18 червня 2018 рокум. ПолтаваСправа № 816/1044/18
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Слободянюк Н.І., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Лохвицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 /надалі - позивач/ звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Лохвицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області /надалі - відповідач, Лохвицького ОУ ПФУ Полтавської області/ про визнання протиправною бездіяльності щодо проведення перерахунку пенсії відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України №851 від 15 листопада 2017 року "Про внесення змін до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та зобов'язання провести з 01 жовтня 2017 року перерахунок та виплату пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої пунктом 9-1 постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що він перебуває на обліку у Лохвицькому об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Полтавської області та отримує пенсію як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії на підставі Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". 22 березня 2018 року ним подано заяву до Лохвицького ОУ ПФУ Полтавської області про перерахунок його пенсії на підставі пункту 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 /з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України №851 від 15 листопада 2017 року/ та статті 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Листом Лохвицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області від 03 квітня 2018 року вих.№Г-11/02 у перерахунку пенсії йому відмовлено. Незгоду з вказаною відмовою позивач обґрунтовує тим, що він відноситься до категорії осіб, які мають право на обчислення пенсії відповідно до частини 3 статті 59 вказаного Закону та пункту 9-1 Порядку № 1210 /а.с. 4-5/.
Відповідач позов не визнав та у відзиві на позовну заяву посилався на те, що за даними пенсійної справи позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 07 серпня 1986 року по 11 вересня 1986 року і в цей період згідно із записами трудової книжки перебував у трудових відносинах з Лохвицькою партією глибокого буріння зі збереженням середнього заробітку та згідно із військовим квитком позивач проходив строкову службу з 26 жовтня 1976 року по 26 жовтня 1978 року. Оскільки ОСОБА_1 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС не під час проходження дійсної строкової служби, то положення частини 3 статті 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" /в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій"/ та пункту 9-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" на нього не поширюються /а.с. 24-27/.
Позивач у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином /а.с. 50/.
Від відповідача до суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його представника /а.с. 52/.
Беручи до уваги відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, та неявку всіх учасників справи у судове засідання і відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини 4 статті 229 вказаного Кодексу.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач, як пенсіонер, перебуває на обліку у Лохвицькому об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Полтавської області та отримує пенсію як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії на підставі статті 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” /а.с. 15, 35, 39/.
22 березня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії, у якій просив провести перерахунок пенсії з 01 жовтня 2017 року на підставі пункту 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України “Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 23 листопада 2011 року № 1210 /з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України №851 від 15 листопада 2017 року/ та статті 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року /а.с. 28/.
Листом від 03 квітня 2018 року вих. №Г-11/02 Лохвицьким об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Полтавської області позивачу відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії на тій підставі, що відповідно до матеріалів пенсійної справи він приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС як призваний на військові збори у складі в/ч НОМЕР_1 не під час проходження дійсної строкової служби, та що внесені до статті 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” зміни не поширюються на осіб, призваних на військові збори з основного місця роботи для ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС /а.с. 29/.
Не погодившись із вказаною відмовою, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення врегульовані Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Статтею 1 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлено мету та основні завдання цього Закону, а саме, що він спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.
Отже, метою та завданнями цього Закону є захист громадян, які постраждали внаслідок: 1) Чорнобильської катастрофи; 2) інших ядерних аварій та випробувань; 3) військових навчань із застосуванням ядерної зброї.
Відповідно до статті 10 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з приміткою до цієї статті до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.
Статтею 59 "Пенсії військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи" закону /у редакції Закону України від 05 жовтня 2006 року №231-V/ встановлювалось, що пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається відповідно до статті 51 цього Закону /частина 1/.
Військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством України для осіб, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків) або відповідно до статті 54 цього Закону /частина 2/.
Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження /частина 3/.
Як слідує з наведеного, частина 2 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" /до внесення змін Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VІІІ/ регулювала порядок призначення пенсій тільки однієї категорії осіб, а саме: військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок Чорнобильської катастрофи, а частина 3 - порядок обчислення пенсій осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали інвалідами.
Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" статтю 59 Закону викладено у такій редакції:
"Пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається відповідно до статті 51 цього Закону.
Військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством для осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), або відповідно до статті 54 цього Закону.
Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року".
Вказана редакція застосовується з 01 жовтня 2017 року.
Порівняльний аналіз попередньої та чинної редакцій частин 2 та 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" свідчить про те, що законодавець, внісши зміни до цих частин, на виконання мети та основних завдань закону розширив перелік осіб /військовослужбовців/, встановивши у переліку окрім осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ще й інших осіб, а саме: осіб, які брали участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.
При цьому суд зауважує, що відмінність між військовослужбовцями, які перелічені у частинах 2 та 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", полягає в тому, що військовослужбовці, які вказані у частині 2, не проходили дійсну строкову службу (військовозобов'язані, призвані на військові збори тощо), а військовослужбовці, які вказані у частині 3, проходили саме дійсну строкову службу. Військовослужбовцям, які зазначені у частині 2, пенсія обчислюється відповідно до статті 54 вказаного Закону, а військовослужбовцям, які зазначені у частині 3, - у п'ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Отже, для отримання пенсії за частиною 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", на яку посилається позивач в обґрунтування позовних вимог, особа /військовослужбовець/ має відповідати одночасно наступним критеріям:
1) особа брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї;
2) участь особи відбувалась під час проходження дійсної строкової служби;
3) особа набула інвалідність внаслідок вищевказаної участі.
Такий аналіз норми узгоджується з правовою позицією Верховного Суду /ухвала від 08 травня 2018 року у справі № 820/1148/18/.
Також слід зазначити, що статтею 54 "Державна пенсія особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника" Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлено, що пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством /частина 1/.
В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986 - 1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців /частина 2/.
Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань /частина 3/.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 23 листопада 2011 року № 1210 затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи /надалі - Порядок №1210/.
Пунктом 1 вказаного Порядку /у редакції, діючій до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2017 № 851/ передбачалось, що цей Порядок визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54 і 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, для осіб з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і пенсії у зв'язку з втратою годувальника з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС визначаються за наведеною формулою /пункт 9 Порядку/.
15 листопада 2017 року /після внесення змін до статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"/ постановою Кабінету Міністрів України за № 851 внесено зміни до Порядку, а саме: "у першому реченні пункту 1 слова і цифри "статей 54 і 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" замінено словами і цифрами "статей 54, 57 і 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та доповнено Порядок пунктом 9-1 такого змісту: "За бажанням осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року".
Таким чином, пункт 9-1 Порядку прийнятий на реалізацію норми частини 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а тому може бути застосований виключно до осіб, на яких поширюється дія частини 3 статті 59 вказаного Закону.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 07 серпня 1986 року по 11 вересня 1986 року у складі в/ч НОМЕР_1 , що підтверджується архівною довідкою Міністерства оборони України № 1540 та довідкою Чорнухинського районного військового комісаріату №38, копії яких наявні у матеріалах справи /а.с. 37-38/.
За змістом записів у трудовій книжці ОСОБА_1 у період з 24 липня 1984 року по 12 вересня 2003 року позивач перебував у трудових відносинах з Лохвицькою партією глибокого буріння /а.с. 40-44/.
Позивачем не надано суду доказів того, що його участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи відбувалась під час проходження ним дійсної строкової служби.
У той же час з наданої відповідачем копії військового квитка серії НОМЕР_2 слідує, що ОСОБА_1 проходив дійсну строкову військову службу у період з 26 жовтня 1976 року по 26 жовтня 1978 року /а.с. 36/.
Тож ОСОБА_1 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не під час проходження дійсної строкової служби, а тому суд дійшов висновку про те, що дія норми частини 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" на нього не поширюється.
Зі змісту розпоряджень про призначення пенсії ОСОБА_1 вбачається, що позивачу призначено пенсію по інвалідності в розмірі фактичних збитків як інваліду 2 групи, ліквідатору аварії ЧК категорії 1, тобто відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" /а.с.35/.
Отже, відмовляючи позивачу у проведенні з 01 жовтня 2017 року перерахунку та виплати пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до частини 3 статті 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавством України.
Таким чином, у задоволенні позову ОСОБА_1 до Лохвицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області слід відмовити.
Оскільки позивач витрат по сплаті судового збору за подання цього позову не поніс, то відсутні підстави для розподілу судових витрат на підставі статті 139 КАС України.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 6-9, 77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Лохвицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (місцезнаходження: вул. Перемоги, буд 15, м. Лохвиця, Полтавська область, 37200) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII.
Суддя Н.І. Слободянюк