№ 201/3788/ 18
провадження 2-а/201/141/2018
20 червня 2018 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
в складі головуючого
судді Антонюка О.А.
з секретарем - Дашкевич Х.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора патрульної поліції Управління патрульної поліції в м. Дніпрі Департаменту патрульної поліції роти № 3 батальйону № 2 рядового поліції Сушко Юрія Сергійовича і Управління патрульної поліції в м. Дніпрі про визнання дій протиправними і скасування постанови про адміністративне правопорушення, закриття справи про адміністративне правопорушення, -
ОСОБА_1 10 квітня 2018 року звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідачів інспектора патрульної поліції Управління патрульної поліції в м. Дніпрі Департаменту патрульної поліції роти № 3 батальйону № 2 рядового поліції Сушко Ю.С. і Управління патрульної поліції в м. Дніпрі про визнання дій протиправними і скасування постанови про адміністративне правопорушення, закриття справи про адміністративне правопорушення. Позивач в своєму позові та з представником в судовому засіданні посилаються на те, що 29 березня 2018 року інспектором патрульної поліції Управління патрульної поліції в м. Дніпрі ДПП роти № 3 батальйону № 2 рядовим поліції Сушко Ю.С. винесена постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності по ч. 1 ст. 122 КУпАПП (порушення вимог знаку 4.2 ПДР про заборону руху) і накладено штраф в розмірі 255 грн. Вважає вказану постанову незаконною, оскільки хоча його автомобіль і зупинявся в тому місці, де вказано в постанові, але рухався він правильно, без порушення правил про швидкість і паркування, руху по належній смузі чи відповідно до дорожнього знаку та дорожнього руху, обгону, постанова складалася інспектором без врахування його зауважень та конкретної дорожньої обстановки, автомобіль інших учасників цієї пригоди інспектор поліції не зупиняв і не оглядав, доказів правопорушення не надано, тобто факт порушення оснований на припущенні, що є порушенням закону, протокол про адміністративне правопорушення не складався, місце розгляду правопорушення вказане не вірно. Вважає дії, вчинені вказаним інспектором протиправними і незаконними, оскаржувана постанова є протиправною, тому просив її скасувати, задовольнивши позов в повному обсязі.
Відповідач інспектор патрульної поліції Управління патрульної поліції в м. Дніпрі Департаменту ПП роти № 3 батальйону № 2 рядовий поліції Сушко Ю.С. і представник відповідача Управління ПП в м. Дніпрі в судове засідання не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суду не повідомили; вказаним, на думку суду, позовні вимоги не визнали, надали письмові заперечення суду, вказавши, що дійсно у вказаний позивачем день і час інспектором дійсно було зафіксоване адміністративне правопорушення з боку водія ОСОБА_1, в передбаченому законом порядку інспектором було складено постанову з роз'ясненням її змісту водію, постанова вручена. Оспорювана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності по ч. 1 ст. 122 КУпАПП і накладенню штрафу в розмірі 255 грн. обґрунтована. Вважають вказану постанову законною, складена постанова вірно, всі істотні умови при її складанні дотримано і правильно відображено, є відеозапис події і порушення позивача. Вважають, що все інспектором зроблено згідно вимог закону. Ніяких інших зобов'язань відносно позивача на себе не брали і не беруть, нічиїх прав не порушували і будь-якої шкоди не завдавали. Позов вважають не доведеним і безпідставним та не можливим його задоволення. Фактично просили справу розглянути без їх участі і в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності вказаного відповідача і представника відповідача згідно ст. 205 КАС України.
З'ясувавши думку сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши надані і добуті докази, суд вважає позов не обгрунтованим і не підлягаючим задоволенню.
Відповідно до ст. 5 КАС України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним та неупередженим судом.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України орган державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб передбачений Конституцією та законами України.
Справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дії їй бездіяльності Конституцією чи іншими законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно статті 6 Конституції України органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Стаття 19 Конституції України передбачає, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
У судовому засіданні встановлено, що 17 березня 2017 року о 21 годині 00 хвилин інспектором патрульної поліції Управління патрульної поліції в м. Дніпра ДПП роти № 3 батальйону № 2 рядовим поліції Сушко Ю.С. було зафіксовано і помічено, що автомобіль «Мазда 2», державний номер НОМЕР_1, під керуванням позивача ОСОБА_1, при цьому вказаний автомобіль під час руху по вул. Гоголя в м. Дніпрі на перехресті вулиці Гоголя і вулиці Чернишевського не виконав вимоги наказного знаку 4.2 "Рух праворуч" та здійснив поворот ліворуч, чим порушив вимоги даного знаку та п. 8.4 "б" Правил дорожнього руху України - заборона руху. Стосовно водія цього автомобіля позивача ОСОБА_1 складено постанову про те, що він в тому місці за кермом вказаного свого автомобіля, рухаючись по тій дорозі, не виконав вимог правил дорожнього руху про заборону руху в певному напрямку, чим допустив порушення правил дорожнього руху і постановою АР № 881701 від 29 березня 2018 року його притягнуто до адміністративної відповідальності по ч. 1 ст. 122 КУпАП в вигляді штрафу в дохід держави в сумі 255 грн., вказану постанову по справі про адміністративне правопорушення було вручено позивачу як порушнику в день винесення постанови.
Правовідносини, які виникли між сторонами урегульовані нормами, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кодексу адміністративного судочинства України.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП передбачено, що може бути оскаржено постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, в районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими законом.
Згідно ст. 289 КУпАП, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Суд вважає, що позивачем по даній справі не пропущено строк для оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення, оскільки позивач відразу отримав вказану оскаржувану постанову і в десятиденний термін (з урахуванням вихідних і святкових днів) звернувся з позовом до суду, не позбавлений права на оскарження постанови інспектора ПП.
У тексті постанови зазначено, що 17 березня 2018 року о 21 годині 00 хвилин рухався автомобіль «Мазда 2», державний номер НОМЕР_1, під керуванням позивача ОСОБА_1, під час руху в районі перехрестя вулиці Гоголя і вулиці Чернишевського в м. Дніпрі позивач не виконав вимоги наказного знаку 4.2 "Рух праворуч" та здійснив поворот ліворуч, чим порушив вимоги даного знаку та п. 8.4 "б" Правил дорожнього руху України - заборона руху і постановою АР № 881701 від 29 березня 2018 року його притягнуто до адміністративної відповідальності по ч. 1 ст. 122 КУпАП в вигляді штрафу в дохід держави в сумі 255 грн..
Для таких висновків у особи, яка винесла постанову, були підстави. При розгляді справи були з'ясовані і доведені обставини, які б свідчили, що в діях позивача є ознаки проступку, за який законом встановлено адміністративну відповідальність, також посадовою особою було з'ясовано чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність; повинен своєчасно, всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи. Постанова інспектора патрульної служби є законною та такою, що не підлягає скасуванню.
Не може суд прийняти до уваги пояснення позивача про те, що в начебто інспектором поліції не складався протокол, не правильно вказане місце розгляду правопорушення, не там складалася і виносилася постанова, він рухався на своєму автомобілі без порушення вказаного знаку, оскільки такого знаку там немає, не взяття до уваги зауважень правопорушника, порушені його права та інш., оскільки вищезазначене спростовується вказаним та об'єктивно нічим не підтверджено, належних доказів про протилежне суду не надано.
Згідно з частиною другою статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Необхідність індивідуалізації адміністративної відповідальності передбачена КУпАП, яким визначено, що при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність. У Кодексі конкретизовано й інші конституційні принципи, зокрема принцип рівності громадян перед законом. Кодексом закріплено низку гарантій забезпечення прав суб'єктів, які притягаються до адміністративної відповідальності. В сукупності з наведеними конституційними нормами ці гарантії створюють систему процесуальних механізмів захисту вказаних осіб. У контексті питання, що розглядається, Конституційний Суд України враховує положення статей 9, 33, 248, 268 Кодексу. За змістом статті 9 Кодексу саме винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність суб'єкта адміністративної відповідальності є однією з ознак адміністративного правопорушення (проступку).
Крім того, обставини вчиненого позивачем адміністративного правопорушення, зазначені в постанові, що оскаржується, відповідають дійсності, оскільки водій ОСОБА_1 порушував вимоги ПДР України і 17 березня 2018 року о 21 годині 00 хвилин рухався на автомобілі «Мазда 2», державний номер НОМЕР_1 та під час руху по вулиці Гоголя на перехресті вулиці Гоголя і вулиці Чернишевського в м. Дніпрі позивач не виконав вимоги наказного знаку 4.2 "Рух праворуч" та здійснив поворот ліворуч, чим порушив вимоги даного знаку та п. 8.4 "б" Правил дорожнього руху України
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Частиною 5 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Тобто, відповідач повинен довести, що його дiями не було порушено права позивача, чого не було зроблено.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання. Способом захисту порушеного права згідно п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України є визнання незаконним рішення, дії або бездіяльності органу державної влади або органу місцевого самоврядування. їх посадових або службових осіб.
З огляду на заявлені позовні вимоги, доводи позивача, визначальними обставинами для вирішення спірних правовідносин є визначення відповідності оскаржуваних дій відповідача критеріям правомірності, які пред'являються до дій та рішень суб'єктів владних повноважень. Таким чином, доводи позивача є не обгрунтованими, в зв'язку з чим, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов'язки сторін. Всі ці складові можуть бути з'ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є всебічне і повне з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин.
Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності. Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об'єктивні підстави вважати, що дії відповідачів стосовно спірного питання відповідають вимогам діючого законодавства, а тому позов не підлягає задоволенню повністю.
При таких обставинах суд вважає, що дії, вчинені інспектором патрульної поліції Управління патрульної поліції в м. Дніпра роти № 3 батальйону № 2 рядовим поліції Сушко Ю.С. при розгляді справи про адміністративне правопорушення, слід визнати правомірними, а постанову АР № 881701 від 29 березня 2018 року по справі про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення на позивача за ч. 1 ст. 122 КУпАП слід вважати як винесену доказово, вона основана не на припущеннях і без порушень прав позивача, а тому її не слід скасовувати.
Не може суд прийняти до уваги позицію сторони позивача щодо наполягання на позовних вимогах, оскільки вони спростовуються вищенаведеним і нічим об'єктивно не підтверджуються, порушення прав позивача, в тому числі і визначених Конституцією України, іншими законами саме цими відповідачами не були допущені.
Таким чином суд вважає, що позовні вимоги не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, вони не ґрунтуються на законі і не підлягають задоволенню в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 8, 19, 41, 55, 124, 129 Конституції України, ст. 255, 2565, 258, 288, 289 КУпАП, ст. 5, 15, 72-77, 79, 241-246, 250, 251 КАС України, суд -
ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог до інспектора патрульної поліції Управління патрульної поліції в м. Дніпрі Департаменту патрульної поліції роти № 3 батальйону № 2 рядового поліції Сушко Юрія Сергійовича і Управління патрульної поліції в м. Дніпрі про визнання дій протиправними і скасування постанови про адміністративне правопорушення, закриття справи про адміністративне правопорушення - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд протягом 30 днів з дня його проголошення в порядку, передбаченому ст. 295-297 КАС України.
Суддя -