"13" червня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/27/18
Господарський суд Одеської області
У складі судді Желєзної С.П.
Секретаря судових засідань ОСОБА_1
За участю представників сторін:
Від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю №б/н від 01.03.2018р.
Від відповідача: не з'явився;
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю фірми „Алеко” до товариства з обмеженою відповідальністю „Октопіус” про стягнення 138 041,10 грн., -
Товариство з обмеженою відповідальністю „Алеко” (далі по тексту - ТОВ „Алеко”) звернулось до господарського суду Одеської області із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Октопіус” (далі по тексту - ТОВ „Октопіус”) про стягнення заборгованості у загальному розмірі 138 041,10 грн., яка складається із суми основного боргу у розмірі 131355,12 грн., збитків від інфляції у розмірі 5 455,20 грн. та трьох відсотків річних у розміром 1 230,78 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем зобов'язань, прийнятих на себе за умовами генерального договору №05/П-16 на поставку нафтопродуктів від 25.10.2016р. в частині повної оплати вартості поставленого товару.
Ухвалою від 09.01.2018р. судом, у порядку ст.ст. 176, 247 Господарського процесуального кодексу України, було відкрито провадження по даній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників судового процесу. Ухвалою від 05.03.2018р. дана справа була призначена до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Представник відповідача в судове засідання по даній справі не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Оскільки ТОВ „Октопіус” не було надано суду відзиву на позов, справа розглядається за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
З тексту поданої до суду позовної заяви вбачається, що між ТОВ „Алеко” та ТОВ „Октопіус” було досягнуто попередньої домовленості щодо підписання генерального договору №05/П-16 на поставку нафтопродуктів, відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставити, а відповідач прийняти та оплатити бітум нафтовий дорожній в'язкий та мазут.
На виконання умов досягнутої домовленості, якою передбачено необхідність передоплати товару, ТОВ „Октопіус” було перераховано на користь ТОВ „Алеко” грошові кошти у розмірі 51 450,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №29 від 25.10.2016р. із вказівкою про призначення платежу: сплата за бітум дорожній та транспортні послуги згідно договору №05/П від 24.10.2016р.
ТОВ „Алеко”, в свою чергу, відповідно до умов досягнутої домовленості було поставлено відповідачеві товар, факт поставки якого, за переконанням позивача, підтверджується видатковою накладною №9 від 25.10.2016р., актом приймання-передачі продукції (товару) від 25.10.2016р. та товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів №3 від 25.10.2016р. Окрім того, як зауважує ТОВ „Алеко”, відповідачеві було надіслано по два примірники генерального договору №05/П від 25.10.2016р. та специфікації №1 до договору для їх підписання з боку покупця.
09.08.2017р. та 26.12.2017р. ТОВ „Алеко” зверталось до ТОВ „Октопіус” із претензіями, відповідно до яких просило підписати та повернути на адресу позивача по одному примірнику генерального договору №05/П від 25.10.2016р., специфікації №1, видаткової накладної №9 від 25.10.2016р., акту приймання-передачі продукції (товару) від 25.10.2016р., товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів №3 від 25.10.2016р., а також здійснити погашення заборгованості за договором поставки у розмірі 131 355,12 грн.
Звертаючись до господарського суду із позовними вимогами до ТОВ „Октопіус”, ТОВ „Алеко” було наголошено, що відповідачем у порушення досягнутої домовленості не було підписано та повернуто на адресу позивача договору поставки нафтопродуктів, що, втім, відповідно до вимог чинного законодавства не звільняє відповідача від обов'язку здійснити оплату вартості отриманого товару.
Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить з наступного.
Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
При цьому за правилами статті 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
При цьому, положеннями ст. 208 ЦК України передбачено, що у письмовій формі належить вчиняти: 1) правочини між юридичними особами; 2) правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 4) інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
В силу положень ч. ч. 1,5 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Враховуючи вищевикладені положення чинного законодавства, господарський суд дійшов висновку, що правочини між суб'єктами господарювання належить вчиняти в письмовій формі шляхом викладення договору у формі єдиного документу, підписаного сторонами. З огляду на відсутність у наданому позивачем суду договорі №05/П від 25.10.2016р. підпису уповноваженого представника ТОВ „Октопіус”, господарський суд дійшов висновку, що між сторонами не було укладено договору поставки у формі єдиного документу.
Проте, оскільки положеннями чинного законодавства передбачено можливість укладання договорів у спрощений спосіб шляхом, в тому числі, прийняття товару, що повинно бути підтверджено відповідними доказами, господарський суд доходить висновку про необхідність надання правової оцінки вимогам ТОВ „Алеко” про стягнення вартості поставленого відповідачеві товару у розмірі 131 355,12 грн. на підставі наданих суду документів.
Відповідно до положень ст.ст. 662, 664 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.
Згідно зі ст. 1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” 16 липня 1999 року N 996-XIV (з наступними змінами та доповненнями) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Приписами ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Приймаючи до уваги положення Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” господарський суд доходить висновку, що факт здійснення господарської операції в силу вищевказаних приписів повинен підтверджуватись первинними документами, складеними у відповідності до вимог Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.
Поряд з цим, жодний із наданих ТОВ „Алеко” документів, а саме видаткова накладна №9 від 25.10.2016р. та акт приймання-передачі продукції (товару) від 25.10.2016р. не містять обов'язкового реквізиту первинного документу: підпису представника ТОВ „Октопіус” або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні даної господарської операції.
Відповідно до п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року N 363, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.
Згідно з п. п. 11.4, 11.6 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.
Враховуючи приписи чинного законодавства, господарський суд вважає за необхідне зазначити, що надана позивачем товарно-транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів №3 від 25.10.2016р., з якою вбачається факт передання позивачем товару підприємству-перевізнику (ТОВ „Сінтайл”) не містить підпису представника ТОВ „Октопіус” про отримання товару, що є порушенням вимог 11.6 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, у зв'язку з чим, такий документ не може бути належним доказом передання товару відповідачеві.
Господарський суд критично оцінює доводи ТОВ „Алеко” щодо підтвердження факту поставки товару відсутністю між ТОВ „Октопіус” та ТОВ „Алеко” розбіжностей у задекларованих податкових зобов'язаннях з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи листом №526 від 29.12.2017р. ТОВ „Алеко” звернулось до Олександріївської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області із проханням надати інформацію щодо зарахування відповідачем податкового кредиту за податковою накладною №10 від 25.10.2016р., оформленою ТОВ „Алеко”. Листом від 12.01.2018р. Олександріївською ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області у відповідь на звернення позивача було повідомлено про відсутність розбіжностей щодо задекларованих податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 01.01.2017р. по 31.12.2017р.
Суд звертає увагу позивача, що виходячи із змісту наданої податковою інспекцією відповіді не вбачається можливим встановити самий факт зарахування відповідачем податкового кредиту за податковою накладною №10 від 25.10.2016р., оформленою позивачем. Відсутність розбіжностей жодним чином не свідчить про поставку товару проте, навпаки, може свідчити про відсутність між сторонами по справі господарських операцій взагалі. Крім того, податкові накладні лише підтверджують виникнення податкового зобов'язання та у будь-якому випадку не можуть бути єдиним та достатнім доказом на підтвердження факту здійснення господарської операції, у зв'язку з чим, суд доходить висновку про відсутність у матеріалах справи належним чином оформлених та беззаперечних документів на підтвердження факту поставки товару відповідачеві.
Підсумовуючи вище викладене, враховуючи відсутність у матеріалах справи належних доказів на підтвердження поставки позивачем відповідачеві нафтопродуктів, господарський суд доходить висновку про відсутність правових підстав для стягнення із ТОВ „Октопіус” на користь ТОВ „Алеко” суми основного боргу у розмірі 131 355,12 грн.
Позовні вимоги ТОВ „Алеко” про стягнення збитків від інфляції у розмірі 5 455,20 грн. та трьох відсотків річних у розміром 1 230,78 грн. також не підлягають задоволенню, оскільки є похідними від вимог про стягнення боргу, відмова у задоволенні яких виключає можливість стягнення трьох відсотків річних та збитків від інфляції.
Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Підсумовуючи вищезазначене, позов товариства з обмеженою відповідальністю фірми „Алеко” до товариства з обмеженою відповідальністю „Октопіус” про стягнення 138 041,10 грн. задоволенню не підлягає відповідно до ст. ст. 11, 14, 202, 204, 205, 208, 509, 626, 662, 664, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 181, 265 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, п. п. 11.1, 11.4, 11.6 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року N 363.
Судові витрати зі сплати судового збору розподіляються судом відповідно до ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 86, 123, 126, 129, 236 - 238, 240 ГПК України, суд, -
1. В позові відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 21 червня 2018 р.
Суддя С.П. Желєзна