21 червня 2018 р. № 814/969/18
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши у письмовому провадженні справу
за позовом:ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 55114
до відповідача:Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Енергобудівників, 5, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55000
про:визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.05.2015 № 32363-14,
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом, що містив вимогу визнати протиправним та скасувати прийняте 29.05.2015 Первомайською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Миколаївській області, правонаступником якої є Южноукраїнська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Миколаївській області (надалі - Інспекція або відповідач), податкове повідомлення-рішення № 32363-14 про визначення позивачу транспортного податку за 2015 рік в сумі 25 000 грн.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 вказав, що транспортний податок, який є місцевим податком, був введений з 01.01.2015 на підставі Закону України від 28.12.2014 № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо податкової реформи». Проте, з урахуванням специфіки встановлення місцевих податків та зборів, на думку позивача, підстав для нарахування транспортного податку за 2015 рік не було.
У відзиві на позовну заяву (арк. спр. 28-29) Інспекція зазначила, що нарахування податку було здійснено у відповідності зі статтею 267 Податкового кодексу України, тому підстави для задоволення позову відсутні.
Правом подання відповіді на відзив позивач не скористався.
Дослідивши письмові докази, суд
Податковим повідомленням-рішенням від 29.05.2015 № 32363-14 (надалі - Рішення, арк. спр. 13) Інспекція визначила суму податкового зобов'язання позивача з транспортного податку за 2015 рік в сумі 25 000 грн.
Посилань на норми Податкового кодексу України, на підставі яких було визначено суму податку, Рішення не містить; розрахунок суми податкового зобов'язання в матеріалах справи відсутній.
Як вказано у відзиві на позовну заяву, Рішення було прийнято на підставі статті 267 Податкового кодексу України, а об'єктом оподаткування транспортним податком є належний позивачу легковий автомобіль марки NISSAN MURANO 2013 року випуску з об'ємом двигуна 3498 куб. см.
При прийнятті рішення суд виходив з такого.
Елементи транспортного податку були встановлені статтею 267 Податкового кодексу України, на підставі якої Інспекція визначила суму податкового зобов'язання позивача.
В той же час, згідно з чинною у 2015 році редакцією пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, місцеві податки та збори встановлюються рішеннями сільських, селищних, міських рад, при цьому, відповідно до підпункту 12.3.4 пункту 12.3 та пункту 12.5, обов'язковість сплати у 2015 році транспортного податку була обумовлена фактом прийняття місцевою радою до 15 липня 2014 року відповідного рішення. Оскільки ця умова не була дотримана, нарахування відповідачем податкового зобов'язання не може визнаватися правомірним.
Усуваючи суперечності у нормах Податкового кодексу України, Інспекція, згідно з пунктом 56.21 статті 56 Податкового кодексу України, мала прийняти рішення на користь позивача.
Про незаконність нарахування у 2015 році транспортного податку зазначено зокрема у постановах Верховного Суду: від 18.01.2018 у справі № 813/1701/17 (К/9901/2107/17), у справі № 804/1241/17 (К/9901/1648/17); від 14.02.2018 у справі № 820/2137/17 (К/9901/5290/17).
Згідно з частиною п'ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
На підставі наведеного вище суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Судовий збір розподіляється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 2, 9, 19, 77, 139, 205, 241-243, 246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 55114, РНОКПП НОМЕР_1) до Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Енергобудівників, 5, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55000, ідентифікаційний код 39555695) задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати прийняте 29.05.2015 Первомайською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Миколаївській області податкове повідомлення-рішення № 32363-14.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Енергобудівників, 5, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55000, ідентифікаційний код 39555695) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 55114, РНОКПП НОМЕР_1) судовий збір в сумі 704,80 грн., сплачений платіжним дорученням від 30.03.2018 № 276.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Птичкіна