Іменем України
20 червня 2018 року
Київ
справа №820/4261/17
адміністративне провадження №№ К/9901/141/18, К/9901/11/18, К/9901/23007/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,
суддів - Бевзенка В. М.,
Шарапи В.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційні скарги ОСОБА_3, ОСОБА_4, Головного територіального управління юстиції у Харківській області
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року (головуючий суддя - Білова О.В.)
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року (головуючий суддя - Макаренко Я.М., судді - Шевцова Н.В., Мінаєва О.М.)
у справі № 820/4261/17
за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4
до Головного територіального управління юстиції у Харківській області,
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ.
Короткий зміст позовних вимог.
1. 19 вересня 2017 року ОСОБА_3 (далі - позивач 1), ОСОБА_4 (далі - позивач 2) звернулися до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного територіального управління юстиції у Харківській області (далі - відповідач), в якому просили:
1.1. - визнати дії Головного територіального управління юстиції у Харківській області щодо часткової відмови у задоволенні запитів на отримання публічної інформації ОСОБА_3 від 31.07.2017 (відмова у наданні копій наказів Головного територіального управління юстиції у Харківській області за період з 01.01.2010 по день надання відповіді на запит) та ОСОБА_4 від 31.07.2017 (відмова у наданні копій наказів Головного територіального управління юстиції у Харківській області за період з 01.01.2012 по 01.01.2014) незаконними;
1.2. - зобов'язати Головне територіальне управління юстиції у Харківській області надати доступ до публічної інформації на запит ОСОБА_3 від 31.07.2017 та ОСОБА_4 від 31.07.2017, а саме: надіслати на електронну адресу ОСОБА_3 копії наказів Головного територіального управління юстиції у Харківській області за період з 01.01.2010 по день надання відповіді на цей запит та ОСОБА_4 копії наказів Головного територіального управління юстиції у Харківській області за період з 01.01.2012 по 01.01.2014;
1.3. - стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного територіального управління юстиції у Харківській області (61002, м.Харків, вул.Ярослава Мудрого,16, код ЄДРПОУ 34859512) на користь ОСОБА_3 судові витрати за надання правової допомоги у розмірі 7040,00 грн., та на користь ОСОБА_4 судові витрати за надання правової допомоги у розмірі 7040,00 грн.
2. В обґрунтування позовних вимог позивачі посилалися на те, що вони звернулися до Головного територіального управління юстиції у Харківській області із запитами на отримання публічної інформації, за результатами розгляду яких отримали на електроні адреси відповіді із зазначенням кількості прийнятих наказів та про відмову відповідача у наданні копій запитуваних наказів, оскільки копії таких наказів у електронному вигляді відповідачем не створювалися, а, на думку посадових осіб Головного територіального управління юстиції у Харківській області, виготовлення електронних копій запитуваних документів є тотожним поняттю «створення нової інформації» або «створення інформації в інший спосіб». Позивачі вважають таку відмову незаконною посилаючись на положення Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
3. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року адміністративний позов ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Головного територіального управління юстиції у Харківській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
3.1. - визнано незаконною часткову відмову Головного територіального управління юстиції у Харківській області у задоволенні запитів на отримання публічної інформації від 31.07.2017 (щодо відмови у наданні копій наказів Головного територіального управління юстиції у Харківській області за період з 01.01.2010 по день надання відповіді на звернення та з 01.01.2012 по 01.01.2014 відповідно);
3.2. - зобов'язано Головне територіальне управління юстиції у Харківській області розглянути запити ОСОБА_3, ОСОБА_4 на отримання публічної інформації від 31.07.2017 у відповідності до вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації";
3.3. - в решті позовних вимог відмовлено.
3.4. - стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного територіального управління юстиції у Харківській області (61002, м.Харків, вул.Ярослава Мудрого,16, код ЄДРПОУ 34859512) на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, 61000, інн.НОМЕР_2, ІНФОРМАЦІЯ_1) судові витрати за надання правової допомоги у розмірі 640 грн. (шістсот сорок грн.00 коп.);
3.5. - стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного територіального управління юстиції у Харківській області (61002, м.Харків, вул.Ярослава Мудрого,16, код ЄДРПОУ 34859512) на користь ОСОБА_4 (АДРЕСА_2, 61124, інн. НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_2) судові витрати за надання правової допомоги у розмірі 640 грн. (шістсот сорок грн.00 коп.).
4. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що особа має право вибирати на власний розсуд форму копій документів, які вона запитує, а саме - письмову чи електронну, а тому відповідач незаконно відмовив позивачам у задоволенні запитів на отримання інформації.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції.
5. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року апеляційні скарги ОСОБА_3, ОСОБА_4, Головного територіального управління юстиції у Харківській області залишено без задоволення.
5.1. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року у справі №820/4261/17 залишено без змін.
6. Залишаючи без змін постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що нормами Закону України «Про публічну інформацію» передбачена можливість зазначення у запиті лише електронної адреси, що дозволяє обрати електронну форму листування з розпорядником інформації, й відповідно, отримувати запитувані копії документів тільки на електронну адресу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень).
7. 11 грудня 2017 року на адресу суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга Головного територіального управління юстиції у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року.
8. В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року в частинах і ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
9. В обґрунтування поданої касаційної скарги Головне територіальне управління юстиції у Харківській області вказує на те, що законодавцем на суб'єктів владних повноважень та розпорядників публічної інформації покладено обов'язок надавати запити зацікавлених осіб вже реально існуючу на момент отримання запиту (тобто раніше створену і вже наявну в розпорядженні) інформацію, але обов'язком створювати нову (тобто таку, якої раніше не існувало) інформацію суб'єкти владних повноважень, згідно із законом, не обтяжені. Крім того відповідачем зазначається, що вимога про надання сканкопій документів може бути задоволена у разі, якщо переведення в електронну форму (сканування) не є технічно неможливим та не покладає на розпорядника надмірний тягар та з огляду на ресурсні можливості.
10. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження за даною касаційною скаргою.
11. 15 грудня 2017 року припинено процесуальну діяльність Вищого адміністративного суду України, у зв'язку із початком роботи Верховного Суду.
12. На виконання пп. 4 п. 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, матеріали касаційної скарги Головного територіального управління юстиції у Харківській області передані на розгляд Касаційному адміністративному суду у складі Верховного Суду.
13. Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду, касаційне провадження № К/9901/23007/18 (адміністративна справа № 820/4261/17) визначено колегію суддів Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду для розгляду даної касаційної скарги у наступному складі: судді - доповідача - Данилевич Н.А., суддів - Бевзенка В.М., Шарапи В.М.
14. Позивачами відзивів на зазначену касаційну скаргу не подано, що не перешкоджає її розгляду по суті.
15. Ухвалою Верховного Суду від 19 червня 2018 року зазначену касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні.
16. 02 січня 2018 року на адресу суду касаційної інстанції надійшли касаційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року.
17. В касаційних скаргах позивачі, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, просять скасувати ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року в частинах і ухвалити нове судове рішення, яким зобов'язати Головне територіальне управління юстиції у Харківській області надати доступ до публічної інформації на запити ОСОБА_3, ОСОБА_4 від 31.07.2017, а саме: надіслати на їх електронні адреси копії наказів відповідача за період з 01.01.2010 по день надання відповіді на запит, та за період з 01.01.2012 по 01.01.2014, а також стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивачів судові витрати за надання правової допомоги у розмірі по 7680 грн. кожному позивачу.
18. В обґрунтування поданих касаційних скарг ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вказують на те, що суди попередніх інстанцій, зобов'язуючи відповідача повторно розглянути їх запити, невірно обрали спосіб відновлення порушених прав позивачів. Позаяк, повторний розгляд запитів є неможливий, з огляду на порушення строків їх розгляду розпорядниками інформації (запити датовані 31.07.2017), передбачені ст. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації». А продовження строків розгляду запиту не належить до компетенції суду у адміністративній справі. Також на думку позивачів, складання відповідних процесуальних документів (а також дії, що їм передують і які необхідні для їх вчинення) відносяться до окремих процесуальних дій, а тому підлягають компенсації у повному розмірі, заявленому позивачами.
19. Ухвалами Верховного Суду від 09 січня 2018 року відкрито касаційні провадження за даними касаційними скаргами.
20. 02 лютого 2018 року судом касаційної інстанції отримано відзиви Головного територіального управління юстиції у Харківській області на дані касаційні скарги, в яких відповідач зазначає, що судами попередніх інстанцій правомірно зроблено висновок щодо зобов'язання повторно розглянути запит, а не надати копії наказів, які вимагаються позивачами, позаяк це відноситься до дискреційних повноважень відповідача та не входить до компетенції суду. Крім того, заявлені позивачами, витрати з виконання робіт з ознайомлення з первісним матеріалом замовника, аналізу нормативного матеріалу та складання позовної заяви з підготовкою примірників додатків до неї не входять до окремих процесуальних дій, вчинення яких має бути підтверджене відповідним протоколом, а отже, не підлягають до відшкодування.
21. Ухвалою Верховного Суду від 19 червня 2018 року зазначені касаційні скарги призначено до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.
22. 01.08.2017 ОСОБА_3 звернувся до Головного територіального управління юстиції у Харківській області із запитом на отримання публічної інформації, датованим 31.07.2017 щодо отримання інформації про кількість наказів управління, винесених з 01.01.2010 по день надання відповіді на цей запит, з наданням електронних копій цих наказів.
23. 01.08.2017 ОСОБА_4, звернувся до Головного територіального управління юстиції у Харківській області із запитом на отримання публічної інформації, датованим 31.07.2017 щодо отримання інформації про кількість наказів управління, винесених з 01.01.2012 по 01.01.2014, з наданням електронних копій цих наказів.
24. Листами Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 07.08.2017 позивачам, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, засобами електронного зв'язку надіслані відповіді, в яких зазначено, що за період з 01.01.2012 по 01.01.2014 Головним територіальним управлінням юстиції у Харківській області видано 12008 наказів, а за період з 01.01.2010 по день надання відповіді на запит Головним територіальним управлінням юстиції у Харківській області видано 42711 наказів. При цьому, в наданні копій запитаних наказів позивачам відмовлено у зв'язку із тим, що Головне територіальне управління юстиції у Харківській області не володіє й не зобов'язано відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запити, оскільки копії таких наказів у електронному вигляді відповідачем не створювалися, тому запитувана інформація потребує її створення в інший спосіб.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
25. Частина 2 статті 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
26. Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначається Законом України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 № 2939-VI (далі - Закон № 2939-VI).
27. Частина 1 ст. 1 Закону № 2939-VI: публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
28. Частина 1 ст. 6 Закону № 2939-VI: Інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.
29. Частина 4 ст. 20 Закону № 2939-VI: У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
30. Частина 1 ст. 22 Закону № 2939-VI: розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
31. Частина 1 статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України): судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
32. Пункт 1 ч. 3 статті 87 КАС України: до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на правову допомогу.
33. Частина 1 ст. 90 КАС України: витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.
34. Частина 3 ст. 90 КАС України: Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
35. Стаття 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20.12.2011 № 4191-VI (далі - Закон № 4191-VI): розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
36. Частина 1 ст. 45 КАС України: Про вчинення окремої процесуальної дії поза залою судового засідання або під час виконання судового доручення секретарем судового засідання складається протокол.
37. Частина 1 ст. 94 КАС України: якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ.
38. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданих касаційних скарг, Верховний Суд виходить з наступного.
39. Суд касаційної інстанції (далі - Суд) наголошує на тому, що відповідно до частини 1 статті 341 КАС України, Суд переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
40. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).
41. Аналізуючи норми Закону № 2939-VI, Суд дійшов висновку, що визначальною ознакою для публічної інформації є те, що вона заздалегідь зафіксована будь-якими засобами та на будь-яких носіях і знаходилася у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації. Якщо запит стосується інформації, яка міститься в кількох документах і може бути зібрана і надана без значних інтелектуальних зусиль (наприклад, без проведення додаткового змістовного аналізу), то така інформація відповідає критеріям "відображеності та задокументованості" і є публічною. Не є інформаційним запитом звернення, для відповіді на яке необхідно створити інформацію, крім випадків, коли розпорядник не володіє запитуваною інформацією, але зобов'язаний нею володіти.
42. Як вбачається з матеріалів справи, позивачами запитувалася інформація стосовно кількості наказів, створених в Головному територіальному управлінні юстиції у Харківській області за періоди з 01.01.2012 по 01.01.2014 та з 01.01.2010 по день надання відповіді на запит, з наданням електронних копій цих наказів. Тобто, інформація, яка була предметом запиту, не потребувала створення нової інформації у вигляді здійснення аналізу чи моніторингу даних наказів за вказані періоди, що підтверджує ознаки віднесення її до категорії «публічної» та надання відповіді у відповідності до приписів Закону № 2939-VI.
43. Суд відхиляє доводи відповідача щодо недостатніх технічних та фізичних ресурсів для виготовлення електронних копій даних наказів та, відповідно, відмови у задоволенні запитів на інформацію з вказаних підстав з огляду на наступне.
44. Вичерпний перелік підстав відмови у задоволенні запиту на інформацію міститься у статті 22 Закону № 2939-VI та не передбачає підстави у вигляді відсутності технічних та ресурсних можливостей розпорядника інформації. Тому, Суд погоджується з доводами, наведеними в рішеннях судів попередніх інстанцій, що зазначена причина може слугувати підставою для продовження терміну для надання відповіді на запит, у відповідності до ст. 20 Закону №2939-VI.
45. Стосовно доводів позивачів щодо необрання судами попередніх інстанцій належного способу захисту їх порушених прав шляхом зобов'язання відповідача розглянути запити позивачів у відповідності до вимог Закону №2939-VI, Суд зазначає наступне.
46. Розпорядниками інформації, при наданні відповіді на інформаційні запити, повинна здійснюватися перевірка на предмет віднесення запитуваної інформації до категорій інформації з обмеженим доступом у відповідності до ст. 6 Закону №2939-VI, зокрема - конфіденційної, таємної, службової.
47. Мета обмеження доступу до інформації визначена частиною 2 ст. 6 Закону №2939-VI і зумовлена: 1) інтересами національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2)розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3)шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
48. Належність інформації, що запитується до категорії інформації з обмеженим доступом є підставою для відмови в задоволенні інформаційного запиту згідно ч. 1 ст. 22 Закону №2939-VI.
49. Саме тому віднесення інформації, що міститься в наказах відповідача за відповідні періоди, до категорії інформації з обмеженим доступом є невід'ємною складовою у наданні достовірної і точної відповіді на інформаційний запит та входить виключно до повноважень розпорядника інформації.
50. Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, зі змісту відповіді на запит позивачів не встановлено проведення аналізу відповідачем наявності чи відсутності підстав для обмеження доступу до інформації, що міститься в запитуваних наказах.
51. Таким чином, Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про необхідність способу захисту порушених прав позивачів шляхом зобов'язання відповідача розглянути запити позивачів у відповідності до вимог Закону №2939-VI.
52. Щодо доводів касаційних скарг про відшкодування витрат на правову допомогу, понесених позивачами, Суд зауважує, що компенсація витрат на правову допомогу в адміністративних справах здійснюється виходячи із часу, протягом якого така допомога надавалася у судовому засіданні, під час вчинення окремої процесуальної дії чи ознайомлення з матеріалами справи в суді. На підтвердження факту надання вказаних видів правової допомоги, часу участі особи, яка надавала правову допомогу у судових засіданнях і при вчиненні окремих процесуальних дій та розміру відшкодування суду повинні бути надані відповідні докази.
53. Позаяк, відшкодування витрат з виконанням робіт з ознайомлення з первісним матеріалом замовника аналізу нормативного матеріалу та складання позовної заяви з підготовкою примірників додатків до неї, в силу приписів Закону № 4191-VI, не відноситься до окремих процесуальних дій, вчинення яких підтверджується відповідним протоколом, згідно ч. 1 ст. 45 КАС України (в редакції до 15.12.2017), тому Суд вважає вірними доводи судів попередніх інстанцій, що дані витрати не підлягають компенсації.
54. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
55. Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
56. Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції вважає викладені в касаційних скаргах доводи ОСОБА_3, ОСОБА_4, Головного територіального управління юстиції у Харківській області безпідставними та правомірно спростованими судами першої та апеляційної інстанцій, а їх висновки - правильними, обґрунтованими, та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, з огляду на що і підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
57. Керуючись статтями 341, 343, п.1ч.1.ст.349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -
58. Касаційні скарги ОСОБА_3, ОСОБА_4, Головного територіального управління юстиції у Харківській області залишити без задоволення.
59. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року - залишити без змін.
60. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується.
Суддя-доповідач Н.А. Данилевич
Судді В. М. Бевзенко
В.М. Шарапа