Справа № 161/17944/17 Головуючий у 1 інстанції: Олексюк А.В.
Провадження № 22-ц/773/696/18 Категорія: 57 Доповідач: Здрилюк О. І.
20 червня 2018 року місто Луцьк
Апеляційний суд Волинської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Здрилюк О.І.,
суддів Карпук А.К., Бовчалюк З.А.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Житлово-комунального підприємства № 2 про захист прав споживачів та виключення заборгованості за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1, поданою від його імені представником ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 квітня 2018 року,
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, який мотивує тим, що на підставі нотаріально посвідченого договору дарування від 21.04.2017 року він являється власником квартири АДРЕСА_1.
Після реєстрації права власності на квартиру та укладення із обслуговуючими організаціями договорів про надання житлово-комунальних послуг він постав перед фактом наявності заборгованості попереднього власника квартири перед ЖКП № 2 за послуги з обслуговування прибудинкової території в сумі 3177,89 грн..
Вважає, що ця заборгованість нарахована йому безпідставно, чим порушено його права споживача, зокрема, він значиться як недобросовісний боржник, внаслідок чого не може оформити субсидію, а відповідач відмовляється цю заборгованість виключити.
З урахуванням наведеного, просив зобов'язати відповідача виключити із його особового рахунку заборгованість попереднього власника в сумі 3177,89 грн. за послуги по утриманню будинку за адресою: АДРЕСА_1, що виникла до 21.04.2017 року.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 квітня 2018 року в позові відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 від імені позивача ОСОБА_1, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати це рішення та ухвалити нове - про задоволення позову.
Відповідач відзив на апеляційну скаргу не подав.
Відповідно до вимог ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України справу розглянуто без повідомлення учасників справи.
Згідно ч.5 ст.268, ст.381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін з таких підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 на підставі нотаріально посвідченого договору дарування від 21.04.2017 року являється з цієї дати власником квартири АДРЕСА_1 (а.с.5-7). До цієї дати він був постійно зареєстрований у цій квартирі та являвся членом сім'ї власника квартири (а.с.4, 34).
Згідно ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції станом на квітень 2017 року) споживач - це фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу; а утримання будинків і прибудинкових територій - це господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.
З урахуванням наведених вимог законодавства нарахування на утримання будинків і прибудинкових територій проводиться на конкретну квартиру у будинку, розмір послуги визначається в залежності від площі квартири, а не від її власника чи кількості мешканців цієї квартири.
Із копії нотаріально посвідченого договору дарування від 21.04.2017 року вбачається, що дарувальник (ОСОБА_3.) та обдаровуваний (ОСОБА_1.) ствердили, що розуміють природу цього правочину, свої права та обов'язки за договором; при укладенні договору відсутній будь-який обман чи інше приховування фактів, які б мали істотне значення та були свідомо приховані ними /п.8/. Сторони узгодили, що питання, не урегульовані у цьому договорі, вирішуються відповідно до чинного цивільного законодавства /п.9/ (а.с.5-6).
Наявність чи відсутність будь-якої заборгованості по квартирі, яка приймається в дар має істотне значення, ці факти відповідно до змісту договору дарувальником не приховані, а тому зазначена обставина спростовує посилання позивача у позові на свою необізнаність щодо наявної заборгованості до моменту укладення ним договору із ЖКП № 2.
Згідно ч.4 ст.319 та ст.322 ЦК України власність зобов'язує. Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст.511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.
Відповідно до п.п.8, 9 договору дарування позивач вправі вирішити спір щодо погашення спірної заборгованості із дарувальником, як попереднім власником квартири.
З урахуванням наведених обставин зміна власника квартири, по якій існує заборгованість, не створює ніяких обов'язків для ЖКП № 2, як третьої особи щодо укладеного договору дарування.
Таким чином, у відповідача - ЖКП № 2 відсутній обов'язок виключити із особового рахунку позивача заборгованість в сумі 3177,89 грн., що виникла до 21.04.2017 року за послуги по утриманню будинку за адресою: АДРЕСА_1, у зв'язку із чим позов до задоволення не підлягає.
Помилкове посилання суду на ст.ст.64, 68 ЖК України, а також розгляд справи понад встановлені законом строки - не впливають на правильність оскаржуваного рішення.
Посилання скаржника на порушення судом диспозитивності цивільного судочинства у зв'язку із витребуванням у відповідача з власної ініціативи довідки про стан заборгованості, її дослідження та оцінки - відхиляються апеляційним судом, оскільки сам позивач, подавши позов про зобов'язання виключити конкретний розмір заборгованості, до позовної заяви не приєднав жодного належного і допустимого доказу про те, що така заборгованість взагалі існує.
Крім того, відповідно до п.п.3, 4, 5 ч.5 ст.12 ЦПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Посилання скаржника на інші судові рішення загальних судів, як на судову практику, яка підлягає до застосування при вирішенні цього позову - відхиляється апеляційним судом, оскільки не ґрунтується на вимогах закону.
Зокрема, до 15.12.2017 року обов'язковими до застосування усіма судами були лише висновки, викладені у постановах Верховного Суду України (ст.360-7 ЦПК України), а на даний час - висновки, викладені у постановах Верховного Суду (ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а містять суб'єктивне тлумачення норм законодавства.
Судом не встановлено порушення прав та інтересів позивача ОСОБА_1 відповідачем, у зв'язку із чим відсутні підстави для задоволення позову.
Рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст.268 ч.ч.4, 5, 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1, подану від його імені представником ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 квітня 2018 року в даній справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий - суддя:
Судді: