Справа № 310/4622/18
2-о/310/255/18
Іменем України
21 червня 2018 року м.Бердянськ
Бердянський міськрайонний суд Запорізької області в складі:
головуючого судді - Білоусової О.М.,
за участі секретаря судового засідання - Шевченко А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту смерті особи, заінтересована особа - Бердянський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області,
20.06.2018 року до суду надійшла заява ОСОБА_1, в якій останній просить встановити факт смерті його матері ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка померла 12 листопада 2015 року в смт. Партеніт, Автономна Республіка Крим. При зверненні до Бердянського міського відділу ДРАЦС Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області йому було відмовлено у здійсненні реєстрації смерті матері на підставі того, що пред'явлене ним свідоцтво про смерть видано на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження. Встановлення факту смерті особи необхідно йому для отримання свідоцтва встановленого зразка, виданого державним органом України.
Представник заявник адвокат ОСОБА_3 надала в судове засідання заяву, в якій просить розглянути справу за її відсутності, вимоги підтримала, просила задовольнити (а.с. 24).
Представник заінтересованої особи - Бердянського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області в судове засідання не з'явився. Подав заяву про розгляд справи за його відсутності (а.с. 23).
Дослідивши матеріали справи та надані суду докази, суд встановив наступне.
Згідно зі ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до п.8 ч.1 ст.315 ЦПК України суди розглядають справи про встановлення факту смерті особи у певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Особливості провадження у справах про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України визначені ст. 317 ЦПК України.
Згідно зі ст. 18 ЦПК України, рішення про встановлення факту, що має юридичне значення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для органів, які реєструють такі факти або оформлюють права, що виникають у зв'язку із встановленим судом фактом.
Частиною 3 ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою. Державна реєстрація смерті проводиться за останнім місцем проживання померлого, за місцем настання смерті чи виявлення трупа або за місцем поховання.
Згідно пункту 1 розділу 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 року N 52/5, підставою для державної реєстрації смерті є:
а) лікарське свідоцтво про смерть (форма N 106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 р. N 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 р. за N 1150/13024 (далі - лікарське свідоцтво про смерть);
б) фельдшерська довідка про смерть (форма N 106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 р. N 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 р. за N 1150/13024 (далі - фельдшерська довідка про смерть);
в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть;
г) рішення суду про оголошення особи померлою;
ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час;
д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів;
е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.
Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 є сином померлої ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується копією свідоцта про народження (а.с. 25).
Заявник вказує на те, що його мати 12.11.2015 року померла в смт. Партеніт Автономної Республіки Крим.
На підтвердження факту смерті надав копію довідки про причину смерті № 721 від 12.11.2015р., виданої Алуштинським відділом запису актів цивільного стану Департаменту запису актів цивільного стану Міністерства юстиції Республіки Крим, в якій зазначено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, померла 12 листопада 2015 року. Причина смерті: «Рак шлунку» (а.с. 11). Також заявником надано суду копію свідоцтва про смерть ОСОБА_2 від 12.11.2015р., яке було видане Алуштинським відділом запису актів цивільного стану Департаменту запису актів цивільного стану Міністерства юстиції Республіки Крим (а.с.10), копію свідоцтва про поховання (а.с. 12), копію накладної на намогильні споруди (а.с. 13), фотокартку з місця заховання (а.с. 15).
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупованою територією визначається: 1) сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій; 2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України; 3) повітряний простір над територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 цієї частини.
Бердянський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області листом від 15.06.2018 року відмовив заявнику у державній реєстрації смерті ОСОБА_2 через те, що пред'явлене заявником свідоцтво про смерть видано на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження (а.с. 9).
Відповідно до п.п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», судам роз'яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Заяви про встановлення факту смерті особи в певний час приймаються до провадження суду і розглядаються за умови подання заявниками документів про відмову органів реєстрації актів громадянського стану в реєстрації події смерті.
При розгляді цієї справи суд враховує практику Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до українського законодавства має застосовуватися судами при розгляді справ як джерело права.
Так, у справах проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v. Turkey», «Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republico f Moldova and Russia», «Ilascu and Others v. Moldova and Russia»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення.
Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.
Враховуючи наведену практику ЄСПЛ, а також ключове значення, яке має встановлення факту смерті особи для реалізації особистих немайнових прав заявника, суд оцінюючи докази у їх сукупності, в тому числі з урахуванням документів, які видані органами та установами, що знаходяться на тимчасово окупованій території України, приходить до висновку, що факт, про встановлення якого просить заявник, знайшов своє підтвердження в судовому засіданні, а тому заява підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 18, 259, 265, 268, 319 ЦПК України , суд,
Заяву ОСОБА_1 задовольнити.
Встановити факт того, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка була зареєстрована та проживала за адресою: Автономна АДРЕСА_1, померла 12 листопада 2015 року у смт. Партеніт, Автономна Республіка Крим, Україна, причина смерті: «рак шлунку».
Рішення суду допустити до негайного виконання.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до апеляційного суду Запорізької області протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасники справи, яким повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення їм повного рішення суду.
Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Суддя ОСОБА_4