33013,м. Рівне, вул. Набережна, 26 а
"19" червня 2018 р. Справа № 918/793/17
Господарський суд Рівненської області у складі судді Церковної Н.Ф., розглянувши матеріали скарги Фізичної особи-підприємця Чайки Сергія Юрійовича на дії та бездіяльність органу державної виконавчої служби у справі за позовом Малого приватного підприємства "Моріон" до Фізичної особа-підприємця Чайки Сергія Юрійовича про зобов'язання звільнити торговельні місця
орган ДВС: Рівненський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області
Представники:
Від скаржника (відповідача) : не з'явився;
Від органу ДВС: Токарець Т.С.;
Від позивача: ОСОБА_3, ОСОБА_4;
08.06.2018 року Фізична особа-підприємець Чайка Сергій Юрійович звернувся до Господарського суду Рівненської області зі скаргою на дії та бездіяльність державного виконавця Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, в якій останній просить суд:
- визнати незаконними дії та бездіяльність державного виконавця Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Токарець Т.С по прийняттю до розгляду і не поверненню скаржнику судового наказу № 918/793/17, виданого 27.04.2018 року Господарським судом Рівненської області;
- зобов'язати державного виконавця Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Токарець Т.С повернути скаржнику судовий наказ № 918/793/17 виданий 27.04.2018 року Господарським судом Рівненської області не законними.
Ухвалою суду від 11.06.2018 року вказану скаргу прийнято до розгляду та призначено до слухання в судовому засіданні на 19.06.2018 року.
19.06.2018 року органом ДВС подано до суду заперечення на подану скаргу, відповідно до змісту яких останній зазначає, що подана скарга є безпідставною та необґрунтованою, зокрема зазначає, що поданий стягувачем виконавчий документ відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема містить відбиток гербової печатки а також дату набрання рішенням законної сили.
В судовому засіданні представники стягувача просили суд відмовити в задоволенні поданої скарги з огляду на її не обґрунтованість.
В судовому засіданні представник органу ДВС просив суд відмовити в задоволенні поданої скарги з підстав зазначених в запереченнях.
В судове засідання скаржник не з'явився, причин неявки суду не повідомив, уповноваженого представника у судове засідання не направив, хоча про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином. Як слідує з Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням скаржника (відповідача) є адреса, на яку направлялись поштові повідомлення та повернулись з посиланням на закінчення терміну зберігання поштового відправлення.
До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Якщо ухвалу суду було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно з ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Частиною 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд зазначає про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням.
Згідно положень ст. 342 ГПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.
Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Враховуючи передбачений ст.342 ГПК України 10-ти денний строк розгляду скарги, беручи до уваги ті обставини, що ухвала суду про місце дату та час розгляду справи направлена скаржнику за належною адресою, враховуючи ті обставини, що на думку суду, поданих сторонами пояснень та доказів достатньо для розгляду поданої скарги, суд вважає за можливе розглянути скаргу на дії державного виконавця в даному судовому засіданні.
Розглянувши матеріали скарги та наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представників стягувача та органу ДВС, судом встановлено наступне.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 28.02.2018 року у справі №918/793/17 позов задоволено, зобов'язано Фізичну особу-підприємця Чайку Сергія Юрійовича звільнити торгівельне місце № НОМЕР_4 шляхом демонтажу тимчасової нестаціонарної споруди типу КЗТ, що розташована на території ринку "Моріон", за адресою: м. Рівне, вул. Шевченка, буд. 7, стягнуто з Фізичної особа-підприємця Чайки Сергія Юрійовича на користь Малого приватного підприємства "Моріон" 1600,00 грн судового збору.
27.04.2018 року на виконання рішення господарським судом видано відповідні накази №918/793/17.
Як зазначає боржник, 14.05.2018 року на підставі заяви стягувача старшим державним виконавцем Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Токарець Тетяною Сергіївною відкрито виконавче провадження ВП №56383120 про звільнення торгівельного місця та ВП №56383598 про стягнення судового збору, згідно з наказами Господарського суду Рівненської області від 27.04.2018 року № 918/793/17.
Обґрунтовуючи подану скаргу боржник зазначає, що постанова державного виконавця від 14.05.2018 року ВП№56383120 про звільнення торгівельного місця НОМЕР_4 є незаконною та необгунтованою, оскільки боржник не має у власності вказаного майна, відповідно на думку боржника є неможливим вчинення виконавчих дій.
Разом з тим боржник зазначає, що постанова ВП №56383120 та ВП№ 56383598 винесена на боржника Чайку Сергія Юрійовича ІНФОРМАЦІЯ_1, тоді як боржник зазначає, що його дата народження є - 02.12.1961 року.
Щодо вказаних доводів суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад:
1) верховенства права;
2) обов'язковості виконання рішень;
3) законності;
4) диспозитивності;
5) справедливості, неупередженості та об'єктивності;
6) гласності та відкритості виконавчого провадження;
7) розумності строків виконавчого провадження;
8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями;
9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Згідно зі ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів як, зокрема, судові накази.
Сторонами виконавчого провадження згідно зі ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» є стягувач і боржник.
Статтею 37 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено випадки повернення виконавчого документу стягувачу, зокрема:
1) стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа;
2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;
3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення;
4) стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене ст. 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа;
5) у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, про відібрання дитини, а також виконавчі документи, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані без участі боржника);
6) у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі;
7) боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку;
8) відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення, не закінчилася;
9) законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення;
10) відсутня його згода на заміщення приватного виконавця у випадках, передбачених Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів";
11) запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру.
Про наявність обставин, зазначених у п.п. 2 - 6 ч.1 цієї статті, виконавець складає акт.
В поданій скарзі боржник посилається зокрема на п. 6 ч.1 ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження», разом з тим суд зазначає, що матеріали скарги не містять акту державного виконавця передбаченого ч.2 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження».
Також, суд зазначає, що обставини щодо зобов'язання ФОП Чайки Сергія Юрійовича про звільнення торгівельного місця НОМЕР_4 шляхом демонтажу тимчасової нестаціонарної споруди типу КЗТ, що розташована на ринку «Моріон», були предметом розгляду господарської справи №918/793/17, рішенням у якій зобов'язано Фізичну особу - підприємця Чайку Сергія Юрійовича (АДРЕСА_1, 33028, паспорт НОМЕР_3 виданий Рівненським МВ УМВС України в Рівненській області 18.02.1998 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) звільнити торгівельне місце № НОМЕР_4 шляхом демонтажу тимчасової нестаціонарної споруди типу КЗТ, що розташована на території ринку "Моріон", за адресою: м. Рівне, вул. Шевченка, буд.7.
Порядок виконання вказаного рішення у господарській справі встановлений положеннями Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно зі ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Статтею 327 ГПК України передбачено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Суд зазначає, що державним виконавцем Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області при винесенні постанов від 14.05.2018 року про відкриття виконавчого провадження ВП№56383120 про звільнення торгівельного місця та ВП №56383598 про стягнення судового збору не встановлено підстав для повернення виконавчих документів стягувачу.
Відтак, враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що порушень норм чинного законодавства, зокрема Закону України «Про виконавче провадження», при винесенні постанов про відкриття виконавчого провадження ВП № 56383120 про звільнення торгівельного місця та ВП № 56383598 про стягнення судового збору, державним виконавцем допущено не було, відтак подана скарга до задоволення не підлягає.
Разом з тим, в поданій скарзі боржник зазначає, що накази господарського суду №918/793/17 від 27.04.2018 року завірено іншою печаткою, ніж це передбачено ст. 20 Конституції України.
Щодо вказаних обставин суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.
Статтею 4 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено вимоги до виконавчого документа.
У виконавчому документі зазначаються:
1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;
2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;
4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);
реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);
5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;
6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);
7) строк пред'явлення рішення до виконання.
Виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою. Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов'язковим, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, згідно із законом зобов'язаний мати таку печатку.
Згідно наданих 19.06.2018 року органом ДВС заперечення на подану скаргу, слідує, що поданий стягувачем виконавчий документ відповідав вимогам чинного законодавства, зокрема містив відбиток гербової печатки, а також дату набрання рішенням законної сили.
Разом з тим, скаржником надано суду фотокопії відповідних наказів з матеріалів справи №918/793/17.
З цього приводу суд зазначає наступне.
Згідно з п. 2.6.13. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України 20.02.2013 року №28, оригінал наказу господарського суду, підписаний суддею, засвідчується гербовою печаткою суду і видається стягувачеві під розписку або надсилається йому рекомендованим чи цінним листом після набрання судовим рішенням законної сили. Копія наказу засвідчується секретарем судового засідання або іншою відповідальною особою у порядку, передбаченому підп. 2.8.11 цього пункту, і долучається до матеріалів справи.
Відтак суд зазначає, що накази Господарського суду Рівненської області від 27.04.2018 року №918/793/17 відповідають вимогам ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» та оформлені згідно вимог п. 2.6.13. Інструкції з діловодства в господарських судах України.
За приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст. 339 ГПК України (від 06.11.1991 року №1798-XII (у редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017 року, що діє з 15.12.2017 року) сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Згідно зі ст. 340 ГПК України, скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Про подання скарги суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного дня після її надходження до суду.
Враховуючи наведене та беручи до уваги ті обставини, що судом встановлено те, що оскаржувані рішення та дії державного виконавця були прийняті та вчинені відповідно до закону в межах повноважень державного виконавця, та право заявника не було порушено, суд приходить висновку, що подана Фізичною особою-підприємцем Чайкою Сергієм Юрійовичем скарга на дії та бездіяльність державного виконавця Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області є не обгрунтованою, а відтак такою, що не підлягає до задоволення.
Водночас, суд зазначає, що в судовому засіданні було оглянуто матеріали виконавчого провадження ВП №56383120 про звільнення торгівельного місця та ВП №56383598 про стягнення судового збору, згідно з наказами Господарського суду Рівненської області від 27.04.2018 року № 918/793/17, які надала державний виконавець Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Токарець Т.С.
Керуючись ст. ст. 233, 234, 339-342 ГПК України, суд
В задоволенні скарги Фізичної особи-підприємця Чайки Сергія Юрійовича на дії та бездіяльність державного виконавця Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення - 19.06.2018 року та може бути оскаржена безпосередньо до Рівненського апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 254-259 ГПК України.
Суддя Церковна Н.Ф.