21 червня 2018 р. № 814/247/18
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу
за позовом:Приватного підприємства «Виробничо-комерційне підприємство «Каро», вул. Кооперативна, 21, смт. Врадіївка, Миколаївська область, 56301
до відповідача:Управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області, вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056
про:визнання незаконним та скасування розрахунку плати за проїзд,
Приватне підприємство «Виробничо-комерційне підприємство «Каро» (надалі - Підприємство або позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом, що містив вимогу визнати незаконним та скасувати складений Управлінням Укртрансбезпеки у Миколаївській області 04.09.2017 Розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування.
В обґрунтування позовних вимог Підприємство вказало, що відповідач не дотримався вимог «Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 (надалі - Порядок № 879), в зв'язку з чим безпідставно зобов'язав позивача сплатити 1030,20 євро.
Відповідач подав відзив на позов та доповнення до відзиву (арк. спр. 42-46, 38-40), в яких, з посиланням на доведеність факту порушення позивачем вимог законодавства, зазначив про обґрунтованість визначення плати за проїзд.
Позивач подав відповідь на відзив (арк. спр. 31-33).
Заслухавши пояснення позивача, відповідача, дослідивши письмові докази, суд
На підставі Акта № 0003762 від 04.09.2017 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів (надалі - Акт, арк. спр. 9), Довідки від 04.09.2017 про результати здійснення габаритно-вагового контролю (надалі - Довідка, арк. спр. 10), посадова особа Укртрансбезпеки 04.09.2017 склала Розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до Акта (надалі - Розрахунок, арк. спр. 12), відповідно до якого Підприємство було зобов'язано протягом 30 календарних днів сплатити до Державного бюджету 1030,20 євро - плату за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.
Згідно з Актом та Довідкою, за результатами вагового контролю було встановлено, що фактична повна маса автомобіля MERCEDES-BENZ ACTROS 4141 (реєстраційний номер НОМЕР_1), що належать позивачу і яким керував водій ОСОБА_1, було встановлено перевищення нормативного навантаження на здвоєну вісь (фактичне 22,800 т проти нормативно допустимого 16 т).
Виходячи з цих даних, Укртрансбезпека, на підставі Порядку № 879, визначила суму плати за проїзд.
При прийнятті рішення суд виходив з такого.
Відповідно до частини першої статті 29 Закону України від 30.06.1993 № 3353-ХІІ «Про дорожній рух» (надалі - Закон № 3353), до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов'язковому технічному контролю, пройшов такий контроль.
Частиною першою статті 33 Закону України від 08.09.2005 № 2862-VІ «Про автомобільні дороги», передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 12 та 13 Порядку № 879, вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.
Твердження позивача про те, що водію транспортного засобу, в порушення пунктів 12 та 13 Порядку № 879, не було надано документів, що підтверджують державну метрологічну атестацію вимірювального приладу, суд відхилив, оскільки матеріалами справи не підтверджений факт відмови посадової особи Укртрансінспекції від надання водію відповідних документів.
Доводи Підприємства про те, що факт відмови водія від підпису Акта мав бути засвідчений підписами свідків, суд визнав безпідставними, оскільки Порядком № 879 взагалі не встановлений обов'язок Укртрансінспекції щодо оформлення акта: доказом перевищення вагових та/або габаритних параметрів є відповідна довідка. Про оформлення акта вказано в пункті 4 «Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування», затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10.10.2013 № 1007/1207. Цим документом ані форма відповідного акта, ані вимоги щодо засвідчення факту відмови водія від підпису акта не встановлені.
Посилання позивача на те, що при проведенні габаритно-вагового контролю відповідач мав керуватися затвердженою Мінекономрозвитку методикою проведення габаритно-вагового контролю, суд до уваги не прийняв, оскільки пункт 19 Порядку № 879 (що передбачав використання методики) було виключено на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 671.
Доводи позивача про те, що Укртрансінспекція (після виявлення за результатами габаритно-вагового контролю факту перевищення вагових параметрів більш як на 2 відсотки) мала, відповідно до пункту 22 Порядку № 879, заборонити рух транспортного засобу до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (плати за проїзд), суд визнав обґрунтованими, проте не погодився з Підприємством в тому, що невжиття Укртрансінспекцією такого заходу є підтвердженням відсутності порушень габаритно-вагових параметрів.
Відповідно до Розрахунку, Управління визначило плату за проїзд на підставі формули, що приведена у пункті 30, з урахуванням вимог пункту 311 Порядку № 879.
У пункті 30 зазначено, що розмір плати залежить зокрема від протяжності маршруту; у пункті 311 вказано, що, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру:
до 10 відсотків - у подвійному розмірі;
на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі;
більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі.
У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням.
Перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.
Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Довідка не містить інформації щодо часу здійснення габаритно-вагового контролю; ані Акт, ані Довідка не містять інформації про те, на якому пункті (стаціонарному або пересувному) габаритно-вагового контролю було здійснено контроль. Ці недоліки позбавляють зазначені документи доказової сили.
Відповідач не надав належного доказу на підтвердження того, що автомобільним перевізником є Підприємство. Таким доказов, є товарно-транспортна накладна. Крім того, жодним з наявних у справі документів не підтверджується відстань перевезення, при тому, що цей показник безпосередньо впливає на визначення плати за проїзд.
На підставі викладеного суд дійшов висновку, що матеріалами справи не підтверджується правомірність та обґрунтованість Розрахунку, що є підставою для задоволення позову.
Судовий збір розподіляється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 2, 9, 19, 77, 139, 205, 241-243, 246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов Приватного підприємства «Виробничо-комерційне підприємство «Каро» (вул. Кооперативна, 21, смт. Врадіївка, Миколаївська область, 56301, ідентифікаційний код 20892727) до Управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області (вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056 39816845) задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати складений 04.09.2017 Управлінням Укртрансбезпеки у Миколаївській області «Розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акта від 04.09.17 № 0003762».
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області (вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056, ідентифікаційний код 39816845) на користь Приватного підприємства «Виробничо-комерційне підприємство «Каро» (вул. Кооперативна, 21, смт. Врадіївка, Миколаївська область, 56301, ідентифікаційний код 20892727) судовий збір в сумі 1762 грн., сплачений платіжною квитанцією від 29.01.2018 № ПН 233.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Птичкіна