16 травня 2018 року Справа № 808/1121/17 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікової Н.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1,
до відповідача 1 Департаменту патрульної поліції Національної поліції України,
відповідача 2: Управління патрульної поліції в м. Запоріжжі Департаменту патрульної поліції,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Національної поліції в Запорізькій області,
про визнання дій неправомірними, скасування наказу про призначення службового розслідування та спонукання до вчинення певних дій,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, до Управління патрульної поліції в м. Запоріжжі Департаменту патрульної поліції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Національної поліції в Запорізькій області , в якому (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог вх.№34701 від 08.12.2017) просить:
1.визнати незаконною бездіяльність Управління патрульної поліції в м. Запоріжжі Департаменту патрульної поліції в частині: невжиття заходів щодо призначення і проведення службового розслідування нападу ОСОБА_2 на позивачку під час виконання 07.10.2016 службових обов'язків поліцейського; ненадання своєчасної невідкладної домедичної допомоги; приховування під час проведення службового розслідування інформації, яка стосується дійсних обставин подій 07.10.2016, а саме: вибіркове опитування очевидців нападу ОСОБА_2 на позивачку; намагання приховати явно неадекватну поведінку ОСОБА_2 зобразити напад як обоюдний конфлікт, що стався у тому числі з вини позивача; намагання приховати факт існування усного наказу безпосереднього начальника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 який наказав своїй підлеглій припинити її дії щодо позивачки; намагання приховати факт несвоєчасного надання позивачці невідкладної домедичної допомоги;
2.визнати незаконним та скасувати наказ про проведення службового розслідування, виданий Департаментом патрульної поліції Національної поліції України за № 4852 від 19.12.2016.
3.зобов'язати Департамент патрульної поліції Національної поліції України призначити і провести в місячний термін службове розслідування нападу ОСОБА_2 на ОСОБА_1 під час виконання останньою 07.10.2016 службових обов'язків поліцейського.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07.10.2016 в приміщенні ГУ НП в Запорізькій області відбувалася заміна службових посвідчень, контроль за процедурою видачі яких було покладено на позивачку. Позивачкою було відмовлено лейтенанту ОСОБА_2 в її бажанні отримати посвідчення поза чергою, що стало підставою для конфлікту між позивачкою та ОСОБА_2 в результаті якого ОСОБА_1 отримала удар ногою у живіт. Позивачка стверджує, що по - перше їй не було надано вчасно медичну допомогу, а по-друге на протязі жовтня - грудня 2016 року її безпосереднє керівництво неодноразово обіцяло розслідувати вказаний інцидент та покарати винну особу, однак службове розслідування за вказаним фактом було проведено лише після її звернення до прокуратури із заявою про вчинення злочину. Вважає таку бездіяльність незаконною, просить позов задовольнити.
Відповідач1 позов не визнає з підстав викладених у наданому до матеріалів справи письмовому відзиві (вх.№6196 від 23.02.2018). Зокрема зазначає, що службове розслідування за фактом подій, які мали місце 07.10.2016 за участю позивача та ОСОБА_2 було призначено наказом ДПП №852 від 19.12.2016 у відповідності до вимог Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №230 від 12.03.2013 оскільки підставою для його призначення та проведення були реєстрація події у Єдиному реєстрі досудових розслідувань. При цьому у розслідуванні дійсно не були залученні працівники підрозділів внутрішньої безпеки та інспекції з особового складу підрозділу кадрового забезпечення, оскільки такі підрозділи у системі органів та підрозділів патрульної поліції не передбачені штатним розписом та не існують. Звертає увагу на те, що визначення виконавця службового розслідування (комісії або окремої особи) належить до дискреційних повноважень начальника, якому надане право призначати службове розслідування. Також, стверджує, що посилання позивачки на порушення яке полягає у ненаданні їй своєчасної медичної допомоги, є безпідставним оскільки ані відповідач 1 ані відповідач 2 не є закладами охорони здоров'я, проте позивачку було доставлено до медичного закладу. Разом із тим, вважає незрозумілою вимогу позивача щодо проведення повторного службового розслідування, оскільки ОСОБА_2 звільнена зі служби в поліції, що унеможливлює вжиття до неї будь-яких заходів дисциплінарного впливу. Просить відмовити у позові.
Відповідач 2 також позов не визнає з підстав викладених у письмовому відзиві (вх.№6195 від 23.02.2018), за змістом аналогічним із відзивом відповідача1.
Третьою особою не надано до матеріалів справи відзиву або будь яких письмових пояснень по суті спору.
Ухвалою суду від 26.05.2017 відкрито провадження у даній справі, справа розглядалась суддею Матяш О.В.
Ухвалою суду від 11.10.2017 справу прийнято до свого провадження суддею Стрельніковою Н.В. на підставі розпорядження керівника апарату суду від 05.10.2017.
Ухвалами суду від 08.12.2017 та від 23.02.2018 за клопотанням позивача витребувано від відповідача додаткові докази та викликано у судове засідання свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6.
Ухвалою від 26.03.2018 закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду на 24.04.2018, в яке викликано свідків.
24.04.2018 у зв'язку з неявкою позивача, відкладено судове засідання на 16.05.2018. Доказів поважності причини неприбуття у судове засідання не надано.
03.05.2018 (вх.№13886) до суду надійшла заява від начальника Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції ОСОБА_5, якого було викликано в якості свідка, в якій повідомляє про неможливість прибути до суду.
У судове засідання 16.05.2018 позивач або її представник повторно не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, заява про розгляд справи без їх участі до суду не надходила.
Представником відповідача 1 та відповідача 2 подано клопотання (вх.№15143 від 16.05.2018), яким у зв'язку з повторною неявкою позивача у судове засідання та явним затягуванням розгляду справи, керуючись ч.5 ст. 205 КАС України просить суд розглядати справу по суті за наявними в матеріалах справи доказів. В задоволенні позовних вимог просить відмовити, наполягає на відзиві. Просить розглянути справу у порядку письмового провадження. Також не заперечує проти розгляду справи без виклику та допиту свідків.
Відповідно до ч.5 ст.205 КАС України, У разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи. Якщо відповідач наполягає на розгляді справи по суті, справа розглядається на підставі наявних у ній доказів.
Враховуючи повторну неявку позивача без поважних причин, а також наполягання представника відповідачів на розгляді справи по суті, суд дійшов висновку щодо можливості розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі наявних в матеріалах справи доказів, зміст та обсяг яких достатній для вирішення спору по суті.
Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1, з 16.04.2016 працювала на посаді інспектора роти № З батальйону № 1 УПП в м. Запоріжжі, має звання лейтенант поліції. На даний час працює на посаді слідчого СВ Мелітопольського ВП ГУ НП в Запорізькій області.
07.10.2016 р. о 9.00 в приміщенні ГУ НП в Запорізькій області (м. Запоріжжя, вул. Матросова. 29) відбувалася заміна службових посвідчень.
Як свідчить зміст позову, керівництво в особі командира батальйону № 1 Гогохія Б.Б., начальника сектору кадрового забезпечення УПП м. Запоріжжя ОСОБА_8, заступника командира батальйону ОСОБА_9 та командира моєї роти № З ОСОБА_10 доручило позивачці контролювати процедуру заміни службових посвідчень, забезпечуючи черговість отримання поліцейськими нових посвідчень відповідно до списку.
Позивачка стверджує, що під час регулювання черги інспектор роти № 2 лейтенант ОСОБА_2 в нахабній формі зажадала від позивачки пропустити її поза чергою, на що їй було відмовлено. Далі позивачка зателефонувала безпосередньому керівникові ОСОБА_2 - заступникові командира роти № 2 ОСОБА_3, який наказав не пускати ОСОБА_2 для отримання посвідчення у цей день. Зазначену вказівку вищестоящої посадової особи ОСОБА_1 довела до відома ОСОБА_2 Однак, остання схопила позивачку за шию правою рукою та штовхнула в стінку, після чого правою ногою нанесла удар в живіт. Позивачка відчула різкий біль і впала на підлогу. Не зважаючи на її прохання викликати швидку, цього ніхто не зробив. Лише через 10 хвилин вона зателефонувала командиру роти № 3 ОСОБА_10, яка разом із заступником командира батальйону № 1 ОСОБА_9 доставила позивачку до 5-ої міської лікарні. При цьому , по дорозі ОСОБА_10 і ОСОБА_9 зняли поясні системи, зброю та всі розпізнавальні знаки, щоб не було видно, що вони працівники поліції. Приїхавши до лікарні, ОСОБА_10 провела до приймального відділення ОСОБА_1 і повідомила лікарям, що її випадково зачепили рукою поза робочий час. В цей день позивачці порадили лягти на стаціонар для проходження курсу лікування, але вона відмовилася. Проте наступного дня, 08.10.2016 їй стало гірше і вона звернулася до 5-ої лікарні, де пробула на стаціонарному лікуванні у хірургічному відділенні з 08.10.2016 по 17.10.2016 р. включно з діагнозом: "закрита травма живота".
У зв'язку з не проведенням на протязі жовтня-грудня 2016 р. розслідування інциденту, у грудні 2016 року позивачка звернулася до прокуратури з заявою про вчинення злочину, відносно ОСОБА_2 порушено кримінальне провадження за ст. 126 ч. 1 КК України.
На вимогу прокурора керівництвом відповідача 2 було проведено службове розслідування.
Так, як свідчить висновок службового розслідування від 16.01.2017 можливого порушення службової дисципліни працівниками Управління патрульної поліції в місті Запоріжжі Департаменту патрульної поліції в місті Запоріжжі Департаменту патрульної поліції, поза службою, що мало місце 07.10.2017, на підставі наказу Департаменту патрульної поліції №4852 від 19.12.2016, комісією у складі голови - начальника Управління патрульної поліції в місті Запоріжжі Департаменту патрульної поліції капітана поліції ОСОБА_5 та членів комісії - заступника начальника Управління - начальника відділу моніторингу та аналітичного забезпечення Управління патрульної поліції майора поліції майора поліції ОСОБА_11, за вчинення дисциплінарного проступку лейтенант поліції ОСОБА_2 підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності, однак враховуючи що до неї було вжито заходів впливу у вигляді депреміювання, відповідно до ст. 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, вирішено обмежитись усним попередженням, щодо необхідності суворого додержання службової дисципліни; лейтенанту поліції ОСОБА_1 вказано на необхідності суворого додержання службової дисципліни.
Не погоджуючись із зволіканням відповідачем 2 тривалого часу із призначенням і проведенням службового розслідування; не вжиття заходів щодо своєчасного надання позивачці медичної допомоги; приховуванням під час проведення службового розслідування інформації, яка стосується дійсних обставин подій 07.10.2016; вважаючи наказ про проведення службового розслідування №4852 від 19.12.2016 незаконним та з вимогою про зобов'язання відповідача 1 провести у місячний термін службового розслідування нападу ОСОБА_2 на позивачку під час виконання останньою службових обов'язків, ОСОБА_1 звернулась до суду із цим позовом.
Щодо невжиття заходів з призначення і проведення службового розслідування нападу ОСОБА_2 на позивачку під час виконання 07.10.2016 службових обов'язків поліцейського.
Відповідно до ч.4 ст. 7 Закону України «Про Національну поліцію» N 580-VIII від 02 липня 2015 року (далі Закон N 580-VIII), поліцейським за будь-яких обставин заборонено сприяти, здійснювати, підбурювати або терпимо ставитися до будь-яких форм катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання.
У разі виявлення таких дій кожен поліцейський зобов'язаний негайно вжити всіх можливих заходів щодо їх припинення та обов'язково доповісти безпосередньому керівництву про факти катування та наміри їх застосування. У разі приховування фактів катування або інших видів неналежного поводження поліцейськими керівник органу протягом доби з моменту отримання відомостей про такі факти зобов'язаний ініціювати проведення службового розслідування та притягнення винних до відповідальності.
У разі виявлення таких дій поліцейський зобов'язаний повідомити про це орган досудового розслідування, уповноважений на розслідування відповідних злочинів, вчинених поліцейськими.
Згідно із чч.1 та 2 ст. 8, поліцейський зобов'язаний:
1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;
2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва;
3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;
4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я;
5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків;
6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
2. Поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов'язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.
Частиною 3 ст. 62 Закону N 580-VIII встановлено Поліцейський під час виконання покладених на нього обов'язків підпорядковується тільки своєму безпосередньому та прямому керівнику.
Ніхто, крім безпосереднього і прямого керівника (за винятком випадків, прямо передбачених законом), не може надавати будь-які письмові чи усні вказівки, вимоги, доручення поліцейському або іншим способом втручатися в законну діяльність поліцейського, у тому числі діяльність, пов'язану з кримінальним провадженням або провадженням у справах про адміністративні правопорушення.
У відповідності із ч.6 цієї статті, втручання в діяльність поліцейського, перешкоджання виконанню ним відповідних повноважень, невиконання законних вимог поліцейського, будь-які інші протиправні дії стосовно поліцейського мають наслідком відповідальність відповідно до закону.
Згідно із ч.7 статті 62 Закону N 580-VIII, правопорушення щодо поліцейського або особи, звільненої зі служби в поліції, її близьких родичів, вчинені у зв'язку з його попередньою службовою діяльністю, мають наслідком відповідальність відповідно до закону.
Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» N 3460-IV від 22 лютого 2006 року (далі - Дисциплінарний статут) затверджено Статут, яким визначено сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи рядового і начальницького складу) стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.
Згідно із ст. 8 Дисциплінарного статуту, начальник несе персональну відповідальність за стан службової дисципліни і повинен постійно його контролювати. Начальник зобов'язаний бути прикладом у дотриманні законності, службової дисципліни, бездоганному виконанні вимог Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів, наказів, норм моралі, професійної та службової етики, розвивати і підтримувати в підлеглих свідоме ставлення до виконання службових обов'язків, честь і гідність, заохочувати розумну ініціативу, самостійність, старанність у службі, уміло застосовувати заходи дисциплінарного впливу.
Особливу увагу начальник повинен приділяти вивченню індивідуальних якостей підлеглих, дотриманню статутних відносин між ними, створенню здорового морально-психологічного клімату в колективі, його згуртуванню, своєчасному запобіганню порушенням службової дисципліни та виявленню причин їх учинення, формуванню нетерпимого ставлення до порушників, враховуючи при цьому думку колективу та громадськості.
Начальник зобов'язаний попередити про неприпустимість порушення службової дисципліни, а в разі вчинення підлеглим таких діянь за необхідності накласти на винного дисциплінарне стягнення або порушити клопотання про накладення стягнення старшим прямим начальником.
Старші за званням та посадою в усіх випадках зобов'язані вимагати від молодших дотримання службової дисципліни, зокрема, правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету.
За приписами ст. 14 Дисциплінарного Статуту, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.
Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.
Забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими порушника, а також особам - співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника.
Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України.
Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.
Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.
Наказом Міністерства внутрішніх справ №230 від 12.03.2013 відповідно до статті 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затверджено Інструкцію про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України (далі - Інструкція №230).
Відповідно до пункту 3.1 Інструкції №230, за зверненнями громадян, представників органів місцевого самоврядування, засобів масової інформації, у яких не міститься відомостей з ознаками кримінального правопорушення, службові розслідування, за наявності повноважень та правових підстав, можуть призначати начальники, яким вони адресовані, або начальники тих органів або підрозділів внутрішніх справ, структурних підрозділів МВС, ГУМВС, УМВС, до секретаріатів (канцелярій) яких вони надійшли.
Інші службові особи мають право в разі потреби звертатися за підпорядкованістю до наділеного відповідними повноваженнями начальника з клопотанням про призначення службового розслідування.
Начальники структурних підрозділів апарату МВС та їх заступники при виявленні підстав, достатніх для призначення службового розслідування відносно особи РНС, яка проходить службу в органі (підрозділі), що не входить до структури апарату Міністерства, можуть надсилати відповідну інформацію до ГУМВС, УМВС, ВНЗ, науково-дослідних установ системи МВС для проведення службового розслідування з подальшим інформуванням МВС про його результати.
Як свідчать матеріали справи, 07.10.2016 ОСОБА_1 було подано Рапорт на ім'я Начальника Департаменту патрульної поліції України полковника поліції Жукова Є.О. про нещасний випадок за фактом якого ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження. Позивачка просила призначити за вказаним фактом службове розслідування (а.с. 246).
Також, 07.10.2017 начальником управління патрульної поліції в м.Запоріжжі ДПП капітатом поліції ОСОБА_5, який на той момент був безпосереднім начальником ОСОБА_1, складено доповідно записку (вих. №07.10.2016 №3515/41/32/01-2016) на ім'я начальника Департаменту патрульної поліції підполковника поліції Жукова Є.О, щодо нанесення інспектором роти №2 батальйону №1 Управління патрульноїх поліції в м.Запоріжжі ДПП рядовим поліції ОСОБА_2 , інспектору роти №3 батальойну №1 Управління патрульної поліції в м.Запоріжжі ДПП лейтенанту поліції ОСОБА_1 тілесних ушкоджень (а.с. 60-62 т. 1).
Разом із тим, службове розслідування за вказаним вище фактом призначено наказом начальника патрульної поліції від 19.12.2016 №4852 (а.с. 142), лише після внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12016080020003160 від 12.12.2016.
З урахуванням вищевказаних норм, суд погоджується із позивачем щодо несвоєчасного вжиття заходів щодо проведення службового розслідування відповідачем 1, а тому в цій частині позовні вимоги слід задовольнити.
Щодо посилань позивача на ненадання своєчасної невідкладної домедичної допомоги; приховування під час проведення службового розслідування інформації, яка стосується дійсних обставин подій 07.10.2016, а саме: вибіркове опитування очевидців нападу ОСОБА_2 на позивачку; намагання приховати явно неадекватну поведінку ОСОБА_2 зобразити напад як обоюдний конфлікт, що стався у тому числі з вини позивача; намагання приховати факт існування усного наказу безпосереднього начальника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 який наказав своїй підлеглій припинити її дії щодо позивачки; намагання приховати факт несвоєчасного надання позивачці невідкладної домедичної допомоги, суд зазначає, що такі посилання носять характер припущень та не знаходять своє підтвердження в наданих матеріалах справи.
Так, твердження позивача про ненадання своєчасної невідкладної домедичної допомоги суд вважає неконтретизованими. Надані до матеріалів справи пояснення очевидців події що відбулась 07.10.2016 не містять доказів того, що ОСОБА_1 потребувала невідкладної медичної допомоги, більш того із пояснень ОСОБА_13 позивачка просила викликати лише її командира, який прибув до місця події через декілька хвилин (а.с. 249). Як свідчать пояснення самої ОСОБА_1 після приїзду її командира та заступника комбата її доставлено до лікарні (а.с. 248).
Щодо твердження позивачки, що при доставлянні її до закладу охорони здоров'я заступник командира батальйону №1 УПП капітан поліції ОСОБА_9 та командир роти №3 цього батальйону лейтенант поліції ОСОБА_10 зняли з себе поясні системи, зброю та всі розпізнавальні знаки, які б свідчили про їх належність до поліції. Вказане не відповідає дійсності, оскільки 07.10.2016 батальйон №1 УПП на службу не заступав, а його працівники, в тому числі й керівний (начальницький склад) зброю не отримував та потреби у вдяганні поясних систем у них не було, протилежного матеріали справи не містять.
Жодним доказом не підтверджується й твердження ОСОБА_1 про те, що заступник командира роти №2 батальйону №1 УПП лейтенант поліції ОСОБА_3 наказав не пускати ОСОБА_2 для отримання посвідчення у цей день.
Щодо вимоги позивача визнати незаконним та скасувати наказ про проведення службового розслідування, виданий Департаментом патрульної поліції Національної поліції України за № 4852 від 19.12.2016, суд вважає її необґрунтованою у зв'язку з наступним.
Так, 13.12.2016 до Управління патрульної поліції в місті Запоріжжі ДПП надійшов лист Запорізької місцевої прокуратури №2 про проведення досудового розслідування та процесуального керівництва у кримінальному провадженні №12016080060005773 від 12.12.2016 за ч. 2 ст. 345 за зверненням ОСОБА_1, про що начальником управління патрульної поліції в м.Запоріжжі ДПП капітаном поліції ОСОБА_5 направлено доповідну записку до начальника Департаменту патрульної поліції підполковника Жукова Є.О. з проханням призначити службове розслідування (а.с.64-65 т.1).
Наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України за № 4852 від 19.12.2016 призначено службове розслідування на підставі крім іншого пп.2.2.2, 2.5, 2.6 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України №230 (а.с. 142 т.1).
При цьому відповідно до пп. 3.3. та 3.4. Інструкції №230 до складу комісії, яка проводила розслідування були включені особи, які не приймали участь у конфлікті, тобто не були учасниками зазначеної події: капітан поліції ОСОБА_5, заступник начальника цього управління - начальник відділу моніторингу майор поліції ОСОБА_14 та заступник начальника цього відділу лейтенант поліції ОСОБА_11.
При цьому до участі у розслідуванні дійсно не були залучені працівники підрозділів внутрішньої безпеки та інспекції з особового складу підрозділу кадрового забезпечення, оскільки підрозділи внутрішньої безпеки та інспекція з особового складу у системі органів та підрозділів патрульної поліції не передбачені штатним розписом та не існують.
Таким чином не було порушено вимог підпунктів 4.4.1 та 4.4.3 пункту 4.4. Інструкції, яким визначено, що:
4.4. За рішенням уповноваженого начальника працівники управління (відділів, секторів) інспекції з особового складу кадрових підрозділів відповідно МВС, ГУМВС, УМВС, ВНЗ та науково-дослідних установ МВС залучаються до проведення службових розслідувань при: 4.4.1. Реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань відомостей про скоєне особою РНС кримінальне правопорушення або повідомлення особі РНС про підозру в учиненні нею кримінального правопорушення.
4.4.3. Загибелі або травмуванні особи РНС.
Поряд з цим слід зазначити, що визначення виконавця службового розслідування (комісії або окремої особи) належить до дискреційних повноважень начальника, якому надане право призначати службове розслідування.
Отже, суд не знаходить підстав для скасування спірного наказу, а тому в цій частині вимог позивача слід відмовити.
Вимога позивачки про зобов'язання Департаменту патрульної поліції Національної поліції України призначити і провести в місячний термін службове розслідування нападу ОСОБА_2 на ОСОБА_1 під час виконання останньою 07.10.2016 службових обов'язків поліцейського задоволенню також не підлягає оскільки наказом Департаменту патрульної поліції від 19.07.2017 №266 о/с лейтенанта поліції ОСОБА_2 звільнено на підставі її рапорту від 13.07.2017 та свідоцтва про хворобу №256/с виданого військово-лікарською комісією ДУ «ТМО МВС України по Запорізькій області» 27.06.2017 року.
У ст.19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1 ст.9 КАС України).
Відповідно до ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 1/3 документально підтверджених судових витрат по сплаті судового збору у сумі 640 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України.
З огляду на викладене вище, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Доводи відповідача приймаються судом також до уваги частково виходячи з вище зазначеного, при цьому суд враховує також відсутність підстав для задоволення вимог, які не призведуть до відновлення законних прав та інтересів позивача.
Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 79, 90, 139, 243 - 246 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання:АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (03048, м.Київ, вул. Федора Ернста, 3, ідентифікаційний код 40108646), до Управління патрульної поліції в м. Запоріжжі Департаменту патрульної поліції (місце знаходження: 69057, м.Запоріжжя, вул. Перемоги, 96), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Національної поліції в Запорізькій області (місце знаходження: 69057, м.Запоріжжя, вул. Матросова, 29 ідентифікаційний код 40108688) про визнання дій неправомірними, скасування наказу про призначення службового розслідування та спонукання до вчинення певних дій задовольнити частково.
Визнати незаконною бездіяльність Управління патрульної поліції в м.Запоріжжі Департаменту патрульної поліції в частині невжиття заходів щодо призначення і проведення службового розслідування за фактом отримання рапорту ОСОБА_1 від 07.10.2017 стосовно нещасного випадку.
В іншій частині вимог відмовити.
Присудити на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) суму судового збору у розмірі 640 грн. ( шістсот сорок гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (03048, м.Київ, вул. Федора Ернста, 3, ідентифікаційний код 40108646).
Рішення суду набирає законної сили у порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України та може бути оскаржене у порядку та строки, передбачені ст.ст. 293, 295, 296 та 297 КАС України.
Рішення у повному обсязі складено 16.05.2018.
Суддя Н.В.Стрельнікова