20 червня 2018 року справа №812/320/18
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Сухарька М.Г., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 13 березня 2018 року (повний текст складено 19 березня 2018 року в м. Сєвєродонецьк) у справі № 812/320/18 (суддя І інстанції - Смішлива Т.В.) за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області про визнання незаконними дій, зобов'язання вчинити певні дії,-
07 лютого 2018 року ОСОБА_1 (далі також - Позивач) звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області (далі - Відповідач, УПФУ в Попаснянському районі) та просив суд визнати неправомірними дії УПФУ в Попаснянському районі щодо відмови в призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах та скасувати рішення УПФУ в Попаснянському районі від 09.01.2018 про відмову в призначенні пенсії, зобов'язати УПФУ в Попаснянському районі зарахувати ОСОБА_1 до загального стажу роботи період його роботи з 09.04.2004 по 31.12.2004 продавцем у приватного підприємця ОСОБА_2, до пільгового стажу роботи період з 15.03.1988 по 29.05.1993 та з 21.06.1994 по 03.01.1988 коли він працював у Шахтобудівельному управлінні № 1 виробничого об'єднання "Спецтампонажгеологія" в м. Антрацит Луганської області в якості машиніста бурового станка на підземному бурінні з повним робочим днем під землею, машиністом бурової установки (підземним) з повним робочим днем під землею та гірничого майстра підземної ділянки з повним робочим днем під землею, призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до абз. 1 п. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення" з 03.01.2018.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач 03.01.2018 звернувся до УПФУ в Попаснянському районі Луганської області із заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах та надав всі необхідні документи на підтвердження наявного трудового стажу, однак рішенням відповідача від 09.01.2018 йому відмовлено в призначенні пенсії з посиланням на відсутність необхідного пільгового стажу роботи.
В рішенні УПФУ в Попаснянському районі зазначено, що страховий стаж позивача становить лише 21 рік 06 місяців 14 днів, з яких пільговий - 1 рік 10 місяців 19 днів, а саме тільки його робота на шахті "Тошківська" виробничого об'єднання "Первомайськвугілля". Відповідач не зарахував до пільгового стажу період роботи з 15.03.1988 по 29.05.1993 та з 21.06.1994 по 03.01.1998 у Шахтобудівельному управлінні № 1 виробничого об'єднання "Спецтампонажгеологія" в м. Антрацит Луганської області в якості машиніста бурового станка на підземному бурінні з повним робочим днем під землею, машиністом бурової установки (підземним) з повним робочим днем під землею та гірничого майстра підземної ділянки з повним робочим днем під землею, не зараховано до загального стажу період роботи з 17.07.1993 по 10.02.1994 на шахті "Партизанська" виробничого об'єднання по добуванню антрациту "Антрацит" та період роботи з 09.04.2004 по 31.12.2004 продавцем у приватного підприємця ОСОБА_2
З таким рішенням ОСОБА_1 незгоден, вважає, що надав для призначення всі необхідні документи, а тому рішення УПФУ в Попаснянському районі вважає неправомірним..
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 13 березня 2018 року у справі № 812/320/18 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області від 09.01.2018 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.01.2018 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням висновків суду. У задоволенні вимог про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області зарахувати ОСОБА_1 до загального стажу роботи період роботи з 09.04.2004 по 31.12.2004 продавцем у приватного підприємця ОСОБА_2, до пільгового стажу роботи період з 15.03.1988 по 29.05.1993 та з 21.06.1994 по 03.01.1988 у Шахтобудівельному управлінні № 1 виробничого об'єднання "Спецтампонажгеологія" в м. Антрацит Луганської області в якості машиніста бурового станка на підземному бурінні з повним робочим днем під землею, машиністом бурової установки (підземним) з повним робочим днем під землею та гірничого майстра підземної ділянки з повним робочим днем під землею, а також призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах з 03.01.2018 - відмовлено.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. На обгрунтування апеляційної скарги зазначено, що у трудовій книжці відсутні необхідні дані про роботу ОСОБА_1 на пільгових умовах у в/о "Спецтампонажгеологія", а саме ним не надано передбаченої Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній довідки, через що періоди роботи ОСОБА_1 нв в/о "Спецтампонажгеологія" до пільгового стажу не зараховано. Крім того, у трудовій книжці зазначено про роботу заявника у приватного підприємця ОСОБА_2 з 09.04.2004, але за даними системи персоніфікованого обліку такі дані про нарахування та виплату заявнику заробітної плати містяться лише з січня 2005 року, а тому період роботи ОСОБА_1 з 09.04.2004 по 31.12.2004 до загального страхового стажу не зараховано.
Представником позивача на адресу суду надіслано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу зилишити без задоволення, а судове рішення без змін.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України. Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, 03.01.2018 звернувся до УПФУ в Попаснянському районі зі заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах(арк.спр. 35), додавши до неї трудову книжку БТ-1 № 8926771, військовий квиток НУ № 7265998, диплом про закінчення Лисичанського гірничого технікуму ИТ № 996011, довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності або відповідних записів у ній № 23 від 14.06.2017 на підтвердження робота на шахті "Тошківська" виробничого об'єднання "Первомайськвугілля". Відповідач не зарахував до пільгового стажу період роботи з 27.09.1982 по 11.10.1982, з 12.10.1982 по 27.10.1982, з 28.10.1982 по 30.11.1982, з 31.11.1982 по 02.12.1982, з 03.12.1982 по 13.01.1983, з 14.01.1983 по 18.05.1983, з 19.05.1983 по 12.07.1983, з 13.07.1983 по 19.07.1983, з 20.07.1983 по 17.08.1983, типовий договір № 01712269100021 від 21.11.2017 про одноразову сплату у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
За результатами розгляду зазначених документів УПФУ в Попаснянському районі прийнято рішення від 09.01.2018 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії на пільгових умовах за віком (арк.спр. 21-22).
Рішення обґрунтовано тим, що стаж роботи ОСОБА_1 недостатній для призначення пенсії та становить 21 рік 6 місяців 14 днів, у тому числі на пільгових умовах - 1 рік 10 місяців 19 днів. До страхового стажу не зараховано періоди роботи з 17.07.1993 по 10.02.1994, так як у трудовій книжці підставою для вказаних записів зазначена трудова угода № 281, яку ОСОБА_1 не надав, не зараховано до пільгового стажу період роботи з 15.03.1988 по 29.05.1993 та з 21.06.1994 по 03.01.1998 у Шахтобудівельному управлінні № 1 виробничого об'єднання "Спецтампонажгеологія" в м. Антрацит Луганської області в якості машиніста бурового станка на підземному бурінні з повним робочим днем під землею, машиністом бурової установки (підземним) з повним робочим днем під землею та гірничого майстра підземної ділянки з повним робочим днем під землею через ненадання довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, не зараховано до загального стажу період роботи з 09.04.2004 по 31.12.2004 продавцем у приватного підприємця ОСОБА_2 через відсутність в системі персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків.
Питання призначення, перерахунку і виплати пенсій врегульовано Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 з подальшими змінами і доповненнями (далі Закон № 1058).
Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Пунктом 1 частини другої статті 114 Закону № 1058 передбачено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається:
1) працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
ОСОБА_1 народився 09.04.1962 року і на час звернення до УПФУ в Попаснянському районі досяг 55 років.
Позивач оскаржує вище вказане рішення з мотивів не віднесення періоду роботи позивача у в/о "Спецтампонажгеологія" до пільгового стажу на період роботи у ФОП ОСОБА_2 з 09.04.2004 по 31.12.2004.
Записами в трудовій книжці БТ-1 № 8926771 на ім'я ОСОБА_1 підтверджено, що позивач з 15.03.1988 по 29.12.1988 працював на Шахтобудівельному управлінні № 1 виробничого об'єднання "Спецтампонажгеологія" в м. Антрацит Луганської області в якості машиніста бурового станка 4 розряду на підземному бурінні з повним робочим днем під землею, 29.12.1988 ОСОБА_1 присвоєно 5 розряд машиніста бурової установки (підземний) з повним робочим днем під землею. На вказаній посаді позивач працював до 29.05.1993 (записи 10-14). З 2106.1994 ОСОБА_1 знову прийнято на роботу на Шахтобудівельному управлінні № 1 виробничого об'єднання "Спецтампонажгеологія" в м. Антрацит Луганської області на посаду машиніста бурової установки 5 розряду підземної ділянки з повним робочим днем під землею. 26.01.1996 ОСОБА_1 переведено горним майстром підземної дільниці з повним робочим днем під землею. 04.01.1998 переведено горним майстром підземного буріння, а 23.06.1998 звільнено за власним бажанням. Згідно наказу № 65к від 22.12.1997 поведено атестацію робочих місць машиніста бурової установки та горного майстра підземного буріння на Шахтобудівельному управлінні № 1 виробничого об'єднання "Спецтампонажгеологія" та підтверджено право на пільгову пенсію за списком № 1 (арк.спр. 10-11).
Щодо відстуності довідок про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній про час роботи на Шахтобудівельному управлінні № 1 виробничого об'єднання "Спецтампонажгеологія" в м. Антрацит Луганської області судом першої інстанції зазначено таке.
У відповідності до статті 62 Закону № 1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно із пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
У відповідності до абзацу сьомого пункту 20 Порядку № 637 у разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Таким чином, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а уточнюючі довідки підприємств необхідні в разі відсутності відповідних відомостей у трудовій книжці.
При цьому, згідно із пунктом 3 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 (приклади у додатках 1, 2).
Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 № 442 (далі - Порядок проведення атестації робочих місць), атестація робочих місць за умовами праці (далі - атестація) проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років.
Зазначена постанова набула чинності з 21.08.1992. Це означає, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.1992, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації (пункт 4.1 Порядку № 383).
Відповідно до пункту 4.3 Порядку № 383 у разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.1997 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць, до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.
Оскільки в трудовій книжці ОСОБА_1 є необхідні записи про його роботу з 15.03.1988 по 29.05.1993 та з 21.06.1994 по 03.01.1998 у Шахтобудівельному управлінні № 1 виробничого об'єднання "Спецтампонажгеологія" в м. Антрацит Луганської області в якості машиніста бурового станка на підземному бурінні з повним робочим днем під землею, машиністом бурової установки (підземним) з повним робочим днем під землею та гірничого майстра підземної ділянки з повним робочим днем під землею, є дані про проведення атестації робочих місць у відповідача були відсутні підстави для відмови у зарахуванні вказаного стажу до пільгового за списком № 1.
Щодо посилань відповідача на відсутність даних про спецстаж індивідуальних відомостей про застраховану особу, слід зазначити, що постановою Кабінету Міністрів України № 1028 від 09.12.2015 пункт 20 Порядку № 637 доповнено новим абзацом яким визнано, що у разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Зазначена норма застосовується лише у разі відстуності інших підтверджуючих пільговий стаж - трудової книжки та відомостей про атестацію робочих місць, які позивачем надано.
Крім того, Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі "Ковач проти України" від 7 лютого 2008 року, п.59 рішення у справі "Мельниченко проти України" від 19 жовтня 2004 року, п.50 рішення у справі "Чуйкіна проти України" від 13 січня 2011 року, п.54 рішення у справі "Швидка проти України" від 30 жовтня 2014 року тощо).
Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав. Отже суд першої інстанції правомірно взяв до уваги інформацію, яка міститься в копії довідки про пільговий стаж позивача, яка не суперечить та не спростовує фактичні дані, наявні в трудовій книжці позивача.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.
Отже, позивач опинився в ситуації, що відповідно позбавляє його можливості забезпечити належний захист своїх прав.
Щодо посилань відповідача у спірному рішенні на відсутність сплати страхових внесків у період роботи з 09.04.2004 по 31.12.2004 продавцем у приватного підприємця ОСОБА_2, судом першої інстанції зазначено наступне.
Статтею 8 Закону № 1058 передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Абзацом першим частини першої статті 24 Закону № 1058 визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не менше ніж мінімальний страховий внесок.
Страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування найманих працівників та інших осіб, які належать до кола осіб, що підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та зазначені у статті 11 Закону № 1058, сплачуються їх роботодавцями та безпосередньо застрахованими особами.
Механізм обов'язкового пенсійного страхування передбачає відповідні державні гарантії реалізації застрахованими особами своїх пенсійних прав.
Так, зокрема, статтею 113 Закону № 1058 передбачено, що держава створює умови для функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат.
Згідно з частиною першою статті 16 Закону № 1058 застрахована особа має право отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, вимагати від страхувальників сплати внесків, у тому числі в судовому порядку тощо.
З цим правом кореспондується обов'язок страхувальника нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески (пункт 6 частини другої статті 17 Закону № 1058) незалежно від фінансового стану платника (частина дванадцята ст. 20 Закону № 1058).
Таким чином, страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
При цьому, у частині десятій статті 20 Закону № 1058 зазначено, якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до положень статті 106 Закону № 1058 відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Також, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" від 24 грудня 2015 року № 909-VIII, який набрав чинності з 01.01.2016, внесено зміни до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року № 2464-VI та виключено положення п. 2 ч. 1 ст. 4 зазначеного закону, яка передбачала, що до платників єдиного внеску віднесено працівників - громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють.
Тобто, за змістом наведених норм вбачається, що обов'язок щодо сплати страхових внесків та відповідальність за їх несвоєчасну або не в повному обсязі сплату законом покладено на страхувальника.
На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємцем-страхувальником свого обов'язку щодо сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості приватного підприємця по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивача періоду роботи з 09.04.2004 по 31.12.2004 продавцем у приватного підприємця ОСОБА_2.
Вищезазначений висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеному у справі справа № 208/6680/16-а(2а/208/245/16) від 27.03.2018 року.
Розглядаючи справу справа № 208/6680/16-а(2а/208/245/16) Верховний Суд зазначив, що Позивач не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періоду роботи з 12 жовтня 2006 року по 18 червня 2007 року до страхового стажу за порушення, вчинене Відкритим акціонерним товариством «Дніпродзержинський домобудівний комбінат», оскільки згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник.
Щодо обраного позивачем способу захисту, а саме визнати неправомірними дії УПФУ в Попаснянському районі щодо відмови в призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах та скасувати рішення УПФУ в Попаснянському районі від 09.01.2018 про відмову в призначенні пенсії, зобов'язати УПФУ в Попаснянському районі зарахувати ОСОБА_1 до загального стажу роботи період його роботи з 09.04.2004 по 31.12.2004 продавцем у приватного підприємця ОСОБА_2, до пільгового стажу роботи період з 15.03.1988 по 29.05.1993 та з 21.06.1994 по 03.01.1988 коли він працював у Шахтобудівельному управлінні № 1 виробничого об'єднання "Спецтампонажгеологія" в м. Антрацит Луганської області в якості машиніста бурового станка на підземному бурінні з повним робочим днем під землею, машиністом бурової установки (підземним) з повним робочим днем під землею та гірничого майстра підземної ділянки з повним робочим днем під землею, призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до абз. 1 п. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення" з 03.01.2018.
Суд першої інстанції зазначив, що в даному випадку ефективним способом захисту порушеного права є саме визнання протиправним та скасування рішення від 09.01.2018 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії на пільгових умовах за віком.
Стосовно обраного позивачем способу захисту у вигляді зобов'язання зарахувати ОСОБА_1 у страховий стаж період роботи у Шахтобудівельному управлінні № 1 виробничого об'єднання "Спецтампонажгеологія" в м. Антрацит Луганської області та з 09.04.2004 по 31.12.2004 продавцем у приватного підприємця ОСОБА_2.
З практики Європейського суду слідує таке: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.
Статтею 58 Закону № 1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Спірним питанням є призначення пенсії на пільгових умовах за віком.
У відповідності до частини другої статті 9 КАС України суд розглядє адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми закону, якими регулюються спірні відносини, та з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення суд першої інстанції прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог з застосуванням положень статей 9, 245 КАС України, а саме, обрати інший спосіб захисту, який необхідний для повного відновлення порушеного права, та зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.01.2018 про призначення пенсії на пільгових умовах за віком, з урахуванням висновків суду.
При викладених обставинах, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позову.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 13 березня 2018 року у справі № 812/320/18 - залишити без задоволення.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 13 березня 2018 року у справі № 812/320/18 - залишити без змін.
Повне судове рішення складено 20 червня 2018 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий А.А. Блохін
Судді Т.Г. Гаврищук
М.Г.Сухарьок