21 червня 2018 року м. ОдесаСправа № 915/1257/17
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бєляновського В.В., суддів: Величко Т.А., Поліщук Л.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроальфатермінал"
на рішення господарського суду Миколаївської області від 04.04.2018 року, суддя в І інстанції Коваль С.М., повний текст якого було складено 06.04.2018 року в м. Миколаєві
у справі № 915/1257/17
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроальфатермінал"
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївенергосервіс",
про стягнення 138 210,95 грн.
У листопаді 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроальфатермінал" (далі - ТОВ "Агроальфатермінал") звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївенергосервіс" (далі - ТОВ "Миколаївенергосервіс") про стягнення безпідставно сплачених коштів в сумі 138 210,95 грн.
Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що 16.05.2013 року між ТОВ "Агроальфатермінал" як замовником та ТОВ "Миколаївенергосервіс" як підрядником було укладено договір підряду від № 07/13, відповідно до якого відповідач зобов'язався своїми силами та засобами, на власний ризик виконати роботи на об'єкті позивача, розташованому за адресою: м. Миколаїв, вул. Дзержинського, 179, згідно з робочою документацією замовника "Внутрішньо майданчикові мережі 16/12-11-00-000-ЭК", "Електротехнічні рішення 16/12-11-00-000-ЭМ" та "Автоматизація 16/12-11-00-000-А" в обумовлений договором строк, а позивач зобов'язався надати підряднику приміщення для зберігання завезеного обладнання, забезпечити своєчасну оплату електромонтажних робіт. За умовами даного договору, загальна вартість робіт за договором складається із загальної вартості всіх підписаних актів приймання-передачі виконаних робіт. Найменування (перелік) та вартість кожного виду робіт, що виконується підрядником за договором, визначається згідно підписаних замовником та підрядником актів приймання-передачі виконаних робіт. Додатковою угодою № 1 від 14.02.2014 до даного договору підряду сторонами передбачено, що замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання виконати додаткові роботи по заявкам замовника з виготовлення та монтажу металоконструкцій, виконання електрозварювальних робіт. Пунктом 4 Додаткової угоди передбачено, що загальна вартість додаткових робіт визначається згідно затверджених замовником та підрядником актів виконаних робіт (форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3в). На виконання умов договору підряду та додаткової угоди до нього позивач прийняв та протягом липня 2013-листопада 2014 року оплатив виконані відповідачем роботи на загальну суму 961 627,95 грн. З експертного висновку від 31.10.2016 року, який знаходиться в матеріалах справи господарського суду Миколаївської області № 915/2109/14, вбачається, що вартість виконаних відповідачем підрядних робіт складає 823 417 грн. Посилаючись на те, що ТОВ "Агроальфатермінал" на користь ТОВ "Миколаївенергосервіс" за виконані за вищевказаним договором підряду роботи було зайво сплачено кошти в сумі 138 210,95 грн., позивач на підставі ст. ст. 11, 526, 1212 ЦК України просив стягнути їх на свою користь з відповідача як безпідставно сплачені (з урахуванням змісту позовної заяви та письмових пояснень).
ТОВ "Миколаївенергосервіс" не визнало позов посилаючись на те, що договірний характер спірних відносин виключає можливість застосування до них положень законодавства про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави. Також відповідач просив застосувати строк позовної давності до пред'явлених вимог.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 04.04.2018 року у задоволенні позову відмовлено з мотивів необґрунтованості позовних вимог.
Відмовляючи у задоволенні позову місцевий господарський суд керувався приписами ст. ст. 11, 509, 1212 ЦК України та на підставі встановлених обставин даної справи виходив із того, що до спірних правовідносин не можуть бути застосовані положення ст.1212 ЦК України, якими передбачено зобов'язання особи, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави, повернути потерпілому це майно, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що обраний ТОВ "Агроальфатермінал" спосіб захисту свого порушеного права у справі не відповідає обставинам спору, а тому у задоволенні позовної заяви належить відмовити повністю.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ТОВ "Агроальфатермінал" звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. Апеляційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме: ст. 1212 ЦК України, та мотивована посиланнями на ті ж самі обставини, що викладені у позовній заяві та письмових поясненнях.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "Миколаївенергосервіс" заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення місцевого суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим. Відповідач вказує, що кошти були сплачені позивачем на виконання умов договору підряду № 07/13 від 16.05.2013р. за виконані роботи після прийняття їх замовником, що підтверджується підписаними актами виконаних робіт, а отже немає жодних підстав для повернення будь-якої суми коштів. Наявність між сторонами зобов'язальних правовідносин, для яких характерним є спосіб повернення майна, переданого за договором, виключає можливість пред'явлення позову в порядку ст. 1212 ЦК України. В такому випадку права осіб, які перебувають у зобов'язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов'язального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, дослідивши наявні у справі матеріали, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 16.05.2013 між ТОВ "Агроальфатермінал" (замовник) та ТОВ "Миколаївенергосервіс" (підрядник) було укладено договір № 07/13, згідно з п. 1.1 якого, у порядку та на умовах, визначених цим договором, підрядник взяв на себе зобов'язання своїми силами та засобами, на власний ризик виконати електромонтажні роботи на об'єкті замовника, розташованому за адресою: м. Миколаїв, вул. Дзержинського, 179, згідно з робочою документацією замовника "Внутрішньо майданчикові мережі 16/12-11-00-000-ЭК", "Електротехнічні рішення 16/12-11-00-000-ЭМ" та "Автоматизація 16/12-11-00-000-А" в обумовлений договором строк, а замовник зобов'язався надати підряднику приміщення для зберігання завезеного обладнання, забезпечити своєчасну оплату електромонтажних робіт.
Відповідно до п.п.3.1, 3.2, загальна вартість робіт за договором складається із загальної вартості всіх підписаних актів приймання-передачі виконаних робіт до даного договору. Найменування (перелік) та вартість кожного виду робіт, що виконується підрядником за договором, визначається згідно підписаних замовником та підрядником актів приймання-передачі виконаних робіт.
Вартість за договором встановлюється динамічна і може уточнюватись по мірі надходження нормативних та законодавчих документів у період регламентного обслуговування в залежності від збільшення або зменшення вартості обладнання, матеріальних, енергетичних, трудових ресурсів, подання послуг, рівня інфляції, а також незалежних від підрядника чи замовника факторів (п.3.3).
Згідно з п. 4.2 договору розрахунок за виконані роботи та послуги замовник проводить протягом 10 банківських днів після підписання сторонами актів приймання-передачі виконаних робіт.
За умовами п. 5.1.1 договору підрядник зобов'язався виконувати визначені договором роботи якісно та в узгоджений строк згідно затвердженого сторонами графіку виконання робіт (за необхідності).
Відповідно до п. 5.3 договору замовник зобов'язався не пізніше 3 днів після повідомлення підрядника про виконання певного обсягу робіт, здійснити їх приймання та оплату у передбаченому договором обсязі.
Відповідно до п.7.1 договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами зобов'язань.
Закінчення терміну дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії Договору (п.7.2).
Пунктами 7.5, 7.6 договору сторони передбачили, що зміни до цього договору можуть бути внесені лише за взаємною згодою сторін, що оформлюється додатковою угодою до цього договору; зміни та доповнення, додаткові угоди та додатки до цього договору є його невід'ємною частиною та мають юридичну силу в разі, якщо вони викладені в письмовій формі та підписані уповноваженими на те представникам сторін.
Додатковою угодою № 1 від 14.02.2014 до договору підряду № 07/13 від 16.05.2013р. сторони обумовили, що замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання виконати додаткові роботи по заявкам замовника з виготовлення та монтажу металоконструкцій, виконання електрозварювальних робіт.
Пунктом 4 додаткової угоди передбачено, що загальна вартість додаткових робіт визначається згідно затверджених замовником та підрядником актів виконаних робіт (форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3в).
Отже, між сторонами у справі на підставі договору підряду № 07/13 від 16.05.2013р. та додаткової угоди № 1 від 14.02.2014 до нього склалися цивільно-правові відносини, зміст яких становлять їх взаємні права і обов'язки щодо виконання підрядником певних робіт за завданням замовника та їх прийняття і оплати останнім (ст. ст. 11, 509 ЦК України).
На виконання умов договору підряду та додаткової угоди до нього, відповідач протягом червня 2013р. - березня 2014р. виконав роботи на загальну суму 961 627,95 грн., що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідками про вартість виконаних будівельних робіт (форма КБ-3), підписаними сторонами без будь-яких зауважень щодо їх обсягу та вартості. Вартість виконаних відповідачем підрядних робіт була оплачена відповідачем протягом липня 2013-листопада 2014 років у повному обсязі, що підтверджується наявними в справі відповідними платіжними документами та сторонами не заперечується.
В процесі розгляду Одеським апеляційним господарським судом справи № 915/2109/14 господарського суду Миколаївської області за позовом ТОВ "Миколаївенергосервіс" до ТОВ "Агроальфатермінал" про стягнення основного боргу, пені, 3% річних та втрат від інфляції, які виникли внаслідок неналежного виконання відповідачем договору підряду № 07/13 від 16.05.2013р. щодо оплати вартості виконаних робіт за період з березня по травень 2014 року, судом було призначено судову будівельно-технічну експертизу, згідно з висновком якої № 2539/20-31 від 31.10.2016р. за даними експертного дослідження вартість робіт виконаних підрядником складає 823 417 грн., а всього замовником було сплачено підряднику 961 627,95 грн.
Посилаючись на зазначені обставини, ТОВ "Агроальфатермінал" звернулося до ТОВ "Миколаївенергосервіс" з письмовою вимогою № 78 від 07.09.2017р., в якій виклало прохання у семиденний строк повернути зайве сплачені грошові кошти в сумі 138 210,95 грн., яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Предметом даного судового розгляду є вимоги замовника до підрядника про стягнення безпідставно сплачених коштів на суму 138 210,95 грн. на підставі договору підряду, додаткової угоди № 1 до нього, актів приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідок про вартість виконаних будівельних робіт (форма КБ-3), підписаних сторонами без будь-яких зауважень щодо їх обсягу та вартості.
Відмовляючи у задоволенні позову місцевий господарський суд керувався приписами ст. ст. 11, 509, 1212 ЦК України та на підставі встановлених обставин даної справи виходив із того, що до спірних правовідносин не можуть бути застосовані положення ст.1212 ЦК України, якими передбачено зобов'язання особи, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави, повернути потерпілому це майно, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що обраний ТОВ "Агроальфатермінал" спосіб захисту свого порушеного права у справі не відповідає обставинам спору, а тому у задоволенні позовної заяви належить відмовити повністю.
Колегія суддів в цілому погоджується з правильним висновком місцевого суду про відмову у задоволенні заявлених ТОВ "Агроальфатермінал" позовних вимог, з огляду на таке.
Згідно з положеннями ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Частинами 1, 3 ст. 843 ЦК України передбачено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.
За змістом ч. 1 ст. 844 ЦК України ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником.
Згідно з ч. 2 ст. 845 ЦК України, якщо фактичні витрати підрядника виявилися меншими від тих, які передбачалися при визначенні ціни (кошторису), підрядник має право на оплату роботи за ціною, встановленою договором підряду, якщо замовник не доведе, що отримане підрядником заощадження зумовило погіршення якості роботи.
Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що застосування ст. 1212 ЦК України має відбуватись за наявності певних умов та відповідних підстав, що мають бути встановлені судом під час розгляду справи на підставі належних та допустимих доказів у справі.
У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Або ж коли набуття відбулось у зв'язку з договором, але не на виконання договірних умов. Чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів). Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 02.10.2013 у справі №6-88цс13, від 02.09.2014 у справі №910/1620/13, від 14.10.2014 у справі №922/1136/13 та від 25.02.2015 у справі №910/1913/14, від 02.02.2016 р. у справі №6-3090цс15.
За змістом положень ст. 1212 ЦК України про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави цей вид зобов'язань породжується наявністю таких юридичних фактів: 1) особа набула або зберегла у себе майно за рахунок іншої особи; 2) правові підстави для такого набуття (збереження) відсутні або згодом відпали. А отже, кошти, отримані як оплата за виконання робіт за договором і набуті за наявності правових підстав для цього, не можуть бути витребувані згідно зі ст. 1212 Цивільного кодексу України як безпідставне збагачення (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.01.2013 у справі N 5006/18/13/2012, від 14.10.2014 у справі № 922/1136/13).
Отже, загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, отримане однією із сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Якщо ж зобов'язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604-607, 609 Цивільного кодексу України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов'язання). Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним.
Разом з тим, судом установлено, що між сторонами існували зобов'язальні правовідносини, на виконання яких позивач і перерахував відповідачеві грошові кошти як оплату виконаних за договором підрядних робіт. Нормами цивільного права України в розділі "зобов'язальне право" визначено, що зобов'язання припиняється тільки у випадку їх належного виконання. Тобто, якщо сторона, яка здійснила будь-які дії на виконання своїх договірних зобов'язань, вважає, що інша сторона неналежним чином виконала свої договірні зобов'язання, вона має право звернутися до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів у порядку, визначеному в главі 51 ЦК України із застосуванням наслідків порушення винною стороною її договірного зобов'язання.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що грошові кошти в сумі 138 210,95 грн. отримані відповідачем в межах договірних правовідносин у передбаченій нормами законодавства формі, тоді як норми ст. 1212 ЦК України можуть застосовуватись тільки тоді, якщо на підставі положень інших спеціальних норм особа не в змозі захистити якесь із своїх порушених прав (предметом регулювання вказаної норми закону є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними нормами права, в даному випадку нормами зобов'язального права). До того ж, оскільки між сторонами було укладено договір підряду, і доказів визнання укладеного договору недійсним або його розірвання суду не надано, то такі кошти набуто за наявності правової підстави, а тому їх не може бути витребувано відповідно до положень ст. 1212 ЦК України, як безпідставне збагачення.
Таким чином, правовідносини сторін регулюються нормами зобов'язального права, які застосовуються до окремих видів угод, а не статтею 1212 ЦК України, на яку посилається позивач як на підставу позовних вимог. Таким чином, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.
Враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги ТОВ "Агроальфатермінал" до ТОВ "Миколаївенергосервіс" про стягнення безпідставно сплачених коштів у розмірі 138 210,95 грн. задоволенню не підлягають.
Заява відповідача про застосування позовної давності до пред'явлених позовних вимог не розглядається з огляду на те, що суд відмовив у задоволенні позову з мотивів необґрунтованості позовних вимог.
Доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.
З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи, колегія суддів вважає доводи викладені скаржником в апеляційній скарзі необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами та не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини. За таких обставин колегія суддів не знаходить законних підстав для повного чи часткового задоволення вимог апеляційної скарги.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що підстави для скасування правильного в цілому рішення місцевого суду відсутні.
З огляду на те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає то в порядку ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги в сумі 3 109,50 грн. покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 253, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Одеський апеляційний господарський суд
Рішення господарського суду Миколаївської області від 04 квітня 2018 року у справі № 915/1257/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроальфатермінал" - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 21.06.2018р.
Головуючий суддя: Бєляновський В.В.
Судді: Величко Т.А.
Поліщук Л.В.