11 червня 2018 року м. ТернопільСправа № 921/244/17-г/16
Господарський суд Тернопільської області
у складі: судді Хоми С.О.
у відкритому судовому засіданні
при секретарі судового засідання: Онуфрієнко М.П.
Розглянувши справу
за позовом: Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський ОСОБА_1"(ПАТ "ВіЕйБі Банк"), вул. Дегтярівська, 27 Т, м.Київ, 04119 в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ОСОБА_2, вул.Дегтярівська, 27-Т, м.Київ , 04119, адреса для листування: 02049, м. Київ, Харківське шосе, 49.
до відповідача: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Лан", с.Темногайці, Шумський район, Тернопільська область,47154.
про: cтягнення заборгованості в сумі 98 157 340, 70 грн., в тому числі:
- заборгованість за кредитом - 36 451 398, 88 грн.,
- заборгованість за процентами - 19 919 989, 04 грн.,
- пеня за несвоєчасну сплату кредиту - 5 413 773, 56 грн.,
- пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту - 2 495 950, 35 грн.,
- заборгованість по 3% річних за несвоєчасну сплату кредиту - 2 972 037,35 грн.,
- заборгованість по 3% річних за несвоєчасну сплату процентів - 632 591,82 грн.,
- інфляційні збитки за несвоєчасне погашення кредиту - 26 443 206,62 грн.,
- інфляційні збитки за несвоєчасну сплату процентів - 3 838 393,08 грн.
За участю представників:
позивача: не з'явився
відповідача: не з'явився
Технічна фіксація судового засідання в порядку ч.3 ст.222 ГПК України не здійснюється.
Суть справи.
Як зазначає позивач в позовній заяві, підставою звернення до суду з даним позовом до відповідача послужило те, що:
- відповідачем порушено зобов'язання за Кредитним договором № 209-2012 від 26 квітня 2012 року та заборгованість Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Лан" станом на 11.01.2017 становить 98 157 340, 70 грн., в тому числі:
- заборгованість за кредитом - 36 451 398, 88 грн.,
- заборгованість за процентами - 19 919 989, 04 грн.,
- пеня за несвоєчасну сплату кредиту - 5 413 773, 56 грн.,
- пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту - 2 495 950, 35 грн.,
- заборгованість по 3% річних за несвоєчасну сплату кредиту - 2 972 037,35 грн.,
- заборгованість по 3% річних за несвоєчасну сплату процентів - 632 591,82 грн.,
- інфляційні збитки за несвоєчасне погашення кредиту - 26 443 206,62 грн.,
- інфляційні збитки за несвоєчасну сплату процентів - 3 838 393,08 грн.
- Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБіБанк" 28.08.2015 листом повідомила відповідача про нікчемність договорів про внесення змін до Кредитного договору № 209-2012, укладеного 26.04.2012 між ПАТ "ВіЕйБіБанк" та СТОВ "Агро-Лан", зокрема:
- договору про внесення змін від 17.02.2014;
- договору про внесення змін від 27.02.2014;
- договору про внесення змін від 17.03.2014;
- договору про внесення змін від 30.04.2014;
- договору про внесення змін від 15.05.2014;
- договору про внесення змін від 16.06.2014;
- договору про внесення змін від 15.07.2014;
- договору про внесення змін від 12.08.2014;
- договору про внесення змін від 15.08.2014;
- договору про внесення змін від 15.09.2014;
- договору про внесення змін від 15.10.2014., згідно умов яких сторони домовились в тому числі про зменшення процентної ставки за користування кредитом, збільшення строку користування кредитом, відстрочення сплати процентів за користування кредитом;
- зазначеним повідомленням ОСОБА_1 запропонував відповідачу негайно, в день отримання повідомлення виконати зобов'язання за кредитним договором з врахуванням нікчемності договорів про внесення змін, яке залишилося без відповіді та задоволення;
- посилаючись на ст.ст. 525, 526, 610, 611, 625, 1048, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України, позивач просить суд позов задовольнити.
Ухвалою суду від 12.04.2017 порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 03.05.2017 на 14 год. 20 хв.
Ухвалою суду від 03.05.2018, від 22.05.2017, від 31.05.2017 відкладено розгляд справи відповідно на 22.05.2017 на 15 год. 30 хв., на 31.05.2017 на 15 год. 30 хв., на 20.06.2017 на 17 год. 10 хв.
Ухвалою від 31.05.2017 продовжено строк вирішення спору на 15 днів до 26 червня 2017 року (керуючись ч.3 ст. 69 ГПК України ( в старій редакції).
Ухвалою суду від 20.06.2017 призначено судову економічну експертизу, проведення якої доручено Тернопільському відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, м. Тернопіль, вул .Січових Стрільців, 4 та ухвалою суду від 20.06.2017 зупинено провадження у даній справі.
29.03.2018 на адресу суду згідно Супровідного листа №690/17/404/405/406/18-22 від 23.03.2018 Тернопільського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз поступив Висновок експерта від 23.03.2018 за результатами проведення судово-економічної експертизи та повернуто матеріали справи .
Ухвалою суду від 10.04.2018 поновлено провадження у справі, повідомлено сторони, що даний спір в подальшому розглядатиметься відповідно до редакції ГПК України, що набрала чинності з 15.12.2017 за правилами загального позовного провадження зі стадії розгляду справи по суті (глава 6 ГПК України) та призначено судове засідання на 07.05.2018 на 10 год. 00 хв.
Ухвалою суду від 07.05.2018 відкладено підготовче засідання на 21.05.2018 на 15 год. 00 хв.
Ухвалою суду від 21.05.2018 закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 11 червня 2018 року на 15 год. 00 хв.
В судове засідання представник позивача не з'явився.
ОСОБА_3 про вручення поштового відправлення, направлене Уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ОСОБА_2 23.05.2018 року (про направлення ухвали від 21.05.2018 про призначення розгляду справи по суті на 11.06.2018 на 15 год. 00 хв.) повернулось на адресу суду із відміткою про вручення його Уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ОСОБА_2 29.05.2018.
Також повідомлення про вручення поштового відправлення направлялось Публічному акціонерному товариству "Всеукраїнський ОСОБА_1" 23.05.2018 року (про направлення ухвали від 21.05.2018 про призначення розгляду справи по суті на 11.06.2018 на 15 год. 00 хв.) повернулось на адресу суду із відміткою про вручення його 26.05.2018.
Згідно п.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно ч.3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
З матеріалів справи вбачається що позивач був належним чином повідомлений про призначені судові засідання, однак представник не з'явився в такі судові засідання:
-на 07.05.2018 на 10 год 00 хв.;
-на 21.05.2018 на 15 год 00 хв.;
-на 11.06.2018 на 15 год.00 хв.
Також, з матеріалів справи вбачається, що відповідач був належним чином повідомлений про призначені судові засідання, однак представник не з'явився в такі судові засідання:
- на 07.05.2018 на 10 год.00 хв. (повідомлення про вручення поштового відправлення від 10.04.2018 знаходиться в матеріалах справи);
- на 21.05.2018 на 15 год 00 хв. (повідомлення про вручення поштового відправлення від 08.05.2018 знаходиться в матеріалах справи).
ОСОБА_3 про вручення поштового відправлення, направлене Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Лан" 23.05.2018 року (про направлення ухвали від 21.05.2018 про призначення розгляду справи по суті на 11.06.2018 на 15 год. 00 хв.) повернулось на адресу суду разом із конвертом з довідкою відділення поштового зв'язку, в якій вказано причину повернення : "за закінченням встановленого строку зберігання" та "за місцем обслуговування".
Згідно п.3.9.1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011 з наступними змінами, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.
Однак, як вбачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 21.05.2018 за № НОМЕР_1 місцезнаходженням юридичної особи - Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Лан", с.Темногайці, Шумський район, Тернопільська область,47154, а тому вищевказана поштова кореспонденція направлена відповідачу за належною адресою.
Таким чином, суд вважає, що відповідач повідомлений про час і місце розгляду справи № 921/244/17-г/16 господарським судом Тернопільської області.
22.05.2017 від відповідача до матеріалів справи поступив Відзив № без номера від 19.05.2017 (вх.11409 від 22.05.2017), в якому зазначається, зокрема, наступне:
- в обґрунтування своїх позовних вимог позивач обмежився лише наданням односторонньо складеного ним розрахунку заборгованості за Кредитним договором № 209-2012 від 26.04.2012 без посилання на будь-які дані аналітичного обліку, первинні документи та без долучення таких до матеріалів справи; у відповідача такі документи відсутні;
- як вбачається зі змісту позовної заяви та долученого до неї розрахунку заборгованості, позивач здійснив розрахунок заборгованості відповідача за кредитним договором без врахування умов всіх договорів про внесення змін до нього;
- у тексті позовної заяви позивач вказує, що ним визнані нікчемними наступні договори про внесення змін до кредитного договору № 209-2012 від 26.04.2012, а саме:
- договір про внесення змін від 17.02.2014;
- договір про внесення змін від 27.02.2014;
- договір про внесення змін від 17.03.2014;
- договір про внесення змін від 30.04.2014;
- договір про внесення змін від 15.05.2014;
- договір про внесення змін від 16.06.2014;
- договір про внесення змін від 15.07.2014;
- договір про внесення змін від 12.08.2014;
- договір про внесення змін від 15.08.2014;
- договір про внесення змін від 15.09.2014;
- договір про внесення змін від 15.10.2014.
- загалом позивач стверджує про нікчемність 11-ти договорів про внесення змін до Кредитного договору № 209-2012 від 26.04.2012, Розрахунок заборгованості відповідача позивачем проведено без врахування умов зазначених 11 договорів, що вносять зміни до Кредитного договору, котрий є підставою позовних вимог;
- умовами вище перелічених договорів про внесення змін до Кредитного договору встановлено зміну відсоткової ставки за Кредитним договором, змінено строки сплати відсотків за користування кредитом та строки повернення кредиту;
- здійснивши розрахунок позовних вимог за Кредитним договором без врахування умов вище перелічених договорів про внесення змін до нього, позивач штучно створив заборгованість відповідача за Кредитним договором в сумі 98 157 340 грн. 70 коп., внаслідок свого одностороннього та необґрунтованого твердження про нікчемність окремих договорів про внесення змін;
- висновки позивача про нікчемність, на його думку, окремих договорів про внесення змін до Кредитного договору не робить ці договори автоматично нікчемними;
- твердження позивача про нікчемність правочину мотивоване тим, що згідно п. 6,7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:
· банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку (п.6);
· банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг) , прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку (п. 7);
· згідно положень пункту 2 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд протягом дії тимчасової адміністрації зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет нікчемності;
- як слідує з наведеної норми права, нікчемні правочини виявляються Фондом за результатами складеної перевірки, а, отже, здійснюючи таку перевірку Фонд (в даному випадку його уповноважена особа) формує висновки про нікчемність конкретних правочинів, тобто відносить їх за певними критеріями до категорії нікчемних;
- позивач не надав в обґрунтування свого твердження про нікчемність окремих договорів про внесення змін до Кредитного договору, матеріалів перевірки, котра повинна була бути ним проведена та в яких мають бути відображені висновки з приводу того, внаслідок яких критеріїв договори про внесення змін до Кредитного договору віднесено до статусу нікчемних;
- позивач, стверджуючи про нікчемність правочинів, жодним чином не довів існування конкретних підстав та фактів нікчемності договорів про внесення змін до Кредитного договору, визначених чинним законодавством України;
- позивачем не обґрунтовано в чому саме полягає отримання позичальником переваг чи пільг за визнаними позивачем нікчемними угодами та чи такі переваги (пільги) в дійсності мали місце по відношенню до інших клієнтів ПАТ "ВіЕйБіБанк";
- докази нікчемності договорів про внесення змін до Кредитного договору в матеріалах справи відсутні, так само як відсутні докази оспорювання чи визнання судом зазначених договорів недійсними;
- з огляду на вищевикладене та на підставі ст. ст. 204, 626, 651, 653, 10561 Цивільного кодексу України, договори про внесення змін до Кредитного договору № 209-2012 від 26.04.2012, а саме: договір про внесення змін від 17.02.2014; договір про внесення змін від 27.02.2014; договір про внесення змін від 17.03.2014; договір про внесення змін від 30.04.2014; договір про внесення змін від 15.05.2014; договір про внесення змін від 16.06.2014; договір про внесення змін від 15.07.2014; договір про внесення змін від 12.08.2014; договір про внесення змін від 15.08.2014; договір про внесення змін від 15.09.2014; договір про внесення змін від 15.10.2014 є такими, що не суперечать жодній із норм законодавства України, а тому не є нікчемними, натомість є такими, щодо яких діє презумпція правомірності правочину;
- при вирішенні спору, з метою об'єктивного встановлення всіх обставин у справі, необхідно враховувати абсолютно всі умови кредитного договору з урахуванням усіх без винятку змін та доповнень до нього.
31.05.2017 від відповідача до матеріалів справи поступили Пояснення № без номера від 31.05.2017 (вх. № 11966 від 31.05.2018), в яких зазначається, зокрема, наступне:
- відповідач не взмозі надати письмові (документальні) докази сплати кредиту та процентів за Кредитним договором № 209-2012 від 26.04.2012 у зв'язку з тим, що платежі за Кредитним договором здійснювалися відповідачем через систему електронного банкінгу ПАТ "ВіЕйБіБанк" "Клієнт Банк", яка в теперішній час заблокована у зв'язку з процедурою ліквідації банку, відповідач фізично не має доступу до електронних копій платіжних доручень та виписок по рахункам, які підтверджують сплату коштів за Кредитним договором, через відсутність доступу до системи електронного банкінгу ПАТ "ВіЕйБіБанк" "Клієнт Банк";
- станом на 31.05.2017 відповідач не проводив оскарження листа-повідомлення про визнання нікчемними договорів про внесення змін до Кредитного договору, оскільки такого листа від позивача не отримував;
- відповідач не звертався до позивача письмово про надання документів щодо заборгованості за кредитним договором;
- відповідачу не відомо чи проводив позивач договірне списання коштів за кредитним договором з рахунків відповідача, відкритих у ПАТ "ВіЕйБіБанк".
До матеріалів справи через канцелярію суду 24.05.2018 від позивача поступило Клопотання № 08/8109 від 21.05.2018 (вх. № 11509 від 24.05.2018), в якому просить суд, зокрема, відкласти розгляд справи і призначити день нового судового засідання; постановити ухвалу про участь ПАТ “ВіЕйБі Банк” в судовому засіданні , що призначене на 21.05.2018 на 15-00 год., в режимі відеоконференції.
Разом з тим оскільки таке клопотання надійшло 24.05.2018р., тобто після судового засідання 21.05.2018р (ухвала суду від 21.05.2018р.), а тому судом відхиляється за неактуальністю.
Розглянувши наявні матеріали справи, суд встановив наступне.
26 квітня 2012 року між Публічним акціонерним товариством “Всеукраїнський ОСОБА_1” (скорочене ПАТ “ВіЕйБі Банк”), що надалі іменується “Кредитор”, та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю “Агро-Лан”, що надалі іменується “Позичальник” було укладено кредитний договір №209-2012, згідно п.1.1 якого відповідно до умов цього договору “Кредитор” зобов'язується надати “Позичальнику” кредит у формі поновлювальної кредитної лінії з лімітом 52 600 000 грн 00 коп, а “Позичальник” зобов'язується отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути “Кредитору” суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом, комісії, можливі штрафні санкції та інші платежі, передбачені цим договором, а також виконати інші обов'язки, визначені цим договором.
Згідно п.1.2 кредитного договору процентна ставка за користування кредитом 19% річних.
Згідно п.1.3 кредитного договору кінцевий термін погашення кредиту “Позичальником” -25 квітня 2013 року включно.
Згідно п.2.1 кредитного договору плата за користування кредитом розраховується на основі процентної ставки зазначеної в п.1.2.
Проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно виходячи із умови, що до розрахунку приймається календарна кількість днів у році та календарна кількість днів у місяці, методом факт/факт (п.2.2 кредитного договору).
Згідно п.2.3 кредитного договору проценти нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кредитом протягом всього строку користування кредитом. День видачі та день погашення кредиту враховуються як один день (при розрахунку процентів враховується день видачі кредиту; день погашення кредиту не враховується).
Проценти за користування кредитом “Позичальник” сплачує щомісяця на рахунок №2909088001119, не пізніше 15 календарного числа місяця, наступного за тим, за який вони нараховані, та остаточно при погашенні кредиту (п.2.4 кредитного договору).
Згідно п.2.5. кредитного договору процентна ставка за кредитом може бути змінена кредитором у випадках та в порядку, що передбачені статтею 3 цього договору.
У відповідності до п. 6.1 договору заборгованість за кредитом (позичкова заборгованість) погашається “Позичальником” до дати вказаної у п.1.3., на рахунок №2909088001119.
Як визначається в п. 6.2 договору проценти за користування кредитом сплачуються "Позичальником" на користь "Кредитора" на умовах, визначених цим договором.
Згідно п. 6.3 договору №209-2012 цим договором "Позичальник" доручає "Кредитору" здійснювати договірне списання з поточного рахунку "Позичальника" № 26008170000137, а також будь-яких інших рахунків "Позичальника", що відкриті та/або будуть відкриті в ПАТ “ВіЕйБі Банк”, будь-яких сум, належних до сплати за цим договором, в тому числі в рахунок погашення суми кредиту, сплати процентів, комісій, штрафних санкцій та інших платежів, передбачених цим договором. Таке договірне списання може здійснюватися "Кредитором" на підставі цього договору будь-яку кількість разів до повного погашення заборгованості "Позичальника" за цим договором.
У відповідності до п. 10.1 договору "Позичальник" зобов'язався використати кредит на зазначені в договорі цілі і забезпечити повернення одержаного кредиту та сплату нарахованих процентів, комісій, пені, штрафів та інших платежів, на умовах, передбачених договором.
Згідно п.15.4. кредитного договору №209-2012 від 26 квітня 2012 року, цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання ними прийнятих відповідно до цього договору зобов'язань.
В подальшому до кредитного договору №209-2012 від 26 квітня 2012 року між сторонами було укладено договори про внесення змін, що стосуються порядку сплати процентів, а саме:
-№1 від 27.06.2012 року згідно п. 1 якого сторони домовились викласти пункт 1.1 статті 1 "Предмет договору" кредитного договору у наступній редакції: "1.1 Відповідно до умов цього договору “Кредитор” зобов'язується надати “Позичальнику” кредит у формі поновлювальної кредитної лінії з лімітом 36 451398 грн 88 коп, а “Позичальник” зобов'язується отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути “Кредитору” суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом, комісії, можливі штрафні санкції та інші платежі, передбачені цим договором, а також виконати інші обов'язки, визначені цим договором.»
-№2 від 28 лютого 2013 року, згідно п. 1 якого домовились, що проценти, нараховані за період з 01.01.2013 по 31.01.2013 "Позичальник сплачує" в строк до 14 березня 2013 року;
-№3 від 15 квітня 2013 року, згідно п. 1 якого домовились, що проценти, нараховані за період з 01.03.2013 по 31.03.2013 "Позичальник сплачує" в строк до 15 травня 2013 року;
-№4 від 25 квітня 2013 року, згідно п. 1 якого сторони домовились викласти пункт 1.3 статті 1 "Предмет договору" кредитного договору у наступній редакції: "1.3 Кінцевий термін погашення кредиту Позичальником - 24 квітня 2014 року включно" ;
-№5 від 15 травня 2013 року, згідно п. 1 якого домовились, що проценти, нараховані за період з 01.03.2013 по 30.04.2013 "Позичальник " сплачує в строк до 15 червня 2013 року;
-№6 від 18 червня 2013 року, згідно п. 1 якого домовились, що проценти, нараховані за період з 01.05.2013 по 31.05.2013 "Позичальник" сплачує в строк до 15 липня 2013 року;
-№7 від 16 липня 2013 року, згідно п. 1 якого домовились, що проценти, нараховані за період з 01.05.2013 по 30.06.2013 "Позичальник" сплачує в строк до 15 серпня 2013 року;
-№8 від 31 липня 2013 року, згідно п. 1 якого сторони домовились викласти пункт 1.2 договору у наступній редакції: "1.2 Процентна ставка починаючи з 01.07.2013 за користування кредитом 25 % річних" ;
-№9 від 15 серпня 2013 року, згідно п. 1 якого домовились, що проценти, нараховані за період з 01.07.2013 по 31.07.2013 "Позичальник" сплачує в строк до 15 вересня 2013 року;
-№10 від 16 вересня 2013 року, згідно п. 1 якого домовились, що проценти, нараховані за період з 01.07.2013 по 31.08.2013 "Позичальник" сплачує в строк до 15 жовтня 2013 року;
- від 15 жовтня 2013 року, згідно п. 1 якого домовились, що проценти, нараховані по 30.09.2013 "Позичальник" сплачує в строк до 15 листопада 2013 року;
- від 15 листопада 2013 року, згідно п. 1 якого домовились, що проценти, нараховані за період з 01.10.2013 по 31.10.2013 "Позичальник" сплачує в строк до 15 грудня 2013 року;
- від 17 лютого 2014 року, згідно п. 1 якого сторони домовились, що проценти, нараховані за період з 01.01.2014 по 31.01.2014 "Позичальник" сплачує в строк до 15 березня 2014 року;
- від 27 лютого 2014 року, згідно п. 1 якого сторони домовились, що кінцевий термін погашення кредиту Позичальником -24.04.2015 року включно;
- від 17 березня 2014 року, згідно п. 1 якого домовились, що проценти, нараховані за період з 01.01.2014 по 28.02.2014 "Позичальник" сплачує в строк до 15 квітня 2014 року;
- від 30 квітня 2014 року, згідно п. 1 якого сторони домовились викласти пункти 1.2 та.1.3 договору у наступній редакції: "1.2 процентна ставка за користування кредитом починаючи з 01.11.2014 року - 10 % річних" 1.3. Кінцевий термін погашення кредиту позичальником -24.04.2020 року включно;
- від 15 травня 2014 року, згідно п. 1 якого домовились, що проценти, нараховані за період з 01.04.2014 по 30.04.2014 "Позичальник" сплачує в строк до 15 червня 2014 року;
- від 16 червня 2014 року, згідно п. 1 якого домовились, що проценти, нараховані за період з 01.05.2014 по 31.05.2014 "Позичальник" сплачує в строк до 15 липня 2014 року;
- від 15 липня 2014 року, згідно п. 1 якого домовились, що проценти, нараховані за період з 01.05.2014 по 30.06.2014 "Позичальник" сплачує в строк до 15 серпня 2014 року;
- від 12 серпня 2014 року, згідно п. 1 якого сторони домовились викласти пункт 1.2 статті 1 "Предмет договору" у наступній редакції: "1.2 Процентна ставка за користування кредитом з 26.04.2012 року по 30.06.2013 року - 19 % річних" ; з 01.07.2013 року по 31.08.2014 року - 25 % річних"; з 01.09.2014 року - 16,1 % річних".
- від 15 серпня 2014 року, згідно п. 1 якого домовились, що проценти, нараховані за період з 01.05.2014 по 31.07.2014 "Позичальник" сплачує в строк до 15 вересня 2014 року;
- від 15 вересня 2014 року, згідно п. 1 якого домовились, що проценти, нараховані за період з 01.07.2014 по 31.08.2014 "Позичальник" сплачує в строк до 15 жовтня 2014 року;
- від 15 жовтня 2014 року, згідно п. 1 якого домовились, що проценти, нараховані за період з 01.07.2014 по 30.09.2014 "Позичальник" сплачує в строк до 15 листопада 2014 року.
Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір №209-2012 від 26 квітня 2014 року за своєю правовою природою є договором кредитування.
Таким чином, між сторонами виникли спірні правовідносини з кредитування.
У відповідності до ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
У відповідності до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Уклавши кредитний договір №209-2012 від 26 квітня 2012 року сторони прийняли на себе відповідні зобов'язання.
У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України № 435-ІУ від 16 січня 2003 року з наступними змінами зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України передбачені загальні умови виконання зобов'язання, а саме зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України №436-ІУ від 16 січня 2003 року з наступними змінами, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Надання кредиту відповідачу підтверджується:
-27.04.2012 - 2 000 000 грн 00 коп - меморіальним ордером №1542136 від 27 квітня 2012 року (копія) (а.с.80, т.I); Випискою по особовому рахунку відповідача №20621880000338 з 26.04.2012 по 11.01.2017 (сформовано: 24.04.2017 11:45)(а.с.112,том I);
-27.04.2012 - 32 200 000 грн 00 коп- меморіальним ордером №1539045 від 27 квітня 2012 року (копія) (а.с.81, т.I); Випискою по особовому рахунку відповідача №20621880000338 з 26.04.2012 по 11.01.2017 (сформовано: 24.04.2017 11:45)(а.с.112,том I).
-28.04.2012 - 15 200 000 грн 00 коп- меморіальним ордером №1599370 від 28 квітня 2012 року (копія) (а.с.81, т.I); Випискою по особовому рахунку відповідача №20621880000338 з 26.04.2012 по 11.01.2017 (сформовано: 24.04.2017 11:45)(а.с.112,том I).
Також в матеріалах справи знаходиться банківська виписка з рахунку відповідача №206330000100006 з 26.04.2012 по 11.01.2017 (сформовано:24.04.2017 11:48) (а.с.113, том I), в якій відображено: дата: 27.02.2014, пролонгація кредитного договору №209-2012 від 26.04.2012, сума - 36 451 398 грн 88 коп.
Як слідує з матеріалів справи, 28.08.2015 Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБіБанк" було направлено відповідачу ОСОБА_3 № 11/2-27190 від 28.08.2015 про нікчемність правочину (договору), (що підтверджується копіями опису вкладення від 29.08.2015, списку № без номера згрупованих поштових відправлень від 29.08.2015 та фіскальним чеком № 6771 від 29.08.2015), у якому зазначено, зокрема, наступне:
-Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБіБанк" у відповідності до п. 1 ч. 4 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" наступним чином повідомляє про нікчемність договорів про внесення змін до кредитного договору № 294-2012, укладеного 12.09.2012 між ПАТ "ВіЕйБіБанк" та СТОВ "Агро-Лан", зокрема:
- договору про внесення змін від 17.02.2014;
- договору про внесення змін від 27.02.2014;
- договору про внесення змін від 17.03.2014;
- договору про внесення змін від 30.04.2014;
- договору про внесення змін від 15.05.2014;
- договору про внесення змін від 16.06.2014;
- договору про внесення змін від 15.07.2014;
- договору про внесення змін від 12.08.2014;
- договору про внесення змін від 15.08.2014;
- договору про внесення змін від 15.09.2014;
- договору про внесення змін від 15.10.2014., згідно умов яких сторони домовились в тому числі про зменшення процентної ставки за користування кредитом, збільшення строку користування кредитом, відстрочення сплати процентів за користування кредитом;
- керуючись положеннями ч. 5 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вимагає негайного (в день отримання даного повідомлення) виконання зобов'язань за кредитним договором з врахуванням нікчемності договорів про внесення змін.
З даного повідомлення вбачається, що Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБіБанк" невірно вказала номер та дату кредитного договору, однак вірно вказано дати договорів про внесення змін до кредитного договору № 209-2012, укладеного 26.04.2012 року.
До господарського суду від відповідача до матеріалів справи надійшли Пояснення № без номера від 16.06.2017 (вх. № 12873 від 20.06.2017), до яких відповідачем було додано Довідку № 15/06-01 від 15.06.2017, в якій зазначено, зокрема, що рішення суду про визнання недійсним повідомлення про визнання Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб нікчемними договорів про внесення змін до договору № 209-2012, укладеного між ПАТ "ВіЕйБіБанк" та СТзОВ "Агро-Лан" 26.04.2012 відсутнє, оскільки такого повідомлення СТзОВ "Агро-Лан" від Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБіБанк" ОСОБА_2 не отримувало та, відповідно, через відсутність такого, не оскаржувало.
В ході розгляду справи судом було встановлено обставину, що ОСОБА_3 11/2-27190 від 28.08.2015 щодо визнання нікчемними договорів про внесення змін до кредитного договору № 209-2012 укладеного 26.04.2012 є чинним, оскільки не оскаржувалось в судовому порядку.
Позивач вважаючи, що відповідач має перед позивачем заборгованість за кредитним договором звернувся до суду з даним позовом про стягнення такої заборгованості в судовому порядку.
Європейський суд з прав людини у справі “Дульський проти України” (заява №61679/00) визначає, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід'ємну частину судової процедури. Більш того, Суд вирішує питання щодо отримання додаткових доказів та встановлює строк для їх отримання.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про судову експертизу”, судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.
Відповідно до ч.1 ст.98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
Відповідно до ч.2 ст.98 ГПК України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.
Згідно ст.104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
По даній справі за клопотанням відповідача була призначена судово-економічна експертиза, за результатами якої було складено Висновок експерта № 690/17/404/405/406/18-22 від 23.03.2018.
Згідно ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1)письмовими, речовими і електронними доказами;
2)висновками експертів;
3)показаннями свідків
(ч.2 ст.73 ГПК України).
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.3 ст.74 ГПК України).
Згідно ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно ч.2 ст.86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши на предмет належності, допустимості та достовірності подані сторонами докази на підтвердження тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, а також висновок судового експерта, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову, при цьому виходячи із наступного.
В ході розгляду справи судом встановлено ту обставину, що позивач свої договірні зобов'язання виконав в повній мірі та надав відповідачу кредит в загальній сумі 49 200 000 грн 00 коп.
Разом з тим, відповідач свої договірні зобов'язання не виконав, та кредитні кошти банку повністю не повернув.
25.06.2012 року відповідач повернув кредит в сумі 12748601,12 грн., що підтверджується Випискою по особовому рахунку відповідача №20621880000338 з 26.04.2012 по 11.01.2017 (сформовано: 24.04.2017 11:45) (а.с.112,том I).
Крім того, Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський ОСОБА_1" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ОСОБА_2 до матеріалів справи надано Довідку №11/1-13701 від 25.04.2017, в якій повідомляється, що за період з 12.01.2017 по 24.04.2017 СТОВ “Агро-Лан” (код за ЄДРПОУ 32807970) не здійснював погашення заборгованості за Кредитним договором №209-2012 від 26.04.2012 (Довідка, а.с.137,том I).
У Висновку експерта № 690/17/404/405/406/18-22 від 23.03.2018 за результатами проведення судово-економічної експертизи у розділі Висновок (по першому питанні) (а.с. 39(зворот)-40) судовий експерт вказав, зокрема: "В результаті проведеного дослідження встановлено, що сума заборгованості Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Лан" перед Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський ОСОБА_1" за Кредитним договором № 209-2012 від 26.04.2012 з врахуванням договорів про внесення змін станом на 11.01.2017 підтверджується у розмірі 36 451 398 грн. 88 коп. підтверджується положенням договору, всіх додаткових договорів та виписок банку". Сума заборгованості за кредитним договором № 209-2012 від 26.04.2012 року станом на 11.01.2017 без врахування договорів про внесення змін до кредитного договору підтверджується у розмірі 36451398,88 грн.
Доказів погашення заборгованості за кредитом в сумі 36 451 398 грн. 88 коп. відповідачем суду не надано.
Таким чином, судом встановлено, що відповідач в порушення умов кредитного договору №209-2012 від 26.04.2012 року повністю не виконав свої обов'язки та не повернув кредитні кошти у встановлені строки, тим самим порушивши право позивача на законне повернення свого майна.
А відтак, позов в частині стягнення з відповідача 36 451 398 грн 88 коп - заборгованості за кредитом підлягає до задоволення як обґрунтовано заявлений, підтверджений матеріалами справи та не суперечить нормам чинного законодавства.
Згідно ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до статті 230 Господарського кодексу України № 436-ІУ від 16 січня 2003 року, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22 листопада 1996 року, з наступними змінами, регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що “платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін”, а згідно статті 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
У відповідності до ч. 6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У п. 14.4 р. 14 Кредитного договору № 209-2012 від 26.04.2012 визначено, що за прострочення виконання будь-яких грошових зобов'язань за цим договором "Позичальник" сплачує "Кредитору" пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на час виникнення заборгованості, від суми простроченого платежу за кожен календарний день прострочення. Розрахунок пені здійснюється, починаючи з наступного календарного дня після дати, коли відповідне грошове зобов'язання мало бути виконаним, і по день виконання "Позичальником" простроченного зобов'язання. Сплата пені не звільняє "Позичальника" від виконання простроченного грошового зобов'язання.
В зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору в частині сплати кредитних коштів позивачем нараховано пеню за несвоєчасну сплату кредиту за період з 13.07.2016 по 11.01.2017 на загальну суму 5 413 773 грн. 56 коп., яку він просить суд стягнути з відповідача.
У Висновку експерта №690/17/404/405/406/18-22 від 23.03.2018 за результатами проведення судово-економічної експертизи (а.с. 38(зворот)- 39) судовий експерт у Таблиці № 10 наводить проведений ним розрахунок пені на прострочену заборгованість по тілу кредиту по кредитному договору № 209-2012 від 26.04.2012 станом на 11.01.2017, а також вказує, що: "Як вбачається з розрахунку, сума пені на прострочену заборгованість по тілу кредиту по кредитному договору № 209-2012 від 26.04.2012 станом на 11.01.2017 склала 5 413 773 грн. 56 коп, що відповідає сумі пені, визначеній банком".
У розділі "Висновок" (по другому питанні) (а.с 40-40(зворот) судовий експерт зазначив, що : "Без врахування договорів про внесення змін до кредитного договору № 209-2012 від 26.04.2012 , які визнані уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ОСОБА_2 нікчемними сума заборгованості складає: зокрема, по пені за несвоєчасну сплату кредиту в сумі 5 413 773 грн. 56 коп. ".
З огляду на наведене, суд вважає, що до задоволення підлягають позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 5 413 773 грн. 56 коп. пені за несвоєчасну сплату кредиту, як обґрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи та не суперечать нормам чинного законодавства.
Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З наведеного слідує, що нарахування кредитором 3% річних та індексу інфляції на суму грошового зобов'язання (боргу) та право вимагати їх сплати є способами захисту його майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні плати (компенсації) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Відтак, позивачем нараховано 3% річних за несвоєчасну сплату кредиту за період з 25.04.2014 по 11.01.2017 на загальну суму 2972037 грн. 35 коп., яку він просить суд стягнути з відповідача.
У Висновку експерта №690/17/404/405/406/18-22 від 23.03.2018 за результатами проведення судово-економічної експертизи ( а.с. 37) судовий експерт у Таблиці № 8 наводить проведений ним розрахунок 3% річних на прострочену заборгованість за несвоєчасну сплату основної суми кредиту по кредитному договору № 209-2012 від 26.04.2012 за період з 25.04.2014 по 11.01.2017, а також вказує, що: "Сума 3% річних на прострочену заборгованість за несвоєчасну сплату кредиту по кредитному договору № 209-2012 від 26.04.2012 за період з 25.04.2014 по 11.01.2017 складає 2 972 037 грн. 35 коп., дана сума відповідає сумі, нарахованій банком".
У розділі "Висновок" (по другому питанні) (а.с 40-40(зворот)) судовий експерт зазначив, зокрема, що : "Без врахування договорів про внесення змін до кредитного договору № 209-2012 від 26.04.2012 , які визнані уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ОСОБА_2 нікчемними сума заборгованості складає, зокрема по 3% річних за несвоєчасну сплату кредиту - 2 972 037 грн. 35 коп. (період з 25.04.2014 по 11.01.2017)."
З огляду на наведене, суд вважає, що до задоволення підлягають позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 2 972 037 грн. 35 коп. - 3% річних за несвоєчасну сплату кредиту, як обґрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи та не суперечать нормам чинного законодавства.
Також позивачем нараховано 26443206 грн. 62 коп інфляційних збитків за несвоєчасну сплату кредиту за період з 25.04.2014 по 11.01.2017, які він просить суд стягнути з відповідача.
У Висновку експерта №690/17/404/405/406/18-22 від 23.03.2018 за результатами проведення судово-економічної експертизи (а.с. 34-35) судовий експерт у Таблиці № 6 наводить проведений ним розрахунок суми інфляції на прострочену суму заборгованості основного боргу по кредитному договору № 209-2012 від 26.04.2012 за період з 25.04.2014 по 11.01.2017, а також вказує, що: "Згідно проведених розрахунків сума інфляції на прострочену суму заборгованості основного боргу по кредитному договору № 209-2012 від 26.04.2012 становить 26443206 грн. 62 коп., що відповідає сумі інфляції, визначеній банком".
У розділі "Висновок" (по другому питанні) (а.с 40-40(зворот)) судовий експерт зазначив, що : "Без врахування договорів про внесення змін до кредитного договору № 209-2012 від 26.04.2012 , які визнані уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ОСОБА_2 нікчемними сума заборгованості складає зокрема, по інфляційних збитках за несвоєчасне погашення кредиту - 26 443 206 грн. 62 коп.
З огляду на наведене, суд вважає, що до задоволення підлягають позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 26443206 грн. 62 коп. інфляційних збитків за несвоєчасну сплату кредиту, як обґрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи та не суперечать нормам чинного законодавства.
Також позивач заявив до стягнення з відповідача 19919989 грн. 04 коп. заборгованості за процентами за користування кредитом (період нарахування з 27.04.2012 по 11.01.2017).
На підтвердження зазначеного позивач надав до позовної заяви Розрахунок процентів за користування кредитом та розрахунок Погашення процентів за користування кредитом (а.с.11-11(зворот), т. I.).
Позивачем до матеріалів справи надано на підтвердження сплати відповідачем відсотків в сумі 20 815 213 грн 44 коп наступні меморіальні ордери (копії) (а.с.83-88, том I) та платіжні доручення (копії) (а.с.89-111, том I):
-18 375 грн 52 коп - меморіальний ордер №105619 від 10.08.2015;
-109 587 грн 22 коп - меморіальний ордер №8931 від 01.10.2015;
-9 587 грн 22 коп - меморіальний ордер №22226 від 05.05.2015;
-8 788 грн 30 коп - меморіальний ордер №329179 від 28.12.2015;
-567685 грн 72 коп - меморіальний ордер №1708768 від 28.12.2012;
-586 608 грн 58 коп - меморіальний ордер №489435 від 09.01.2013;
-726 520 грн 75 коп - платіжне доручення №213 від 10.07.2012;
-12 748 601 грн 12 коп - платіжне доручення №172 від 25.06.2012;
-791 770 грн 49 коп - платіжне доручення №145 від 14.06.2012;
-94 337 грн 05 коп - платіжне доручення №100 від 15.05.2012;
-40 грн 00 коп - платіжне доручення №103 від 15.05.2012;
-3 011 085 грн 28 коп - платіжне доручення №1 від 18.11.2014;
-1 522 969 грн 41 коп - платіжне доручення №294 від 26.08.2014;
-749 001 грн 35 коп - платіжне доручення №292 від 04.06.2014;
-2 247 004 грн 04 коп - платіжне доручення №291 від 07.04.2014;
-773 968 грн 06 коп - платіжне доручення №289 від 25.12.2013;
-749 001 грн 35 коп - платіжне доручення №288 від 04.12.2013;
-773 968 грн 06 коп - платіжне доручення №287 від 28.11.2013;
-1 522 969 грн 41 коп - платіжне доручення №285 від 01.11.2013;
-773 968 грн 05 коп - платіжне доручення №281 від 16.09.2013;
-1 157 456 грн 75 коп - платіжне доручення №277 від 18.07.2013;
-1 157 456 грн 75 коп - платіжне доручення №272 від 04.06 .2013;
-719 507 грн 34 коп - платіжне доручення №269 від 13.03.2013;
-400 000 грн 00 коп - платіжне доручення №268 від 15.02.2013;
-586 608 грн 58 коп - платіжне доручення №264 від 15.11.2012;
-567 685 грн 72 коп - платіжне доручення №262 від 15.10.2012;
-586 608 грн 58 коп - платіжне доручення №231 від 14.09.2012;
-586 608 грн 58 коп - платіжне доручення №224 від 14.08.2012;
-16 045 грн 28 коп - платіжне доручення №5641 від 23.03.2015
Розрахунок процентів позивач провів з врахуванням 19% річних та з 01.07.2013-25% річних згідно п.1.2. кредитного договору №209-2012 від 26.04.2012 року між ПАТ "ВіЕйБіБанк" та СТОВ "Агро-Лан" та без врахування визнаних нікчемними договорів про внесення змін до даного кредитного договору, зокрема:
- договору про внесення змін від 17.02.2014;
- договору про внесення змін від 27.02.2014;
- договору про внесення змін від 17.03.2014;
- договору про внесення змін від 30.04.2014;
- договору про внесення змін від 15.05.2014;
- договору про внесення змін від 16.06.2014;
- договору про внесення змін від 15.07.2014;
- договору про внесення змін від 12.08.2014;
- договору про внесення змін від 15.08.2014;
- договору про внесення змін від 15.09.2014;
- договору про внесення змін від 15.10.2014, згідно умов яких сторони домовились в тому числі про зменшення процентної ставки за користування кредитом, збільшення строку користування кредитом, відстрочення сплати процентів за користування кредитом.
У дослідницькій частині Висновку експерта №690/17/404/405/406/18-22 від 23.03.2018 за результатами проведення судово-економічної експертизи (по першому питанню, а.с. 28(зворот)-29, т.ІІ) зазначається, зокрема, наступне:
-"Як вбачається з даних додатку № 2, за період з 01.07.2013 по 31.08.2014 по кредитному договору № 209-2012 від 26.04.2012 сплата тіла кредиту не проводилася, за даний період сума нарахованих відсотків (відсоткова ставка 25%) склала 1066785 грн.,84 коп. сума сплачених відсотків - 10 660 785,84 грн., заборгованість по відсотках за даний період відсутня;
- Як вбачається з даних додатку № 3, за період з 01.09.2014 по 11.01.2017 по кредитному договору № 209-2012 від 26.04.2012 та договорів про внесення змін до нього, сплата тіла кредиту не проводилася, за даний період сума нарахованих відсотків (відсоткова ставка 16,1%) склала 13875799 грн. 22 коп. сума сплачених відсотків - 1625531,91 грн., заборгованість по відсотках станом на 11.01.2017 складає 12250267,31;
-отже за період з 27.04.2012 по 30.06.2013 примінена відсоткова ставка у розмірі19%, за період з 01.07.2013 р. по 31.08.2017р.-25%; за період з 01.09.2014р. по 11.01.2017р.-16,1%). Загальна сума нарахованих відсотків склала 33 065 480,75 грн., сума сплачених відсотків -20815213,44 грн. по кредитному договору № 209-2012 від 26.04.2012, заборгованість по відсотках за даний період складає 12 250 267,31 грн.
- в додатку до висновку №4,5 на основі наданих документів та відповідно до положень кредитного договору № 209-2012 від 26.04.2012 року та без врахування договорів про внесення змін до кредитного договору № 209-2012 від 26.04.2012 року, які визнані уповноваженою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб нікчемними, складено розрахунок заборгованості СТОВ «Агро-Лан» за період з 26.04.2012р. по 11.01.2017р.
- за даний період, без врахування договорів про внесення змін до кредитного договору № 209-2012 від 26.04.2012 року, які визнані уповноваженою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб нікчемними, сума нарахованих відсотків склала 40735952,79 грн., сума сплачених відсотків - 20815213,44 грн., заборгованість по відсотках за даний період становить 19920739,35 грн., загальна сума заборгованості станом на 11.01.2017р. склала 56372138,23 грн.
- дана заборгованість визначена методом розрахунку і документально не підтверджується."
У розділі Висновки експертами надано наступну відповідь на перше питання судової економічної експертизи:
- "В результаті проведеного дослідження встановлено, що сума заборгованості Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Лан" перед Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський ОСОБА_1" за Кредитним договором № 209-2012 від 26.04.2012 станом на 11.01.2017 підтверджується у розмірі 36 451 398, 88 грн., сума заборгованості по процентах за користування кредитними коштами підтверджується у розмірі 12250267, 31 грн., загальна сума заборгованості у сумі 48701666,19 грн. підтверджується положенням договору, всіх додаткових договорів та виписок банку;
- сума заборгованості по процентах за користування кредитними коштами у розмірі 19 920 739, 35 грн. Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Лан" перед Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський ОСОБА_1" (ПАТ "ВіЕйБіБанк") документально не підтверджується."
Відповідач зазначає у Відзиві № без номера від 19.05.2017 на позов щодо того, що в обґрунтування своїх позовних вимог позивач обмежився лише наданням односторонньо складеного ним розрахунку заборгованості за Кредитним договором № 209-2012 від 26.04.2012 без посилання на будь-які дані аналітичного обліку, первинні документи та без долучення таких до матеріалів справи.
Суд погоджується з такими аргументами відповідача лише в частині того, що позивач в обґрунтування своїх позовних вимог обмежився лише наданням односторонньо складеного ним розрахунку заборгованості саме по процентах за користування кредитними коштами за Кредитним договором № 209-2012 від 26.04.2012 без посилання на первинні документи та без долучення таких до матеріалів справи. Разом з тим, суд не погоджується з твердженням відповідача щодо того, що позивач в обґрунтування своїх позовних вимог обмежився лише наданням односторонньо складеного ним розрахунку заборгованості за Кредитним договором № 209-2012 від 26.04.2012 без посилання на первинні документи та без долучення таких до матеріалів справи, адже заборгованість по кредиту підтверджується саме виписками з рахунку відповідача, а надання кредиту відповідачу як виписками з рахунку відповідача, так і меморіальними ордерами.
Також відповідач в своєму Відзиві № без номера від 19.05.2017 на позов зазначає, що:
· згідно положень пункту 2 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд протягом дії тимчасової адміністрації зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет нікчемності;
- як слідує з наведеної норми права, нікчемні правочини виявляються Фондом за результатами складеної перевірки, а, отже, здійснюючи таку перевірку Фонд (в даному випадку його уповноважена особа) формує висновки про нікчемність конкретних правочинів, тобто відносить їх за певними критеріями до категорії нікчемних;
-позивач не надав в обґрунтування свого твердження про нікчемність окремих договорів про внесення змін до Кредитного договору, матеріалів перевірки, котра повинна була бути ним проведена та в яких мають бути відображені висновки з приводу того, внаслідок яких критеріїв договори про внесення змін до Кредитного договору віднесено до статусу нікчемних;
- позивач, стверджуючи про нікчемність правочинів, жодним чином не довів існування конкретних підстав та фактів нікчемності договорів про внесення змін до Кредитного договору, визначених чинним законодавством України.
Суд погоджується з такими аргументами відповідача лише в частині, що позивач не надав в обґрунтування свого твердження про нікчемність окремих договорів про внесення змін до Кредитного договору, матеріалів перевірки, котра повинна була бути ним проведена та в яких мають бути відображені висновки з приводу того, внаслідок яких критеріїв договори про внесення змін до Кредитного договору віднесено до статусу нікчемних.
Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 63 від 20.03.2015 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "ВіЕйБіБанк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку" розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський ОСОБА_1" з відшкодуванням з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами фізичних осіб з 20 березня 2015 року, призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБіБанк" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_2 строком на 1 рік з 20 березня 2015 року по 19 березня 2016 року включно.
Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 213 від 22.02.2016 продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПАТ "ВіЕйБіБанк" на два роки по 19.03.2018 включно.
Згідно ч. 2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
У відповідності до ч. 3 ст. 38 вказаного Закону Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:
1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;
2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;
3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;
4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;
5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";
6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України;
9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.
Порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду у разі їх виявлення визначаються нормативно-правовими актами Фонду.
У відповідності до п. 1 ч. 4 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
З метою виявлення нікчемних правочинів (у тому числі договорів) уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію/ліквідацію в неплатоспроможному банку, якій делеговані відповідні повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, та встановлення механізму, послідовності дій і критеріїв обмеження здійснення неплатоспроможним банком банківських операцій розроблено Порядок виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, а також дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі їх виявлення (далі-Порядок), що затверджено рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 26.05.2016 №826, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 червня 2016 за №863/28993.
Згідно п.2 розділу I даного Порядку протягом дії тимчасової адміністрації Уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів ( у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів ( утому числі договорів), що є нікчемними.
Уповноважена особа Фонду своїм розпорядчим документом створює комісію для здійснення перевірки документів, пов'язаних із вчиненням правочинів (укладенням договорів), метою якої є виявлення фактів нікчемності таких правочинів (укладених договорів), виявлення факту шахрайства та інших протиправних дій зі сторони працівників банку або інших осіб стосовно банку (п.3 Розділ II Порядку).
Згідно п.7 Розділу II Порядку виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, а також дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі їх виявлення за наслідками проведення перевірки Комісією складаються та подаються на розгляд Уповноваженій особі Фонду пропозиції та висновки, які оформлюються відповідним актом (ами) перевірки.
Акт перевірки повинен містити:
- інформацію щодо складу Комісії;
- перелік правочинів (у тому числі договорів) щодо кожного правочину (договору), що перевірялися, а саме: номер рахунку/договору, назва операції, наявність/відсутність факту нікчемності, підстава нікчемності (норма закону) (у разі виявлення факту нікчемності), інформація про те, яким чином вчинення (укладення) даного правочину призвело до збільшення витрат Фонду, пов'язаних з виведенням неплатоспроможного банку з ринку (у разі нікчемності правочину на підставі пункту 9 частини третьої статті 38 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”);
-інформацію щодо конфлікту інтересів членів Комісії.
Акт(и) перевірки повинен(ні) бути складений(і) не пізніше останнього дня проведення перевірки. Акт підписується всіма членами Комісії.
Відповідно до п.8 розділу II Порядку Уповноважена особа Фонду протягом двох робочих днів з дня подання відповідного акта перевірки розглядає пропозиції й висновки, викладені у ньому, та у разі згоди з висновками готує та підписує відповідний розпорядчий документ та вчиняє інші необхідні дії.
У розпорядчому документі зазначається інформація про наявність/відсутність обґрунтованих підстав нікчемності правочинів(договорів) та обов'язково додається перелік нікчемних правочинів (договорів) із зазначенням номера рахунку/договору, назви операції, підстави нікчемності (норма закону) щодо кожного правочину (договору).
Про прийняте рішення Уповноважена особа Фонду повідомляє протягом одного робочого дня Фонд, сторони виявленого нікчемного правочину (договору) та у разі потреби - правоохоронні органи. У листі сторонам нікчемного правочину (договору) обов'язково зазначаються: підстава застосування наслідків нікчемності правочину (норма закону); інформація щодо порядку застосування наслідків нікчемності.
Розділом III Порядку виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, а також дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі їх виявлення передбачено наслідки прийняття Уповноваженою особою Фонду рішення про фіксацію виявлених фактів нікчемності правочинів (договорів).
Так, згідно п.2 Розділу III данного Порядку уповноважена особа Фонду зобов'язана вжити необхідних заходів щодо відповідних правочинів (договорів), що є нікчемними, з метою приведення фінансового стану банку за зобов'язаннями за ними у первісний стан.
Крім того, згідно п.3 Розділу III зазначеного вище Порядку Уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації вживає заходів щодо витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими правочинами (договорами), вчиняє інші дії щодо застосування наслідків нікчемності, а також щодо відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.
Разом з тим, суд не погоджується із такими аргументами відповідача, що позивач, стверджуючи про нікчемність правочинів, жодним чином не довів існування конкретних підстав та фактів нікчемності договорів про внесення змін до Кредитного договору, визначених чинним законодавством України, оскільки Уповноваженою особою Фонду було повідомлено відповідача щодо факту виявлення нікчемними відповідних договорів про внесення змін до кредитного договору № 209-2012 від 26.04.2012 (ОСОБА_3 № 11/2-27190 від 28.08.2015 про нікчемність правочину (договору)).
Однак, в ході розгляду справи судом було встановлено обставину щодо відсутності звернення відповідача до позивача щодо надання Акту перевірки Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_2 договорів про внесення змін до кредитного договору на предмет нікчемності.
Разом з тим, обставини щодо існування конкретних підстав та фактів нікчемності відповідних договорів про внесення змін до кредитного договору не є предметом доказування по даній справі.
Таким чином, з огляду на вищезазначене, суд вважає, що позивач не надавши до матеріалів справи акт перевірки комісії та виданий на підставі такого акту перевірки Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відповідний розпорядчий документ, а також первинні бухгалтерські документи (зокрема,банківські виписки з рахунку позивача) на підтвердження проведенння нарахувань процентів без врахування договорів про внесення змін до кредитного договору які визнані нікчемними, а відтак не довів належними і допустимими письмовими доказами саме обставини щодо наявності підстав для стягнення нарахованої за період з 27.04.2012 по 11.01.2017 заборгованості по процентах в сумі 19 919 989 грн. 04 коп. (яка підтверджена лише одним розрахунком здійсненим позивачем).
Таким чином, суд дійшов до висновку, що в частині позовних вимог щодо стягнення 19919989 грн. 04 коп. заборгованості по процентах в позові слід відмовити за недоведеністю.
Також позивач заявив до стягнення з відповідача 2 495 950 грн. 35 коп. пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту (період нарахування з 18.02.2013 по 11.01.2017), 632 591 грн. 82 коп. - 3% річних за несвоєчасну сплату процентів (період нарахування з 18.02.2013 по 11.01.2017); 3 838 393 грн. 08 коп. інфляційних збитків за несвоєчасну сплату процентів (період нарахування з 11.01.2014 по 11.01.2017)
На підтвердження нарахованих сум позивач надав відповідні Розрахунки до позовної заяви (а.с.11-25(зворот), том I).
Разом з тим, оскільки суд в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача
19919989 грн. 04 коп. заборгованості за процентами відмовляє в задоволенні позову, а тому суд вважає за необхідне в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 2495950 грн. 35 коп. пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту, 632591 грн. 82 коп. - 3% річних за несвоєчасну сплату процентів; 3838393 грн. 08 коп. інфляційних збитків за несвоєчасну сплату процентів в позові відмовити.
Згідно ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 12.04.2017 про порушення провадження у справі №921/244/17-г/16 відстрочено Публічному акціонерному товариству "Всеукраїнський ОСОБА_1" (ПАТ "ВіЕйБі Банк") в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ОСОБА_4 сплату судового збору до прийняття судового рішення у даній справі.
Згідно п. 3.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" у разі коли господарським судом було відстрочено сплату позивачем судового збору, який з тих чи інших причин до прийняття рішення зі справи сплачено не було, а останнє прийнято на користь позивача, то стягнення суми судового збору здійснюється безпосередньо з відповідача у доход Державного бюджету України.
Відповідно до ст.4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Позовна заява, що розглядається, була подана до суду 11.04.2017.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" встановлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб у розмірі: з 1 січня 2017 року - 1600 гривень.
Максимальний розмір судового збору дорівнює 560 000,00 грн. (1600,00 грн. Х 350).
З огляду на наведене до стягнення з відповідача підлягає 408800 грн. судового збору в доход Державного бюджету України (розрахований пропорційно задоволених позовних вимог).
Також суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Як визначається у п. 2 ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати: пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Ухвалою суду від 20.06.2017 призначено судову економічну експертизу у справі, проведення якої доручено Тернопільському відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.
Як слідує з матеріалів справи, відповідачем було сплачено за проведену судову економічну експертизу 16427 грн. 52 коп. згідно платіжного доручення № 62555898 від 22.08.2017.
Згідно п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на наведене, стягненню з позивача на користь відповідача підлягає 11 992 грн. 08 коп. - судових витрат за проведення судової економічної експертизи.
Керуючись ст.ст. 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Лан", с.Темногайці, Шумський район, Тернопільська область,47154, ідентифікаційний код 32807970, на користь Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський ОСОБА_1"(ПАТ "ВіЕйБі Банк"), вул. Дегтярівська, 27 Т, м.Київ, 04119, ідентифікаційний код 19017842, в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ОСОБА_2, вул.Дегтярівська, 27-Т, м.Київ , 04119, адреса для листування: 02049, м. Київ, Харківське шосе, 49:
- заборгованість за кредитом - 36451398, 88 грн.,
- пеня за несвоєчасну сплату кредиту - 5413773,56 грн.,
- заборгованість по 3% річних за несвоєчасну сплату кредиту - 2972 037, 35 грн.,
- інфляційні збитки за несвоєчасне погашення кредиту - 26443 206, 62 грн.,
3. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Лан", с.Темногайці, Шумський район, Тернопільська область,47154, ідентифікаційний код 32807970:
- 408800 грн. 00 коп - в доход Державного бюджету України.
4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський ОСОБА_1"(ПАТ "ВіЕйБі Банк"), вул. Дегтярівська, 27 Т, м.Київ, 04119, ідентифікаційний код 19017842, в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ОСОБА_2, вул.Дегтярівська, 27-Т, м.Київ , 04119, адреса для листування: 02049, м. Київ, Харківське шосе, 49 на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Лан", с.Темногайці, Шумський район, Тернопільська область,47154, ідентифікаційний код 32807970:
- 11992 грн. 08 коп. - судових витрат за проведення судової економічної експертизи.
5. В решті позову відмовити.
6. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне рішення складено: 21 червня 2018 року
Суддя С.О. Хома