21 червня 2018 р. м. Чернівці Справа № 824/479/18-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боднарюка О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Чернівецької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей Чернівецької міської ради, про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі-позивач), звернулась до Чернівецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Чернівецької міської ради (далі-відповідач), третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей Чернівецької міської ради, (далі-третя особа), в яому просила:
- скасувати рішення про відмову у реєстрації місця проживання ОСОБА_2 із його матір'ю ОСОБА_1, за адресою: АДРЕСА_1, 58000;
- зобов'язати Центр надання адміністративних послуг Чернівецької міської ради зареєструвати ОСОБА_2 із його матір'ю ОСОБА_1, за адресою: АДРЕСА_1, 58000.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що 20 лютого 2018 року вона звернулась до Центру надання адміністративних послуг Чернівецької міської ради із заявою про реєстрацію місця проживання її малолітнього сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, проте у реєстрації місця проживання відповідачем відмовлено. Відмовляючи в реєстрації, відповідач посилався на підставу такої відмови - відсутність згоди батька на реєстрацію місця проживання малолітньої дитини за адресою місця проживання матері (АДРЕСА_2).
02 травня 2018 року позивач вдруге звернулась з аналогічною заявою до відповідача, додатково надавши заочне рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці про розірвання шлюбу, однак з аналогічних підстав відповідачем було відмовлено вдруге.
Позивач також вказує на те, що відсутність реєстрації місця проживання малолітніх дітей за місцем їх фактичного проживання суперечить інтересам дітей та суттєво обмежує реалізацію їх прав, які гарантовані Конституцією України та Законами України.
На думку позивача, за для захисту прав та інтересів її дитини слід скасувати рішення відповідача та зобов'язати вчинити дії шляхом реєстрації місця проживання дитини.
22 травня 2018 року відкрито спрощене позовне провадження у справі з викликом осіб, та призначено судовий розгляд на 21 червня 2018 року.
21 червня 2108 року до початку судового засідання, позивачем через канцелярію суду подано клопотання про розгляду справи без її участі. У клопотанні позивач також зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
21 червня 2108 року до початку судового засідання, позивачем через канцелярію суду подано клопотання про розгляду справи без її участі. У клопотанні позивач також зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача відзив на адміністративний позов не надав, цього ж числа, 21 червня 2108 року, до початку судового засідання, через канцелярію суду подав клопотання про розгляду справи без його участі. У клопотанні відповідач також зазначив, що позовні вимоги не визнає в повному обсязі.
Представник третьої особи 20 червня 2018 року через канцелярію суду надав лист в якому зазначив, що немає можливості прибути до суду. У вказаному листі третя особа також зазначає про те, що батьки ОСОБА_2 з питання надання згоди на реєстрацію місця проживання малолітнього не звертались до служби у справах дітей Чернівецької міської ради. Позовну заяву позивача підтримує, та просить розглянути справу за відсутності представника третьої особи.
Відповідно до частини 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС України) учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Враховуючи наведені вище норми, суд вважає за можливе розглянути адміністративну справу в порядку письмового провадження на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
Дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити, виходячи з наступного.
Судом встановлені такі обставини, та відповідні їм правовідносини.
07 грудня 2016 року Шевченківським районним судом м.Чернівці прийнято заочне рішення , відповідного до якого розірвано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4. (а.с.7)
Відповідно до витягу з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою місця проживання - АДРЕСА_3. (а.с.8)
Батьками ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 являються: батько - ОСОБА_3, мати - ОСОБА_1 (свідоцтво про народження серія НОМЕР_1). (а.с.9)
20 лютого 2018 року та 02 травня 2018 року позивач звернулась до органу реєстрації: відділу ведення реєстру територіальної громади м.Чернівці із заявами про реєстрацію місця проживання малолітньої дитини - сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1. Згідно відомостей цієї ж заяви, відділом ведення реєстру територіальної громади м.Чернівці 21 лютого 2018 року та 03 травня 2018 року позивачу відмовлено у реєстрації місця проживання з підстав відсутності згоди батька на реєстрацію місця проживання малолітньої дитини за адресою місця проживання матері (АДРЕСА_2). Зазначено також те, що заявником не надано відповідного рішення суду або рішення органу опіки і піклування, яким визначено місце проживання дитини разом з матір'ю без згоди другого з батьків. (а.с.11, 12)
До вказаних правовідносин суд застосовує наступні положення законодавства, та робить висновки по суті спору.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Механізм здійснення реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб в Україні, а також форми необхідних для цього документів визначено Правилами реєстрації місця проживання, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України
від 2 березня 2016 р. № 207 (далі-Правила).
Відповідно до пунктів 2, 8 Правил реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійснюється виконавчим органом сільської, селищної або міської ради, сільським головою (у разі коли відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено) (далі - орган реєстрації) на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради.
Документи для здійснення реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування особи подаються до органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг) з урахуванням вимог Закону України "Про адміністративні послуги".
Відповідно до підпункту 6 пункту 18 Правил, для реєстрації місця проживання особа або її представник (окрім іншого) подає: у разі реєстрації місця проживання батьків за різними адресами місце проживання дитини, яка не досягла 14 років, реєструється разом з одним із батьків за письмовою згодою другого з батьків у присутності особи, яка приймає заяву, або на підставі засвідченої в установленому порядку письмової згоди другого з батьків (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування).
Згідно з частиною 1 статті 160 Сімейного кодексу України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Звертаючись до суду, позивач обґрунтовувала позовні вимоги виходячи із загальних норм законодавства України в частині свободи пересування, вільного місця проживання, забезпечення інтересів дитини, право на проживання дитини разом з батьками, та інше.
Судом враховані при вирішенні цього спору положення законодавства України та вказаних позивачем норм, однак суд вважає, що адміністративний позов задоволенню не підлягає виходячи із того, що спеціальними нормами в даних правовідносинах є норми наведених вище Правил, які чітко визначають алгоритм дій при веденні реєстрів територіальних громад, та перелік документів, які надаються для вчинення тієї, чи іншої реєстраційної дії.
Відповідно до пункту 11 Правил орган реєстрації відмовляє в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання, якщо (окрім іншого): особа не подала необхідних документів або інформації.
Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З аналізу спірних правовідносин вбачається, що відповідач відмовляючи в задоволенні заяви позивача не порушив вказаних вище критеріїв, та правомірно відмовив в задоволенні заяви про реєстрацію малолітньої дитини за відсутності документів, які визначені в пункті 18 Правил. Слід також зазначити, що у вказаних правилах законодавець визначив виключення за яких згода одного із батьків не є необхідним документом, у випадку коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування. Однак, як встановлено судом, звертаючись із заявою про реєстрацію малолітньої дитини, позивачем також не надано, ані відповідного рішення суду, а ні рішення органу опіки і піклування.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Враховуючи наведені вище аргументи, суд вважає, що позивачем не доведено протиправність спірного рішення, а відтак в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.
Відповідно до частини 5 статті 139 КАС України у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Враховуючи те, що відповідачем не надано доказів про понесенні судові витрати, суд не вирішує питання про розподіл судових витрат.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).
Суддя Боднарюк О.В.