20 червня 2018 року м. Рівне №817/1350/18
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Махаринця Д.Є., розглянувши у письмовому провадженні заяву про відвід судді в адміністративній справі за позовом
Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
доУправління Держпраці у Рівненській області Сарненської районної державної адміністрації
про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасувати постанови, припису,
20 червня 2018 року представником позивача ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2.) подано заяву про відвід судді Друзенко Н.В.
Заява обґрунтована тим, що суддя порушує принцип об'єктивності ухвалення судового рішення та принцип змагальності при здійсненні правосуддя у справах, де однією із сторін виступає Управління Держпраці у Рівненській області.
Ухвалою суду від 19.06.2018 у справі № 817/1350/18 визнано заявлений представником позивача відвід судді Друзенко Н.В. від 20.06.2018 необґрунтованим та зупинено провадження у справі до вирішення питання про відвід. Для вирішення питання щодо заявленого відводу, передано заяву про відвід на автоматизований розподіл для визначення у порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України судді, який вирішуватиме цю заяву.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.06.2018, заяву представника позивача ОСОБА_2 про відвід судді Друзенко Н.В. у справі № 817/1350/18 - передано для вирішення судді Махаринцю Д.Є.
Відповідно до частини восьмої статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження.
Розглянувши в порядку письмового провадження заяву про відвід судді Друзенко Н.В у справі № 817/1350/18, суддя Махаринець Д.Є. дійшов висновку, що вона не може бути задоволена, з огляду на наступне.
Стаття 36 КАС України визначає підстави для відводу (самовідводу) судді, так суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
2. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
Згідно ст.39 КАС України за наявності підстав, зазначених у статтях 36 - 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід. За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатись особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський Суд з прав людини у своїй практиці виділяє наступні критерії оцінки неупередженості:
1) суб'єктивний - беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі;
2) об'єктивний - визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
Не дивлячись на те, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередження чи схильності, її відсутність чи, навпаки, наявність може бути перевірена різними способами відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції. У даному контексті можна провести розмежування між суб'єктивним підходом, що відображає особисті переконання конкретного судді з конкретної справи, і об'єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-який сумнів з цього приводу (рішення ЄСПЛ у справах П'єрсак проти Бельгії, Кіпріану проти Кіпру, Грівз проти Сполученого Королівства). Щодо суб'єктивного тесту, то він полягає у з'ясуванні особистих переконань конкретного судді у певній справі. Проте презюмується особиста неупередженість. Щодо об'єктивного тесту, то необхідно визначити поза межами особистої поведінки суддів, чи немає підтверджених фактів, які могли б спричинити сумніви щодо неупередженості суддів. При вирішенні питання про те, чи існують обґрунтовані причини вважати, що цих вимог не було дотримано, точка зору сторони є важливою, але не є вирішальною. Вирішальним є те, чи таке побоювання може бути об'єктивно виправданим (рішення ЄСПЛ у справі Клейн та інші проти Нідерландів).
З системного аналізу підстав, які наведені у ст.36-37 КАС України вбачається, що особа, яка заявляє відвід судді, має навести конкретні обставини, які можуть викликати сумнів у неупередженості. Водночас, для того, щоб ці обставини лягли в основу заяви про відвід, вони повинні бути доведеними.
Суд звертає увагу, що згідно ч.4 ст.36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Оскільки доказів щодо наявності будь-яких переконань судді Друзенко Н.В. у даній справі не надано, то по суб'єктивному критерію особиста безсторонність судді Друзенко Н.В. презюмується.
Що стосується об'єктивного критерію, то міркування представника позивача, що суддя Друзенко Н.В. є необ'єктивною та порушує принцип змагальності при здійсненні правосуддя у справах з Управлінням Держпраці у Рівненській області не можна вважати об'єктивно обґрунтованими, позаяк по своїй суті вони є сугубо гіпотетичними і не підтверджуються такими фактами, які могли б викликати сумніви щодо неупередженості судді.
Відтак заява про відвід є необґрунтованою та такою, що не підлягає до задоволення.
Керуючись статтями 36-40, 241, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_2 про відвід судді Друзенко Наталії Василівни у справі №817/1350/18, - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Махаринець Д.Є.