Іменем України
19 червня 2018 року
Київ
справа №814/4148/13-а
адміністративне провадження №К/9901/4576/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді - доповідача - Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 року(суддя - Устинова І.А.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2014 року (Турецька І.О. (головуючий), Стас Л.В., Косцова І.П.) у справі №814/4148/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК ЄВГРОЙЛ" до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю "АПК ЄВГРОЙЛ" (далі - позивач, ТОВ "АПК ЄВГРОЙЛ") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25 липня 2013 року №0000642208, №0000632208, №0000652208.
В обґрунтування позовних вимог ТОВ "АПК ЄВГРОЙЛ" зазначило, що висновки акту перевірки, на підставі яких прийняті оспорюванні податкові повідомлення-рішення, не відповідають нормам діючого законодавства, є непідтвердженими, податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2014 року, задоволено адміністративний позов. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомленні-рішення від 27 липня 2013 року №0000642208, №0000632208, №0000652208. Стягнуто на користь позивача судові витати в сумі 2 294,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з думкою якого погодився суд апеляційної інстанції, виходили з встановлення факту реального придбання позивачем товарів у ТОВ «Алген», які використовувались ним у власній господарській діяльності та підтвердження здійснення господарських операцій первинними документами, які відповідають вимогам законодавства, у зв'язку з чим, у податкового органу були відсутні підстави для висновків про неправомірність формування позивачем витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з контрагентами у період, що перевірявся.
Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2014 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ "АПК ЄВГРОЙЛ".
У доводах касаційної скарги відповідач посилається на невідповідність висновків судів фактичним обставинам справи зважаючи на неправомірність формування позивачем витрат та податкового кредиту спірного податкового періоду, оскільки суми ПДВ, сплачені у ціні придбаних у вказаного контрагента товарів послуг не підтверджуються належними первинними документами, а фінансово-господарська діяльність контрагента позивача здійснювалась поза межами правового поля, зважаючи на непідтвердження фактичного походження та постачання товару по ланцюгу постачання позивачу від контрагента, оскільки такий мав господарські операції з підприємствами, які мають ознаки фіктивності і свідчить про те, що його діяльність не спрямована на реальне настання правових наслідків.
ТОВ "АПК ЄВГРОЙЛ" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу контролюючого органу залишити без задоволення, а судові рішення першої та апеляційної інстанцій - без змін, з посиланням на необґрунтованість такої скарги, з огляду на відсутність у діях позивача протиправного діяння, що призвело до неналежного виконання вимог податкового законодавства.
Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що уповноваженими особами контролюючого органу проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період вересень, жовтень 2012 року та з податку на прибуток за 2012 рік ТОВ «Агропромислова компанія «Євгройл» по взаємовідносинам з платником податків контрагентом - постачальником ТОВ «Алген» за період вересень, жовтень 2012 року та контрагентами-покупцями, про що складено акт від 11 липня 2013 року №33/22-08/37585864, яким встановлено порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.3 статті 198, пунктів 200.1- 200.6 статті 200 Податкового кодексу; пункту 44.1 статті 44, пункту 134.1 статті 134, пунктів 138.1, 138.2, 138.6, підпункту 138.8.1 пункту 138.8 статті 138, пункту 149ю1 статті 149 Податкового кодексу України.
За результатами перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 25 липня 2013 року № 0000642208, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення ПДВ за жовтень 2012 року у сумі 434 016,00 грн; №0000632208, яким зменшено бюджетне відшкодування ПДВ за жовтень 2012 року у сумі 371 896,00 грн - за основним платежем та 185 948,00 грн - за штрафними санкціями; №0000652208, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 846 208,00грн - за основним платежем та 423 104,0 грн - за штрафними санкціями.
Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).
Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.
У відповідності до приписів підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
За змістом частин першої та другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.
Так, за змістом підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього кодексу.
Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
За приписами підпунктів 200.1, 200.2, 200.3 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
За приписами пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то, залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
З аналізу наведених норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що у перевіряємий період позивач мав господарські відносини з ТОВ «Алген» (Продавець) на підставі договору купівлі продажу насіння соняшника від 13 вересня 2012 року.
На вимогу контролюючого органу позивачем надано первинні бухгалтерські документи щодо фактичного виконання господарських операцій з ТОВ «Алген» (видаткові та податкові накладні; банківські виписки; товарно-транспортні накладні; договір купівлі - продажу; реєстри виданих та отриманих податкових накладних; оборотно-сальдові відомості по субрахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»; оборотно-сальдові відомості по субрахунку 104 «машини та обладнання»; аутсорсинг персоналу; договір складського зберігання), зауважень до яких з боку контролюючого органу не було.
Обґрунтовуючи прийняття даних податкових повідомлень - рішень контролюючий орган у своєму акті зазначив, що правочин, якій відбувся між позивачем та ТОВ «Алген» не спрямований на реальне настання правових наслідків та суперечить інтересам держави, так як контрагент позивача ТОВ «Алген» у листопаді 2009 року неправомірно отримало Свідоцтво про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість та незаконно використовувало у періоді з 1 травня 2012 року по 28 лютого 2013 року спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість.
Крім того, підставою для висновку про відсутність господарської операції став акт Новомосковської ОДПІ від 15 травня 2013 року № 174/222/34214952 про результати перевірок взаємовідносин ТОВ «Алген» з його контрагентами.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 24 квітня 2013 року у справі №915/528/13, яке набрало законної сили, було встановлено, що ТОВ «Алген» фактично поставило ТОВ «Агропромислова компанія «Євгройл» насіння соняшника у кількості 1007,39 тонн на загальну суму 4 835 472,00 грн (з ПДВ) згідно із умовами договору купівлі-продажу від 13 вересня 2012 року №11. Зазначені обставини були предметом дослідження акту перевірки.
Відповідно до вказаного рішення судом встановлено, що надані суду первинні документи належним чином підтверджують факт здійснення ТОВ «Алген» та користь ТОВ «АПК «Євгройл» поставки насіння соняшника у кількості 1007,39 тонн на загальну суму 4 835 472,0 грн., на умовах, визначених у Договорі № 11.
Також, судами попередніх інстанцій встановлено використання позивачем у господарської діяльності придбаного у ТОВ «Алген» насіння соняшнику, про що свідчать договір аутсорсингу, відповідно до якого ТОВ «Миколаївський олійноекстракційний завод» прийняв на себе обов'язок виконати для ТОВ «АПК ЄВГРОЙЛ» із його давальницької сировини - насіння соняшнику, олію соняшникову нерафіновану. В подальшому, зазначена готова продукція була реалізована позивачем до Словенії.
Відтак, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що на момент проведення перевірки у позивача були наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для віднесення до податкового кредиту сум, сплачених позивачем контрагенту, а аналіз наданих позивачем первинних податкових документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження формування витрат та податкового кредиту по операціях з контрагентом, які були предметом перевірки, що спростовує доводи контролюючого органу відносно відсутності доказів фактичного виконання господарських відносин між позивачем та контрагентом.
У ході розгляду даної справи судами першої та апеляційної інстанцій було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та іншим обставинами, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).
З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2014 року у справі № 814/4148/13-а залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
І.Я.Олендер
І.А. Гончарова
Р.Ф. Ханова ,
Судді Верховного Суду