19 червня 2018 року
м. Київ
Справа № 904/9332/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
О.О. Мамалуй - головуючий, Л.В. Стратієнко, І.В. Ткач
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу фермерського господарства "Плай"
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.03.2018р.
у складі колегії судів: Т.А. Верхогляд - головуючий, Н.В. Пархоменко, Ю.Б. Парусніков
та на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2017р.
суддя: Р.Г. Новікова
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Нотапс"
до фермерського господарства "Плай"
про стягнення грошових коштів в сумі 9054,15 грн.
1. Короткий зміст позовних вимог
ТОВ "Компанія "Нотапс" звернулося до господарського суду з позовом до ФГ "Плай" про стягнення, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, 1701,12 грн. 3% річних за період з 14.07.2010р. по 22.10.2017р. та 7353, 03 грн. інфляційних втрат за період з серпня 2010р. по жовтень 2017р.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на невиконання відповідачем рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2010р. у справі №3/100-10(11/1910), яким з ФГ "Плай" стягнуто заборгованість за договором купівлі-продажу №368.12.2007/БФ від 12.12.2007р., а саме: 4534,25 грн. основного боргу, 2565,22 грн. курсової різниці, 859,50 грн. пені, 148,69грн. 3% річних, 557,70грн. інфляційних втрат та 680,13 грн. штрафу.
2. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2017р. у справі № 904/9332/17, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.03.2018р., позов задоволено частково, стягнуто з ФГ "Плай" на користь ТОВ "Компанія "Нотапс" 636,03грн. 3% річних, 6 210,49 грн. інфляційних втрат, 604,95 грн. адвокатських витрат та 1 209,90 грн. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що право позивача на стягнення 3% річних та інфляційних втрат у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу №368.12.2007/БФ від 12.12.2007р. та рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2010р. у справі №3/100-10 (11/1910), доведено належними та допустимими доказами у даній справі. Оскільки відповідачем заявлено про застосування позовної давності, то вимоги задоволені частково в межах трьохрічного строку позовної давності, починаючи з 27.10.2014 р. по 22.10.2017р. При цьому, нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму попередньо стягнутих за рішенням суду інфляційних втрат та 3% річних суди визнали безпідставним.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
ФГ "Плай", не погоджуючись з рішенням та постановою у даній справі, звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати в частині задоволення позовних вимог, прийняти в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Скаржник стверджує про порушення судами ч. 1 ст. 1 додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки оскаржуваними судовими актами позбавлено відповідача права на мирне володіння своїм майном - грошовими коштами.
Скаржник зазначає, що позовні вимоги у даній справі включають в себе стягнення з відповідача тих же 3 % річних, які вже були предметом розгляду у інших справах. Також стверджує, що зобов'язання з оплати 3 % річних та інфляційні втрати за заявлений до стягнення період вже виконані, про що свідчать відповідні платіжні доручення.
Посилаючись на порушення ст. 514 ЦК України, скаржник вказує, що позивачу відповідне право вимоги не могло передаватись, оскільки ні ТОВ "Тридента-Агро" як первісний кредитор станом на 06.07.2017р., ні ТОВ "Казус-Про" як наступний кредитор станом на 03.10.2017р. відповідного права не мали.
4. Позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Компанія "Нотапс" зазначає, що законність та обґрунтованість позовних вимог підтверджується не лише наявними у матеріалах справи доказами, а й правовими позиціями Верховного Суду.
Також позивач вказує, що правова природа стягнутої за рішенням суду неустойки є незмінною, а тому на неї можуть здійснюватися інфляційні нарахування та нарахування 3 % річних на підставі ст. 625 ЦК України. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.
5. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2010р. у справі №3/100-10(11/19-10) з ФГ "Плай" стягнуто на користь ТОВ "Тридента Агро" заборгованість за договором купівлі-продажу №368.12.2007/БФ від 12.12.2007р., яка складається з суми основного боргу в розмірі 4 534, 25 грн., курсової різниці в розмірі 2 565, 22 грн., пені в розмірі 859, 50 грн., 3% річних в розмірі 148, 69 грн., збитків від інфляції в розмірі 557, 70 грн. та штрафу в розмірі 680, 13 грн.
На виконання вказаного рішення 13.07.2010р. був виданий судовий наказ.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 06.07.2017р. замінено позивача (стягувача) ТОВ "Тридента Агро" його правонаступником ТОВ "Казус-Про".
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.2017р. замінено позивача у справі №3/100-10(11/19-10) та стягувача у виконавчому провадженні №54635698 щодо примусового виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області у справі №3/100-10(11/19-10) від 13.07.2010р. ТОВ "Казус-Про" на його правонаступника - ТОВ "Компанія "Нотапс".
Відповідно до платіжних доручень №62188418 від 19.09.2017р. на суму 835, 19 грн. (проведено банком 19.09.2017р.) та №373 від 22.09.2017р. на суму 9916, 98грн. (проведено банком 13.10.2017р.) фермерське господарство "Плай" сплатило грошові кошти на користь Павлоградського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.
Павлоградський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області перерахував зазначені грошові кошти на рахунок ТОВ "Компанія "Нотапс" 23.10.2017 р. (відмітка про проведення платежу банком), що підтверджується платіжними дорученнями №1922, №1923 від 20.10.2017р.
6. Норми права та мотиви, з яких виходить Верховний Суд при прийнятті постанови
Верховний Суд вважає висновки судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позову передчасними, оскільки їх зроблено з неповним з'ясуванням обставин, які мають значення для правильного вирішення спору у цій справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Як вбачається із встановлених судами обставин справи, 03.10.2017р. у справі №3/100-10(11/19-10) замінено позивача та стягувача у виконавчому провадженні №54635698 щодо примусового виконання наказу від 13.07.2010р. з ТОВ "Казус-Про" на його правонаступника - ТОВ "Компанія "Нотапс".
Предметом позовних вимог є стягнення з ФГ "Плай" на користь ТОВ "Компанія "Нотапс" 1701,12 грн. 3% річних за період з 14.07.2010р. по 22.10.2017р. та 7353, 03 грн. інфляційних втрат за період з серпня 2010р. по жовтень 2017р. на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.
З наданого позивачем розрахунку заявлених до стягнення сум судами встановлено, що 3% річних та інфляційні витрати нараховані позивачем на суму 7805,76 грн., до складу якої увійшли: 4 534,25 грн. основного боргу, 2565,22грн. курсової різниці, 148,69 грн. 3% річних та 557, 70 грн. інфляційних втрат, що були стягнуті рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2010р. у справі №3/100-10(11/19-10).
Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Проте судами не встановлено обсяг переданих позивачу прав та не досліджено умов договору, на підставі якого до позивача перейшли відповідні права, та який відсутній в матеріалах справи.
Відхиляючи посилання відповідача на рішення господарського суду Київської області №911/2692/14 від 01.08.2014р.; рішення господарського суду Київської області №911/2853/16 від 17.11.2016р.; рішення господарського суду Київської області №911/1937/17 від 09.08.2017р., апеляційний господарський суд зазначив, що вказані судові акти стосуються правовідносин ФГ "Плай" з іншими юридичними особами.
Між тим, суд апеляційної інстанції не звернув увагу, що за вказаними рішеннями з ФГ "Плай" стягнуто суми пені, інфляційних втрат та 3% річних, які нараховані на заборгованість за договором купівлі-продажу товару №368.12.2007/БФ від 12.12.2007р., тоді як предметом позову у даній справі є стягнення з ФГ "Плай" 3% річних та інфляційних втрат, які також нараховані на заборгованість за договором купівлі-продажу №368.12.2007/БФ від 12.12.2007р.
З рішення господарського суду Київської області №911/2692/14 від 01.08.2014р. вбачається, що ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" на підставі угоди №К-34-ТА від 21.10.2011р. та угоди №97/07-12 від 02.07.2012р. набуло право вимоги виконання ФГ "Плай" зобов'язань щодо сплати пені, 3% річних, інфляційних втрат, нарахованих за договором купівлі-продажу товару №368.12.2007/БФ від 12.12.2007р. Вказаним рішенням суду визнано обґрунтованими вимоги в частині стягнення з ФГ "Плай" пені за період з 04.11.2009р. по 01.07.2014р., інфляційних втрат за період з листопада 2009р. по травень 2014р. та 3% річних за період з 07.09.2013р. по 01.07.2014р.
Рішенням господарського суду Київської області №911/2853/16 від 17.11.2016р. стягнуто з ФГ "Плай" на користь ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" пеню за період з 02.07.2014 по 09.11.2016р., інфляційні втрати за період з липня 2014р. по жовтень 2016р. та 3 % річних за період з 02.07.2014р. по 09.11.2016р. у зв'язку з неналежним виконанням договору купівлі-продажу товару №368.12.2007/БФ.
Рішенням господарського суду Київської області №911/1937/17 від 09.08.2017р. стягнуто з ФГ "Плай" на користь ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс", зокрема, пеню за період з 10.11.2016р. по 21.06.2017р., 3 % річних за період з 10.11.2016р. по 21.06.2017р. та інфляційні втрати за період з листопада 2016р. по травень 2017р.
Таким чином, встановлення обсягу переданих позивачу прав у даній справ має вирішальне значення для правильного вирішення даного спору та запобігання неправомірного стягнення з відповідача одних і тих самих сум за позовами різних осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 4-7, ст. 43 ГПК України в редакції, яка діяла на момент прийняття рішення місцевого господарського суду, судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
За положеннями ст. 86 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017р., суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Всупереч вказаним нормам законодавства, суди попередніх інстанцій не встановили в судовому процесі всіх обставин справи всебічно, повно і об'єктивно в їх сукупності, що мають значення для правильного вирішення справи.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі розгляду справи Верховним Судом не дають йому права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, а також з урахуванням наведених вище процесуальних порушень, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції для встановлення зазначених обставин і надання їм належної правової оцінки з урахуванням викладених вказівок цієї постанови.
Враховуючи, що за змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи, Верховний Суд вважає, що справа підлягає направленню на новий розгляд в цілому для повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи.
7. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги та дії, які повинен виконати суд першої інстанції при новому розгляді
Виходячи з вищевикладеного, з дотриманням передбачених ГПК України меж перегляду судових рішень, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги.
При новому розгляді справи суду слід належним чином врахувати наведене вище, з'ясувати, який обсяг прав вимоги набув позивач, перевірити твердження відповідача про стягнення з нього відповідних сум та встановити наявність/відсутність підстав для задоволення даного позову.
Оскільки справа підлягає передачі на новий розгляд до місцевого суду, то відповідно до вимог ч. 14 ст. 129 ГПК України суд касаційної інстанції не здійснює розподіл судового збору.
Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
Касаційну скаргу фермерського господарства "Плай" задовольнити частково.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2017р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.03.2018р. у справі № 904/9332/17 скасувати.
Справу №904/9332/17 передати на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. О. Мамалуй
Суддя Л. В. Стратієнко
Суддя І. В. Ткач