Справа № 466/8526/13-ц Головуючий у 1 інстанції: Зима І.Є.
Провадження № 22-ц/783/24/18 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.
Категорія: 27
12 червня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого - судді Ніткевича А.В.,
суддів: Бойко С.М., Копняк С.М..
секретаря Брикайло М.В.
з участю представника позивача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 08 грудня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення коштів,-
встановила:
В листопаді 2013 року позивач ОСОБА_4 звернувся в суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики.
В обґрунтування заяви покликався на те, що 02 травня 2007 року позичив останній 250 000 грн., на підтвердження чого вони уклали договір позики. Згідно умов договору ОСОБА_5 зобов'язалась повернути кошти до 01.01.2013 р. У зв'язку з порушенням умов договору та неповерненням коштів, він звернувся в суду з позовом про повернення позики. В процесі розгляду справи, а саме ІНФОРМАЦІЯ_1. ОСОБА_5 померла, у зв'язку з чим суд залучив як відповідача її правонаступника - ОСОБА_3, який є спадкоємцем позивача за заповітом. До спадкової маси належить, зокрема, будинок по АДРЕСА_1, вартість якого значно перевищує суму боргу. Відтак ОСОБА_3, в силу ст. 1282 ЦК України, як спадкоємець боржника ОСОБА_5, зобов'язаний повністю задовольнити вимоги кредитора.
Оскаржуваним рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 08 грудня 2017 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_3, як спадкоємця за заповітом після смерті ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, в користь ОСОБА_4 заборгованість за договором позики від 02 травня 2007 року у розмірі 250 000 грн. та судові витрати 2 500 грн., а всього 252 500 грн.
Рішення суду оскаржив відповідач ОСОБА_3
Вважає, що суд залучив до участі у справі як належного відповідача ОСОБА_3 без будь яких належних правових підстав, оскільки не було клопотань сторін, а також не було доказів того, що останній має бути правонаступником боржника ОСОБА_5, тому на думку апелянта, суд вийшов за межі доводів сторін.
Стверджує, що позивач не дотримався також строків звернення із заявою до спадкоємця боржника, передбачених ст. 1281 ЦК України, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, що залишилось поза увагою суду.
Просить рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 08 грудня 2017 рокускасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 апеляційну скаргу заперечив, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_6, будучи повідомленими належним чином про час та місце розгляду справи, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення судових повісток (а.с. 198), в судове засідання апеляційної інстанції повторно не прибули, представник відповідача подав клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішення у справі № 464/5725/17 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання недійсним договору позики, про причини неявки в судове засідання не повідомили.
На переконання колегії суддів, матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті, а тому вважає за можливе, у відповідності до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, розглядати справу за відсутності осіб, що не з»явилися.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача на заперечення доводів скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення враховуючи таке.
Відповідно до пункту 9 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу (надалі ЦПК України).
Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Частиною 6 цієї ж статті визначено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Задовольняючи позовні вимоги районний суд виходив з того, що ОСОБА_3 є єдиним спадкоємцем померлої ОСОБА_5, відтак зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора та повернути ОСОБА_4 борг за договором позики в сумі 250 000 грн.
Суд зазначив про безпідставність доводів представника відповідача, що стосуються порушення позивачем вимог ст. 1281 ЦК України, оскільки позов до боржника за договором позики пред»явлено за життя самої ОСОБА_5, а ОСОБА_7 залучений до участі у справі як правонаступник померлого відповідача.
Також, суд врахував те, що в судовому засіданні представник відповідача визнав, що вартість отриманого у порядку спадкування майна перевищує суму позову.
Крім цього, суд не взяв до уваги заяву від імені ОСОБА_5 у правоохоронні органи про вчинення позивачем щодо неї кримінального правопорушення, оскільки вироком суду не встановлена винуватість ОСОБА_4
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення колегія суддів виходить з такого.
Підставами виникнення цивільних прав і обов»язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 ЦК України).
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно із ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст.1046 ЦК України).
Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менше як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (стаття 638 ЦК України).
Судом встановлено, що 02 травня 2007 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладено в письмовій формі договір позики.
За умовами договору позивач ОСОБА_4 позичив ОСОБА_5 кошти в сумі 250 000 грн., а остання зобов'язалась повернути такі до 01.01.2013р. (а.с. 5).
Відповідно до п. 2.2. договору факт передачі позикодавцем зазначеної суми засвідчується підписом позичальника у вказаному договорі позики.
Питання недійсності зазначеного правочину на час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем не ставилось, такого спору на розгляді в суді на той час не було.
З наведених підстав, а також з врахуванням вимог ст. 367 ЦПК України, ухвалою судового засідання від 12.06.2018 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_6 про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішення у справі № 464/5725/17 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання недійсним договору позики
Також, колегією суддів встановлено, що під час розгляду справи в суді першої інстанції з метою об'єктивності розгляду справи, на виконання вимог статтей 10, 214 ЦПК України (в редакції закону від 18.03.2004 р.), суд призначав судово хіміко-технічну експертизу.
Предметом дослідження по експертизі був оригінал договору позики та оригінал заяви від імені ОСОБА_5 на адресу суду.
На вирішення експертів було поставлено питання про давність виконання друкованого та рукописного тексту у вказаних документах, послідовність нанесення штрихів, що перетинаються та чи був підпис ОСОБА_5 вчинений на договорі позики раніше, ніж надрукований текст. Також, експерти досліджували чи одним і тим же писальним приладом виконано рукописні тексти у договорі позики та у заяві ОСОБА_5, чи є вони ідентичними; чи вчинено рукописний текст від імені ОСОБА_5 у тексті договору від 02.05.07 р. і у заяві від 06.11.13 р. у той час, яким вони датовані.
Згідно повідомлення експерта № 1159/1160 від 27.05.14р., дати відповідь на вищевказані запитання не видається можливим.
В свою чергу, згідно із ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно із статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Судом першої інстанції встановлено, що відповідач ОСОБА_5 жодних коштів не повернула, добровільно не бажала виконувати зобов'язання, протилежних доказів виконання зобов'язання апеляційному суду не представлено.
Зважаючи на те, що встановлений термін виконання зобов'язання за договором закінчився, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення боргу.
В процесі розгляду справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідач ОСОБА_5 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 31.03.2014 р. Серія НОМЕР_1 (а.с. 70).
За змістом ч. 1 ст. 37 ЦПК України (в редакції закону від 18.03.2004 р.) в разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу.
Процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи (право-попередника) іншою особою (правонаступником) у зв'язку з вибуттям із процесу суб'єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов'язки правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього.
В свою чергу, відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Крім цього, згідно із ст. 608 ЦК України зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.
Право на спадкування не відноситься до тих прав, які силу ст. 1219 ЦК України є особистими і відносно яких правонаступництво недопустиме, оскільки здійснення цього права не пов»язано з певною особою, а тому може здійснюватися і спадкоємцями цієї особина передбачених законом умовах.
Згідно із роз»ясненнями, які викладені у п. 32 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішення спорів, що виникають із кредитних правовідносин» спадкоємці боржника, за умови прийняття спадщини, є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину.
У випадку смерті боржника за договором позики його права і обов'язки за цим договором переходять до спадкоємців, які зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Вимоги кредитора вони зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі (п. 5 ст. 1219, ст. 1282 ЦК України).
З матеріалів спадкової справи № 11/2014 щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1. ОСОБА_5 встановлено, що із заявою про прийняття спадщини звернувся лише ОСОБА_3, відтак він є її єдиним спадкоємцем.
До заяви ОСОБА_3 подав заповіт від 12.12.2013р., згідно якого ОСОБА_5 призначила своїм спадкоємцем ОСОБА_3 щодо всього її майна, її прав та обов»язків, які належали їй на момент складання цього заповіту, а також щодо всього її майна, її прав та обов»язків, які належатимуть їй у майбутньому.
Правомірність вказаного заповіту оскаржувалась в судовому порядку та незаконності такого не встановлено.
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком місцевого суду про необхідність залучення ОСОБА_3 до участі в справі як правонаступника померлого відповідача ОСОБА_5
За змістом статті 1281 ЦК України спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.
При цьому, колегія суддів погоджується з районним судом в частині безпідставності посилань представника відповідача на порушення позивачем вимог ст. 1281 ЦК України, оскільки вимогу до боржника за договором позики пред»явлено за життя самої ОСОБА_5, а після її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 залучений до участі у справі як правонаступник відповідача ухвалою судового засідання від 20.10.2014 року, відтак правильним є висновок суду про перд»явлення вимоги до спадкоємця боржника ОСОБА_7 у межах строку, передбаченого ст. 1281 ЦК України.
Крім цього, в судовому засіданні встановлено, що вартість отриманого у порядку спадкування майна перевищує суму позову.
За таких обставин висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_3, як єдиний спадкоємець після смерті ОСОБА_5 зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора, тобто повернути ОСОБА_4 борг за договором позики в сумі 250 000 грн., є правильним та відповідає обставинам справи.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 259, 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 08 грудня 2017 року- залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складений 14 червня 2018 року.
Головуючий: А.В. Ніткевич
Судді: С.М. Бойко
С.М. Копняк