18 червня 2018 року
Київ
справа №804/3389/17
касаційне провадження №К/9901/52577/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Шипуліної Т.М.,
суддів: Олендера І.Я., Хохуляка В.В.
розглянув матеріали касаційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2018 у справі №804/3389/17 за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємець ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу,
Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 у травні 2017 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 18.09.2017 позовні вимоги залишив без задоволення.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 17.01.2018 постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.09.2017 скасував, прийняв нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
Головне управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області звернулося 04.06.2018 до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2018. У касаційній скарзі порушено питання щодо поновлення строку касаційного оскарження.
При вирішенні питання щодо дотримання скаржником строку касаційного оскарження постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2018 суд керується таким.
Як вбачається з оскарженої постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2018 (повний текст складено 22.01.2018) вказане судове рішення постановлене у відкритому судовому засіданні та набрало законної сили з моменту проголошення.
Згідно з частиною першою статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент ухвалення постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2018) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Таким чином, останнім днем подання касаційної скарги в межах встановленого частиною першою статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України строку, був день із датою 21.02.2018.
Касаційну скаргу податковим органом подано 04.06.2018, тобто з пропуском встановленого частиною першою статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України строку касаційного оскарження.
В обґрунтування поважності підстав пропуску строку касаційного оскарження відповідач посилається на те, що вже звертався з касаційною скаргою на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2018, утім ухвалою Верховного Суду від 27.03.2018 повернуто касаційну скаргу, у зв'язку з неусуненням недоліків касаційної скарги, встановлених ухвалою про залишення касаційної скарги без руху (щодо надання документу про сплату судового збору).
Відповідач вказує, що звернувся друге з касаційною скаргою, однак ухвалою Верховного Суду від 10.05.2018 повернуто касаційну скаргу на підставі пункту 1 частини п'ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України таку касаційну скаргу повернуто, оскільки додана до касаційної скарги відповідачем копія довіреності не є документом, що посвідчує повноваження представника на здійснення від імені скаржника його процесуальних прав та обов'язків.
Податковий орган, звертаючись втретє з касаційною скаргою вказав, що не мав можливості раніше сплатити судовий збір, оскільки кошторис не був затверджений та проводилось безспірне списання коштів на підставі виконавчих документів, а тому вважає цю обставину поважною підставою пропуску строку на касаційне оскарження, а строк таким, що належить поновити.
Аналіз положень статтей 5, 13, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент звернення до суду з касаційною скаргою) дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.
Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017) учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до пункту 6 частини п'ятої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017) учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
Невиконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку касаційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає касаційну, і не надає такій особі права у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження судового рішення.
Органи доходів і зборів є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, тобто, суб'єктом, що реалізує свою владну компетенцію.
Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні платежі», розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.
Враховуючи викладене та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що невжиття суб'єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду.
Податковим органом не надано доказів вчинення дій з метою сплати судового збору у справі №804/3389/17 з моменту виникнення права на касаційне оскарження.
Враховуючи зазначене, суд не вбачає підстав для визнання наведених скаржником у клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження підстав пропуску такого строку поважними.
Відповідно до частини третьої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент вчинення судом процесуальної дії) касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
Крім того, відповідно до частини четвертої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору.
До касаційної скарги відповідачем додано документ про сплату судового збору - платіжне доручення №588 від 28.03.2018 на суму 1280грн.
Відповідно до підпункту 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI (в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
Згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовом - травень 2017 року) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Станом на 01.01.2017 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 1600 гривень (стаття 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" від 21.12.2016 № 1801).
У відповідності до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI (в редакції, чинній на дату звернення до суду з позовом - травень 2017 року) ставка за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою-підприємцем, становила 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У справі подано позовну заяву, в якій заявлено вимоги немайнового характеру визнання протиправним та скасування наказу від 18.05.2017 №2559-п.
Таким чином, судовий збір за подання до адміністративного суду вказаного позову, виходячи з цієї ціни позову складає 1600грн.
Отже, судовий збір, який необхідно сплатити при поданні касаційної скарги, становить: 1600грн. х 200% = 3200грн.
Враховуючи викладене, касаційну скаргу необхідно залишити без руху, встановивши строк, протягом якого скаржник має усунути вказані недоліки та надати суду касаційної інстанції:
обґрунтоване клопотання про поновлення строку касаційного оскарження, у випадку наявності інших підстав та доказів, які б підтверджували неможливість своєчасного вчинення процесуальної дії зі звернення до Касаційного адміністративного суду з касаційною скаргою у строк, визначений законом;
документ про доплату судового збору за подання касаційної скарги у встановленому законом порядку та розмірі.
Керуючись статтею 332 Кодексу адміністративного судочинства України, -
1.Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2018 у справі №804/3389/17 за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємець ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу - залишити без руху.
2. Встановити скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги у десять днів з дня вручення копії ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
3. Направити скаржнику копію ухвали про залишення касаційної скарги без руху для виконання.
Ухвала набирає законної сили з моменту и підписання та оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду Т.М.Шипуліна
І.Я.Олендер
В.В.Хохуляк