18 червня 2018 року Справа № 804/3001/18
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Ількова В.В.,
за участі секретаря судового засідання: Загородній О.В.,
позивача: ОСОБА_1,
представника позивача: ОСОБА_2,
представників відповідача: Довгуль В.В., Корнієнка С.В.,
Чохелі Т.Р., Мажаєва Г.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної Служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0006891410 від 20.03.2018 року,-
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної Служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0006891410 від 20.03.2018 року.
У обґрунтування позову зазначено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0006891410 від 20.03.2018 року, прийняте на підставі акту (довідки) №0100/04/36/14/РРО/НОМЕР_2 від 28.02.2018 року, підлягає визнанню протиправним та скасуванню, оскільки, на думку позивача інформація зазначена в акті перевірки не відповідає дійсності, оскільки позивач вважає, що він взагалі не повинен був оприлюднювати готівкові кошти у книзі обліку доходів на суму 19 650,00 грн., так як зазначена сума не надходила до позивача 16.02.2018 року, а посилання відповідача на гарантійний талон є хибними та необґрунтованими.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження про справі та призначено її до судового розгляду в судовому засіданні на 28.02.2018 року у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.
28.02.2018 року по справі було оголошено перерву до 04.06.2018 року.
04.06.2018 року по справі оголошено перерву до 18.06.2018 року.
Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили позов задовольнити.
Представники відповідача в судовому засіданні заперечили проти позову, надали відзив на позовну заяву, в якому просили відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, оскільки за результатами проведеної перевірки щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензії, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) було складено акт (довідка) №0100/04/36/14/РРО/НОМЕР_2 від 28.02.2018 року, за висновками, якого встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 п.1, 2 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами та доповненнями) та п.2.2, п.2.6 гл. 2 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» затвердженого постановою НБУ від 15.12.2004 року № 637 (із змінами та доповненнями). Під час проведення перевірки та винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення контролюючий орган діяв у межах норм чинного законодавства України, а тому позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Дослідивши матеріали справи та подані до суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи, суд встановив таке.
На підставі ст. 20, пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, пп.80.2.2 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України, наказу «Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1.» № 1162 від 21.02.2018 року, направлень на проведення фактичної перевірки № 1047, № 1048 від 21.02.2018 року, розпочато перевірку торгового приміщення, а саме магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» за адресою: АДРЕСА_1, в якому здійснює діяльність ФОП ОСОБА_1 (а.с.30, 31; 34, 35).
Згідно посилань відповідача, посадові особи контролюючого органу перед проведенням перевірки пред'явили фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 службові посвідчення посадових осіб, направлення на проведення перевірки, вручили копію наказу про проведення фактичної перевірки, що засвідчено особистим підписом ОСОБА_1 в направленнях на перевірку № 1047, №1048 від 21.02.2018 року (а.с.34, 35).
Фактична перевірка проводилася у присутності ФОП ОСОБА_1, про що свідчить відповідний запис в п.1.6 акту фактичної перевірки (а.с.22).
За результатами перевірки складено акт (довідка) №0100/04/36/14/РРО/НОМЕР_2 від 28.02.2018 року "Про результати фактичної перевірки щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензії, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами)» (далі-акт перевірки), в якому зазначено, що ФОП ОСОБА_1 було проведено розрахункову операцію з продажу мобільного телефону на суму 19 650,00 грн. без застосування РРО та без видачі відповідного розрахункового документа, а також неоприбуткування готівкових коштів в книзі обліку доходів № 209/1 від 16.02.2017 року в сумі 19 650,00 грн. на підставі гарантійного талону від 16.02.2018 року, а саме: відсутній запис оприбуткування готівки в книзі обліку доходів ФОП ОСОБА_1 за 16.02.2018 року, що є порушенням:
- п.1, 2 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами та доповненнями);
- п.2.2, п.2.6 гл. 2 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» затвердженого постановою НБУ від 15.12.2004 року № 637 (із змінами та доповненнями).
27.02.2018 року в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1» за адресою: АДРЕСА_1, платник податків, відмовився від підписання та отримання матеріалів фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1, про що було складено акт відмови від підписання матеріалів перевірки від 27.02.2018 року (а.с.32).
Матеріали фактичної перевірки магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», в якому здійснює діяльність ФОП ОСОБА_1, були надіслані на його адресу рекомендованим листом з повідомленням про вручення, які отримані особисто ФОП ОСОБА_1 05.03.2018 року (а.с. 36).
Письмових заперечень ФОП ОСОБА_1 на акт (довідку) про результати перевірки не надавав.
Згідно з п. 86.8 ст. 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.
На підставі акту (довідки) перевірки №0100/04/36/14/РРО/НОМЕР_2 від 28.02.2018 року ГУ ДФС у Дніпропетровській області було винесено податкові повідомлення-рішення, а саме:
- за проведення розрахункової операції з продажу мобільного телефону без застосування РРО та без видачі відповідного розрахункового документа (п.1 ,2 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(із змінами та доповненнями)) податкове повідомлення-рішення № 0006901410 від 20.03.2018 року на суму 1,00 гривень;
- за неоприбуткування готівкових коштів в книзі обліку доходів ФОП ОСОБА_1 (порушення «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління Національного банку України № 148 від 29.12.2017 року) податкове повідомлення-рішення № 0006891410 від 20.03.2018 року на суму 98 250,00 гривень (а.с.26, 27).
Не погодившись з одним із податкових повідомлень-рішень № 0006891410 від 20.03.2018 року на суму 98 250,00 гривен позивач звернувся до суду, посилаючись на те, що відповідачем винесено протиправне рішення, яке повинно бути скасовано.
Згідно з пп.75.1.3. п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України (далі - ПК України), фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Згідно п. 80.1 ст. 80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок, визначені статтею 81 ПК України, в другу чергу після наявності підстав для перевірки фактичної вимагають пред'явлення таких документів:
- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу; що скріплений печаткою контролюючого органу;
- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Згідно абз.5 п.81.1 ст.81 Податкового кодексу України лише непред'явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Тобто, Податковий кодекс України надає право платнику не допустити посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки, але за умови недотримання вимог п.81.1 ст.81 Податкового кодексу України.
Відповідно ст.81 Податкового кодексу України Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому пункту.81.1 статті 81, не дозволяється.
При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.
У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки (абз.8 п.81.1 ст.81 ПК України).
Відповідно до п.86.5. ст.86 Податкового кодексу України, акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки.
Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).
Підписання акта (довідки) таких перевірок особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та/або його представниками та посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні контролюючого органу.
У разі відмови платника податків, його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта (довідки), посадовими особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати перевірки не пізніше наступного робочого дня після його складення реєструється в журналі реєстрації актів контролюючого органу і не пізніше наступного дня після його реєстрації вручається або надсилається платнику податків, його законному представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції.
Отже, з урахуванням вищевикладеного судом встановлено матеріалами справі підтверджено, що відповідач при приведенні фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 діях правомірно та в межах закону.
По суті встановлених правопорушень суд зазначає про таке.
Підприємством, яким Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" надано право проводити розрахунки готівкою із споживачами без використання РРО та РК і специфіка функціонування яких унеможливлює оформлення ними кожної операції касовим ордером (продаж проїзних і перевізних документів; білетів державних лотерей; квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів тощо), дозволяється оприбутковувати готівку наприкінці робочого дня за сукупністю операцій у цілому за робочий день з оформлення касовими документами і відображенням у відповідній книзі обліку.
Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.
При цьому, абз. 3 п.п. 2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні встановлено, що у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО.
Оприбуткуванням готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну силу її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій (п.п. 1.2. глави 1 положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні).
У разі проведеним готівкових розрахунків із застосуванням реєстратора розрахункових операцій або використанням розрахункової книжки оприбуткуванням готівки (здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).
Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою, визначені Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, яке затверджено постановою правління НБУ № 637 від 15.12.2004 року.
Відповідно до вимог п. 2.6 вказаного Положення, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.
У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).
Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що в присутності ФОП ОСОБА_1 відповідачем була проведена фактична перевірка торгового приміщення, а саме магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташованого за адресою: АДРЕСА_1, в якому здійснюється діяльність ФОП ОСОБА_1
За результатами перевірки складено акт (довідку) №0100/04/36/14/РРО/НОМЕР_2 від 28.02.2018 року, яким зафіксовано, що позивачем здійснюється проведення розрахункової операції з продажу мобільного телефону на суму 19 650,00 грн. без застосування РРО та без видачі відповідного розрахункового документа, а також не було здійснено оприбуткування готівкових коштів в книзі обліку доходів № 209/1 від 16.02.2017 року в сумі 19 650,00 грн. на підставі гарантійного талону виданого «IFRUKT» 16.02.2018 року, а саме: відсутній запис оприбуткування готівки в книзі обліку доходів ФОП ОСОБА_1 за 16.02.2018 року (а.с.38-45).
Чеків щодо вказаного телефону позивачем надано не було, інформацію щодо вказаного телефону в книзі обліку доходів - не зазначено.
Представники відповідача в судовому засіданні зазначили про те, що позивачем 16.02.2018 року було проведено контрольну розрахункову операцію на суму 19 650,00 грн. з продажу мобільного телефону IPHONE 7, Blak, 128GB, а саме: ФОП ОСОБА_1 було отримано від Мажаєва Г.О. готівкові кошти у сумі 19 650,00 грн., так було оформлено гарантійний талон на вказаний телефон, проте, розрахунковий документ встановленої форми при проведенні розрахункової операції видано не було, що у свою чергу є порушенням норм чинного законодавства.
Проте, судом встановлено, що магазин, в якому проводилася відповідачем перевірка та, в якому здійснюється господарська діяльність позивачем є магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1», однак, гарантійний талон на мобільний телефон IPHONE 7, Blak, 128GB було видано - «IFRUKT» (а.с.22-25, 37).
Так, з гарантійного талону на мобільний телефон IPHONE 7, Blak, 128GB, який було продано 16.02.2018 року, вбачається що останній було видано саме «IFRUKT» (а.с.37).
В гарантійному талоні від 16.02.2018 року не зазначено жодної інформації про позивача ФОП ОСОБА_1, а також не зазначено посади особи, відповідальної за здійснення господарської операції.
Таким чином, у позивача не було підстав для оприбутковування 16.02.2018 року готівки у сумі 19 650,00 грн. за продаж мобільного телефону IPHONE 7, Blak, 128GB, оскільки матеріалами справи не встановлено, що продаж вказаного мобільного телефону було здійснено саме позивачем, також судом не встановлено, що саме позивачем 16.02.2018 року були отримані грошові кошти за продаж мобільного телефону у розмірі 19 650,00 гривень.
Відтак, твердження відповідача щодо порушення позивачем законодавства в частині не оприбуткування готівкових коштів в книзі обліку доходів жодними належними та допустимими доказами не підтверджені, а відтак є необґрунтованими, а відтак, нарахування штрафних санкцій у сумі 98 250,00 грн. є неналежними.
Факт продажу мобільного телефону IPHONE 7, Blak, 128GB, саме ФОП ОСОБА_1 жодними доказами не підтверджено, доказів на підтвердження того, що саме позивач здійснив продаж мобільного телефону та отримав грошові кошти у розмірі 19 650,00 грн. відповідачем надано не було.
Разом з тим, ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Однак, посилаючись на не оприбуткування готівкових коштів ФОП ОСОБА_1 відповідачем на вимогу суду доказів не було надано, що свідчить про недоведеність відповідачем своїх доводів щодо порушення позивачем вимог чинного законодавства, а саме не оприбуткування готівки на загальну суму у розмірі 19 650,00 грн., а тому застосування до позивача штрафних санкцій у сумі 98 250,00 грн. є необґрунтованим та безпідставним, оскільки саме на відповідача покладено обов'язок по доведенню належними доказами правомірності прийняття рішень про застосування штрафних санкцій до платників податків.
Представником відповідача у ході судового розгляду справи не було надано суду жодних доказів та не наведено жодних підстав, які б свідчили про правомірність та обґрунтованість прийнятого контролюючим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0006891410 від 20.03.2018 року.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про протиправність податкового повідомлення рішення № 0006891410 від 20.03.2018 року в частині суми нарахування штрафних (фінансових) санкцій позивачу у розмірі 98 250,00 гривень, у зв'язку із чим позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 цієї статті).
Відповідно до ч. 2 ст. 2 названого Кодексу у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із пунктом 3 частини першої статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Отже, оцінюючи наявні в справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість доводів позивача. Разом з тим, відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході судового розгляду не довів обґрунтованість своїх висновків і правомірності прийнятого на їх підставі оскаржуваного рішення.
Враховуючи вищевикладене, адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної Служби у Дніпропетровській області підлягає задоволенню, а податкове повідомлення-рішення №0006891410 від 20.03.2018 року винесене Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі вищевикладеного суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 1762,00 гривень.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250 КАС України, суд -
Адміністративний позов Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної Служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0006891410 від 20.03.2018 року - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення №0006891410 від 20.03.2018 року винесене Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області.
Стягнути з Головного управління Державної фіскальної Служби у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1762,00 гривень.
Позивач: Фізична особа підприємець ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код ОКПП НОМЕР_2)
Відповідач: Головне управління Державної фіскальної Служби у Дніпропетровській області (49600, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17а, код ЄДРПОУ 39394856).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 19 червня 2018 року.
Суддя В.В Ільков