01 червня 2018 року о/об 10 год. 04 хв.Справа № 808/1551/18 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прасова О.О. при секретарі Гудименко Я.А., розглянувши у місті Запоріжжі у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 (69071, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1; ІНФОРМАЦІЯ_1)
до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя (69014, м.Запоріжжя, вул.Карпенка-Карого, буд.25-А; код ЄДРПОУ 41248959)
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1.) до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя (далі - відповідач, Шевченківське ОУПФУ м.Запоріжжя), в якому позивач просить суд: 1) визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у перерахунку позивачу пенсії з урахуванням положень ч.1 ст.29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; 2) зобов'язати відповідача перерахувати та виплачувати позивачу пенсію за віком у розмірі, обчисленому із застосуванням підвищення передбаченого ч.1 ст.29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за більш пізній вихід на пенсію у розмір 64,5%, починаючи з 08.02.2017 з дати призначення пенсії за віком.
Позивач у позові зазначив, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебував на обліку в Шевченківському ОУПФУ м.Запоріжжя та отримував пенсію за вислугу років у відповідності до норм Закону України «Про пенсійне забезпечення». Після призначення пенсії за вислугу років позивач продовжував працювати, з його заробітної плати сплачувалися страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Досягнувши пенсійного віку передбаченого Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» 08.02.2017 позивач звернувся до Шевченківського ОУПФУ м.Запоріжжя з заявою встановленої форми про призначення йому пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». З 08.02.2017 позивачу призначено пенсію за віком, яку розраховано із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2007 рік. З метою усунення протиправних дій відповідача щодо невірного обчислення та виплати пенсії, ОСОБА_3 звернувся до суду. Постановою Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 26.04.2017 по справі №336/1136/17 позов ОСОБА_1 задоволено - зобов'язано Шевченківське об'єднане управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя здійснити перерахунок та призначити пенсію за віком відповідно до ч.2 ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за 3 календарні роки, що передують року звернення з заявою за призначенням пенсії за віком (2014-2016рр.), а також виплатити позивачеві недоотриману суму пенсії у вигляді різниці між фактично отриманою та перерахованою пенсією з 08.02.2017. ОСОБА_3 27.10.2017 та 19.03.2018 звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії за віком з урахуванням положень ч.1 ст.29 Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за більш пізній вихід на пенсію. Листом №176/Ф-1 від 23.03.2018. Шевченківське ОУПФУ м.Запоріжжя зазначено, що ОСОБА_3 не має права на підвищення пенсії, яке передбачене ст.29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки до призначення пенсії за віком йому виплачувалася пенсія за вислугою років. З заявою про призначення пенсії за віком ОСОБА_3 звернувся після досягнення ним 67 річного віку, а саме в лютому 2017 року, саме з цього періоду позивач отримує пенсію за віком. Тобто ОСОБА_3 призначено пенсію за віком на 86 місяців пізніше. Таким чином застосовуючи простий розрахунок у відповідності до ст.29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивач вважає, що його пенсія повинна бути підвищена на 64,5% (86 місяців помножені на 0,75% дорівнюють 64,5%). Відповідач стверджує, що призначення позивачу в минулому пенсії за вислугу років, унеможливлює застосування для розрахунку його пенсії положень ст.29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з чим позивач не погоджується, оскільки ст.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що пенсіонер - це особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом. При цьому пенсія за даною нормою тлумачиться як щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. У розумінні наведеної норми Закону пенсіонером за цим Законом позивач не був, та набувши встановленого ним пенсійного віку та маючи при цьому більш ніж достатнього страхового стажу, вважає що отримав своє право на первинне призначення пенсії за віком в такому ж порядку, як й інші громадяни України, які звернулись за призначенням пенсії у 2017 році, тобто із застосуванням показника середньої заробітної плати за три календарні роки (2014р., 2015р., 2016р.), що передують року звернення за пенсією. Відповідач, провівши замість первинного призначення пенсії за віком переведення із пенсії за вислугу років, безпідставно зменшив розмір пенсії позивача, застосувавши показник середньої заробітної плати за 2007 рік, тим самим протиправно зменшив зміст і обсяг прав та свобод позивача. Оскільки пенсія позивачу призначена 08.02.2017, тому він вважає, що перерахунок з урахуванням підвищення передбаченого ч.1 ст.29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за більш пізній вихід на пенсію в розмірі 64,5% має бути проведений починаючи з 08.02.2017.
Позивач підтримав позовні вимоги.
Відповідачем подано до суду відзив на адміністративний позов, в якому зазначено, що 29.12.2004 позивачу було призначено пенсію за вислугу років згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». 08.02.2017 позивач звернувся із заявою до відповідача про переведення з пенсії за вислугу років на пенсію за віком. Діючим законодавством чітко встановлені три умови для підвищення розміру пенсії за віком відповідно до ст.29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»: 1) не одержання жодного виду пенсії після досягнення пенсійного віку, передбаченого абз.1 ч.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; 2) звернення за призначенням пенсії за віком з більш пізнього віку, ніж передбаченого абз.1 ч.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; 3) наявність страхового стажу після досягнення пенсійного віку, передбаченого абз.1 ч.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (тобто особа продовжувала працювати після досягнення пенсійного віку). Згідно матеріалів пенсійної справи, ОСОБА_3 у період з 29.12.2004 по 07.02.2017 отримував пенсію за вислугу років, що також підтверджує позивач у позові. Отже, позивач набув право на призначення пенсії за віком 29.12.2009, проте за призначенням пенсії за віком не звертався, а продовжував отримувати пенсію за вислугу років, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для підвищення розміру пенсії за віком відповідно до ст.29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на 0,75% за кожний повний місяць страхового стажу після досягнення пенсійного віку у разі відстрочення виходу на пенсію на строк до 60 місяців. Позивачем заява про перерахунок пенсії подана не за формою, встановленою «Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»», затвердженим 25.11.2005 постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 за №13-1), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846, а тому була зареєстрована як звернення у відповідності ст.5 Закону України «Про звернення громадян». Про прийняте рішення за результатом розгляду вказаної заяви позивача було повідомлено у встановлені Законом строки та надано відповідь від 23.03.2018 за №176/Ф-1.
Відповідач заперечував проти позову.
Дослідивши матеріали справи, суд з'ясував наступне.
У Листі Шевченківського ОУПФУ м.Запоріжжя (вих.№176/Ф-1 від 23.03.2018) на адресу позивача зазначено наступне: «… З 29 грудня 2004 року Ви перебуваєте на обліку в нашому управлінні та отримували пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» … З 08 лютого 2017 року Вас було переведено на пенсію за віком. … Враховуючи вищевикладене, навіть у разі переведення з пенсії за вислугу років на пенсію за віком згідно із Законом №1058 не має підстав застосовувати п.1 ст.29 Закону №1058, у зв'язку з тим, що Ви вже перебуваєте на обліку та отримуєте пенсію на день досягнення 60 років. … Розмір пенсії розрахований вірно у відповідності до вимог чинного законодавства. …».
Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч.4 ст.78 КАС України).
Згідно з Постановою Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 26.04.2017, залишеною без змін Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2017, по справі №336/1136/17, позивачу призначена пенсія за віком 08.02.2017. До цього, 29.12.2004 позивачу було призначено пенсію за вислугу років, відповідно до ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Вказані факти є доведеними і додаткового підтвердження не потребують.
При вирішенні спору по суті судом прийнято до уваги, що згідно з ч.1 ст.29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) особі, яка набула право на пенсію за віком відповідно до цього Закону, але після досягнення пенсійного віку, передбаченого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону, виявила бажання працювати і одержувати пенсію з більш пізнього віку, пенсія за віком призначається з урахуванням страхового стажу на день звернення за призначенням пенсії з підвищенням розміру пенсії за віком, обчисленого відповідно до статті 27 цього Закону, на такий відсоток: на 0,5% - за кожний повний місяць страхового стажу після досягнення пенсійного віку у разі відстрочення виходу на пенсію на строк до 60 місяців; на 0,75% - за кожний повний місяць страхового стажу після досягнення пенсійного віку у разі відстрочення виходу на пенсію на строк понад 60 місяців.
Як зазначено у ч.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (у редакції на час виникнення спірних правовідносин), особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 55 років - які народилися до 30 вересня 1956 року включно; 55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року; 56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року; 56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року; 57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року; 57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року; 58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року; 58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року; 59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року; 59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року; 60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.
У ч.3 ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зазначено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Суд не приймає доводи відповідача, оскільки в ч.3 ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мова йде про переведення з одного виду пенсії на інший вид пенсій по матеріалам пенсійної справи, що в даному випадку відсутнє, так як мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а не переведення з одного виду на інший вид пенсії в межах одного Закону.
Пенсія за вислугу років не передбачена Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та не віднесена до тих видів пенсії, які призначаються згідно даного Закону.
Позивач набув право на призначення пенсії за віком ІНФОРМАЦІЯ_1
Відтак, оскільки позивач після досягнення пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та набуття права на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», працював та звернувся за призначенням пенсії за віком за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з більш пізнього віку, пенсія за віком повинна бути призначена позивачу з урахуванням страхового стажу на день звернення за призначенням пенсії та з підвищенням розміру пенсії за віком відповідно до приписів ч.1 ст.29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Доводи відповідача про відсутність підстав для застосування приписів ч.1 ст.29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» через те, що ця норма застосовується при первинному призначенні пенсії, а позивач до 08.02.2017 отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», суд вважає необґрунтованими.
Як зазначено вище, ч.1 ст.29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» чітко визначено, що особі, яка набула право на пенсію за віком відповідно саме до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», але після досягнення пенсійного віку, передбаченого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону, виявила бажання працювати і одержувати пенсію з більш пізнього віку, пенсія за віком призначається з урахуванням страхового стажу на день звернення за призначенням пенсії з підвищенням розміру пенсії за віком.
Тобто, законодавець пов'язує право на отримання вказаного підвищення із первинним призначенням саме пенсії за віком за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у разі звернення особи за призначенням саме такого виду пенсії з більш пізнього віку, ніж встановлений ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та наявності у такої особи страхового стажу після досягнення пенсійного віку.
Таким чином, факт отримання позивачем до досягнення пенсійного віку пенсії за вислугу років, що призначена 29.12.2004 за Законом України «Про пенсійне забезпечення», а не за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», не позбавляє позивача права на отримання підвищення до пенсії відповідно до ч.1 ст.29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Суд погоджується з розрахунком підвищення пенсії на 64,5%, наведеним позивачем у позові.
Подача позивачем заяви про перерахунок пенсії не за формою, встановленою «Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»», затвердженим 25.11.2005 постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1), зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846, не позбавляє можливості встановлення волевиявлення ОСОБА_1 Вказаний довід відповідача є надуманим і не ґрунтується на нормах права.
Враховуючи те, що відповідач повинен був на виконання Постанови Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 26.04.2017, залишеної без змін Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2017, по справі №336/1136/17 здійснити призначення позивачу пенсії за віком включивши до розрахунку розміру пенсії підвищення, передбачене ч.1 ст.29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за більш пізній вихід на пенсію у розмірі 64,5%, починаючи з 08.02.2017 - дати призначення пенсії за віком, але цього не зробив, про що позивач міг свідомо дізнатись з листа відповідача від 23.03.2018 за вих.№176/Ф-1, то, суд вважає, що позивачем не пропущений строк звернення до адміністративного суду.
При цьому, доказів надіслання на адресу позивача та отримання позивачем листа відповідача від 01.11.2017 за №485/Ф-1 - відповідач до суду не надав.
Також, відповідач безпідставно застосовує до правовідносин, які виникли до 15.12.2017, норми КАС України у редакції з 15.12.2017.
З урахуванням з'ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню. Доводи відповідача не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.
Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч.1 ст.132 КАС України).
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України).
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки суб'єктом владних повноважень у справі був Шевченківський ОУПФУ м.Запоріжжя, то з бюджетних асигнувань цього органу повинні бути присуджені позивачу судові витрати, документально підтверджені у сумі 704 грн. 80 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 77, 132, 139, 143, 243-246 КАС України, суд, -
Позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя (69014, Запорізька область, м.Запоріжжя, вул.Карпенка-Карого, буд.25-А; код ЄДРПОУ 41248959) щодо відмови в перерахунку пенсії ОСОБА_1 (69071, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1; ІНФОРМАЦІЯ_1) з урахуванням положень ч.1 ст.29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Шевченківське об'єднане управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя (69014, Запорізька область, м.Запоріжжя, вул.Карпенка-Карого, буд.25-А; код ЄДРПОУ 41248959) перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 (69071, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1; ІНФОРМАЦІЯ_1) пенсію за віком, включивши до розрахунку розміру пенсії підвищення, передбачене ч.1 ст.29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за більш пізній вихід на пенсію у розмірі 64,5%, починаючи з 08.02.2017 - дати призначення пенсії за віком.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (69071, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1; ІНФОРМАЦІЯ_1) за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя (69014, Запорізька область, м.Запоріжжя, вул.Карпенка-Карого, буд.25-А; код ЄДРПОУ 41248959) судові витрати в сумі 704 грн. 80 коп.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.255 КАС України.
Рішення суду першої інстанції оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст.292, 295, 297 КАС України.
Повний текст судового рішення складено 01.06.2018.
Суддя О.О. Прасов