Іменем України
19 червня 2018 року
Київ
справа №808/8489/15
адміністративне провадження №К/9901/47176/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.
здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області
на постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 15.08.2017 (суддя Лазаренко М.С.)
та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2018 (судді Добродняк І.Ю., Бишевська Н.А., Семененко Я.В.)
у справі №808/8489/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тітан Трейд»
до Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
У жовтні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Тітан Трейд» (далі - Товариство) звернулось до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області, правонаступником якої є Запорізька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Запорізькій (далі - ДПІ) від 27.07.2015.
В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило, що відповідач прийняв оскаржуване податкове повідомлення-рішення щодо нарахування позивачу податкового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб та штрафних санкцій не врахувавши тієї обставини, що Товариство не є користувачем земельної ділянки.
Справа неодноразово розглядалась адміністративними судами різних рівнів.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04 жовтня 2016 року скасовано постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13 січня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2016 року, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 15.08.2017, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2018, позов задоволено частково:
визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ від 27 липня 2015 року №0005091502 в частині збільшення суми основного платежу на суму 194 751, 83 грн. та застосованої штрафної санкції в розмірі 48 687, 96 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Присуджено на користь Товариства 4 035, 08 грн. судового збору.
Не погодившись з судовими рішеннями ДПІ звернулась з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила скасувати судові рішення в частині задоволення позовних вимог та відмовити в задоволенні позову. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог невірно оцінивши залучені до справи докази та неправильно застосувавши при цьому норми матеріального і процесуального права.
Товариство у своєму відзиві на касаційну скаргу вважає судові рішення законними та обґрунтованими.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
З матеріалів справи вбачається, що 23 березня 2006 року між ОСОБА_2 та Товариством укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, відповідно до пункту 1 якого продавець - ОСОБА_2 передає у власність, а покупець - Товариство приймає у власність майстерню літера А, побутовий корпус літера Б-2, склад літера В-2, сторожку літера Ж-2, що знаходяться за адресою : АДРЕСА_1, які розташовані на земельній ділянці площею 6 855 кв.м. і зобов'язується сплатити за нього визначену за домовленістю сторін грошову суму.
Право власності позивача на вище перелічені об'єкти нерухомості зареєстровано органом БТІ 06.04.2006.
Також, матеріалами справи встановлено, що на земельній ділянці по вул. Чубанова, 3в площею 6 855 кв.м. також розташовано інші об'єкти нерухомості, зокрема: літ.Е - котельня, загальною площею 26,1 кв.м.; літ.З - склад; літ.И - гараж; літ.К - гараж; літ.Л - сторожка; літ.Ж-2, тощо, право власності на які до Товариства не переходили.
За наслідками проведеної документальної невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з плати за землю за період з 01.01.2011 по 22.04.2015 ДПІ складено акт від 11.06.2015 по земельній ділянці площею 0, 6 855 га, розташованій за адресою: АДРЕСА_1, в якому відображено висновки контролюючого органу про порушення позивачем пункту 287.6 статті 287 Податкового кодексу України та пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми земельного податку, що призвело до несплати до бюджету суми податкового зобов'язання Товариства з плати за землю у розмірі 343 674, 04 грн., а саме: за 2011 рік - 85 918, 51 грн., за 2012 рік - 85 918, 51 грн., за 2013 рік - 85 918, 51 грн., за 2014 рік - 85 918, 51 грн.
На цій підставі ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 27 липня 2015 року №0005091502, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб на загальну суму 269 005, 32 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 214 796, 25 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 54 209, 07 грн.
Свої дії щодо цього відповідач мотивує тим, що Товариство є власником об'єкту нерухомості, розташованого на земельній ділянці, тобто є землекористувачем. Проте Товариством протиправно не було нараховано та сплачено податкове зобов'язання з плати за землю за користування зазначеною земельною ділянкою площею 0, 6 855 га.
Виходячи зі змісту статей 14, 269, 270 Податкового Кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок та землекористувачі, а об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у їх власності або користуванні.
Частково задовольнивши адміністративний позов суди попередніх інстанцій виходили з того, що Товариство є землекористувачем земельної ділянки загальною площею 639, 70 кв.м, відтак розмір грошового зобов'язання позивача зі сплати земельного податку повинен розраховуватися виходячи з цього розміру земельної ділянки, в той час як ДПІ здійснювало розрахунок податкових зобов'язань позивача виходячи з того, що останній є землекористувачем ділянки загальною площею 6 855 кв.м.
Вказаний висновок судів першої та апеляційної інстанції відповідає обставинам справи, зокрема, змісту договору купівлі-продажу, відповідно до якого до позивача перейшло право власності лише на частину об'єктів нерухомості, розташованих на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1. При цьому, позивачем, під час розгляду справи надано витяг з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 25.05.2015, відповідно до якого площа земель, які використовуються Товариством складає 639, 70 кв.м.
Водночас, всупереч приписів частини 2 статті 71 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2017) та частини 2 статті 77 КАС України 9в редакції, що діє з 15.12.2017) відповідач не довів належними та допустимими доказами свого твердження про те, що Товавриство є землекористувачем земельної ділянки загальною площею 6855 кв.м.
Доводи касаційної скарги правильність висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, ґрунтуються на неправильній оцінці обставин справи, зводяться до переоцінки належним чином проаналізованих судами попередніх інстанцій доказів, відтак не дають підстав вважати висновки судів першої та апеляційної інстанцій помилковими, а застосування судами норм матеріального та процесуального права - неправильним.
Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Відповідно до частини 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Касаційну скаргу Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області залишити без задоволення, постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 15.08.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2018 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І.А. Гончарова
Судді Р.Ф. Ханова
І.Я. Олендер