертизи було необхідним також для підтвердження чи спростування висновків про причину смерті ОСОБА_17 , оскільки наявний в матеріалах кримінального провадження висновок експерта ОСОБА_20 про причину смерті ОСОБА_17 є сумнівним, оскільки судово-медичний експерт ОСОБА_20 незважаючи на вищевказані вимоги норм КПК України вже 30.10.2015 року, будучи допитана в якості експерта,ще до отримання результатів досліджень експерта-гістолога та складання висновку про причину смерті ОСОБА_17 дала покази про те,що смерть останнього наступила в результаті рефлексогенної зупинки серця внаслідок отриманого удару в область шиї, спричинений кулаком.
Звертає увагу, що суд свій висновок про те, що нанесений удар ОСОБА_6 пришовся в область шиї потерпілого ОСОБА_17 обґрунтовує на підставі висновку судово-медичної експертизи, в ході проведення якої встановлено наявність садна на шиї та на підставі запису з камер відеоспостереження, а відтак не може слугувати встановленим доказом місця прикладення сили. Для цього необхідно призначити та провести медико-криміналістичну експертизу.
Підкреслює, що суд, постановляючи рішення допустив ряд перекручень в показах осіб, зокрема в показах ОСОБА_6 , який будучи допитаний в судовому засіданні не визнав себе винним в інкримінованому злочині навіть частково, як це зазначено в рішенні суду і дав покази про те, що з метою запобігти нанесення удару зі сторони ОСОБА_17 його братові ОСОБА_18 , наніс на випередження першим удар ОСОБА_17 в область лівої ключиці останнього. При цьому пояснив суду, що не передбачав та не усвідомлював, що такі його дії можуть привести до будь-яких шкідливих наслідків для здоров'я ОСОБА_17 в тому числі і до його смерті.
Апелянт стверджує, що висновок суду про те, що ОСОБА_6 , наносячи удар ОСОБА_17 діяв з прямим умислом на спричинення тяжких тілесних ушкоджень є безпідставним, надуманим і таким, що не відповідає зібраним матеріалам, ні під час досудового слідства, ні в процесі судового розгляду. Також невірним, всуперч вимогам норм КК України є твердження суду про наявність вольового моменту в діях ОСОБА_6 , який характеризується свідомим припущенням настання смерті ОСОБА_17 , хоча такий вольовий момент присутній при кваліфікації дій з непрямим умислом, однак до настання смерті при кваліфікації дій за ст. 121 КК України особа ставиться необережно.
Наполягає, що дії ОСОБА_6 до моменту нанесення удару ОСОБА_17 та після нанесення удару, коли він надавав разом з іншими присутніми в барі першу необхідну допомогу потерпілому ОСОБА_17 до приїзду машини швидкої допомоги вказують на відсутність як прямого так і непрямого умислу в ОСОБА_6 на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_17 . Окрім того встановлено в ході судового розгляду матеріалів кримінального провадження, що ОСОБА_6 не передбачав настання таких наслідків. Тому дії ОСОБА_6 за умови доведеності факту спричинення саме внаслідок його удару травми шиї можна було би кваліфікувати як вбивство через необережність (ст. 119 КК України.)
На вирок суду обвинувачений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу в якій просить оскаржуваний вирок скасувати, ухвалити новий вирок, визнати його винним у скоєнні злочинів, передбачених ст. 128 та ст. 119 КК України та призначити йому покарання за ст. 128 КК України 1 рік 6 місяців обмеження волі, за ст. 119 КК України 3 роки позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України призначити остаточне покарання у виді 2 років 6 місяців позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнити його від відбування покарання із встановленням іспитового строку на 12 місяців. Зарахувати йому в строк покарання строк попереднього ув'язнення за ч. 5 ст. 72 КК України період з 05 грудня 2016 року до моменту постановлення вироку судом першої інстанції, до набрання вироком законної сили із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що суд неправильно кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 121 КК України, а мав кваліфікувати їх в послідовності після повного завершення, а саме: за ст. 128 КК України необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження, потім за ч. 1 ст. 119 КК України - вбивство вчинене через необережність, далі слід застосувати ст. 70 КК України.
Зазначає, що мав намір захистити ОСОБА_18 , оскільки потерпілий перебував в стані алкогольного сп'яніння, його поведінка була неадекватною, поводився зухвало та агресивно. Підкреслює, що свідомо припускав, що достатньо буде один раз ударити потерпілого і він все зрозуміє, що від нього хочуть, але не припускав, що його удар призведе до його раптової смерті.
Щодо призначеного покарання, стверджує, що суд безпідставно не застосував ст. 69 КК України, оскільки наявні декілька обставин, які пом'якшують покарання, крім цього суд не розглянув можливості призначити покарання з застосуванням ст. 75 КК України. Суд не врахував в повній мірі пом'якшуючі обставини, відсутність обтяжуючих обставин, його особу, часткове визнання ним вини, щире каяття, позитивну характеристику за місцем проживання та навчання, те, що він є студентом, позитивну характеристику після вчинення злочину, його відношення до наслідків, часткове відшкодування моральної та матеріальної шкоди.
На вирок суду потерпілі ОСОБА_14 та ОСОБА_15 подали апеляційну скаргу в якій просять оскаржуваний вирок скасувати в частині призначеного покарання, а в частині вирішення цивільного позову - змінити. Призначити ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі строком на дев'ять років. Цивільний позов ОСОБА_15 в частині стягнення моральної шкоди задовольнити повністю та стягнути з ОСОБА_6 відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_15 в розмірі 200 000 грн. Виключити з мотивувальної частини вироку у останньому абзаці стор. 5 та першому абзаці стор. 5 зворот наступне: «бажаючи захистити ОСОБА_18 , який є йому близьким родичем».
В обгрунтування вказують, що при призначенні покарання поза увагою суду залишились наступні обставини, що мають значення для правильного обрання міри покарання для обвинуваченого, зокрема, що обвинувачений ОСОБА_6 , попри власні так звані вибачення перед потерпілими, висловлені виключно у судових дебатах, в перерві між судовими засіданням висловлював у бік потерпілої ОСОБА_14 грубу лексику, обвинувачений добровільно відшкодовувати заподіяні збитки наміру не мав, часткове відшкодування завданої шкоди було здійснено його батьками, хоча він є повнолітнім. Будучи ще не затриманим, ОСОБА_6 мав можливість здійснити відшкодування заподіяних збитків принаймні на поховання, чого він не зробив. Крім того, на початку слухання справи на запитання суду ОСОБА_6 відповів, що взагалі не визнає цивільного позову, як і своєї вини. А після пересилання поштовим переказом коштів потерпілим ОСОБА_6 навіть не міг назвати суми, яку він начебто відшкодував. Тому можна сказати, що часткове відшкодування моральної шкоди спрямовано на штучне створення обставин, що пом'якшують покарання, що явно не вказує про його виправлення, а лише може свідчити про бажання уникнути реального покарання у виді позбавлення волі.
Звертають увагу, що серед обставин, які суд врахував, як пом'якшуючі є відсутність попередніх судимостей, не перебування на обліках у психо-наркодиспансерах, відсутність психічних захворювань, поведінка обвинуваченого після вчинення злочину, однак вказані обставини не можуть вважатись позитивними чи негативними, оскільки, наявність судимості або стану наркотичного сп'яніння відповідно до ст. 67 КК України можуть утворювати обставини, які обтяжують покарання, а отже сама по собі відсутність обтяжуючої обставини не свідчить про наявність пом'якшуючої. Відсутність психічних захворювань також не може пом'якшувати покарання, оскільки їх наявність тягнула б за собою зовсім інші правові наслідки. Що ж до поведінки обвинуваченого безпосередньо після вчинення злочину, то, на погляд потерпілих, ніякого позитиву у ній не вбачається: знаходився на місці, не розумів що відбувається, сварився із фельдшером ШМД.
Підкреслюють, що призначенні покарання варто звернути увагу на спосіб вчинення злочину, а саме, що удар було нанесено безпричинно, фактично з хуліганських спонукань, підступно та неочікувано для ОСОБА_17 , який не бачив нападника та не мав можливості захиститись.
Крім цього, звертають увагу, що на запитання суду ОСОБА_6 неодноразово зазначав, що не визнає взагалі своєї вини та не визнає зовсім цивільного позову.
Наголошують, що оскаржуваний вирок підлягає зміні в частині вирішення цивільного позову щодо ОСОБА_15 , оскільки рішення суду першої інстанції в цій частині є явно несправедливим та необґрунтованим, оскільки моральна шкода, завдана ОСОБА_15 відповідачем, полягає у пережитих моральних стражданнях внаслідок наступного: усвідомлення самого факту передчасної смерті брата, опори батьків у їх житті, його безповоротної втрати, душевних мук через те, що батьки, виховавши чудового сина, давши йому освіту та підготувавши його до життя, тепер втратили зміст життя, так як твердо переконані, що батьки не повинні хоронити своїх дітей. Усвідомлення глибини страждань батьків, спричиняє мені непомірні моральні страждання, негативних вражень і переживань від похорону мого брата, якому ще жити і жити, численних ритуальних заходів, на яких я знову і знову разом із батьками переживала його втрату, негативних вражень та психологічної травми від споглядання неживого тіла брата, страждань від того, що брат помер не власною смертю, не у відведений йому Богом час, усвідомлення втрат, переживань і зайвих клопотів, понесених близькими і оточуючими, втрати психологічної рівноваги внаслідок порушення сталого побуту, життєвії, зв'язків, звичок, які склалися від спілкування з братом.
На вирок суду захисник ОСОБА_13 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу в якій просить оскаржуваний вирок скасувати та направити справу на новий судовий розгляд в суд першої інстанції в іншому складі.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом було допущено неповноту судового розгляду, оскільки не було допитано в якості свідків, осіб очевидців події, які допитувались на досудовому слідстві.
Наголошує, що судом безпідставно було відмовлено в задоволенні клопотання захисту про проведення додаткової комісійної судово-медичної експертизи з зазначенням відповідних питань з огляду на неповноту первинної експертизи, малий стаж роботи експерта та інших підстав.
Підкреслює, що висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні ним кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 121 КК України, за обставин зазначених у вироку, та кваліфікацію його дій вважає необґрунтованої та такою, що не підтверджується доказами дослідженими під час судового розгляду.
Звертає увагу, що під час інкримінованих подій ОСОБА_6 наніс один єдиний удар покійному ОСОБА_17 , рукою, при чому жодних речей в руках у ОСОБА_21 не було , спеціальних навиків володіння якими би то не було бойовими прийомами він не мав, фізичні дані обидвох хлопців були однакові (вік, вага, ріст, тіло будова тощо). Крім того ОСОБА_6 н до удару ні після нього жодних дій які би свідчили про наявність у нього умислі спрямованого на заподіяння смерті ОСОБА_17 не вчиняв. ОСОБА_22 після поштовху - відвернувся та пішов в іншу від потерпілого сторону і ОСОБА_23 в цей момент все ще стояв - і лише потім коли ОСОБА_22 почув шум позаду себе - він обернувся та побачив, що ОСОБА_23 падає - ОСОБА_6 кииувся надавати йому медичну допомогу та просив викликати йому швидку допомогу . Такі дії ОСОБА_21 підтверджують його слова про небажання заподіяти смерть ОСОБА_24 і свідчать про відсутність умислу на такі наслідки та неможливість їх передбачити.
Вважає, що дії ОСОБА_21 невірно кваліфіковані за ч.2 ст.121 КК України і їх слід кваліфікувати за ст.119 КК України, чого суд 1-ї інстанції не виправив, що призвело до винесення незаконного вироку який підлягає до скасування.
На апеляційні скарги сторони захисту потерпілі ОСОБА_14 та ОСОБА_15 подали заперечення в яких просять апеляційні скарги захисників ОСОБА_25 , ОСОБА_26 та обвинуваченого ОСОБА_6 відхилити. Щодо апеляційної скарги та доповнень до неї захисника ОСОБА_27 вказують, що твердження останнього про ненадання можливості обвинуваченому відстояти свої інтереси в суді є голослівними та не конкретними, наголошують, що суд забезпечив ОСОБА_6 реалізацію права на повноцінну участь у процесі. Стосовно вказаних недоліків журналу судового засідання та технічного носія інформації, то такі на переконання потерпілих не є істотними та не перешкодили і не могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення. Щодо апеляційної скарги захисника ОСОБА_28 , зокрема, зазначають, що в частині суб'єктивної сторони захисник та обвинувачений по-різному пояснюють психічне ставлення ОСОБА_6 та його діяння. Що стосується апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_6 потерпілі вказують, що ніякого стану оборони не існувало, обвинувачений сам зазначав, що не намагався спілкуватись із ОСОБА_29 , модель психічного ставлення обвинуваченого до свого діяння про яку останній зазначає в апеляційній скарзі, описана саме і у вироку суду, не відповідають дійсності твердження ОСОБА_6 , що він частково відшкодував шкоду, частково визнав вину та щиро покаявся.
В додаткових запереченнях наголошують, що покликання захисника ОСОБА_11 на недоліки технічного носія інформації та журналу судового засідання, то такі за своєю суттю не є істотними та такими, що могли перешкодити ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
Заслухавши доповідь судді, виступ обвинуваченого та захисників, які підтримали подані ними апеляційні скарги, а апеляційну скаргу потерпілих заперечили, потерпілих та представника потерпілих, які заперечили апеляційні скарги захисників та обвинуваченого, а апеляційну скаргу потерпілих підтримали, прокурора, який заперечив щодо задоволення апеляційних скарг сторони захисту, обвинуваченого та потерпілих, а стосовно задоволення цивільного позову потерпілих поклався на розсуд суду, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги захисників, обвинуваченого та потерпілих не підлягають до задоволення, з наступних підстав.
В суді апеляційної інстанції обвинувачений ОСОБА_6 пояснив, що не бажав, щоб так сталося. Вказав, що він захищав брата від потерпілого ОСОБА_17 , який вів себе агресивно.
В суді апеляційної інстанції потерпіла ОСОБА_14 пояснила, що обвинувачений ОСОБА_6 знущався над потерпілим ще в школі, конфлікти були раніше, були погрози, обвинувачений несподівано підскочив і наніс удар, просить врахувати, що обвинувачений раніше займався боксом.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.
Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, тобто, умисному тяжкому тілесному ушкодженні, що спричинило смерть потерпілого, при обставинах викладених у вироку, ґрунтується на зібраних у встановленому порядку та досліджених у судовому засіданні доказах.
Зокрема, вина обвинуваченого ОСОБА_6 підтверджується покладеними в основу вироку показами допитаного в судовому засіданні в суді першої інстанції обвинуваченого ОСОБА_6 , який свою вину визнав частково, суду пояснив, що він раніше був знайомий з ОСОБА_17 , як із жителем міста, але між ними не було жодних конфліктів. 23.10.2015р. він дійсно прийшов із ОСОБА_30 та ОСОБА_31 в кафе-бар "Озон", де він не вживав спиртних напоїв і де він зустрів ОСОБА_17 , який на його думку був у стані алкогольного сп'яніння. Зазначив, що ОСОБА_17 вів себе зверхньо. Після цього, через деякий час, він почув крик і побачив як ОСОБА_17 стояв із ОСОБА_18 і щось йому погрожував та кричав до нього. Тут, він - ОСОБА_6 , зреагував та підійшовши відштовхнув своєю правою рукою у область лівої ключиці ОСОБА_17 , прийняв рішення про нанесення удару в будь-яку ділянку тіла, щоб той отямився і усвідомив, що він не правий. Зазначив, що не мав наміру вбивати покійного, просто хотів захистити ОСОБА_18 , який є йому троюрідним братом, а ОСОБА_17 мав ножа, що видалось йому небезпечним. Згодом почув якийсь звук, повернувся і побачив, що ОСОБА_17 впав. Підбігши до нього, він надавав йому першу медичну допомогу водою, нашатирем на що той реагував. Згодом, за хвилин 30 приїхала швидка медична допомога, яка вимірявши йому пульс повідомила, що такий є і забрала в карету швидкої медичної допомоги. А вже згодом, від ОСОБА_18 він дізнався, що ОСОБА_17 помер. Вказав, що він хоч і не визнає себе винним у смерті ОСОБА_17 , однак дуже шкодує за вчинене і просить вибачення у потерпілих. Цивільний позов визнав частково, зокрема щодо матеріальної шкоди повністю, яку вже відшкодував, а щодо моральної зіслався на розсуд суду.
Показами потерпілої ОСОБА_14 , яка в суді першої інстанції пояснила, що вона є матір'ю ОСОБА_17 . Востаннє живим свого сина бачила в обід 23.10.2015р. коли він йшов на роботу, жодних тілесних ушкоджень на ньому не було і він не скаржився на будь-які болі. В ніч з п'ятниці на суботу 24.10.2015р. близько 03:30 год. до її квартири прийшли працівники поліції та задавали питання щодо її сина, а саме де він є, як одягнутий тощо, на що вона повідомила, що він пішов в нічний клуб "Озон". При цьому, працівники поліції показали фотографії на яких вона впізнала свого сина, та після чого вони запропонували піти з ними в лікарню. Однак, так як вона в цей час не мала на кого залишити свого малолітнього онука, то вона зателефонувала до свого брата, який поїхав у лікарню та впізнав її сина, також брат їй повідомив, що він бачив на шиї ОСОБА_32 синець. Після цього, її в морг не впускали 13 днів, а побачила вона тіло сина лише під час поховання.
Показами потерпілої ОСОБА_15 , яка в суді першої інстанції пояснила, що вона є звідною сестрою ОСОБА_17 , все життя вони жили разом з мамою. Востаннє живим бачила ОСОБА_17 в понеділок, який передував тим подіям, жодних тілесних ушкоджень на ньому не було, на будь які болі він не скаржився. 24.10.2015р. близько 05:00 год. їй зателефонувала мама ОСОБА_14 та повідомила, що її брат ОСОБА_17 помер, і що її дядько оглядав його труп та бачив синець на шиї. Так як вона в цей час була у м. Львові на роботі, то на наступний день вона приїхала до м. Кам'янка-Бузька, але в морг їх не впускали, а побачила тіло брата лише через 13 днів на похоронах. Про обставини справи дізналася із відеозапису з місця події, на якому впізнала свого брата.
Показами свідка ОСОБА_33 , який в суді першої інстанції пояснив, що він фактично виконував обов'язки охоронця в нічному клубі "Озон". Починаючи з 21:00 год. 23.10.2015р. до моменту закриття закладу 24.10.2015р. він слідкував за порядком у нічному клубі. Близько 24:00 год. 23.10.2015р. до нічного клубу "Озон" прийшов ОСОБА_17 , який був сам та оплатив вхід до нічного клубу. Він обшукав його на предмет наявності заборонених речей, нічого не виявив, та пропустив до приміщення нічного клубу і ОСОБА_17 пішов на терасу. Свідок зазначив, що бачив, як там, на терасі, ОСОБА_17 розмовляв на підвищених тонах з ОСОБА_18 , однак через шум зміст розмови він не чув. Під час цієї розмови, ОСОБА_6 , який на той час знаходився на іншій стороні тераси, прискореним темпом підійшов до ОСОБА_17 і зі словами "Хватить блатувати" та ще якимись, які він не розчув добре, вдарив його рукою, після якого ОСОБА_17 впав назад і вже не підіймався. Також, як показав свідок, ОСОБА_17 впав не різко на землю, а спочатку на коліна, і на місці його падіння не було ніяких сторонніх предметів, з якими міг би відбутися удар тіла. Одразу після цього він, свідок, підбіг, надавав ПМД, але ОСОБА_17 не подавав ознак життя і він викликав швидку медичну допомогу. Після приїзду карети швидкої медичної допомоги, яка прибула десь через 20 хвилин після виклику, ОСОБА_17 забрали з приміщення нічного клубу. Крім того, свідок показав, що він не бачив, щоб хто-небудь інший чи сам ОСОБА_6 завдавав ОСОБА_17 інші тілесні ушкоджень, а також вказав, що після удару ОСОБА_6 сам злякався та брав участь у наданні ПМД.
Показами свідка ОСОБА_34 , який в судовому засіданні в суді першої інстанції показав, що в ніч з 23 на 24 жовтня 2015 року він був на терасі у нічному клубі "Озон", розмовляв з ОСОБА_6 та іншими. Також вказав, що під час нанесення удару він був неподалік ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , які між собою розмовляли дещо на підвищеному тоні, про що не пам'ятає, але вели себе адекватно. Свідок зазначив, що самого удару не бачив, так як в цей час він відвернувся і стояв спиною до них. Згодом почув шум, і повернувшись побачив, що ОСОБА_17 впав і до нього підбігли люди, однак він не підходив, а вже потім приїхала швидка медична допомога.
Показами свідка ОСОБА_18 який в судовому засіданні в суді першої інстанції показав, що він є троюрідним братом обвинуваченого ОСОБА_6 . У вечері близько 23:00 год., точної дати не пригадує, він з друзями відпочивав у нічному клубі "Озон". В цей вечір він бачив ОСОБА_17 з яким до цього він не був близько знайомий, але раніше бачив, і який підходив до різних компаній, в т.ч. до його компанії, але він, свідок, попросив його піти від них геть. Згодом, близько 01:00 год. до нього підійшов ОСОБА_17 і почав висловлювати якісь незрозумілі претензії типу: "Що він собі позволяє?", причому йому видалось, що ОСОБА_35 стискав кулак, рухав рукою і мав суворий погляд. В цей час, зліва від нього надійшов ОСОБА_6 і наніс удар рукою ОСОБА_24 , але куди саме він не бачив. Після удару ОСОБА_35 впав і йому почали надавати ПМД, а через хвилин 20 приїхала швидка медична допомога. Також свідок вказав, що він не просив ОСОБА_6 про допомогу при захисті від ОСОБА_32 , однак після цього випадку, ОСОБА_6 повідомив йому, що мав намір захистити його від ОСОБА_36 .
Показами свідка ОСОБА_37 , який в суді першої інстанції показав, що 23.10.2015р. він разом із ОСОБА_6 та ОСОБА_31 близько 22:00 год. пішли в нічний клуб "Озон" у м. Кам'янка-Бузька. Він бачив, коли близько 23:00 год. прийшов ОСОБА_17 , який на його погляд був дещо п'яний, водночас свідок ствердив, що ОСОБА_6 в той вечір нічого не пив з алкогольних напоїв. Зазначив, що ОСОБА_17 не підходив до їхньої компанії, але він бачив як ОСОБА_17 спілкувався із ОСОБА_18 , які були приблизно метрів за 15 від них. Розмови він не чув, але чув, що розмовляли на підвищених тонах. Ствердив, що самого моменту удару ОСОБА_6 . ОСОБА_17 він не бачив так як в цей момент він відвернувся в іншу сторону, лише пригадує, як ОСОБА_6 , відходячи від нього в сторону до ОСОБА_32 та ОСОБА_18 казав: "Дивись, зараз щось буде.". Потім він вже побачив як ОСОБА_17 лежав на землі і було велике скупчення людей, ОСОБА_17 надавали ПМД, в т.ч. надавав сам ОСОБА_6 . Свідок суду також показав, що він разом із ОСОБА_6 були збоку відносно ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , а тому ОСОБА_17 не бачив ОСОБА_6 . Будь-яких інших моментів завдання тілесних ушкоджень ОСОБА_17 він не бачив.
Показами свідка ОСОБА_19 , який в суді першої інстанції пояснив, що в цей день він перебував у нічному клубі "Озон" зі своїми друзями. Він в цей вечір бачив ОСОБА_17 , який на вигляд був охайно вдягнутий і не мав будь-яких видимих тілесних ушкоджень. Вони привіталися і ОСОБА_17 йому розповів, що він прийшов сам і сам піде додому. Зазначив, що в цей вечір вони з ОСОБА_17 штовхалися, в результаті чого він зачепив пальцями рук лице ОСОБА_17 , однак таке штовхання було не агресивним, а розвагою. Самі контакти його з ОСОБА_17 в результаті такого штовхання не могли завдати будь-яких тілесних ушкоджень, бо були надто легкими, а згодом вони навіть обнялись. Після цього, до ОСОБА_17 підійшов ОСОБА_18 та виражався в його сторону нецензурною лайкою. Свідок вказав, що самого завдання удару ОСОБА_17 від ОСОБА_6 він не бачив, бо вийшов з нічного клубу раніше за саму подію, а про все решта він дізнався вже пізніше зі слів інших осіб.
Показами свідка ОСОБА_38 , яка в суді першої інстанції пояснила, що вона працює фельдшером швидкої медичної допомоги і 24.10.2015р. вона за викликом виїжджала в нічний клуб "Озон", і коли вона туди прибула, то побачила, що хлопця несуть по сходах, але вона попросила віднести його назад, що вони і зробили. Коли вона його оглянула, то він вже не подавав ознак життя, пульс був відсутній, на нашатир він не реагував. Але вона прийняла рішення відвезти його в лікарню, де інші два лікарі констатували смерть ОСОБА_17 і вона викликала працівників поліції.
Показами свідка ОСОБА_39 , який в суді першої інстанції пояснив, що в той вечір 23.10.2015р. він був у приміщенні нічного клубу "Озон", де розмовляв із ОСОБА_17 про роботу в Польщі. При розмові він бачив, що ОСОБА_17 був трохи напідпитку, але розмову вів і ніяких зовнішніх ушкоджень він не мав. Свідок зазначив, що ніякого конфлікту ОСОБА_17 із будь-ким він не бачив, так як покинув нічний клуб "Озон" до моменту, коли були такі події. Щодо фізичних ушкоджень ОСОБА_17 вказав, що вони дійсно з ним штовхався в плече, однак такі дії були дружелюбними і не спрямовані на завдання тілесних ушкоджень. Зазначив, що ОСОБА_17 був йому другом.
Показами свідка ОСОБА_40 , який в суді першої інстанції пояснив, що 23.10.2015р. він у період з 22:00 до 00:30 був у приміщенні нічного клубу "Озон" і зустрічався із ОСОБА_17 , який на його думку був дещо напідпитку, але зовнішніх ушкоджень не мав. Будь-якого конфлікту ОСОБА_17 в т.ч. із ОСОБА_6 він не бачив.
Показами свідка ОСОБА_41 , яка в суді першої інстанції повідомила, що вона працювала в нічному клубі "Озон" касиром і в ніч з 23 на 24 жовтня 2015 року вона була на зміні. ОСОБА_17 за показами свідка прийшов близько 12 години ночі і оплатив вхід до клубу. Свідок вказала, що ОСОБА_17 не був тверезим, висновок про що вона зробила із візуального огляду, однак якихось ушкоджень на ньому не було.
Показами допитаного в судовому засіданні в суді першої інстанції експерт ОСОБА_20 , яка пояснила, що наданий нею висновок вона підтримує повністю. Зазначила, що покійний ОСОБА_17 отримав удар в область шиї, так як там було виявлено садно на поверхні шиї зліва. Причому експерт вказала, що за результатами дослідження було встановлено, що удар і як наслідок розрив інтиму сонної артерії відбувся в такий момент, коли серце було надто збуджене і воно не контролювало свою фібриляцію, і як результат відбулась зупинка серця. Це була раптова смерть. Експерт відзначила, що іншої причини смерті не встановлено, як і не виявлено будь-яких патологічних змін, в т.ч. тромбозів. Не вплинуло на причину смерті за показами експерта і що-небудь зі сторони внутрішніх органів. Щодо набряків на головному мозку, які були виявлені, то експерт зазначила, що такі є результатом удару, а не причиною смерті. Також експерт вказала, що при такому стані речей (характеру тілесних ушкоджень) смерть настає дуже швидко від декількох секунд до декількох хвилин.
Крім вище наведеного, вина ОСОБА_6 доведена, дослідженими та перевіреними судом першої інстанції протоколом огляду місця події від 24.10.2015р. (том 1, а.с. 95-99), який розпочато о 02:40 та закінчено о 03:45 год., в присутності двох понятих та за участі спеціаліста судово-медичного експерта, згідно якого, проведено огляд приміщення приймального покою, який розташований на першому поверсі Кам'янка-Бузької ЦРЛ, що у м. Кам'янка-Бузька, по вул. Перемоги, 29а. У вказаному приміщенні на носилках жовтого кольору лежав труп ОСОБА_17 на якому в правій навколо орбітальній ділянці був синець блідо-голубого кольору. В ділянці зовнішнього кута верхньої повіки з права садно, округленої форми діаметром біля 0,5 см., покритий жовто-червоною кіркою, розташований нижче рівня шкіри. На передній поверхні шиї, на рівні проекції щитовидного хряща садно незначної форми біля 0,5х1,0 см. покритий жовто-червоною кіркою розташованою нижче рівня шкіри. На передній поверхні лівого ключового суглобу є дрібно-крапкові внутрішньо-шкірні крововиливи, які розташовані у вигляді вертикальної смуги розміром приблизно 1х4,5 см. На передній правої та лівої гомілки в середній третині є по 1 садну невизначеної форми. Також, відповідно до даного протоколу, з поміж іншого, в правій внутрішній кишені куртки знаходився металевий газовий балончик з написом "Терен-4" та розкладний ніж з дерев'яною ручкою коричневого кольору із написом "Explorer", які було вилучено.
Протоколом огляду місця події від 24.10.2015р. (том 1, а.с. 100-105), який розпочато о 04:30 год. та закінчено о 05:53 год. в присутності двох понятих, згідно якого, проведено огляд приміщення кафе-бару " ІНФОРМАЦІЯ_2 ", який розташований на другому поверсі приміщення №16 по вул. Незалежності в м. Кам'янка-Бузька. Приміщення кафе ділиться на основний зал, приміщення кухні та балкону. На балконі, поруч з першими столами, на бетонному покритті підлоги знаходяться уламки скла та частина розбитого стакана. Неподалік знаходиться пляшка з води. На фототаблицях до даного протоколу зображено місце вчиненого з різних ракурсів та місце надання медичної допомоги.
Протоколом огляду трупа від 24.10.2015р. (том 1, а.с. 106-110), який розпочато о 13:50 год. та закінчено о 16:40 год. в присутності двох понятих, згідно якого, при огляді трупа ОСОБА_17 в морзі Кам'янка-Бузької ЦРЛ, окрім аналогічних зовнішніх тілесних ушкодженнях, які виявлені згідно протоколу огляду місця події від 24.10.2015р., при внутрішньому дослідженні трупа виявлено, що на шиї зліва, в ділянці сонної артерії є крововилив. В правому наднирнику є крововилив.
Лікарським свідоцтвом про смерть ОСОБА_17 , згідно якого, він помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , смерть настала в кафе-барі " ІНФОРМАЦІЯ_2 " (том 1, а.с. 112).
Висновком експерта №104/2015, який розпочато 24.10.2015р. та закінчено 02.11.2015р. (том 1, а.с. 114-120), згідно якого, з-поміж іншого, встановлено, що: при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_17 були виявлені тілесні ушкодження при зовнішньому дослідженні: садно на шиї; при внутрішньому дослідженні: крововилив у м'які тканини (м'язи) шиї проекції біфуркації загальної сонної артерії, надриву інтим лівої сонної артерії, а також ознаки раптово насталої смерті: у вигляді рідкого стану крові у порожнинах серця та великих кровоносних судинах та венозного повнокрів'я внутрішніх органів. При судово-гістологічній експертизі внутрішніх органів було виявлено: крововиливи в м'які тканини шиї з проекції біфуркації сонної артерії (згідно літературних даних в місці розташування баро- та хеморецепторів, пошкодження яких призводить до прогресуючого падіння тиску, колапсу), набряк спинного мозку, гостра емфітемза, вогнищевий набряк легень, осадження шкіри на шиї. Беручи до уваги вищенаведене, слід вважати, що смерть ОСОБА_17 настала внаслідок закритої тупої травми шиї в рефлексогенну зону (зона сино-каротидного вузла), у вигляді крововиливу у м'які тканини (м'язи) шиї в проекції біфуркації загальної сонної артерії зліва, надриву інтими лівої загальної сонної артерії, що призвело до рефлекторної зупинки серцевої діяльності (п. 1); при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_17 виявлено закриту тупу травму шиї у вигляді садна та крововиливу у м'які тканини шиї у проекції біфуркації загальної сонної артерії в рефлекторній зоні, надриву інтими лівої сонної артерії, яка утворилась від дії тупого предмету з обмеженою поверхнею, призвела до настання смерті, має ознаки тяжкого тілесного ушкодження, утворилась незадовго до настання смерті. Крім того, виявлені садна на обох гомілках, які могли утворитись за 5-7 діб до смерті, синець і садно на обличчі, утворились незадовго до настання смерті, і мають ознаки легких тілесних ушкоджень (п. 3); враховуючи характер та розміри тілесних ушкоджень, які були виявлені на тілі трупа ОСОБА_17 , слід вважати, що дані тілесні ушкодження могли утворитись від дії тупих предметів з обмеженою поверхнею, не виключено, що і від ударів кулаками. Беручи до уваги характер та кількість виявлених на тілі ОСОБА_17 тілесних ушкоджень можна вважати, що було не менше 5-ти місць прикладань сили. (п. 4, 5); після отриманих тілесних ушкоджень, а саме крововиливу у проекцію біфуркації загальної сонної артерії зліва, ОСОБА_17 найбільш вірогідно не міг вчиняти активних дій, оскільки згідно літературних даних, при даній травмі смерть наступає в проміжок часу від кількох секунд до кількох хвилин (п. 6); при судово-токсикологічній експертизі крові трупа ОСОБА_17 виявлено етиловий спирт в кількості 2,51% (проміле), і вказана концентрація етилового спирту у крові ОСОБА_17 при житті могла відповідати сильному ступеню алкогольного сп'яніння. Кров від трупа ОСОБА_17 відноситься до групи 0 з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В за ізосерологічною системою АВО (п. 7,8).
Протоколом огляду речей та документів від 25.10.2015р. складеного за участі двох понятих (том 1, а.с. 126-133), згідно якого, проведеним оглядом є запис з камер зовнішнього спостереження і кафе-барі "Озон", який міститься на оптичному "CD-R" диску Verbatium, об'ємом 700 мб. На 01:28:05 особа чоловічої статі, яка одягнена у футболку з коротким рукавом світлого кольору та темні штани, на лівій руці якого годинник, а в руках знаходиться мобільний телефон, підходить до двох осіб, які між собою спілкуються, своєю правою рукою наносить потужний цілеспрямований удар, а саме стиснутою в кулак рукою, в ділянку шиї особі, яка по відношенні до нього знаходилась дещо ліворуч. Удар було нанесено на 01:28:07 хвилині. Внаслідок удару, особа-нападник дає крок назад від особи, якій спричинено удар, а особа-потерпіла давши 2-3 кроки назад обпершись на тую, яка знаходилась позаду нього, похилилась до низу, однак одразу при піднявшись став та давши кілька кроків назад на 01:28:19 падає і більше після цього не вставши.
Відтвореним в судовому засіданні відеозаписом (том 1, а.с. 129) із оптичного диска "CD-R" диску Verbatium, об'ємом 700 мб. з камери спостереження №14 кафе-бару "Озон", що у м. Кам'янка-Бузька за 24.10.2015р., згідно якого, встановлено, що на хвилині відеозапису з 01:27:52 по 01:28:05 ОСОБА_17 спілкується із свідком ОСОБА_18 , на хвилині запису 01:28:06 до них з боку підходить ОСОБА_6 і своєю правою рукою з розмаху наносить один сильний удар в ділянку шиї ОСОБА_17 . Від цього удару ОСОБА_17 падає, затримуючись об поряд стоячі рослини туї, підіймається, робить близько 3-5 кроки назад і падає. Після цього, ОСОБА_17 люди, які були поряд, а також ОСОБА_6 , підіймають та відносять біля ближнього столу.
Протоколом проведення слідчого експерименту від 31.10.2015р. (том 1, а.с. 133-135) за участі свідка ОСОБА_18 , у присутності двох понятих, згідно якого, встановлено, що ОСОБА_42 було запропоновано розповісти та показати, про події, які мали місце 24.10.2015р. в кафе-барі "Озон". ОСОБА_43 показав, що в цей вечір він перебував поруч з ОСОБА_17 , який з ним розмовляв, але що він говорив, свідок не міг зрозуміти. До них підійшов ОСОБА_6 , який наніс один удар правою рукою по тілу ОСОБА_17 . На статисті, який виконував роль ОСОБА_17 свідок показав як наніс удар ОСОБА_6 . ОСОБА_17 , однак не помітив в яку саме частину тіла.
Висновком спеціалістів щодо дослідження фрагменту відеозапису від 03.12.2015р. (том 1, а.с. 148-150), згідно якого, з-поміж іншого вказано, що враховуючи динамічні та кінематичні характеристики, дії вчинені ОСОБА_6 по відношенню до ОСОБА_17 , слід кваліфікувати як удар. Сила удару є значною, і є достатньою для нанесення серйозних травм потерпілому. Аналізуючи дії потерпілого ОСОБА_17 можна зробити висновок, що потерпілий удару не бачив і не очікував його (п. 3,5,9).
Відтвореним, в судовому засіданні в суді першої інстанції, відеозаписом (том 2, а.с. 181) із оптичного диска "CD-R" диску Verbatium, об'ємом 700 мб. з камери спостереження №13 кафе-бару "Озон", що у м. Кам'янка-Бузька за 24.10.2015р., який доданий стороною захисту на стадії судового розгляду та відносно належності та допустимості якого не було заперечень від учасників процесу, згідно якого, встановлено наступне. Так, на хвилині відеозапису з 01:22:40 по 01:22:48 ОСОБА_17 підходить до трьох чоловіків, а з 01:22:48 по 01:23:00 між ними відбувається бійка, в результаті якої ОСОБА_17 отримує близько трьох ударів в область обличчя. Після цього, до них підходять ще двоє чоловік і розбороняють ОСОБА_17 та особу, яка завдавала йому удари.
Колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції належним чином перевірив усі докази по справі, взявши до уваги їх як правдиві та такі, що відповідають дійсним обставинам справи, є послідовними і такими, що узгоджуються між собою та з іншими доказами по справі та надав належну оцінку усім зібраним та перевіреним по справі об'єктивним доказам, які з достовірністю стверджують вину обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Крім того, вина ОСОБА_6 доведена, дослідженими в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції висновком експерта (комісійна судово-медична експертиза почата 26.06.2017 р., закінчена 21.07.2017 р.) № 141, згідно якого смерть ОСОБА_17 настала внаслідок тупої травми шиї в ділянці лівої синокаротидної рефлексогенної зони, що привело до раптової смерті внаслідок рефлекторної зупинки серця. Це підтверджується виявленими при зовнішньому та внутрішньому дослідженню трупа тілесними ушкодженнями, описаними у «Висновку експерта» №104/2015, результатами судово-гістологічної експертизи №2628/2015 внутрішніх органів від трупа, результатами комісійної судово-гістологічної експертизи №141/2017, матеріалами кримінального провадження та відсутністю будь-якої іншої причини смерті. Крім іншого, згідно даного висновку, стверджено, що смерть ОСОБА_17 не пов'язана з ударом, нанесеним ОСОБА_19 по правій половині обличчя потерпілого. Результати судово-медичної експертизи трупа гр.. ОСОБА_17 і встановлена причина смерті, вказують та об'єктивно підтверджують, що рефлекторна зупинка серця виникла у гр. ОСОБА_17 майже зразу ж після удару, нанесеного гр. ОСОБА_6 у ділянку шиї зліва. При судово-медичній експертизі ОСОБА_17 , як видно з «Висновку експерта» №104/2015, будь-яких ознак захворювань, у вигляді морфологічних змін внутрішніх органів не виявлено. Згідно судово-гістологічної експертизи шматочків внутрішніх органів від трупа гр. ОСОБА_17 , в тому числі комісійної експертизи № 141/2017р, будь-яких хворобливих змін при мікроскопічному дослідженні внутрішніх органів також не виявлено. Смерть гр. ОСОБА_17 настала внаслідок тупої травми шиї в ділянці лівої синокоротидної рефлексорної зони, що привело до раптової смерті внаслідок рефлекторної зупинки серця. Наявність алкоголю в крові потерпілого не впливає на настання смерті його від вказаної тупої травми шиї (а.с.139-143 т. 3).
В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції експерт ОСОБА_44 підтримала вказаний висновок експерта та пояснила, що проводячи експертизу, експертами було досліджено матеріали кримінального провадження, висновки експертів, відеозаписи з камер спостереження та вказала, що смерть ОСОБА_17 настала внаслідок тупої травми шиї в ділянці лівої синокаротидної рефлексогенної зони, що привело до раптової смерті внаслідок рефлекторної зупинки серця. з результатів судово-гістологічної та комісійної судово-гістологічної експертиз внутрішніх органів з трупа гр. ОСОБА_17 , було виявлено тупу травму шиї у вигляді садна на передній поверхні шиї, крововиливу у м'які тканини шиї в проекції біфуркації лівої загальної сонної артерії та надриву її інтими в цьому місці. Вказана травма утворилася від дії тупого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею, про що можуть свідчити надрив інтими сонної артерії, а також розміри садна на шкірі шиї і крововиливу у м'яких тканинах шиї, та перебувала у прямому причинному зв'язку з настанням смерті. Наголосила, що смерть ОСОБА_17 не пов'язана з ударом, нанесеним ОСОБА_19 по правій половині обличчя потерпілого, інші удари не підсилили настання смерті потерпілого. З переглянутих камер спостереження вбачається, що після удару ОСОБА_19 . ОСОБА_17 продовжував виконувати активні рухи, а після удару ОСОБА_6 , потерпілий відступив назад кілька кроків і впав. Будь-яких хворобливих змін при мікроскопічному дослідженні внутрішніх органів виявлено не було.
На переконання колегії суддів, доводи наведені в апеляційних скаргах обвинуваченого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_13 про те, що його дії слід було кваліфікувати за ч. 1 ст. 119 КК України, як вбивство вчинене через необережність, оскільки, як зазначає обвинувачений, він мав намір захистити ОСОБА_18 , так, як потерпілий перебував в стані алкогольного сп'яніння, його поведінка була неадекватною, поводився зухвало та агресивно, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в суді апеляційної інстанції, при цьому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що обвинувачений вчинив злочин з похідними наслідками (з кваліфікуючими наслідками), суб'єктивна сторона якого полягає у змішаній формі вини, коли умисно спричинений особою так званий прямий (безпосередній) наслідок (тяжкі тілесні ушкодження) тягне за собою ще один - опосередкований (похідний) наслідок (смерть потерпілого), психічне ставлення до якого з боку винного полягає лише в необережній формі вини - злочинній недбалості. (Ухвала ВСУ від 28.05.2015р. (№5-25кс15).
Встановлені обставини вчинення злочину в сукупності з даними про локалізацію і характер утворених тілесних ушкоджень свідчать про те, що ОСОБА_6 завдаючи удар потерпілому кулаком в область шиї об'єктивно усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачав настання наслідків у вигляді спричинення будь-якої за тяжкістю шкоди здоров'ю потерпілого, хоча і не конкретизував у своїй свідомості якою має бути ця шкода, тобто діяв з неконкретизованим, невизначеним умислом, такі дії обвинуваченого ОСОБА_6 обґрунтовано отримали юридичну оцінку за ч. 2 ст. 121 КК України. Обвинувачений ОСОБА_6 мав прямий умисел на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_17 .
Щодо доводів в апеляційній скарзі захисника ОСОБА_13 про направлення справи на новий судовий розгляд, то як встановлено ч. 1 ст. 415 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок чи ухвалу суду і призначає новий розгляд у суді першої інстанції, якщо: 1) встановлено порушення, передбачені пунктами 2, 3, 4, 5, 6, 7 частини другої статті 412 цього Кодексу; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які очевидно викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; 3) судове рішення ухвалено чи підписано не тим складом суду, який здійснював судовий розгляд, при апеляційному розгляді таких підстав знайдено не було.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України та роз'яснення наведених у п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003р. № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» призначаючи покарання в кожному конкретному випадку, суди зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Колегія суддів вважає, що покарання призначене ОСОБА_6 за своїм видом і розміром є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.
Водночас, враховуючи характер діяння та обставини кримінального правопорушення, підстав для призначення обвинуваченому ОСОБА_6 покарання з застосуванням ст. 69 КК України чи ст. 75 КК України не вбачається. Ті обставини, на які в апеляційних скарзі покликається обвинувачений, як на підстави скасування вироку, повністю враховані судом першої інстанції при призначенні покарання, яке є справедливим і за своїм видом, і за розміром.
Оцінивши наведене, колегія суддів, вважає, що покарання призначене обвинуваченому ОСОБА_6 відповідно до вимог ст. 65 КК України із забезпеченням принципу індивідуалізації покарання і підстав його вважати таким, що не відповідає тяжкості злочину та особі обвинуваченого немає.
Стосовно покликань в апеляційній скарзі потерпілих про неврахування судом при призначенні відшкодування моральної шкоди усіх обставин завдання такої, то колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції вірно, врахувавши характер та обсяг заподіяних потерпілій ОСОБА_45 , душевних страждань та вимушених життєвих змін, з врахуванням наявності у неї власного сімейного життя (малолітня дитина), таке відшкодування має бути меншим за відшкодування ОСОБА_14 . Відтак, суд першої інстанції, дійшов до вірного переконання, що належним розміром до відшкодування моральної шкоди є 100 000,00 грн., такий розмір відшкодування моральної шкоди на думку колегії суддів є розумним, виваженим, справедливим та співмірним завданій шкоді, а відтак підстав цивільний позов ОСОБА_15 в частині стягнення моральної шкоди в розмірі 200000 грн. до задоволення не підлягає.
При перевірці справи колегія суддів не виявила допущених істотних порушень вимог кримінального процесуального законодавства, які тягнули б за собою скасування вироку.
Колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скарг правильних висновків суду не спростовують, а відтак підстав для зміни, скасування прийнятого судом рішення чи закриття кримінального провадження колегією суддів не встановлено.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 409, 415, 419 КПК України, колегія суддів
постановила:
Апеляційні скарги захисників ОСОБА_12 , ОСОБА_13 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_6 , потерпілих ОСОБА_14 та ОСОБА_15 залишити без задоволення.
Вирок Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 05 грудня 2016 року відносно ОСОБА_6 залишити без змін.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_6 в строк відбуття покарання, строк попереднього ув'язнення з 31.10.2015 р. по 20.06.2017 р. з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Ухвала набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з часу отримання копії рішення суду.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4