19 червня 2018 рокуЛьвів№ 876/3036/18
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Святецького В.В.,
суддів Довгополова О.М., Пліша М.А.,
з участю секретаря судового засідання Гнідець Р.І.,
представника позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу прокуратури Львівської області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 березня 2018 року у справі № 813/550/18 (суддя Лунь З.І., м. Львів) за адміністративним позовом ОСОБА_3 до прокуратури Львівської області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-
08 лютого 2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до прокуратури Львівської області, в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо ненадання вичерпної відповіді на його запит, викладений у формі заяви від 29.11.2017 року в частині надання копій документів чи інших матеріалів, з яких можна зробити висновки, що станом на 18.08.2017 року у відділі матеріально-технічного забезпечення та соціально-побутових потреб або у відділі ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційно-аналітичної роботи прокуратури області неналежно здійснюється виконання обов'язків, покладених на ці відділи або що в роботі цих відділів є зауваження та в частині надання інформації про дублювання яких саме функцій і яких підрозділів здійснювалось відділом інформаційних технологій, про що було зазначено в п. 6 подання прокуратури Львівської області від 21.08.2017 року № 11-1054вих17.
Також позивач просив зобов'язати прокуратуру Львівської області надати вичерпну відповідь на його запит, викладений у формі заяви від 29.11.2017 року в частині надання копій документів чи інших матеріалів, з яких можна зробити висновки, що станом на 18.08.2017 року у відділі матеріально-технічного забезпечення та соціально-побутових потреб або у відділі ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційно-аналітичної роботи прокуратури області неналежно здійснюється виконання обов'язків, покладених на ці відділи або що в роботі цих відділів є зауваження та в частині надання інформації про дублювання яких саме функцій і яких підрозділів, здійснювалось відділом інформаційних технологій, про що було зазначено в п. 6 подання прокуратури Львівської області від 21.08.2017 року № 11-1054вих17.
Рішенням від 14 березня 2018 року Львівський окружний адміністративний суд позов задовольнив частково.
Визнав протиправними дії прокуратури Львівської області щодо ненадання повної відповіді на запит ОСОБА_3, викладений у формі заяви від 29.11.2017 в частині надання інформації про дублювання яких саме функцій і яких підрозділів здійснювалось відділом інформаційних технологій, про що було зазначено в п.6 подання Прокуратури Львівської області від 21.08.2017 №11-1054 вих17.
Зобов'язав прокуратуру Львівської області надати повну відповідь на запит ОСОБА_3, викладений у формі заяви від 29.11.2017 в частині надання інформації про дублювання яких саме функцій і яких підрозділів, здійснювалось відділом інформаційних технологій, про що було зазначено в п.6 подання Прокуратури Львівської області від 21.08.2017 №11-1054 вих17.
В решті задоволення позовних вимог відмовив.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, прокуратура Львівської області оскаржила його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що прокуратурою Львівської області на вказану заяву позивача надано відповідь від 28.12.2017 за № 13/2-131 вих-17 про те, що надати аргументи чи документальні підтвердження фактів, які б підтверджували, що діяльність відділу інформаційних технологій сприяла неналежному матеріально-технічному забезпеченню прокуратури області, неналежному веденню Єдиного реєстру досудових розслідувань чи веденню інформаційно-аналітичної роботи прокуратури області, не вбачається за можливе, оскільки це не зазначалось у поданні, як підстава для ліквідації відділу.
Крім цього, заявнику роз'яснено, що у зв'язку з нетривалим проміжком часу з моменту ліквідації відділу інформаційних технологій, прокуратурою області на даний момент не проводилось вивчення питання, яким чином ліквідація вказаного відділу вплинула на ефективність використання трудових ресурсів, ефективність роботи органів прокуратури Львівської області, належне матеріально-технічне забезпечення прокуратури області, ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційно-аналітичної роботи прокуратури.
Також зазначає, що закон не передбачає надання різного роду пояснень, роз'яснень, коментарії щодо правомірності дій, законності прийнятих рішень, якщо це попередньо не було задокументовано.
Визначальним для розуміння терміну «публічна інформація» є те, що вона заздалегідь зафіксована будь-якими засобами та на будь-яких носіях та знаходилась у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації.
Судом залишено без будь-якої правової оцінки доводи відповідача про те, що не є інформаційним запитом звернення, для відповіді на яке необхідно створити інформацію.
Таким чином, заява ОСОБА_3 від 29.11.2017 року не є запитом про надання публічної інформації, а є заявою, в тому числі, щодо надання роз'яснень, коментарів тощо і повинна розглядатися в порядку, визначеному Законом України «Про звернення громадян» та підтверджується даним судовим рішенням.
З огляду на викладене, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Позивач подав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу в якому зазначає, що у поданні, на яке посилається відповідач у листі від 28.12.2017 року № 13/2-131 вих- 1, не вказано інформації, яку запитував позивач, а отже посилання на таке подання як на джерело інформації є неправомірне.
Згідно з ч. 1 ст.19 Закону України «Про звернення громадян», органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
З огляду на викладене, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційного суду підтримав вимоги апеляційної скарги та просить їх задовольнити в повному обсязі.
Представник позивача заперечив вимоги апеляційної скарги та просить залишити скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції встановив та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_3 звернувся із заявою від 29.11.2017 до прокуратури Львівської області, в якій просив, зокрема, роз'яснити, яким чином ліквідація відділу інформаційних технологій вплинула на: оптимізацію штатного розпису прокуратури Львівської області; належне матеріально-технічне забезпечення прокуратури області; ефективність використання трудових ресурсів (в чому це відобразилось); як це вплинуло на належне ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань; як це вплинуло на належне ведення інформаційно-аналітичної роботи прокуратури, а також надати аргументи чи документальні підтвердження фактів, які б підтверджували що діяльність відділу інформаційних технологій сприяла: неналежному матеріально-технічному забезпеченню прокуратури Львівської області; неналежному веденню Єдиного реєстру досудових розслідувань; неналежному веденню інформаційно-аналітичної роботи прокуратури Львівської області.
Позивач також просив надати копії документів чи інші матеріали, з яких можна зробити висновки, що станом на 18.08.2017 року у відділі матеріально-технічного забезпечення та соціально-побутових потреб або у відділі ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційно-аналітичної роботи прокуратури області, неналежно здійснюється виконання обов'язків, покладених на ці відділення або що в роботі цих відділів є зауваження.
В заяві ОСОБА_3 зазначає, що в 6 абзаці Подання Генеральному прокурору зазначено, що після ліквідації відділу інформаційних технологій покращиться ефективність роботи органів прокуратури Львівської області та не буде дублювання функцій окремих підрозділів. Отже, заявник просив надати інформацію про дублювання яких саме функцій і якими підрозділами йшла мова.
Позивачу було надано відповідь Прокуратурою Львівської області від 28.12.2017 №13/2-131вих-17, в якій повідомлено про те, що діяльність вищевказаних відділів Прокуратури Львівської області спрямована на забезпечення належних умов роботи працівників прокуратури, в тому числі шляхом забезпечення інформаційними та телекомунікаційними технологіями, мережами, програмно-апаратними комплексами, засобами оргтехніки, системами обчислювальної техніки та зв'язку, впровадження, ведення і обслуговування баз даних та державних реєстрів. Вказане свідчить про тісний зв'язок між завданнями та функціями зазначених підрозділів, що і викладено в поданні від 21.08.2017. У зв'язку з нетривалим проміжком часу з моменту ліквідації відділу інформаційних технологій, прокуратурою області на даний момент не проводилось вивчення питання, яким чином ліквідація вказаного відділу вплинула на ефективність використання трудових ресурсів, ефективність роботи органів прокуратури Львівської області, належне матеріально-технічне забезпечення прокуратури області, ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційно-аналітичної роботи прокуратури. Разом з тим, зазначили, що негативних наслідків проведених структурних змін на даний час не встановлено та надати аргументи чи документальні підтвердження фактів, які б підтверджували, що діяльність відділу інформаційних технологій сприяла неналежному матеріально-технічному забезпеченню прокуратури області, неналежному веденню Єдиного реєстру досудових розслідувань чи веденню інформаційно-аналітичної роботи прокуратури Львівської області, не вбачаються за можливе, оскільки це не зазначалося у поданні, як підстава для ліквідації відділу. В абз. 6 вищевказаного Подання іде мова про дублювання функцій підрозділів прокуратури, зазначених у поданні.
Вважаючи, що позивач не отримав частини запитуваної ним інформації, він звернувся з позовом до суду.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що прокуратурою не надано відповідь, яка є повною в розумінні Закону України «Про звернення громадян», та не надано відповіді на заяву позивача в частині надання інформації про дублювання яких саме функцій відділу інформаційних технологій і якими підрозділами прокуратури йдеться в п. 6 подання прокуратури Львівської області від 21.08.2017 року №11-054 вих. 17.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Також стаття 40 Конституції України надає право усім направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Порядок звернення громадян та розгляд цих звернень детально регламентовані Законом України, від 02.10.1996 р. № 393/96-ВР ,,Про звернення громадян" (далі - Закон № 393/96-ВР).
Частина 1 статті 1 Закону № 393/96-ВР визначає, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Відповідно до статті 3 Закону № 393/96-ВР під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.
Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
Частина 7 статті 5 цього ж Закону містить вимоги до звернень, зокрема, у зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати.
Відповідно до приписів ст. 7 Закону № 393/96-ВР звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду (ч.1).
Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення (ч.2).
Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення (ч.3).
За змістом ст. 15 Закону № 393/96-ВР органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань) (ч.1).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки (ч.3).
Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення (ч.4).
Згідно приписів ст. 20 Закону № 393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання.
Суд першої інстанції належним чином дослідив надані сторонами докази та встановив, що звернення ОСОБА_3 містили всі необхідні реквізити, передбачені вказаними вище нормами.
Виходячи з системного аналізу наведених нормативно-правових актів, апеляційний суд дійшов висновку, що звернення позивача відповідає вищевказаним вимогам, по своєму змісту є зверненням, яке підлягає розгляду в порядку, визначеному Законом № 393/96-ВР.
Проаналізувавши відповідь прокуратури Львівської області від 28.12.2017 №13/2-131вих-17, надану позивачу на його Заяву, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що фактично такому було надано відповідь не по всіх поставлених питаннях, а відтак таку не можна вважати повною у відповідності до Закону № 393/96-ВР.
При цьому, колегія суддів не бере до уваги покликання апелянта на те, що закон не передбачає надання різного роду пояснень, роз'яснень, коментарів щодо правомірності дій, законності прийнятих рішень, якщо це попередньо не було задокументовано, оскільки в даному випадку заявник - ОСОБА_3 звернувся із заявою про надання інформації, а не роз'яснення законності прийнятого прокуратурою рішення. У своїй відповіді від 28.12.2017 року прокуратура Львівської області надала відповідь на звернення позивача за виключенням останнього абзацу щодо дублювання функцій підрозділів прокуратури про яке нею зазначалося в поданні Генеральному прокурору.
Враховуючи те, що відповідачем не надано повну відповідь на заяву позивача в частині надання інформації про дублювання функцій відділу інформаційних технологій, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо задоволення позовних вимог в цій частині.
Наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність рішення суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.
Керуючись статтями 243, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд,-
апеляційну скаргу прокуратури Львівської області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 березня 2018 року у справі № 813/550/18 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В.В. Святецький
Судді О.М. Довгополов
М.А. Пліш
Постанова в повному обсязі складена 20 червня 2018 року