21 червня 2018 року м. Житомир справа № 806/2077/18
категорія 10.3
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Шуляк Л.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа ОК "Північ", Чернігівський обласний військовий комісаріат про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вирішити питання про призначення та нарахування одноразової грошової допомоги,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення про відмову Міністерства оборони України в призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги, викладених у висновку про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, оформленого у позиції (пункті) 184 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №118 від 17 листопада 2017 року та зобов'язати відповідача вирішити питання призначення та нарахування одноразової грошової допомоги, згідно пп.5 п.2 ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" у розмірі 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня календарного року у Порядку, затвердженому Постановою КМУ №975 від 25.12.2013 та Наказом Міністерства оборони України №530 від 14.08.2014.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що довідкою до акта огляду медико-соціальної комісії АГ №0003331 від 14.10.2014 позивачу встановлено 10% ступінь втрати професійної працездатності. В подальшому, з 30.08.2017 позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини. А тому позивач вважає, що з 30.08.2017 набув право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, відповідно Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975.
Ухвалою суду від 22.05.2018 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи.
Дану справу розглянуто у порядку ст.263 КАС України із складанням судового рішення відповідно до ч.4 ст.243 та ч.5 ст.250 КАС України.
Від Міністерства оборони України надійшов до відділу документального забезпечення суду відзив на позовну заяву вих. №890 від 13.06.2018, відповідно до змісту якого відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки позивачеві групу інвалідності встановлено понад двохрічний термін після встановлення ступеня втрати працездатності. Крім того, зазначив, що допомога у зв'язку з встановленням 10% втрати працездатності позивачу виплачена в сумі 8 526,00 грн., а тому підстав для повторної виплати одноразової грошової допомоги немає.
Від ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов відзив №2124 від 07 червня 2018 року, в якому останній просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Суд встановив, що позивач проходив військову службу в Збройних Силах України і відповідно до наказу від 07.08.2017 №172 звільнений у запас згідно свідоцтва про хворобу №923 від 03.07.2017 на підставі статей 13-б, 23-в, 41-в графи ІІ Розкладу хвороб непридатний до військової службу в мирний час та обмежено придатний у воєнний час (а.с.17).
Згідно довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії АГ №0003331 від 14.10.2014 ОСОБА_1 встановлено 10% втрати професійної працездатності (а.с.14).
Відповідно до довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії АВБ №032693 від 07.09.2017 позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності з 30.08.2017 до 07.09.2018, причиною інвалідності зазначено захворювання пов'язане із захистом Батьківщини (а.с.13).
Позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою з проханням виплатити одноразову грошову допомогу у зв'язку із отриманням 30.08.2017 ІІІ групи інвалідності внаслідок захворювання пов'язаного із захистом Батьківщини.
Згідно з рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, викладеного в протоколі №118 від 17.11.2017, яке надіслано Чернігівським обласним військовим комісаріатом позивачу супровідним листом №5/6260 від 16.02.2018, відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги через відсутність правових підстав для виплати, оскільки групу інвалідності встановлено позивачу понад дворічний термін після первинного встановлення ступеня втрати працездатності (а.с. 11, 12 та зворот).
Наведені обставини слугували підставою звернення з позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 46 Основного Закону проголошено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно положень статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Закон України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011- ХІІ (далі - Закон №2011- ХІІ) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно з п.1 ч.1 ст.3 Закону №2011- ХІІ дія даного Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
Відповідно до ст.41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Частиною 1 статті 16 Закону №2011- ХІІ визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до ч.2 ст.16 Закону №2011- ХІІ встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких призначається і виплачується одноразова грошова допомога, зокрема, за п.4 - встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Разом з цим, відповідно до ч.4 ст.16-3 Закону №2011- ХІІ якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Таким чином, у разі встановлення військовослужбовцю більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у нього виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується йому з урахуванням виплаченої раніше суми обов'язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги.
Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постановах Верховного Суду України від 18 листопада 2014 року №21-446а14, від 21 квітня 2015 року №21-135а15, від 10 березня 2015 року №21-563а14.
Як встановлено судом, 14.10.2014 ОСОБА_1 виплачена допомога, у зв'язку із встановленням 10% втрати працездатності в сумі 8 526,00 грн.
Проте, як зазначалось, відповідачем відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням з 30.08.2017 позивачу ІІІ групи інвалідності, через відсутність правових підстав для виплати, оскільки групу інвалідності встановлено позивачу понад дворічний термін після первинного встановлення ступеня втрати працездатності.
Як зазначалось раніше, пунктом 4 статті 16-3 Закону №2011- ХІІ визначено, що якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Надаючи тлумачення положень ст.58 Конституції України, Конституційний Суд України в рішенні від 09.02.1999 у справі №1-рп/99 зазначив, що принцип, закріплений у ч.1 ст.58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Суд зазначає, що 01.01.2017 набрав чинності Закон України від 06.12.2016 №1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким було доповнено ч. 4 ст. 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" абзацом 2, відповідно до якого у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку зі змінами, що відбулися, не здійснюється.
Суд звертає увагу, що вказана норма не може розповсюджуватись на спірні правовідносини, оскільки це фактично означатиме, застосування зворотньої дії закону в часі. Застосування даної норми можливе лише у разі повторного встановлення інвалідності для позивача починаючи з 30.08.2017 (дата встановлення ІІІ групи інвалідності) і саме з цього моменту слід відраховувати дворічний строк.
Аналогічна правова позиція наведена Верховним Судом в постанові від 20.03.2018 у справі №295/3091/17, яку суд в силу ч.5 ст.242 КАС України враховує при розгляді даної справи.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що право особи на одноразову грошову допомогу не може підлягати часовим обмеженням і залежати від того чи пройшов дворічний термін з часу первинного огляду, оскільки першочергово є встановленим той факт, що особа отримала незворотні негативні зміни стану здоров'я внаслідок перебування на військовій службі.
Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві визначає "Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві", затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 (далі - Порядок № 975).
Відповідно до п.6 Порядку № 975 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), зокрема, військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала в період проходження військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби, у розмірі 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення інвалідності III групи.
Частиною 2 п.3 Порядку №975 встановлено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Тобто, з огляду на викладене встановлено, що право позивача на отримання одноразової грошової допомоги по ІІІ групі інвалідності у розмірі 70 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законодавством для працездатних осіб, виникло з моменту встановлення інвалідності - 30.08.2017.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем в порушення ч.2 ст. 77 КАС України не доведено правомірності свого рішення.
За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Враховуючи відсутність документально підтверджених судових витрат у даній адміністративній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись статтями 9,77, 90, 139, 242-246, 263 КАС України, суд -
вирішив:
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України про відмову ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги в розмірі 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року (з урахуванням виплаченої раніш суми одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням 10 % втрати працездатності), як військовослужбовцю, якому з 30.08.2017 встановлено інвалідність III групи внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини, оформлене протоколом засідання Комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційним сум від 17.11.2017 №118.
Зобов'язати Міністерство оборони України (м.Київ-168, Повітрофлоцький проспект, 6, код ЄДРПОУ 00034022) вирішити питання щодо призначення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) одноразової грошової допомоги у розмірі 70-кратного прожиткового мінімуму встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року як військовослужбовцю, якому з 30.08.2017 встановлено інвалідність III групи внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, із врахуванням раніше здійснених виплат.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його складення.
Суддя Л.А.Шуляк
Повний текст рішення складено: 21.06.2018