Іменем України
19 червня 2018 року
Київ
справа № 803/1183/17
провадження № К/9901/49708/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Гриціва М.І., провівши в касаційному порядку попередній розгляд справи за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, за касаційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Волинській області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Запотічного І.І., Довгої О.І., Сапіги В.П. від 19 березня 2018 року,
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, в якому просила:
- визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Волинській області щодо відмови у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,21 га, яка знаходиться на території Поромівської сільської ради Іваничівського району Волинської області;
- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Волинській області надати дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 3 листопада 2017 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 було відмовлено.
3. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд виходив з того, що відповідач не порушив вимоги частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України в частині підстав відмови у наданні вказаного дозволу, оскільки місце розташування об'єкта (земельної ділянки щодо якої звернулася позивач) не відповідає вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, зокрема, постанови Кабінету Міністрів України від 7 червня 2017 року № 413 та наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 22 червня 2017 року № 113.
4. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 було задоволено частково.
Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 3 листопада 2017 року - скасовано та ухвалено нову постанову, якою позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Волинській області щодо відмови ОСОБА_3 у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,21 га, яка знаходиться на території Поромівської сільської ради Іваничівського району Волинської області.
Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_3 щодо надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
5. Скасувавши рішення суду першої інстанції та ухваливши постанову про часткове задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідачем відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з підстав не передбачених Земельним кодексом України, що в свою чергу свідчить про протиправність відмови відповідача надати такий дозвіл.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_5 звернувся із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2018 року та залишити в силі постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 17 травня 2017 року ОСОБА_3 звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області з клопотанням про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,21 га, яка знаходиться на території Промівської сільської ради.
Головне управління Держгеокадастру у Волинській області листом від 4 липня 2017 року № Х-2920/0-1926/0/6-17 повідомило позивача про те, що на сайті Головного управління Держгеокадастру у Волинській області у розділі «Перелік земельних ділянок для безоплатної передачі у власність» розміщено перелік ділянок, які мають надаватися безоплатно у власність громадянам протягом ІІІ кварталу 2017 року. Оскільки, у зазначеному переліку відсутні земельні ділянки в межах Іваничівського району, надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачу у власність для ведення особистого селянського господарства не є можливим.
8. Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом.
9. Касаційна скарга обґрунтована тим, що з часу набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 7 червня 2017 року № 413 «Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними», якою затверджено Стратегію, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою та передача земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації, в тому числі учасникам антитерористичної операції, може здійснюватися лише відповідно до переліків земельних ділянок,які пропонується передавати у наступному кварталі (розрахованих за формулою),оприлюднених на офіційних веб-сайтах територіальних органів Держгеокадаструза місцем розташування земельних ділянок.
Головне управління Держгеокадастру у Волинській області не порушило вимог частини 7 статті 118 Земельного кодексу України в частині підстав відмови у наданні вказаного дозволу, оскільки місце розташування об'єкта (земельної ділянки, щодо якої звернувся ОСОБА_3) не відповідає вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, зокрема, постанові Кабінетів Міністрів України від 7 червня 2017 року № 413 та наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 22 червня 2017 року № 113.
10. Відповідно до частини 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.
До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
11. Згідно з частиною статті 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
12. Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.
13. Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області листом від 4 липня 2017 року № Х-2920/0-1926/0/6-17 відмовлено позивачці у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на підставі того, що земельна ділянка, яку бажає отримати позивач у власність для ведення особистого селянського господарства, не входить до переліку земель, сформованого відповідачем відповідно до Стратегії удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними.
14. Таким чином, наведена підстава відмови не передбачена статтею 118 Земельного кодексу України. До того ж у зв'язку із затвердженням постановою Кабінету Міністрів України від 7 червня 2017 року № 413 Стратегії удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними зміни до Земельного кодексу України не вносились, перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою не змінювався.
15. Як вбачається зі змісту Стратегії Міністерство аграрної політики та продовольства разом з Державною службою з питань геодезії, картографії та кадастру мають розробити та внести на розгляд Кабінету Міністрів України у шестимісячний строк проекти відповідних нормативно-правових актів, спрямованих на реалізацію Стратегії. На момент виникнення спірних правовідносин відповідні нормативно-правові акти не прийняті.
16. З огляду на це, колегія суддів дійшла до висновку про те, що відмова Головного управлінням Держгеокадастру у Волинській області у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на підставі того, що така ділянка не входить до переліку земель, який сформований відповідно до Стратегії удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, є неправомірною та такою, що не відповідає статті 118 Земельного кодексу України, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
17. Отже, відповідно до вимог статті 118 Земельного кодексу України Головне управління Держгеокадастру у Волинській області має прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або прийняти мотивоване рішення про відмову із чітким визначенням однієї з підстав, передбачених статтею 118 Земельного кодексу України. При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування.
18. Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі № 545/808/17 та від 24 квітня 2018 року у справі №814/1961/17.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
19. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду апеляційної інстанцій є законним і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в ньому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновок суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги його не спростовують.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2018 року - без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н. В. Коваленко
Судді: Я. О. Берназюк
М. І. Гриців