26 березня 2018 року Справа № 804/636/18
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Букіна Л.Є.,
за участі: секретаря судового засідання Бутенко П.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Новокодацькому районі м. Дніпра про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Новокодацькому районі м. Дніпра про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.10.2016 року № 94617-13.
Позовні вимоги, викладені в позовній заяві та відповіді на відзив обґрунтовані посиланням на відсутність обов'язку у платника податку сплачувати транспортний податок, оскільки середньоринкова вартість автомобіля є меншою, ніж встановлена законодавством для обчислення податку, що підтверджується інформацією з офіційного веб-сайту Міністерства економічного розвитку і торгівлі України. Також позивач зазначив, що податковим органом при визначенні йому суми податкового зобов'язання порушено норми підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, якою встановлено принцип стабільності оподаткування, оскільки транспортний податок був запроваджений Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" від 24.12.2015, розмір якого, як місцевого податку, встановлюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному. З огляду на те, що місцеві ради не приймали і не могли прийняти та офіційно оприлюднити до 15.07.2015 відповідне рішення, обов'язок у платника податку щодо сплати цього податку не виникає. Також посилається на порушення відповідачем строків формування та надсилання податкового повідомлення-рішення, встановлених підпунктом 267.6.2 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.01.2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.
Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позов, в якому останній просить відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування відзиву податковий орган зазначає, що оскаржене податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем на підставі даних ІС "Податковий блок" щодо наявності у власності позивача транспортного засобу, оскільки згідно інформації Мінекономрозвитку вартість транспортного засобу позивача становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року та є об'єктом оподаткування транспортним податком.
Дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши відповідні норми чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на таке.
Судом встановлено, що на момент звернення ОСОБА_1 з цим позовом, останньому на праві власності належав легковий автомобіль PORSCHE MACAN, тип: загальний легковий універсал-В, державний номер НОМЕР_1, 2016 року випуску, з об'ємом двигуна 2967 куб.см., який зареєстрований за ним з 29.04.2016 р., що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3.
Відповідачем 17.10.2016 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 94617-13, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2016 рік на суму 18750,00грн. ((25000/12)*9).
Вважаючи вказане рішення протиправним, позивач оскаржив його до суду, правомірність прийняття якого є предметом розгляду у цій справі.
При вирішенні спору суд виходить з того, що Законом України від 28.12.2014 №71-VІІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" з 01.01.2015 введено в дію статтю 267 Податкового кодексу України "Транспортний податок" та Законом України від 24.12.2015 № 909-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році", який набрав чинності 01.01.2016 викладено в новій редакції підпункт 267.2.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.
Підпунктом 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України (в редакції чинній до 01.01.2016), встановлено, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.
Згідно з підпунктом 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України (в редакції чинній з 01.01.2016) об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.
Відповідно до пункту 267.4 статті 267 Податкового кодексу України, ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Згідно з підпунктом 267.5.1 пункту 267.5 статті 267 Податкового кодексу України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Підпунктом 267.6.1 пункту 267.6 статті Податкового кодексу України передбачено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.
Відповідно до статей 10 та 265 Податкового кодексу України транспортний податок є місцевим податком
Пунктом 4.4 статті 4 Податкового кодексу України встановлено, що установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами та радами об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.
Згідно з пунктом 8.3 статті 8 Податкового кодексу України до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Відповідно до пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів. Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Відповідно до підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, податкове законодавство ґрунтується, зокрема, на принципі стабільності - згідно якого зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року
Статтею 5 Податкового кодексу України визначено порядок співвідношення податкового законодавства з іншими законодавчими актами, а саме: для регулювання відносин у сфері справляння податків і зборів, застосовуються поняття, правила та положення, які встановлено Податковим кодексом України.
Відповідно до частини третьої статті 27 Бюджетного кодексу України, закони України або їх окремі положення, які впливають на показники бюджету (зменшують надходження бюджету та/або збільшують витрати бюджету) і приймаються: не пізніше 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку планового бюджетного періоду; після 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.
Отже, транспортний податок введено в дію Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", який набрав чинності з 01.01.2015 та введено в дію в місті Дніпрі рішенням Дніпропетровської міської ради №7/60 від 28.01.2015 "Про внесення змін до рішення міської ради від 27.12.2010 року №5/6 "Про місцеві податки і збори на території міста". Законом України № 909-VIII від 24.12.2015 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" лише конкретизовано один з критеріїв визначення об'єктів оподаткування.
Більш того, пунктом 4 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" № 909-VIII визначено, що в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
Тобто, в даному випадку не встановлюється новий податок та не змінюється його ставка, а лише змінюються вимоги до об'єкта оподаткування таким податком, що зумовлено внесенням змін до Податкового кодексу України. При цьому, законодавець на 2016 рік виключив норму, що прямо передбачала залежність дії рішення про встановлення місцевих податків від часу його прийняття, а тому справляння транспортного податку, який є різновидом місцевого податку на майно на території міста Дніпропетровська (Дніпра) у 2016 році, мало справлятись виходячи з норм ст. 267 ПК України.
Як вже зазначено вище, відповідно до норм п.п. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 року № 66 затверджено Методику визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів та внесення змін у додатки 1 і 2 до Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів.
Згідно п. 2 зазначеної Методики середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у п. 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 № 403, де за ціну нового транспортного засобу (Цн) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.
Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (пункт 13 Методики).
Пунктом 14 даної Методики встановлено, що Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" установлено у 2016 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня на рівні 1 378,00 грн.
Отже, у 2016 році об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 1 033 500,00 грн.
При цьому, обов'язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу законодавець покладає на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку. Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі отриманої від Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Згідно з відомостями наданими позивачем до суду, середньоринкова вартість транспортного засобу, що належить йому на праві приватної власності складає 890500,00 грн.
Натомість, згідно з інформації, розміщеної на офіційному веб-сайті Міністерства економічного розвитку та торгівлі України, виходячи з марки, моделі, року випуску, об'єму циліндрів двигуна та легкового автомобіля, що перебуває у власності позивача, його вартість навіть з нульовими показниками пробігу складає 1220940,00 та відповідно перевищує 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, а тому є об'єктом оподаткування транспортним податком.
Більш того, на підтвердження зазначених позивачем обставин щодо середньо ринкової вартості транспортного засобу, що належить йому на праві приватної власності, ухвалою суду від 25.01.2018 року у останнього витребувано докази набуття права власності (договір купівлі - продажу тощо) та інформацію щодо пробігу його автомобіля, проте позивач такі докази до суду не надав, а тому не підтвердив вартість придбаного автомобіля у розмірі нижчому ніж 1 033 500,00 грн.
Крім того, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.06.2017 року у справі № 804/3393/17 (залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2017 року) у подібних правовідносинах та щодо ідентичного транспортного засобу, при цьому більш ранньої дати випуску, судом встановлено його середньоринкова вартість на рівні 1 063 784,14 грн., що додатково вказує на необґрунтованість доводів позивача.
Суд також зазначає, що сам факт порушення контролюючим органом строків направлення податкового повідомлення-рішення не є підставою для його скасування та не звільняє платника податку від обов'язку щодо своєчасної сплати суми податку, визначеному у ньому.
За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що оскаржене рішення відповідачем прийнято в межах наданих владних повноважень, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2, місцезнаходження: АДРЕСА_1 - відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, у разі якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного перегляду справи.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його складання.
Учасник справи, якому повне рішення суду не вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Л.Є. Букіна