Справа № 2а-783
2009 рік
11 серпня 2009 року Новоазовський районний суд Донецької області в складі:
судді Кацаренко І.О.
при секретарі Пічморзі О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Новоазовську Донецької області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Новоазовському районі Донецької області (далі - УПФУ в Новоазовському районі) про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_2, яка діє на підставі довіреності в інтересах позивача ОСОБА_1 (а.с.15), звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного Фонду України в Новоазовському районі Донецької області про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги обґрунтовує наступним.
Позивач ОСОБА_1 має статус громадянина, постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи, інваліда ІІІ групи. Відповідно до ст.54 п.4 Закону України №231-У від 05.10.2006 року про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи», який набрав чинності 31.10.2006 року, пенсія по інвалідності інвалідам ІІІ групи не повинна бути нижче 6 мінімальних пенсій за віком. Відповідно до ст.50 Закону України №231-У від 05.10.2006 року про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», який набрав чинності 31.10.2006 року, щомісячна додаткова пенсія по інвалідності інвалідам ІІІ групи дорівнюється 50% мінімальної пенсії за віком. Згідно п.19 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Закону України «Про Державний бюджет» мінімальна пенсія за віком відповідає розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб. Оскільки пенсія виплачувалася в меншому розмірі, ніж передбачено законодавством України, ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою про перерахунок, але йому було відмовлено.
Позивач у судове засідання не з'явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином, надав суду заяву з проханням розглянути справу за його відсутність, позов просив задовольнити у повному обсязі (а.с.20).
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином, просив розглядати справу без участі представника відповідача. На адресу суду надійшли заперечення проти позову, у яких відповідач посилається на те, що вимоги позивача про здійснення йому перерахунку і виплати державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірах, передбачених ст.ст.50,54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», із застосуванням ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині застосування мінімального розміру пенсії за віком у розмірі прожиткового мінімуму, є протиправними, оскільки суперечать вимогам ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Крім того, зазначив відповідач у своїх письмових запереченнях, відсутні правові підстави для перерахунку пенсії позивачу, оскільки УПФУ в Новоазовському районі здійснює виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням вимог Постанови КМУ від 28.05.2008 року №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян». Просили відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши міркування сторін щодо заявленого позову, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, судом встановлені обставини, які підтверджуються такими доказами.
ОСОБА_1 віднесений до першої категорії як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується копією посвідчення серія А №144014 С на а.с.11.
Позивачу встановлена третя група інвалідності з встановленням причини інвалідності - захворювання, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с.12), внаслідок чого має право на основну та додаткову пенсії на підставі ст.ст.50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Позивач 13.04.2009 року звернувся з заявою до відповідача про перерахунок пенсії, але відповідач відмовив позивачу у перерахунку зазначеної пенсії з огляду на відсутність підстав такого призначення та правомірність здійснення управлінням розрахунку (а.с.10,7-9).
З 01 січня 2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-4, який відповідно до його преамбули визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунок і виплати пенсій.
Абзацом другим преамбули цього Закону передбачено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Частиною 3 статті 4 даного Закону передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення.
Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг визначене статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Пунктом 2 частини 1 статті 8 зазначеного Закону таке право закріплене за особами, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України «Про пенсійне забезпечення» - за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел.
Право вибору пенсійних виплат передбачене статтею 10 наведеного Закону, і означає, що особі, яка має одночасне право на різні види пенсії: за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника, призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Абзац перший пункту 13 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачає, що у разі, якщо особа має право на отримання пенсії, у тому числі відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який має право особа відповідно до зазначених законодавчих актів, та розміром пенсії із солідарної системи відповідно до цього Закону фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціального захисту потерпілого населення, визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ, оскільки відповідно до ст.50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Розділ 8 даного Закону передбачає правила призначення та виплати пенсій і компенсацій особам, віднесеним до категорій 1,2,3,4. Стаття 49 цього розділу визначає особам, віднесеним до вказаних категорій у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Нормами статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначені підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника.
Частина 3 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначає, що обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворюванню внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження проводиться на загальних підставах відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у якому призначення пенсій по інвалідності визначено розділом 4.
Частиною 1 статті 33 Закону №1058 визначені розміри пенсії по інвалідності залежно від групи інвалідності. Частина 2 вищенаведеної статті визначає, що за наявності у непрацюючих інвалідів 2 і 3 груп - у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу - за їх вибором пенсія по інвалідності призначається у розмірі пенсії за віком, обчисленої відповідно до ст.ст.27,28 цього Закону.
Зазначене свідчить про те, що після внесення змін у частину третю статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (17 листопада 2005 року), обчислення і призначення пенсій по інвалідності здійснюється за правилами Закону №1058, внаслідок чого розмір пенсії по інвалідності поставлений в залежність від розміру пенсії за віком, обчисленої за нормами загального закону.
Враховуючи, що порядок обчислення мінімальної пенсії за віком встановлений лише нормами Закону України №1058, суд вважає за необхідне також застосувати аналогію закону, закріплену ст.9 КАС України, відповідно до якої у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини.
Стаття 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у відповідних розмірах, зокрема інвалідам ІІІ групи - 50 відсотків мінімальної пенсії за віком. Виплата зазначеної пенсії відповідно до ст.53 даного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Частина 4 статті 54 цього Закону передбачає, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчим по ІІІ групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком.
Враховуючи зазначене, суд вважає, що дії відповідача щодо виплати пенсій позивачу (державної та додаткової) у розмірах, менших, ніж це передбачено законом, є неправомірними, оскільки не відповідають вимогам ст.ст.50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Таким чином, для позивача, як особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, розмір державної та додаткової пенсії повинен розраховуватися, виходячи із наведених розмірів.
Як вбачається з матеріалів справи, 08.10.2008 року позивачу встановлена ІІІ група інвалідності з 01.10.2008 року (а.с.13-зворот). Таким чином, позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню саме з 01.10.2008 року, як він і просив у позові.
Проте, слід враховувати, що неправомірними дії відповідача щодо перерахунку пенсії позивачу слід вважати в період з 01.10.2008 року, оскільки підпунктами 12,15,17 пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», внесені зміни до ст.50, ч.4 ст.54 , ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», внаслідок чого з 01 січня 2008 року був змінений порядок визначення пенсій по інвалідності.
Стаття 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» згідно з підпунктом 12 пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-УІ, який набрав чинності з 01 січня 2008 року, була викладена в новій редакції в частині того, що особам, віднесеним до 1 категорії, інвалідам ІІІ групи призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 15% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Стаття 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» згідно з підпунктом 15 пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» була викладена в новій редакції, за якою розмір пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою по ІІІ групі інвалідності, складає 15% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Однак, Рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 у справі №1-28/2008 щодо предмету та змісту закону про Державний бюджет України на 2008 рік були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України». У вказаному рішенні Конституційного суду України було зазначено, що положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 22 травня 2008 року.
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнані неконституційними.
Таким чином, з 22 травня 2008 року була відновлена дія норм статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за якими особам постраждалим від аварії на Чорнобильській АЕС та віднесеним до 1 категорії, інвалідам ІІІ групи, до яких відноситься позивач, повинна була призначатися та виплачуватися відповідачем щомісячно з 01 жовтня 2008 року пенсія у складі державної пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком, незалежно від звернення пенсіонера до органів Пенсійного фонду України за перерахунком пенсії.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача слід задовольнити, позивачу необхідно перерахувати розмір пенсії із розрахунку шести мінімальних пенсій за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму для непрацездатних осіб, а також додаткова пенсія - з розрахунку 50% від мінімальної пенсії за віком з 01.10.2008 року.
Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Новоазовському районі Донецької області про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати незаконними дії Управління Пенсійного фонду України в Новоазовському районі Донецької області щодо відмови в перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01 жовтня 2008 року.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Новоазовському районі Донецької області перерахувати ОСОБА_1 основну та додаткову пенсію відповідно до ст.ст.49, 50 ч.4 ст.54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01 жовтня 2008 року у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу з дня складання в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого КАС України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя