Іменем України
19 червня 2018 року
Київ
справа №344/1573/17
адміністративне провадження №К/9901/29217/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2018 (головуючий суддя - Шавель Р.М., судді: Бруновська Н.В., Костів М.В.) у справі №344/1573/17 (876/128/18) за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, Печерської районної в м. Києві державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «НЕЙЛОН ПЛЮС», про скасування запису про державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи щодо зміни місцезнаходження підприємства, -
встановив:
Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (далі - ДПІ у м. Івано-Франківську) звернулася до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, Печерської районної в м. Києві державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «НЕЙЛОН ПЛЮС», про скасування запису про державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи щодо зміни місцезнаходження підприємства.
Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16.11.2017 в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2018 відмовлено у відкритті апеляційного провадження на зазначене рішення суду першої інстанції.
Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції ДПІ у м. Івано-Франківську оскаржила його у касаційному порядку.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2018 та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування своїх вимог заявник касаційної скарги посилається на пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплено право кожного на справедливий, публічний судовий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, однак, суд апеляційної інстанції необґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження, порушив при цьому право контролюючого органу на справедливий судовий захист.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час виникнення права на апеляційне оскарження) апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, копію постанови Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15.11.2017 ДПІ у м. Івано-Франківську отримано 23.11.2017, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.58).
Проте, з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції у даній справі позивач звернуся 08.12.2017, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження, встановленого частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з частиною четвертою статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час виникнення права на апеляційне оскарження) апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.01.2018 апеляційну скаргу ДПІ у м. Івано-Франківську залишено без руху та надано строк у десять днів з моменту отримання копії даної ухвали усунути недоліки, зокрема, шляхом надання заяви про поновлення строку апеляційного оскарження із зазначенням обґрунтованих підстав для такого поновлення.
В межах наданого судом для усунення недоліків строку, ДПІ у м. Івано-Франківську подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, яке обґрунтовано тим, що наприкінці бюджетного року склалася ситуація з обмеженим фінансуванням податкового органу для плати судового збору, що унеможливило реалізацію права на апеляційне та касаційне оскарження рішень суду. Так, у ДПІ у м. Івану-Франківську не було можливості сплатити судовий збір, тому сплата такого здійснена ГУ ДФС в Івано-Франківській області.
Відповідно до статті 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Статтею 49 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час звернення з апеляційною скаргою) передбачено обов'язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи) добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, щодо сплати судового збору.
З метою виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для цього.
Згідно з положеннями Закону України «Про судовий збір» органам фіскальної служби не надано пільг щодо сплати судового збору.
Державна фіскальна служба та її територіальні органи (органи доходів і зборів) є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів.
Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні платежі», розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Слід також зазначити, що належними доказами поважності підстав пропуску строку на касаційне оскарження, у зв'язку з відсутністю коштів для сплати судового збору за звернення до суду з апеляційною скаргою є докази, які б підтверджували сукупність послідовних та регулярних дій податкового органу, спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору фінансування з Державного бюджету України, які б свідчили, що податковий орган дійсно бажає реалізувати своє право на апеляційне оскарження у даній справі у найкоротші строки.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, заявником апеляційної скарги жодних документів які б підтверджували здійснення ним заходів щодо отримання коштів для сплати судового збору (подання службових записок), а також результати зазначених заходів) з часу виникнення права на апеляційне оскарження не надано.
Відсутність необхідної суми коштів для сплати судового збору, з огляду на обмежене фінансування, може бути причиною, що ускладнює здійснення сплати судового збору за подання апеляційної скарги, проте не надає права у будь-який час після сплину строку на апеляційне оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.
Таким чином, суд погоджується з доводами суду апеляційної інстанції про те, що зазначені відповідачем підстави пропуску строку апеляційного оскарження не можна визнати поважними, у зв'язку з чим підстави для поновлення такого строку відсутні.
За наведених обставин, суд касаційної інстанції вважає, що висновки суду апеляційної інстанції відповідають вимогам законодавства, підтверджуються встановленими у справі обставинами та не спростовуються доводами касаційної скарги.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
постановив:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області залишити без задоволення.
Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2018 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
В.В. Хохуляк
Л.І. Бившева
Т.М. Шипуліна ,
Судді Верховного Суду