"18" червня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/674/18
Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М.
секретар судового засідання Шейнцис О.О.
При розгляді справи за позовом: Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (68001, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Праці, 6);
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Салтора Груп" (68003, АДРЕСА_1);
про стягнення 27 205,21грн.
за участю:
від позивача: ОСОБА_1 - довіреність №2730 від 13.04.2018р.;
від відповідача: ОСОБА_2- ордер № 07341 від 23.05.2018р.
11.04.2018р. Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Салтора Груп", в якій просить суд стягнути з останнього 14 997,75 грн. пені та 12 207,46 грн. штрафу, а також витрати по сплаті судового збору за подання позову.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору підряду № 166-В-ІЛФ-17 від 17.07.2017р.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.04.2018р. відкрито провадження у справі № 916/674/18, справу прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження із призначенням судового засідання для розгляду справи по суті на 14.05.2018р.
10.05.2018р. позивачем подано до суду пояснення по справі (а.с.56-57) стосовно обсягу виконаних ТОВ "Салтора Груп" робіт. Згідно акт приймання виконаних будівельних робіт від 18.12.2017р. вартість останніх склала 129 328,80 грн.
При цьому, позивач повідомив суду, що своїм листом від 28.12.2017р. №1148/15-06.3-09 Іллічівська філія ДП "Адміністрація морських портів України" надала дозвіл ТОВ "Салтора Груп" не виконувати частину робіт передбачених технічним завданням, а саме: ремонт огорожі від лінії урізу води на території 2-го складу 5-ц термінал (дві метрові секції, дві стійки), та територія 24-го причалу (територія ван бази) (одна металева секція, одна стійка), що і вплинуло на кінцеву вартість робіт.
14.05.2018р. до суду від відповідача надійшло клопотання, в якому він просив суд відкласти розгляд справи, з огляду на зайнятість представника в іншому судовому засіданні, зобов'язати позивача направити копію позовної заяви з додатками на фактичну адресу ТОВ "Салтора Груп" та направляти ухвали суду за адресою: 68001, Одеська область, місто Чорноморськ, вул. Хантадзе, 6-А.
Ухвалою суду від 14.05.2018р. розгляд справи відкладено на 13.06.2018р.
11.06.2018р. до суду надійшов відзив на позов ТОВ "Салтора Груп" (а.с.75-76), згідно якого відповідач просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі з наступних підстав.
Так, в обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що під час виконання робіт за договором №166-В-ІЛФ-17 від 17.07.2017р. мало місце зупинення виконання робіт на 35 робочих днів, в зв'язку із несприятливими гідрометеорологічними умовами.
Відповідач стверджує, що з огляду на несприятливі гідрометеорологічні погодні умови, виконання робіт у цей час було неможливим та сторонами, на підставі п. 5.4 договору №166-В-ІЛФ-17, шляхом підписання актів про припинення надання послуг, було зупинено виконання відповідних робіт, тому загальний строк надання послуг, встановлений умовами п. 5.2, збільшився та становить 80 робочих днів, тобто до 14.11.2017р.
В подальшому, як вказує відповідач, на початку листопада, без надання будь-яких пояснень, керівництвом 25-го складу 5-го терміналу Іллічівської філії ДП "АМПУ" працівникам ТОВ "Салтора груп", які виконували роботи по договору № 166-В-ІЛФ-17 від 17.07.2017р., було заблоковано доступ на об'єкт для проведення робіт, що підтверджується листом за вих. № 384/11 від 09.11.2017р.
У відповідь на зазначений лист в.о. головного інженера Адміністрації Іллічівського морського порту ОСОБА_3 листом за вих. 984/15-06.3-09 від 16.11.2017р. повідомив, що ТОВ "Салтора груп" необхідно спочатку закінчити роботи по договору № 63-В-ІЛФ-17 від 24.04.17 р. і лише після цього працівникам товариства буде наданий доступ до роботи згідно договору від 17.07.2017р. № 166-В-ІЛФ-17.
Таким чином, завершення виконання робіт по договору від 17.07.2017р. № 166-В-ІЛФ-17 лише 18.12.2017 р. було обумовлено діями самого позивача, який не допускав працівників позивача до виконання робіт.
У судовому засіданні 13.06.2018р. судом було оголошено перерву до 18.06.2018р.
18.06.2018р. ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" подано до суду відповідь на відзив (а.с.131-137), згідно якої позивач заперечення, наведені відповідачем у відзиві на позов, вважає безпідставними та такими, що не спростовують заявлених позовних вимог, з огляд на наступне.
Так на думку позивача, надані відповідачем акти про зупинення та поновлення виконання робіт не свідчать про відсутність прострочення строків виконання робіт за договором № 166-В-ІЛФ-17.
Так з отриманих позивачем довідок метеослужби, останнім було встановлено, що несприятливі погодні умови мали місце лише 28.07.2017р., 14.08.2017р., 15.08.2017р., 22.08.2017р., 28.08.2017р., 22.09.2017р., 28.09.2017р., 29.09.2017р., 24.10.2017р., 25.10.2017р., 30.10.2017р., 31.10.2017р., 01.11.2017р., 03.11.2017р., 07.11.2017р. - 10.11.2017р., що може бути підставою для висновку про наявність підстав затримки строку виконання робіт тільки на 6 робочих днів.
Водночас, позивач стверджує, що кінцевий термін виконання робіт за договором є 22.09.2017 року, таким чином зазначає, що акти складені після спливу зазначеної дати не можуть братись до уваги, як такі, що складені вже в період існування прострочення.
Позивач також зазначає, що твердження відповідача стосовно здійснення ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії ДП "Адміністрація морських портів України" перешкод у виконанні робіт не відповідає дійсності.
Водночас, позивач наголошує на тому, що головний інженер ОСОБА_4, начальник відділу інфраструктури ОСОБА_5, інженер технічного нагляду відділу інфраструктури ОСОБА_6, інженер технічного нагляду відділу інфраструктури ОСОБА_7, інженер технічного нагляду відділу інфраструктури ОСОБА_8 не мали відповідної правосуб'єктності вчиняти правочини щодо підписання актів про припинення та відновлення надання послуг від імені ДП "АМПУ" без підпису на них начальника Іллчівської філії ДП "АМПУ" за відповідний період.
Представник позивача у судовому засіданні, призначеному на 18.06.2018р., позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд задовольнити позов.
Представник відповідача у вказаному судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд відмовити у його задоволенні.
Крім того, в процесі розгляду справи представниками сторін були надані суду наступні клопотання та заяви: про залучення додаткових документів до матеріалів справи від 14.05.2018р. вх.№9561/18 (а.с.62-65), про ознайомлення з матеріалами справи від 23.05.2018р. вх.№10269/18 (а.с.71).
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:
Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Положеннями ст. 837 Цивільного кодексу України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Як встановлено судом, 17.07.2017р. між ДП "АМПУ" в особі ІФ ДП "АМПУ" (замовник) та ТОВ "Салтора Груп" (виконавець) укладено договір підряду № 166-В-ІЛФ-17 (а.с.11-13), згідно якого виконавець зобов'язується на власний ризик за оплату надати замовнику послуги з поточного ремонту огороджень Іллічівської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" за переліком наведеним в Технічному завданні, що є невід'ємною частиною цього договору, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити такі послуги в порядку та на умовах визначених цим договором.
Умовами п. 2.1 договору встановлено, що загальна вартість послуг за цим договором визначається на підставі договірної ціни (додаток №2, що є невід'ємною частиною договору), виконаної згідно ДСТУ Б.Д.2.4, та складає 145 327 грн. без ПДВ, крім того сума ПДВ 29 065.40 грн., всього ціна цього договору 174 392,40 грн. з ПДВ.
Відповідно до п.п. 6.3.3 договору замовник зобов'язаний перед початком робіт, після підписання договору, надати виконавцю оформлений в установленому порядку акт-допуск на виробництво робіт.
Відповідно до п. 10.2 договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 30.09.2017р.
У відповідності до акту-допуску від 20.07.2017 року (а.с.37), який скріплено та підписано уповноваженими представниками сторін, про що сторонами не заперечується, замовником надано ділянку огородження на території 5-го термінала (25-26 склад), тила причала №24, основної території огороджень ІФ ДП "АМПУ" для надання комплексу робіт з поточного ремонту огороджень ІФ ДП "АМПУ", із зазначенням терміну початку - 20.07.2017 року.
Пунктом п.5.2. договору сторони погодили строк надання послуг - 45 робочих днів з дня отримання виконавцем акту допуску на виробництво робіт.
За умовами п. 3.2 договору, здача виконавцем результатів наданих послуг і прийом їх замовником оформлюється актами прийому виконаних робіт і довідками вартості робіт, які надаються виконавцем замовнику протягом 5 календарних днів з моменту закінчення надання послуг за договором.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору підряду №166-В-ІЛФ-17, ТОВ "Салтора Груп" виконало підрядні роботи з ремонту огороджень ІФ ДП "АМПУ" на загальну суму 129 328,80 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2017 року за формою № КБ-2в та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за формою КБ-3 за грудень 2017 року, які підписані та скріплені печатками відповідних осіб (а.с.28-32).
Як свідчить акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2017 року (а.с.29-32), та сторонами по справі жодним чином не заперечується, роботи, передбачені умовами договору №166-В-ІЛФ-17, фактично були виконані ТОВ "Салтора Груп" 18.12.2017 року.
Отже, фактично ремонтні роботи були виконані відповідачем після встановленого договором строку надання послуг у кількості 45 днів.
У відповідності до п. 5.3 договору при виникненні обставин, які не залежать від виконавця та перешкоджають виконанню робіт у встановлені договором строки, він може поставити перед замовником питання про їх перегляд. Рішення про перегляд строків оформлюється шляхом укладення додаткової угоди до договору.
Згідно до п.5.4. договору час простоїв у зв'язку із несприятливими гідрометеорологічними умовами (швидкість вітру більша 9 м/с, значні опади, тощо, підтверджується двостороннім актом, складеним на підставі довідки Гідрометеослужби, підписаним уповноваженими особами замовника та виконавця. Час простоїв із зазначених підстав не зараховується у загальний строк надання послуг.
Положеннями п. 6.4 договору встановлено обов'язок виконавця: інформувати замовника про обставини, що перешкоджають наданню послуг за договором, а також про заходи, необхідні для їх усунення (п.п. 6.4.4.); забезпечити дотримання працівниками на ділянці виконання робіт техніки безпеки та норм протипожежної безпеки, а також трудового законодавства, правил охорони праці (п.п. 6.4.5).
Як встановлено матеріалами справи, з урахуванням п. 5.5 договору, протягом періоду виконання робіт сторонами було складено акти про припинення та відновлення виконання робіт (а.с.90-111).
Так, у відповідності до змісту зазначених актів з урахуванням погодних умов сторонами було зафіксовано простої, які за підрахунком суду склали 47 календарних днів (34 робочих днів). Разом з тим, судом можуть бути враховані виключно акти по яким простій був встановлений в межах встановленого договором строку, з огляду на що судом враховується 30 робочих днів простою.
З аналізу змісту умов договору №166-В-ІЛФ-17, а саме положень п. 5.2 та п. 5.4, суд доходить висновку, що роботи мали бути виконані відповідачем протягом 79 (45 робочих днів + 30 робочих днів простою = 75) робочих днів з дня отримання виконавцем акту допуску на виробництво робіт.
З урахуванням викладеного, а також з огляду на встановлений судом строк існування простою у виконанні робіт, з огляду на несприятливі погодні умови (30 робочих днів), суд дійшов висновку, що зобов'язання відповідача щодо виконання робіт мало бути виконано по 06.11.2017р. року включно.
Згідно з положеннями ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За результатами розгляду справи судом встановлено, що відповідач, в порушення вимог ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України не належно виконав умови договору №166-В-ІЛФ-17 від 17.07.2017р. та допустив прострочення виконання робіт тривалістю 41 днів, а саме, з 07.11.2017 року по 17.12.2017 року включно.
При цьому, надаючи оцінку твердженням позивача стосовно відсутності правосуб'єктності у осіб, якими було підписано акти припинення та відновлення надання послуг, вчиняти правочини щодо підписання таких актів від імені ДП "АМПУ" без підпису на них начальника Іллчівської філії ДП "АМПУ", суд зазначає наступне.
Так, акт про припинення та відновлення виконання робіт не є у своєму розумінні правочином, а лише фіксує тривалість часу простою при виконанні робіт за договором №166-В-ІЛФ-17 від 17.07.2017р., з огляду на що заперечення позивача щодо підписання зазначених актів головним інженером, начальником відділу інфраструктури та інженерами технічного нагляду відділу інфраструктури від Іллічівської філії ДП „АМПУ”, як неуповноваженими особами судом до уваги не приймаються.
Разом з тим, суд зазначає, що в матеріалах справи міститься акт-допуску від 20.07.2017 року (а.с.37-39) за підписом, зокрема, начальника відділу інфраструктури Іллічівської філії ДП "АМПУ" ОСОБА_5, як начальника відділу інфраструктури, що цілком підтверджує наявність повноважень у вчиненні відповідних дій в рамках засвідчення існування обставин, які виникли під час виконання робіт за договором.
Судом також не приймаються до уваги твердження відповідача щодо вчинення позивачем перешкод у здійснені ремонту шляхом блокування працівникам ТОВ "Салтора Груп" доступу на об'єкт для проведення робіт, з огляду на відсутність додаткової угоди, що свідчить про недотримання узгодженої сторонами в п.5.3. договору процедури складання додаткової угоди з метою продовження строків на проведення ремонтних робіт у разі виникнення обставин, які перешкоджають такому виконанню.
Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
За умовами п.7.3 договору, у разі ненадання або порушення строків надання послуг, виконавець сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1 % від вартості послуг, за кожний календарний день прострочення, а за прострочення понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання. Водночас вимогами п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України).
Положеннями ч. 1, 2 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Отже, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції, передбаченої абзацом третім частини другої статті 231 Господарського кодексу України, можливе за сукупності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.
Предметом позову у даній справі є вимога про стягнення з відповідача пені у розмірі 14 997,75 грн. за прострочення виконання зобов'язання за 86 днів, та штрафу у розмірі 12 207,46 грн., виходячи із розміру загальної вартості послуг, визначеної п. 2.1 договору, а саме 174 392,40 грн.
При цьому, судом встановлено, що фактична вартість робіт становить129 328,80 грн., що ніяким чином не заперечується сторонами у справі.
Отже, ТОВ "Салтора Груп" допущено прострочення виконання робіт вартістю 129 328,80 грн., в зв'язку з чим та з огляду на визначення правової природи пені, що цілком відображено у положеннях ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України ст. 231 Господарського кодексу України, суд дійшов висновку, що правомірним є нарахування пені та штрафу виходячи із вартості робіт з яких допущено прострочення.
З урахуванням викладеного розмір пені, що підлягає стягненню становить 5 302,48 грн. (129 328,80*41*0,1% = 5 302,48 де 129 328,80 - вартість робіт з яких допущено прострочення, 30- кількість днів прострочення, 0,1% - розмір пені), та штрафу 9 053,02 грн.
Разом з тим, норми матеріального права, а саме ст.233 ГК України, яка цілком кореспондується із ч.3 ст. 551 ЦК України, встановлюють, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.
Вирішуючи питання щодо зменшення штрафних санкцій, суд враховує наступне.
Як встановлено судом, ремонтні роботи ТОВ "Салтора Груп" на суму 129 328,80 грн., хоча із простроченням, однак були виконані належним чином в повному обсязі, який було узгоджено сторонами, про що свідчать їх конклюдентні дії, які підтверджуються наявністю листа від 28.12.2017р. №1148/15-06.03-09 (а.с.58). Крім того про виконання робіт в повному обсязі свідчить також відсутність вимог щодо проведення додаткових ремонтних робіт.
З огляду на зазначене, враховуючи, що прострочення виконання робіт, зокрема, викликано погодними умова, виконання робіт належним чином в повному обсязі, а також те, що наявність будь-яких збитків, викликаних простроченням виконання робіт відповідача, позивачем не доведена та подібні вимоги не заявлялися, суд, керуючись приписами ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч.1 ст. 233 ГК України, вважає за правомірне зменшити нараховані позивачем штрафні санкції у вигляді штрафу до 7 000 грн. та пені до 3 000 грн.
Приймаючи до уваги, що спір між сторонами виник внаслідок неправильних дій відповідача, витрати по сплаті судового збору відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129,232,233,236-238,240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Салтора Групп" (68003, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 38381448) на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (68001, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Праці, 6, код ЄДРПОУ 38728418) пеню у сумі 3 000 /три тисячі/ грн., штраф у сумі 7 000 /сім тисяч/ грн., а також витрати по сплаті судового збору у сумі 1 762 /одна тисяча сімсот шістдесят дві/ грн.
3. В решті позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Одеського апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 20 червня 2018 р.
Суддя Ю.М. Щавинська