21 червня 2018 року ЛуцькСправа № 803/954/18
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Ковальчука В.Д.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області (далі - Луцьке об'єднане управління ПФУ Волинської області) про визнання дій протиправними щодо відмови у виплаті та перерахунку пенсії на підставі частини 3 статті 59 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, зобов'язання провести з 01.10.2017 року перерахунок та виплату пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до частини 3 статті 59 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з урахуванням проведених виплат.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач у період з 23.07.1988 року по 13.10.1987 року у складі військової частини 62008 перебував на ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, в тому числі у промзоні Чорнобильської АЕС з 24.07.1988 року по 10.10.1988 року, у зв'язку із чим має право на пенсійне забезпечення відповідно до норм Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
У грудні 2017 року та 15.05.2018 року позивач письмово звернувся до Луцького об'єднаного управління ПФУ Волинської області щодо застосування перерахунку та виплату йому пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до частини 3 статті 59 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з урахуванням проведених виплат. Проте, відповідач відмовив йому в перерахунку та виплаті пенсії, посилаючись на те, що він приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не під час проходження дійсної строкової служби, а пенсія позивачу виплачується згідно норм чинного законодавства.
ОСОБА_1 не погоджується з такою відмовою у перерахунку та виплаті пенсії, оскільки вважає, що з 01.10.2017 року на підставі Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України внесення змін до деяких законодавчих актів України” частину третю статті 59 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” викладено в новій редакції, якою розширено перелік категорій осіб, на які поширюється вказана норма, а саме: на осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю. Вважає, що дана норма розповсюджується і на нього, а тому йому має нараховуватися та виплачуватися з 01.10.2017 року пенсія по інвалідності з розрахунку п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року. У зв'язку з цим просить позов задовольнити повністю.
У відзиві на позов від 14.06.2018 року вих. №6324/06-14 (а.с.22-24) Луцьке об'єднане управління ПФУ Волинської області заперечує проти позову, вважає його безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки у позивача відсутні правові підстави для перерахунку йому пенсії відповідно до частини 3 статті 59 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, оскільки участь позивача у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відбулась не у період проходження його строкової військової служби. Вважає, що положення даної статті поширюється на осіб, які відповідають таким критеріям у їх сукупності: 1) особа брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї; 2) така участь особи відбувалася під час проходження дійсної строкової служби; 3) така участь особи призвела до її інвалідності.
На підставі наведеного відповідач просить відмовити у задоволенні позову повністю.
Згідно зі статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши докази та письмові пояснення, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 23.07.1988 року по 13.10.1988 року у складі військової частини НОМЕР_1 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а саме в промзоні Чорнобильської АЕС з 24.07.1988 року по 10.10.1988 року, як військовозобов'язаний, що був призваний на військові збори. Зазначене підтверджується копіями архівної довідки №6404, архівної довідки Міністерства оборони України від 31.07.2008 року №43683, довідки військової частини НОМЕР_1 (а.с.14, 15, 18), а також копією військового квитка НОМЕР_2 (а.с.11-12).
З матеріалів справи слідує, що позивач є учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та віднесений до першої категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується копіями посвідчення Серії НОМЕР_3 від 24.06.1997 року та вкладки № НОМЕР_4 від 09.12.2005 року до даного посвідчення (а.с.9). Відповідно до копій посвідчення серії НОМЕР_5 від 08.12.2005 року, експертного заключення Львівської регіональної міжвідомчої експертної Ради на засіданні №5 від 28.03.1996 року, довідки МСЕК серії ВЛК №024789 позивач є інвалідом ІІ групи з 70% втрати працездатності внаслідок захворювання, отриманого під час виконання обов'язків військової служби при ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни (а.с.10, 16, 17).
В грудні 2017 року позивач звернувся до Луцького об'єднаного управління ПФУ Волинської області із письмовим зверненням з приводу перерахунку та виплати пенсії з 01.10.2017 року на підставі частини 3 статті 59 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, як учаснику ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, який став особою з інвалідністю, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня відповідного року.
У відповідь на дане звернення позивач отримав лист Луцького об'єднаного управління ПФУ Волинської області від 13.12.2017 року №16018/02-15 (а.с.5), в якому відповідач повідомив ОСОБА_1 про те, що він перебуває на обліку та отримує пенсію по інвалідністю в розмірі фактичних збитків по 2-й групі інвалідності - захворювання пов'язане з виконанням обов'язку по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, призначеної згідно статті 54 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Крім того, позивача було повідомлено про те, що оскільки він був призваний на військові збори та у складі військової частини 62008 приймав участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС з 23.07.1988 року по 13.10.1988 року, проте не проходив дійсної строкової служби, тому положення частини 3 статті 59 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та пункту 9-1 Порядку обчислення пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року №1210, на нього не поширюється.
Також судом встановлено, що позивач повторно звертався 15.05.2017 року до відповідача з приводу перерахунку та виплату згаданої пенсії, однак листом від 29.05.2018 року вих. №240/Д-01 (а.с.4) ОСОБА_1 повторно відмовлено у перерахунку та виплаті пенсії на підставі частини 3 статті 59 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та повідомлено, що розмір його пенсії по інвалідності обчислений із заробітної плати за роботу в зоні відчуження в період перебування на ліквідації на Чорнобильській АЕС з 23.07.1988 року по 13.10.1988 року в розмірі 3702,60 грн., обчисленого з урахуванням заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за 2016 рік - 3764,40 грн., коефіцієнту заробітку - 3,09189 та складає 3267,00 грн., з яких: 1040,27 грн. - основний розмір пенсії (1486,1*70%); 2323,20 грн. - розмір пенсії з обмеженням; 379,60 грн. - додаткова пенсія, як інваліду 2 групи внаслідок ЧК (ст.49); 580,80 грн. - підвищення інвалідам війни (ст.7) 2 групи; 369,00 грн. - державна адресна допомога; 50,00 грн. - щомісячна цільова грошова допомога на прожиття інвалідам війни.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Статтею 1 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 року №796-XII встановлено мету та основні завдання цього Закону, а саме, що він спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.
Отже, метою та завданнями цього Закону є захист громадян, які постраждали внаслідок: 1) Чорнобильської катастрофи; 2) інших ядерних аварій та випробувань; 3) військових навчань із застосуванням ядерної зброї.
Статтею 59 Закону визначено пенсії військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Зазначеною статтею Закону (у редакції Закону від 05 жовтня 2006 року №231-V) встановлено, що пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається відповідно до статті 51 цього Закону.
Військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством України для осіб, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків) або відповідно до статті 54 цього Закону.
Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.
Як слідує з наведеного, частина 3 статті 59 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (до внесення змін Законом України від 03 жовтня 2017 року №2148-VІІІ) регулювала порядок обчислення пенсії тільки однієї категорії осіб, а саме: осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами.
Законом України від 03 жовтня 2017 року №2148-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій” статтю 59 Закону викладено у наступній редакції: "Пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається відповідно до статті 51 цього Закону.
Військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством для осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), або відповідно до статті 54 цього Закону.
Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року".
Порівняльний аналіз попередньої та чинної редакцій частини 3 статті 59 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” свідчить про те, що дана норма регулювала та регулює порядок обчислення пенсії особам, які проходили дійсну строкову службу, але, внісши зміни до частини 3 цієї статті, законодавець на виконання мети та основних завдань закону розширив перелік осіб, які мають право на обчислення пенсії у п'ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановивши у переліку окрім осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, ще й інших осіб, які брали участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.
Так, зокрема, частина 2 статті 59 вказаного Закону врегульовує порядок призначення пенсій військовослужбовцям, які стали особами з інвалідністю внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї.
З огляду на це, до статті 59, яка регулює порядок призначення пенсій військовослужбовцям, включено частину 3, яка встановлює порядок обчислення пенсії особам, які під час проходження саме дійсної строкової служби брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.
Таким чином, суд дійшов висновку, що для отримання пенсії за частиною 3 статті 59 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” особа має відповідати наступним критеріям:
1) особа брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, або
2) особа брала участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій та випробувань, або
3) особа брала участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.
Таке право виникає у зазначених осіб лише за наявності у сукупності трьох умов (розширене тлумачення зазначеної статті без внесення змін до частини третьої статті 59 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” не допускається):
1) особа має статус особи з інвалідністю;
2) особа отримала статус особи з інвалідність виключно внаслідок участі у ліквідації відповідних наслідків та у військових навчаннях;
3) особа брала участь у ліквідації відповідних наслідків та військових навчаннях лише під час проходження дійсної строкової служби.
Таким чином, частина третя статті 59 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” не містить норм, які можуть викликати неоднозначність у її застосуванні.
Зазначена вище правова позиція висловлена Верховним Судом в ухвалі від 08.05.2018 року у справі № 820/1148/18 (адміністративне провадження № Пз/9901/33/18).
З матеріалів справи слідує, що позивач дійсно з 23.07.1988 року по 13.10.1988 року у складі військової частини 62008 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а саме в промзоні Чорнобильської АЕС з 24.07.1988 року по 10.10.1988 року, як військовозобов'язаний, що був призваний на військові збори.
Проте, суд звертає увагу, що доказів на підтвердження того, що позивач проходив дійсну строкову службу у цей період позивачем до суду не надано. При цьому, з копії військового квитка позивача НОМЕР_2 слідує, що дійсну строкову службу він проходив у військовій частині 20760 з 13.11.1973 року по 19.11.1975 року (а.с.12).
Таким чином, суд погоджується з твердження відповідача, що згідно наданих ОСОБА_1 документів не вбачається настання інвалідності під час проходження дійсної строкової служби, а відтак дія норми частини 3 статті 59 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” на нього не поширюється.
Як встановлено матеріалами справи, позивачу призначена пенсія у відповідності до положень Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Статтею 54 вказаного Закону встановлено, що пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.
В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986 - 1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.
Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23 листопада 2011 року №1210 затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок).
Пунктом 1 вказаного Порядку (у редакції, діючій до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2017 №851) передбачалось, що цей Порядок визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54 і 57 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи для осіб з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і пенсії у зв'язку з втратою годувальника з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС визначаються за формулою (пункт 9 Порядку).
15 листопада 2017 року (після внесення змін до статті 59 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”) постановою Кабінету Міністрів України за №851 внесено зміни до Порядку, а саме: у першому реченні пункту 1 слова і цифри "статей 54 і 57 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” замінено словами і цифрами "статей 54, 57 і 59 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, та доповнено Порядок пунктом 9-1 такого змісту: «За бажанням осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року».
Отже, наведеним підтверджується, що пункт 9-1 Порядку прийнятий на реалізацію норми частини 3 статті 59 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а відтак може бути застосований виключно до осіб, на яких поширюється дія частини 3 статті 59 вказаного Закону.
Згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У даному випадку відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 до Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Керуючись статтями 243, 245, 246, 257, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Зaкoну Укрaїни “Прo стaтус і сoціaльний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи”, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, з урахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" цього Кодексу. Апеляційна скарга може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.
Суддя В.Д. Ковальчук