Справа № 466/8057/17 Головуючий у 1 інстанції: Луців-Шумська Н.Л.
Провадження № 22-ц/783/928/18 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.
Категорія:59
01 червня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого судді Савуляка Р.В.,
суддів: Крайник Н.П., Мельничук О.Я.
за участі секретаря: Фейір К.О.
без участі сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 01 грудня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Львівської міської ради про зобов'язання до вчинення дій, -
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 01 грудня 2017 року позовну заяву ОСОБА_2 до Львівської міської ради про зобов'язання до вчинення дій - повернуто позивачу.
Ухвалу суду оскаржив ОСОБА_2
В апеляційній скарзі посилається на те, що його позовна заява відповідає вимогам ст. 119, ст. 120 ЦПК України. В ній чітко викладений зміст позовних вимог, який відповідає ст. 16 ЦК України.
Вказує, позовна заява обґрунтована правом позивача на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє житло.
Ззаначає, що вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд не має права з'ясовувати питання, які не передбачені ст. 119, ст. 120 ЦПК України. Суд зобов'язаний лише перевірити відповідність позовної заяви вимогам ст. 119, ст. 120 ЦПК України, тому вважає оскаржувану ухвалу незаконною.
Просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 01.12.17 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення виходячи з такого.
Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 374 ЦПК України Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно положень ст. 119 ЦПК України (у редакцій 2004 року, чинній на момент постановлення оскаржуваної ухвали) позовна заява повинна містити в т.ч. виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги та зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину.
Відповідно до ст. 121 ЦПК України (у редакцій 2004 року, чинній на момент постановлення оскаржуваної ухвали) суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119,120 цього Кодексу чи не оплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п»яти днів з дня отримання позивачем ухвали. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк не виконає вимоги, встановлені ст.ст. 119,120 ЦПК або не сплатить суму судового збору, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 звернувся до Шевченківського районного суду м. Львова з позовом до ЛМР про зобов'язання до вчинення дій.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 07 листопада 2017 року вищезгадану позовну заяву було залишено без руху з підстав, невідповідності ст..119 ЦПК (у редакцій 2004 року, чинній на момент постановлення оскаржуваної ухвали) , а саме, на думку суду позивачем не чітко було викладено зміст позовних вимог, не вказано у яких відносинах з Львівською міською радою виникли права, на захист яких пред'явлено позов. Чи стосуються ці права публічно-правових відносин, суб'єктом яких є ЛМР. Не вказано які саме дій він просить суд зобов'язати відповідача вчинити на захист цих прав та чи належить їх здійснення до повноважень відповідача.
У зв'язку уз невиконанням вимог ухвали Шевченківського районного суду м. Львова від 07 листопада 2017 року ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 01 грудня 2017 року позовну заяву ОСОБА_2 повернуто позивачу.
Однак, з таким висновком суду колегія суддів не може погодитися з огляду на наступне.
Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 2 від 12.06.2009 р. "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" суд не вправі через неподання доказів при пред'явленні позову залишати заяву без руху та повертати заявнику, оскільки подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, і подана позовна заява містила зміст позовних вимог .
Згідно висновків, викладених в рішеннях Європейського суду з прав людини, суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (Perez de Rada Cavanilles v. Spain (Перес де Рада Каванил'ес проти Іспанії); Beles and others v. the Czech Republic (Белеш та інші проти Чеської Республіки; RTBF v. Belgium (RTBF проти Бельгії).
Право на доступ до суду не є абсолютним і може бути обмежено рішеннями суду. Однак, застосовані обмеження не можуть обмежувати чи зменшувати право доступу до суду таким чином або до такої міри, що порушується сама сутність права. Більш того, обмеження не входить у сферу застосування статті 6 § 1, якщо не переслідує «законну мету» і якщо відсутнє «пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою», якщо доступ до суду обмежений законом чи практикою суду (Ashingdane v. the United Kingdom (Ашинґдейн проти Сполученого Королівства). Суд досліджує чи впливає таке обмеження на сутність права, а саме, чи переслідує обмеження законну мету і чи забезпечується при цьому належне пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою (Ашинґдейн проти Сполученого Королівства).
З огляду на наведене, з метою уникнення порушення ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, колегія суддів вважає, що надмірний формалізм у вказаній справі ( повернення позовної заяви у зв'язку з нечітким викладом позовних вимог та неподанням доказів) може позбавити ОСОБА_2 права на звернення до суду, у зв»язку з чим ухвалу слід скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено-повне чи скорочене) Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи є дата складання повного судового рішення.
Керуючись ст.ст. ч. 5 ст. 268, 367, 368, п.6 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, колегія суддів,-
апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 01 грудня 2017 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Головуючий : Савуляк Р.В.
Судді Крайник Н.П.
Мельничук О.Я.