05 червня 2018 року (о 16 год. 25 хв.)Справа № 808/734/18 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Батрак І.В.,
за участю секретаря Новікової Д.А.,
позивача ОСОБА_1,
представників позивача ОСОБА_2,
представника відповідача Забавської Т.О.,
представника третьої особи Скорик К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1)
до Токмацької державної районної адміністрації в особі голови Дудукалова Віктора Сергійовича (місцезнаходження: 71701, Запорізька область, м. Токмак, вул. Центральна, буд. 45, код ЄДРПОУ 20509272)
третя особа Запорізька обласна державна адміністрація в собі голови Бриля Костянтина Івановича (місцезнаходження: 69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 164, код ЄДРПОУ 00022504)
про визнання протиправним та скасування розпорядження про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку та за час вимушеного прогулу
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Токмацької районної державної адміністрації (далі - Токмацька РДА, відповідач) в особі голови Дудукалова Віктора Сергійовича, третя особа Запорізька обласна державна адміністрація (далі - Запорізька ОДА, третя особа) в особі голови Бриля Костянтина Івановича, в якому просить:
визнати протиправним та скасувати розпорядження відповідача від 29.01.2018 №3-к «Про звільнення ОСОБА_1»;
поновити позивача на посаді заступника голови Токмацької РДА;
стягнути з відповідача середній заробіток за період затримки розрахунку за період з 29 січня 2018 року по 14 лютого 2018 року у розмірі 12 119,59 грн., та середній заробіток за час вимушеного прогулу в період з 30 січня 2018 року по 26 лютого 2018 року у розмірі 14 391,93 грн., а разом - 26 511,52 грн.
На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві зазначає, що 26 грудня 2017 року, в день призначення нового голови місцевої державної адміністрації Дудукалова В.С., позивачем було подано заяву про припинення своїх повноважень заступника голови райдержадміністрації (відповідно до положень ч. 3 ст. 10 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»), але не заявляв про своє звільнення та/або відмову від продовження своїх трудових відносин на займаній посаді. Вказує, що з моменту подання вказаної заяви фактично продовжив виконувати свої службові обов'язки і працював на цій посаді до 29 січня 2018 року включно, отже трудові відносини тривали до кінця робочого дня 29 січня 2018 року і про бажання припинити свою роботу не заявляв. Крім того, на думку позивача, звільнення свого заступника відноситься до категорії прав, а не обов'язків, новопризначеного голови районної державної адміністрації, оскільки чинне законодавство не містить вказівок на обов'язкове звільнення заступника попереднього голови місцевої державної адміністрації або заборону обіймати йому цю ж або іншу посаду в апараті новопризначеного голови місцевої державної адміністрації. Вважає, що чинне законодавство не містить такого формулювання для звільнення, як «у зв'язку із закінченням повноважень голови районної державної адміністрації», оскільки ч. 3 ст. 10 вищевказаного Закону передбачено лише обов'язок з боку перших заступників та заступників голів місцевих державних адміністрацій заявити про припинення своїх повноважень новопризначеним голова у день їх призначення, що і було зроблено позивачем шляхом подання заяви від 26.12.2017 із точним формулюванням відповідно до цього Закону. Звертає увагу суду, що минулого голову Токмацької РДА було звільнено з займаної посади за власним бажанням 24 липня 2017 року, тому вважає незаконним формулювання для його звільнення 29 січня 2018 року. Одночасно ст. 83 Закону України «Про державну службу» містить вичерпний перелік підстав для припинення державної служби, жодної з яких не було у наявності у даному випадку, крім того, частина друга цієї ж статті регламентує пряму заборону припинення державним службовцем державної служби на займані посаді з ініціативи новопризначених керівників. В такому звільненні, крім іншого, вбачається порушення принципу забезпечення рівного доступу до державної служби, оскільки воно є прояво дискримінації під час проходження позивачем державної служи з боку безпосереднього керівника, який не був державним службовцем. Ураховуючи викладене, вважає, що трудові права можливо відновити шляхом визнання протиправним та скасування розпорядження голови райдержадміністрації від 29.01.2018 №3-к із одночасним зобов'язанням відповідача поновити позивача на посаді, а також стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Пояснює також, що 29 січня 2018 року при звільнені з ним не було проведено розрахунку по заробітній платі, а також не видано компенсацію за невикористану відпустку, а було проведено розрахунок лише 14 лютого тобто через 16 днів після звільнення, а тому просить стягнути з відповідача компенсацію за затримку розрахунку у розмірі 12 119,59 грн.
Ухвалою суду від 05.03.2018 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначене підготовче засідання на 29 березня 2018 року.
Відповідач позов не визнав, надавши суду відзив на позовну заяву, у якому зазначає, що виходячи із норми, передбаченої ч. 3 ст. 10 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», призначення на посаду заступника голови місцевої державної адміністрації вважається строковим призначенням, тобто на період повноважень відповідного голови місцевої державної адміністрації та до призначення нового голови місцевої державної адміністрації. Пояснює, що відповідно до заяви ОСОБА_1 від 26.12.2017 про надання своєї згоди про припинення своїх повноважень на посаді заступника голови Токмацької РДА Запорізької області у відповідності до ст. 10 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» 24 січня 2018 року було прийнято рішення про підготовку проекту розпорядження голови райдержадміністрації після погодження голови Запорізької ОДА про звільнення з посади позивача, резолюція про що була накладена 24 січня 2018 року. Подання щодо звільнення з посади позивача було направлено голові Запорізької ОДА та після розгляду 29 січня 2018 року голова Запорізької ОДА погодив звільнення ОСОБА_1 у зв'язку із закінченням повноважень голови районної державної адміністрації відповідно до ст. 10 вищевказаного Закону. Крім того, вважає, що оскільки на момент звільнення з позивача Законом України від 09.11.2017 №2190-VIII «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань проходження державної служби» посада заступника голови місцевої державної райдержадміністрації була виведена із категорії посад державної служби України, тому правовідносини про проходження державної служби до позивача взагалі не повинні застосовуватись. Щодо вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку зазначає, що на дату звільнення ОСОБА_1 29 січня 2018 року Токмацька РДА не мала можливості провести виплату у зв'язку із звільненням без затвердженого у встановленому порядку кошторису та плану асигнувань на 2018 рік. Вказує, що кошторис відповідача був затверджений Запорізькою ОДА 09 лютого 2018 року, а до відділу фінансово-господарського забезпечення затверджений кошторис надійшов 13 лютого 2018 року, який одразу був наданий до Токмацького УДКСУ та у той же день були зареєстровані фінансові зобов'язання на виплату розрахунку при звільненні позивача та виплати заробітної плати за першу половину лютого 2018 року працівникам Токмацької РДА. Оплата платіжних доручень органами Токмацького ДКСУ була проведена 14 лютого 2018 року. Таким чином, вважає, що період затримки розрахунку з 29.01.2018 по 14.02.2018 не є умисною затримкою, а є етапами порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затверджених законодавчими актами України.
Представником третьої особи 29 березня 2018 року через канцелярію суду надано пояснення по справі (вх. №10363), у яких посилається на приписи ст. 10 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» та зауважує, що законодавець не ставить жодних умов щодо наявності підстав для звільнення, наявності претензій та нарікань з боку керівництва тощо, з огляду на це вважає, що позивач довільно трактує норми вказаного Закону, вважаючи, що для його звільнення на підставі поданої ним заяви мали бути наявні підстави. Щодо посилання позивача на неправомірність застосування п. 2 ч. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України звертає увагу суду, що строк дії трудових відносин заступників голови райдержадміністрації залежить від строку дії повноважень голови райдержадміністрації, а тому зазначення вказаної норми КЗпП України не є таким, що суперечить вимога чинного законодавства. Щодо затримку у здійсненні відповідачем розрахунку із ОСОБА_1 зазначає, що оскільки позивач був звільнений 29 січня 2018 року, відповідач не мав можливості провести виплату у зв'язку із відсутністю затвердженого в установленому порядку кошторису та плану асигнувань на 2018 рік. Кошторис Токмацької РДА на 2018 рік був затверджений Запорізькою ОДА 09 лютого 2018 року.
29 березня 2018 року відкладене підготовче провадження на 24 квітня 2018 року.
Крім того, 02 квітня 2018 року відповідачем надано суду відзив на позовну заяву (вх. №10707), аналогічний за змістом долученому до матеріалів справи раніше.
Ухвалою суду від 24.04.2018 продовжений строк проведення підготовчого провадження у справі, підготовче засідання по справі відкладене та наступне підготовче засідання призначене на 10 травня 2018 року.
10 травня 2018 року судом закрите підготовче провадження у справі та призначене судове засідання у той самий день після закінчення підготовчого, а у подальшому - у судовому засіданні оголошена перерва до 05 червня 2018 року.
Позивач та представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, надали пояснення аналогічні викладеним у позові та додаткові усні пояснення. Просять адміністративний позов задовольнити повністю.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, надавши пояснення, аналогічні викладеним у відзиві. Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Представник третьої особи у судовому засіданні проти позову заперечив, із підстав викладених у письмових поясненнях на позовну заяву. Також просив суд про відмову у задоволенні позову.
На підставі статті 243 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.
Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників учасників справи, судом встановлені наступні обставини.
ОСОБА_1 перебував на посаді заступника голови Токмацької районної державної адміністрації відповідно до розпорядження голови адміністрації №52-к від 06.07.2015.
27 листопада 2017 року у зв'язку із набранням чинності 15 листопада 2017 оку Законом України від 09.11.2017 №2190-VIII «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань проходження державної служби», яким внесено зміни до Закону України «Про державну службу» стосовно непоширення його дії на голів місцевих державних адміністрацій, їх перших заступників та заступників, відповідно до ч. 3, 4 ст. 32 Кодексу законів про працю України позивача повідомлено під розпис про зміну істотних умов праці.
20 грудня 2017 року Президентом України призначено головою Токмацької районної державної адміністрації - Дудукалова В.С. з 26 грудня 2017 року.
26 грудня 2017 року позивач на ім'я новопризначеного голови райдержадміністрації написав заяву, у якій відповідно до вимог статті 10 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» заявив про припинення своїх повноважень на посаді заступника голови районної державної адміністрації у зв'язку з призначенням на посаду нового голови районної державної адміністрації.
Головою Запорізької облдержадміністрації було погоджено (від 29.01.2018 №00783/08-42) звільнення ОСОБА_1 з посади заступника голови Токмацької РДА у зв'язку із закінченням повноважень голови районної державної адміністрації.
Розпорядженням голови Токмацької районної державної адміністрації Дудукалова В.С. №3-К від 29.01.2018, ОСОБА_1, який перебував на посаді заступника голови Токмацької районної державної адміністрації, звільнено з займаної посади у зв'язку із закінченням повноважень голови районної державної адміністрації відповідно до статті 10 Закону України «Про місцеві державні адміністрації».
Як вбачається з оскаржуваного розпорядження № 3-К, під час його винесення ОСОБА_8 керувалась ст. 6, 10, 39, 41 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», п.2 ч. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України, ст. 24 Закону України «Про відпустки».
Також, розпорядженням голови Токмацької районної державної адміністрації ОСОБА_8 №5-к від 29.01.2018, внесено зміни до розпорядження №3-К від 29.01.2018 в частині заміни слів «Підстава: заява ОСОБА_1 від 26.11.2017, лист-погодження Запорізької облдержадміністрації від 29.01.2018 №00783/08-42» словами «Підстава: заява ОСОБА_1 від 26.12.2017, лист-погодження Запорізької облдержадміністрації від 29.01.2018 №00783/08-42».
Судом встановлено, що у день звільнення 29 січня 2018 року із позивачем повного розрахунку Токмацькою РДА проведено не було.
Кінцевий розрахунок із ОСОБА_1 та виплата компенсації за невикористані 08 календарних днів щорічної основної відпустки за період роботи з 07.07.2017 по 29.01.2018 згідно із оскаржуваним розпорядженням проведено відповідачем лише 14 лютого 2018 року, що саме учасниками справи не заперечується.
Не погоджуючись із вищезазначеними розпорядженнями та вважаючи своє звільнення незаконним, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів, а також просить стягнути з відповідача середній заробіток за період затримки розрахунку.
Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно із частинами першою і другою статті 8 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» від 09.04.1999 № 586-XIV місцеві державні адміністрації очолюють голови відповідних місцевих державних адміністрацій.
Голови місцевих державних адміністрацій призначаються на посаду Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України на строк повноважень Президента України.
Так, відповідно до пункту 3 частини першої статті 39 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, голови місцевих державних адміністрацій призначають на посади та звільняють з посад своїх заступників, керівників структурних підрозділів відповідно до статей 10 та 11 цього Закону.
Відповідно до частин другої, третьої статті 10 цього Закону перший заступник та заступники голови обласної, районної державної адміністрації призначаються на посаду головою відповідної обласної, районної державної адміністрації за погодженням з Кабінетом Міністрів України. Перший заступник та заступники голови районної державної адміністрації призначаються на посаду та звільняються з посади головою районної державної адміністрації за погодженням з головою обласної державної адміністрації.
Перші заступники та заступники голів місцевих державних адміністрацій заявляють про припинення своїх повноважень новопризначеним головам місцевих державних адміністрацій у день їх призначення.
З наведених положень Закону вбачається, що заступник голови місцевої державної адміністрації зобов'язаний заявити про припинення своїх повноважень перед новопризначеним головою адміністрації в день його призначення. До такого висновку суд прийшов з тих міркувань, що Закон України «Про місцеві державні адміністрації» не містить альтернативного вибору варіанту поведінки заступником голови місцевої державної адміністрації. Тобто, Законом встановлено граничний термін перебування заступника голови місцевої державної адміністрації на займаній посаді.
Як це передбачено вимогами частини третьої статті 10 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», протягом місяця з дня призначення нового голови Токмацької РДА Дудукалова В.С. позивач заявив про припинення своїх повноважень шляхом подання відповідної заяви.
Суд звертає увагу позивача, що вступаючи на посаду заступника голови місцевої державної адміністрації, особа вважається попередженою про своє можливе звільнення в силу прямої вказівки закону, а саме частину третю статті 10 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» у зв'язку із призначенням на посаду нового голови місцевої державної адміністрації.
Так, на підстави заяви ОСОБА_1 від 26.12.2017, 24 січня 2018 року було прийнято рішення про підготовку проекту розпорядження голови райдержадміністрації про звільнення з посади позивача після погодження голови Запорізької ОДА, резолюція про що була накладена 24 січня 2018 року. Подання щодо звільнення з посади позивача було направлено голові Запорізької ОДА, та після розгляду 29 січня 2018 року голова Запорізької ОДА погодив звільнення ОСОБА_1 у зв'язку із закінченням повноважень голови районної державної адміністрації відповідно до статті 10 вищевказаного Закону.
Таким чином, судом встановлено, що припинення державної служби позивача та його звільнення відповідач безпосередньо пов'язував призначенням Президентом України нового голови районної державної адміністрації.
При цьому, суд відхиляє доводи позивача про незаконність його звільнення із посиланням на статтю 83 Закону України «Про державну службу» та статтю 36 Кодексу законів про працю України, оскільки Закон України «Про місцеві державні адміністрації» є спеціальним по відношенню до положень Закону України «Про державну службу» та не містить спеціальних вимог чи заборон звільнення заступника голови адміністрації, оскільки таке звільнення відбувається у зв'язку із припиненням повноважень.
Крім того, на момент звільнення з позивача Законом України від 09.11.2017 №2190-VIII «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань проходження державної служби» посада заступника голови місцевої державної райдержадміністрації була виведена із категорії посад державної служби України, у зв'язку із чим позивача 27 листопада 2017 року повідомлено під розписку про зміни істотних умов праці.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем не порушено порядку звільнення позивача із займаної посади, а тому відсутні підстави для скасування оскаржених розпоряджень та поновлення позивача на займаній посаді.
Разом із тим, щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за період затримки розрахунку за період з 29 січня 2018 року по 14 лютого 2018 року суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з статтею 116 Кодексу законів про працю України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Частиною першою статті 117 Кодексу законів про працю України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
У пункті 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" встановлено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 Кодексу законів про працю України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок № 100).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною першою статті 117 Кодексу законів про працю України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 Кодексу законів про працю України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Отже, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу законів про працю України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Суд не приймає до уваги доводи представника відповідача про те, що невиплата відбулась не з вини роботодавця, оскільки обставини, що її зумовили носили непереборний характер та не залежали від волі відповідача. Відсутність затвердженого у встановленому порядку кошторису та плану асигнувань на 2018 рік не є підставою для визнання затримки розрахунку при звільненні позивача правомірною.
Суд, задовольняючи вимоги про оплату праці, повинен навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню (пункту 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999).
З довідки Відділу фінансово-господарського забезпечення Токмацької РДА вбачається, що середньоденній заробіток позивача становив 775,51 грн. Тривалість затримки виплати розрахунку при звільненні становить 12 робочих днів (з 29.01.2018 по 13.02.2017). Відтак, розмір середнього заробітку у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні становить 9 306,12 грн. (775,51 грн.*12 днів).
Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності..
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Як передбачено частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Згідно із статтею 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
В даному випадку до позовної заяви додано копію договору про надання правової допомоги від 14.02.2018 між адвокатом ОСОБА_9 та ОСОБА_1, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №744, ордер на надання правової допомоги серія ЗП№052452, копію квитанції на 2 000,00 грн., а також розрахунок витрат на павову допомогу за договором про надання правової допомоги від 14.02.2018 на суму 3 876,40 грн.
Ознайомившись з вказаними документами, суд не вважає їх достатніми для вирішення питання про присудження до стягнення за рахунок відповідача понесених витрат на правничу допомогу, а саме: наданий суду договір від 14.02.2018 носить загальний характер і не передбачає представництво інтересів позивача по конкретній справі; позивачем не надано суду актів прийому-передачі виконаних робіт, що є підтвердженням обсягу виконаних робіт саме у цій справі.
Враховуючи вищезазначене та подані документи позивачем на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що вказані документи не можуть слугувати належними та допустимими доказами для підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу у справі № 808/734/18, а тому суд не знаходить підстав для їх стягнення.
Керуючись ст. ст. 9, 137, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Токмацької державної районної адміністрації в особі голови Дудукалова Віктора Сергійовича (місцезнаходження: 71701, Запорізька область, м. Токмак, вул. Центральна, буд. 45, код ЄДРПОУ 20509272), третя особа Запорізька обласна державна адміністрація в собі голови Бриля Костянтина Івановича (місцезнаходження: 69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 164, код ЄДРПОУ 00022504) про визнання протиправним та скасування розпорядження про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку та за час вимушеного прогулу задовольнити частково.
Стягнути з Токмацької державної районної адміністрації в особі голови Дудукалова Віктора Сергійовича (місцезнаходження: 71701, Запорізька область, м. Токмак, вул. Центральна, буд. 45, код ЄДРПОУ 20509272) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середній заробіток за період затримки розрахунку за період з 29 січня 2018 року по 14 лютого 2018 року у розмірі 9306,12 грн., (дев'ять тисяч триста шість гривен дванадцять копійок).
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення виготовлений 15.06.2018.
Суддя І.В. Батрак