вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"11" червня 2018 р. м. Київ Справа № 911/432/18
За позовом Першого заступника прокурора Київської області, 01601, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 27/2 в інтересах держави в особі:
Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, 08131, Київська область, Києво-Святошинський район, село Софіївська Борщагівка, провулок Шкільний, будинок 5
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейка", 08135, Київська область, Києво-Святошинський район, село Чайки, вулиця Валентини Чайки, будинок 16, офіс 427/1
про стягнення 1312247,81 грн. за неналежне виконання умов договору пайової участі №24 від 05.05.2017
суддя Н.Г. Шевчук
секретар Н.С.Матраєва
за участю представників сторін:
від прокуратури: ОСОБА_1 (посв. №031869 від 02.02.2015);
від позивача: ОСОБА_2 (дов. б/н від 09.01.2018);
від відповідача: не з'явився.
суть спору:
Перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області звернувся у господарський суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейка" про стягнення 1043575,68 грн. основного боргу, 72737,22 грн. інфляційних втрат за період з червня 2017 року по грудень 2017 року, 20156,74 грн. 3% річних за період з 06.06.2017 по 26.01.2018 та 175778,17 грн. пені за період з 06.06.2017 по 26.01.2018.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань перед позивачем за договором пайової участі замовника будівництва у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури с. Софіївська Борщагівка №24 від 05.05.2017 в частині повної та своєчасної оплати обумовленого договором пайового внеску.
Судом досліджено та встановлено підстави представництва прокуратурою інтересів держави в суді в особі Софївсько-Борщагівської сільської ради у даній справі.
Так, статтею 140 Конституції України та статтею 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
Так, за змістом статті 142 Конституції України та частини третьої статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" матеріальною та фінансовою основою місцевого самоврядування є, у тому числі, доходи місцевих бюджетів, що є у власності територіальних громад, сіл, селищ, міст, районів у містах.
Склад доходів місцевих бюджетів визначається бюджетним кодексом України (стаття 63 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 71 Бюджетного кодексу України складовою частиною доходів бюджету розвитку місцевих бюджетів є кошти, отримані як пайова участь у створені і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту відповідно до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".
Згідно з частиною третьою статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.
Одним, із основних принципів, визначених статтею 7 Бюджетного кодексу України, на яких ґрунтується бюджетна система України, є принци цільового використання бюджетних коштів, який полягає в тому, що бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями.
Частиною десятою статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено принцип цільового використання коштів пайової участі, згідно з яким останні можуть використовуватись виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту.
Таким чином, нормами статтей 7, 13, 142 та 143 Конституції України, статті 7 Бюджетного кодексу України встановлено основні принципи регулювання бюджетних відносин в Україні, які деталізовано у статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" щодо джерел наповнення бюджету для забезпечення потреб суспільства та держави. Відтак, правовідносини, що є предметом даного спору, пов'язані зі сферою формування та виконання місцевого бюджету.
У розумінні вимог частини першої статті 10, частини другої статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" Софіївсько-Борщагівська сільська рада є органом місцевого самоврядування, що представляє територіальну громаду та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією та законами України.
Відповідно до підпункту 5 пункту «а» статті 28 вказаного Закону до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад в галузі бюджету, фінансів і цін належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, залучення на договірних засадах коштів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, розташованих на відповідній території, та коштів населення, а також бюджетних коштів на будівництво, розширення, ремонт і утримання на пайових засадах об'єктів соціальної і виробничої інфраструктури.
З огляду на викладене, у спірних правовідносинах щодо залучення коштів пайової участі на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури села Софіївська-Борщагівка виступає Софіївсько-Борщагівська сільська рада як орган місцевого самоврядування, наділений повноваженнями представляти інтереси територіальної громади села Софіївська-Борщагівка.
Згідно зі статтею 1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
За змістом частин першої, третьої та шостої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійснення процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадку та порядку, встановлених законом.
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження, зокрема звертатись до суду з позовом (заявою, поданням).
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99 прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза таким інтересам. Інтереси держави можуть збігатись повністю, частково або не збігатись зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств, організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання.
Статтею 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, у тому числі, доходи місцевих бюджетів.
Під правом комунальної власності розуміють право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватись і розпоряджатись на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування (ст. 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"). Від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (ч.5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
Звертаючись із вказаним позовом до суду прокурор зазначив, що протягом тривалого часу Софіївсько-Борщагівською сільською радою як представницьким органом територіальної громади не вживаються заходи щодо захисту її майнових інтересів щодо наповнення місцевого бюджету за рахунок коштів пайової участі. Невжиття Софіївсько-Борщагівською сільською радою жодних заходів цивільно-правового характеру щодо стягнення всієї суми пайового внеску з ТОВ “Європейка” за договором про пайову участь, від сплати якого останнє ухиляється, свідчить про неналежне здійснення радою захисту інтересів громади в сфері залучення коштів пайової участі до місцевого бюджету.
Власне бездіяльність сільської ради як органу місцевого самоврядування, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, і є підставою для представництва прокурором інтересів громади с. Софіївська Борщагівка в суді з метою їх захисту у спорі щодо стягнення суми пайового внеску за договором про пайову участь, пені, 3% річних та інфляційних втрат, відповідно до вимог частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
Оскільки ухилення відповідача від сплати пайового внеску завдає шкоди економічним інтересам територіальної громади с. Софіївська-Борщагівка у вигляді надходження коштів до місцевого бюджету, що безпосередньо стосується прав такої громади на комунальну власність у розумінні статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування" (якою є доходи місцевого бюджету), у спірних правовідносинах інтереси держави та позивача, який представляє відповідну територіальну громаду, збігаються повністю.
Таким чином, у даному випадку прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави через їх порушення.
На підставі наведеного суд приходить до висновку, що прокурором належним чином обґрунтовано обставини, пов'язані з порушенням інтересів держави та необхідність захисту таких інтересів в судовому порядку.
Ухвалою суду від 12.03.2018 у справі 911/432/18 відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
04.04.2018 (вх. № суду 6459) від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю повноважного представника у місті Києві.
Ухвалою суду від 05.04.2018 позовну заяву було залишено без руху після відкриття провадження у справі на підставі пункту 5 частини третьої статті 162 Господарського процесуального кодексу України.
17.04.2018 від Прокуратури Київської області надійшла заява (вх. № суду 7578/18) про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 19.04.2018 продовжено розгляд справи 911/432/18 та призначено наступне підготовче засідання.
11.05.2018 відповідач подав клопотання (вх. № суду 9045/18) про об'єднання позовів у справах №911/537/18, №911/531/18 та №911/432/18 в одне провадження, мотивоване тим, що у провадженні господарського суду Київської області розглядаються справи з позовними вимогами прокурора в інтересах держави в особі Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про стягнення з ТОВ “Європейка” коштів та штрафних санкцій за договорами пайової участі замовника будівництва, а саме - №22 від 05.05.2017 , №23 від 05.05.2017 та №24 від 05.05.2017, які пов'язані між собою підставою виникнення та поданими доказами. Таким чином, на думку відповідача, оскільки у справах №911/537/18, №911/531/18 та №911/432/18 є аналогічними підстави звернення прокурора з позовами, заявник просить об'єднати в одне провадження однорідні позовні вимоги прокурора.
Відповідно до частин другої, третьої та восьмої статті 173 Господарського процесуального кодексу України суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об'єднати в одне провадження декілька справ за позовами: 1) одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача; 2) одного й того самого позивача до різних відповідачів; 3) різних позивачів до одного й того самого відповідача. Об'єднання справ в одне провадження допускається до початку підготовчого засідання, а у спрощеному позовному провадженні - до початку розгляду справи по суті у кожній із справ. Справи, що перебувають у провадженні господарського суду, в разі об'єднання їх в одне провадження передаються на розгляд судді, який раніше за інших суддів відкрив провадження у справі.
Отже, об'єднання справ в одне провадження є правом суду, а не його обов'язком.
Водночас, слід зазначити, що згідно принципу диспозитивності господарського судочинства, встановленого у статті 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, а прокурор проти об'єднання справ, відкритих за його позовами до ТОВ “Європейка” заперечувала.
Прокурор наголошувала, що хоча позови у справах № 911/537/18, № 911/531/18 та № 911/432/18 і подані до одного й того ж відповідача ТОВ “Європейка”, але підстави у даних позовах є різними, оскільки вимоги стосуються різних договорів пайової участі замовника будівництва у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури с. Софіївська Борщагівка, укладених щодо різних об'єктів будівництва, і, відповідно, обставини у цих справах підтверджуються різними доказами.
З огляду на викладене суд залишив без задоволення клопотання відповідача про об'єднання справ №№ 911/432/18, 911/531/18, 911/537/18 в одне провадження.
11.05.2018 відповідач подав (вх. № суду 9039) про відкладення розгляду справи з метою мирного врегулювання спору між сторонами, яке судом було задоволено.
17.05.2018 позивач подав клопотання ( вх. № суду 9344/18) про залучення документів до матеріалів справи, яке судом було задоволено.
Ухвалою суду від 17.05.2018 закрито підготовче провадження по справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.
24.05.2018 відповідач подав клопотання (вх. № суду 9827/18) про відкладення розгляду справи, яке судом було задоволено.
Ухвалою суду від 24.05.2018 учасників справи повідомлено, що у судовому засіданні оголошено перерву до 11.06.2018.
У судовому засіданні 11.06.2018 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін суд
встановив
Рішенням Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області 6 сесії VІІ скликання від 25.12.2012 №68 “Про внесення змін до рішення сільської ради №8 від 28.09.2012 “Про порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури с. Софіївська Борщагівка” вирішено внести зміни до рішення сільської ради №8 від 28.09.2012 “Про порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури с. Софіївська-Борщагівка” шляхом викладення його в новій редакції; затверджено Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури с. Софіївська Борщагівка згідно з додатком 1; затверджено типовий договір пайової участі замовників будівництва (реконструкції) у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури села Софіївська Борщагівка згідно з додатком 2.
Відповідно до пункту 1.3 Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури с. Софіївська-Борщагівка, пайова участь замовників (інвесторів) у створені та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури села Софіївська Борщагівка є обов'язковим внеском, який замовник має сплатити до бюджету села Софіївська Борщагівка без урахування ПДВ.
У всіх питаннях щодо організації залучення пайових коштів виступає Софіївсько-Борщагівська сільська рада (пункт 4.2.1 Порядку).
Не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня реєстрації сільської радою звернення (заяви) замовника (інвестора) виконавчий комітет сільської ради визначає розмір пайової участі і готує та направляє проект договору замовнику для підписання. Істотними умовами договору є: розмір пайової участі; строк (графік) сплати пайової участі; відповідальність сторін (пункт 4.5.2 Порядку).
Протягом 2 робочих днів замовник (інвестор) повертає Софіївсько-Борщагівській сільській раді проект договору. Від Софіївсько-Борщагівської сільської ради договір підписує сільський голова (пункт 4.5.3 Порядку).
05.05.2017 між Софіївсько-Борщагівською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області та ТОВ “Європейка” (замовник) укладено договір пайової участі замовника будівництва у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури с. Софіївська Борщагівка №24, відповідно розділу 1 якого замовник зобов'язується взяти пайову участь у створенні і розвитку інженерно транспортної та соціальної інфраструктури с. Софіївська Борщагівка і перерахувати до місцевого бюджету грошові кошти у розмірі 1103575,68 грн. на спеціальний рахунок, як пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури с. Софіївська Борщагівка. Розмір внеску та порядку його оплати визначається відповідно до закону України “Про регулювання містобудівної діяльності”, рішення сільської ради від 28.09.2012 №8 зі змінами згідно рішення сільської ради від 25.12.2012 №68, рішення виконавчого комітету сільської ради №122 від 11.04.2017
Пунктом 2.1. Договору встановлено, що замовник зобов'язується перерахувати пайовий внесок у грошовій формі в загальній сумі зазначеній в розділі 1 цього договору, велична якого визначена згідно рахунку, який наведений у додатку до цього договору протягом 1 місяця з дати підписання цього договору.
Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання своїх зобов'язань сторонами за цим договором (пункт 5.1 договору).
Відповідно до додатку до договору пайової участі замовника будівництва у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури с. Софіївська Борщагівка “Розрахунок величини пайової участі (внеску) замовника у створені і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури села Софіївська Борщагівка”, сторони дійшли взаємної згоди, що величина пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури села Софіївська Борщагівка складає 1103575,68 грн.
Прокурор та позивач стверджують, що на виконання умов Договору забудовником 11.05.2017 і 22.05.2017 сплачено до сільського бюджету загалом лише 60000 грн., у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 1043575,68 грн., на підтвердження чого надали суду виписки з банківського рахунку, на який мали надійти кошти в рахунок пайового внеску.
Оскільки відповідач належним чином не виконав грошових зобов'язань за договором пайової участі замовника будівництва у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури с. Софіївська Борщагівка №24 від 05.05.2017 прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.
Відповідно до частин першої та другої статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 № 3038-VI порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.
Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно частини третьої 40 зазначеного Закону пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.
Відповідно до частин п'ятої та шостої статті 40 Закону величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.
У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об'єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності.
Встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.
Граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати: 1) 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для нежитлових будівель та споруд; 2) 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для житлових будинків.
Розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об'єкта, з техніко-економічними показниками (частина восьма статті 40 Закону).
Згідно частини дев'ятої статті 40 Закону договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію. Істотними умовами договору є: 1) розмір пайової участі; 2) строк (графік) сплати пайової участі; 3) відповідальність сторін. Невід'ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.
Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно частини першої статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
В матеріалах справи відсутні докази належного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором та сплати пайового внеску у повному розмірі.
Враховуючи вище наведене та беручи до уваги що відповідач не спростував доводів позивача суд прийшов до висновку, що вимога про стягнення з відповідача пайового внеску в сумі 1043575,68 грн. підлягає задоволенню повністю.
У зв'язку з простроченням грошового зобов'язання позивач просить суд стягнути з відповідача передбачену договором пеню в сумі 175778,17 грн. за період з 06.06.2017 по 26.01.2018.
Відповідно до пункту 4.2. Договору замовник у випадку несвоєчасної сплати внеску, передбаченого розділом 1 цього договору сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за частину несвоєчасно сплачених за договором коштів, що діє на дату настання платежу.
Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання.
Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій - неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.
Зазначене кореспондується з положеннями статті 549 Цивільного кодексу України, відповідно до яких неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, при цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно частини другої статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.
Перевіривши доданий до позовної заяви розрахунок пені суд встановив, що нарахування здійнене з перевищенням шестимісячного строку, встановленого частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, у зв'язку з чим за допомогою калькулятора системи ОСОБА_3 здійнив власний розрахунок та встановив, що з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення пеня в розмірі 133863,60 грн.
Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення
1043575.6806.06.2017 - 06.07.20173112.5000 %0.068 %*22158.11
1043575.6807.07.2017 - 03.08.20172812.5000 %0.068 %*20013.78
1043575.6804.08.2017 - 14.09.20174212.5000 %0.068 %*30020.67
1043575.6815.09.2017 - 26.10.20174212.5000 %0.068 %*30020.67
1043575.6827.10.2017 - 06.12.20174113.5000 %0.074 %*31650.36
Також прокурором заявлено до стягнення з відповідача на користь позивача 72737,22 грн. інфляційних втрат за період з червня 2017 року по грудень 2017року, 20156,74 грн. 3% річних за період з 06.06.2017 по 26.01.2018.
Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши додані до позовної заяви розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, суд встановив, що вони здійнені арифметично вірно і не суперечать вимогам законодавства та обставинам справи, у зв'язку з чим вимоги, щодо стягнення з відповідача на користь позивача 72737,22 грн. інфляційних втрат за період з червня 2017 по грудень 2017, 20156,74 грн. 3% річних за період з 06.06.2017 по 26.01.2018 підлягають задоволенню.
За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1043575,68 грн. основного боргу, 72737,22 грн. інфляційних втрат за період з червня 2017 року по грудень 2017 року, 20156,74 грн. 3% річних за період з 06.06.2017 по 26.01.2018 та 133863,60 грн. пені за період з 06.06.2017 по 06.12.2017. В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Судовий збір відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України суд
вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Європейка" (08135, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. Валентини Чайки, буд. 16, офіс 427/1, ідентифікаційний код 40725746) на користь Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (08131, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, провул. Шкільний, буд. 5, ідентифікаційний код 04362131) 1 043 575 (один мільйон сорок три тисячі п'ятсот сімдесят пять) грн. 68 коп. основного боргу, 72 737 (сімдесят дві тисячі сімсот тридцять сім) грн. 22 коп. інфляційних втрат, 20 156 (двадцять тисяч сто п'ятдесят шість) грн. 74 коп. 3% річних та 133 863 (сто тридцять три тисячі вісімсот шістдесят три) грн. 60 коп. пені.
3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Європейка" (08135, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. Валентини Чайки, буд. 16, офіс 427/1, ідентифікаційний код 40725746) на користь Прокуратури Київської області (01601, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 27/2, ідентифікаційний код 02909996) 19055 грн. (дев'ятнадцять тисяч п'ятдесят п'ять) грн. судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Н.Г. Шевчук
Повне рішення складено та підписано: 20.06.2018.