20 червня 2018 року
Київ
справа №815/2980/17
адміністративне провадження №К/9901/52235/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Желтобрюх І.Л.,
суддів - Білоуса О.В., Стрелець Т.Г.,
перевіривши касаційну скаргу перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2018 року у справі №815/2980/17 за позовом ОСОБА_2 до Білгород-Дністровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України, Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання вимоги такою, що не є виконавчим документом (листом) та не відповідає вимогам законодавства України,
У травні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Білгород-Дністровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України, Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, в якому просила визнати вимогу №ф-47 від 05 травня 2011 року, що складена Пенсійним фондом, такою, що не є виконавчим документом (листом), не відповідає вимогам законодавства України, вимогам Закону України "Про виконавче провадження";
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2018 року, позов залишено без розгляду, оскільки позивачем пропущено строк звернення до суду, передбачений частиною другою статті 99 КАС України (в редакції, чинній на момент звернення з позовною заявою).
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Постановляючи ухвалу від 4 грудня 2017 року, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем пропущений строк звернення до суду з позовом та будь-яких ґрунтовних обставин та доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом нею не надано
Як вбачається з оскаржуваних судових рішень, підставою для звернення до суду є прийняття Пенсійним фондом вимоги від 5 травня 2011 року №Ф-47 на підставі якої, державною виконавчою службою прийнято постанову від 2 жовтня 2013 року ВП №40011448 про відкриття виконавчого провадження.
Частиною першою статті 99 КАС України (в редакції, чинній на момент звернення з позовною заявою) передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини другої вказаної статті, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно Комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду", ОСОБА_2 неодноразово зверталась до Одеського окружного адміністративного суду з позовами у якому предметом розгляду було прийняття УПФУ у м. Білгород-Дністровський вимоги № Ф-47 від 05.05.2011 року, а саме: 07.11.2011 року у праві №2а/1570/9232/2011; 07.10.2015 року у справі №815/5994/15; 09.08.2016 року у справі №815/3928/16; 08.09.2016 року у справі №815/4553/16; 03.11.2016 року у справі №815/5818/16; 04.12.2016 року у справі №815/7087/16; 07.02.2017 року у справі №815/746/17; 07.03.2017 року у справі №815/1370/17; 29.03.2017 року у справі №815/1894/17; 19.04.2017 року у справі №815/2310/17; 18.10.2017 року у справі №815/5399/17; 29.11.2017 року у справі №815/6168/17.
За таких обставин справи, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що оскільки станом на 07 листопада 2011 року позивачу було відомо про порушення її прав під час прийняття відповідачем вимоги від 05 травня 2011 року № Ф-47, та щонайменше 09 серпня 2016 року про порушення своїх прав при прийнятті Білгород-Дністровським міськрайонним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області постанови від 02 жовтня 2013 року ВП №40011448, тому перебіг шестимісячного строку звернення ОСОБА_2 до суду з адміністративним позовом сплив.
Вищевикладене встановлено рішенням Вищого адміністративного суду України від 28.07.2017 року у справі К/800/25966/17
В касаційній скарзі позивач зазначає, що суд першої інстанції повинен був, згідно зі статтями 102, 108 КАС України залишити її позов без руху та надати строк для усунення недоліків, а саме: для надання заяви про поновлення строку звернення до суду.
Суд критично ставиться до таких доводів касаційної скарги, оскільки частиною 4 статті 102 КАС України встановлено, що правила даної статті не поширюються на строки звернення до адміністративного суду. Стаття 108 КАС України не передбачає підстав для залишення позову без руху через пропуск строку звернення до суду.
При цьому, суд звертає увагу, що частина перша статті 100 КАС України (в редакції, чинній на момент прийняття судом першої інстанції ухвали) встановлює, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Отже, Верховний Суд зазаначає, що суди попередніх інстанцій, залишаючи позов без розгляду, вірно застосували положення пункту статей 99, 100, КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), правильне їх застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначеної норми процесуального права.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом пункту 2 частини другої статті 333 КАС України у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
За такого правового регулювання та обставин справи Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 3, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2018 року у справі №815/2980/17.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий І. Л. Желтобрюх
Судді О. В. Білоус
Т. Г. Стрелець