"20" червня 2018 р.
Справа №150/306/18
Провадження №2/150/135/18
20 червня 2018 року с. Мазурівка
Чернівецький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Кушнір Б.Б.,
за участю секретаря судового засідання Гендзьори О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справу №150/306/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання таким, що втратив право на користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації, -
ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право на користування житловим приміщенням та зняття його з реєстрації. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона являється єдиним власником житлового будинку та господарських будівель по АДРЕСА_1. Разом із нею у вказаному будинку зареєстрований також відповідач по справі. Через два місяці після реєстрації ОСОБА_2 в її житловому будинку останній виїхав у Жмеринський район та до цього часу у її будинку не проживає, але продовжує бути зареєстрованим. У добровільному порядку відповідач з належного їй будинку не виписується, створюючи позивачу перешкоди у користуванні житловим приміщенням, що стало підставою для звернення до суду із даним позовом.
Позивач у судове засідання не з'явилася, у поданій заяві (Вх.№1812/18-Вх від 20.06.2018) просить розгляд справи провести без її участі. Позовні вимоги в частині визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право на користування житловим приміщенням підтримує та просить суд їх задоволити. В частині позовних вимог про зняття з реєстрації просить позов залишити без розгляду. Щодо прийняття заочного рішення не заперечує.
Відповідач у судове засідання не з'явився, у поданій заяві (Вх.№1813/18-Вх від 20.06.2018) просить дану справу розглядати без його участі, вимоги позовної заяви в частині визнання його таким, що втратив право користування житловим приміщенням визнає у повному обсязі та просить суд їх задоволити.
На підставі ухвали судді від 24 травня 2018 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання таким, що втратив право на користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 20 червня 2018 року з повідомленням (викликом сторін).
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Сторони скористались наданим їм ч. 3 ст. 211 ЦПК України правом на подання клопотань про розгляд справи за їх відсутності, відтак, суд розглядає справу по наявних у ній доказах.
Також враховуючи, що сторони не прибули в судове засідання, а перешкод для розгляду справи судом не встановлено, то суд вважає за можливе здійснювати судовий розгляд у судовому засіданні без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до наступного висновку:
Встановлено, що ОСОБА_1 проживає та є власником житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1, що підтверджується копією нотаріально посвідченого договору дарування житлового будинку від 27.02.2012 та копією витягу №34100091 від 11.05.2012 про державну реєстрацію прав.
Із наявної в матеріалах справи копії паспорта ОСОБА_2 серії НОМЕР_3 вбачається, що місце проживання останнього зареєстровано виконавчим комітетом Березівської сільської ради 01.11.2016 за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується також відповіддю з органу реєстрації місця проживання.
ОСОБА_1 25.04.2018 звернулась до органу реєстрації Березівської сільської ради із заявою про зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_2 Однак, у зв'язку із тим, що ОСОБА_2 самостійно не звернувся із вказаною заявою до органу реєстрації, на цій підставі їй було відмовлено.
Із змісту ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним. У ст.47 Конституції України зазначено, що кожен має право на житло, ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду. Реалізуючи право на житло, людина може користуватись тільки тим житлом, право користування яким у неї виникло з правочину або на підставі закону. Відповідно до законодавства України таке право виникає у власника житла (глава 28 ЦК), членів його сімї (ст.405 ЦК, ст.156 ЖК), орендаря (наймача) житла (ст.810 ЦК, ст.61 ЖК), членів його сімї (ст.816 ЦК, ст.ст.64, 160 ЖК) тощо. Положення цього конституційного принципу закріплені у ч.4 ст.9 ЖК України, де визначено, що ніхто не може бути обмежений у праві користуватися жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.
Статтею 310 ЦК України визначено, що фізична особа має право на місце проживання. При цьому, відповідно до ст.391 ЦК Укракїни, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Аналіз цих норм цивільного законодавства дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, в тому числі і шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.
Судом встановлено, що відповідач не є членом сім'ї власника житла (позивача), спільно з власником житлового будинку не проживає, спільним побутом не повязаний; не допомагає позивачу утримувати в належному стані житловий будинок, позивач самостійно несе витрати по догляду за будинком. Однак, відповідач у добровільному порядку шляхом подачі відповідної заяви до органів реєстрації з реєстраційного обліку не знімається, у зв'язку з чим позивач змушений звернутись до суду з позовом, оскільки така формальна реєстрація відповідача створює певні перешкоди та обмежує можливості позивача у повноцінному володінні, користуванні та розпорядженні зазначеним нерухомим майном. Судом не встановлено обставин, які перешкоджали б визнанню відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням.
У правовій позиції Судової палати у цивільних справах Верховного суду України у справі №6-709цс16 зазначається, що власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім'ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час. Після набрання судового рішення законної сили власнику житлового приміщення необхідно звернутись з рішенням суду та заявою про зняття з реєстрації місця проживання особи до органів реєстрації: до виконавчого органу сільської, селищної або міської ради за місцезнаходженням житлового приміщення, або до центру надання адміністративних послуг за місцезнаходженням житлового приміщення, в якому зареєстрована особа.
Таким чином, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що право відповідача на користування чужим майном (житловим будинком) підлягає припиненню на вимогу власника цього майна. Враховуючи те, що відповідач не проживає у вказаному житлі, а позивач є його власником, в якому відповідач залишається зареєстрованим і на час розгляду справи, чим порушується право позивача, тому позовна вимога про визнання його таким, що втратив право користування житловим приміщенням ґрунтується на вимогах закону і підлягає задоволенню.
Що стосується позовної вимоги про зняття ОСОБА_2 з реєстрації, то враховуючи, що у поданій від 20.06.2018 заяві позивач просить позов в частині даної позовної вимоги залишити без розгляду, відтак, вказана позовна вимога на підставі п.5 ч.1 ст.257 ЦПК України підлягає залишенню без розгляду.
Згідно ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Таким чином, при вирішенні питання про розподіл судових витрат між сторонами, враховуючи, що відповідач до початку розгляду справи по суті визнав позовні вимоги, суд вважає за необхідне повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову даного характеру, тобто 352грн. 40коп. (50% від 704,80 грн.), решта 50 відсотків судового збору в сумі 352грн. 40коп. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 89, 142, 206, 247, 257, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги в частині зняття ОСОБА_3 з реєстрації у житловому будинку залишити без розгляду.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання таким, що втратив право на користування житловим приміщенням, задовольнити.
Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, таким, що тратив право на користування житловим приміщенням, а саме житловим будинком по АДРЕСА_1.
Повернути ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 (паспорт серії НОМЕР_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1), із державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого відповідно до квитанції ПриватБанк №0.0.1038418214.1 від 17.05.2018 в сумі 704,80 грн., тобто в розмірі 352 /триста п'ятдесят дві/ гривні 40 копійок.
Стягнути із ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт серії НОМЕР_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1; проживає за адресою: АДРЕСА_2) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 (паспорт серії НОМЕР_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1), судовий збір у розмірі 352 /триста п'ятдесят дві/ гривні 40 копійок.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Вінницької області через Чернівецький районний суд Вінницької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення/складення (п.15, п.п.15.5 Перехідних положень ЦПК України).
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Реквізити сторін:
Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорт серії НОМЕР_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1.
Відповідач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії НОМЕР_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1; проживає за адресою: АДРЕСА_2.
Суддя Б.Б. Кушнір