ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
05.06.2018Справа № 910/894/18
За позовомДержавного підприємства «Українська авіаційна транспортна компанія»
до Національної академії прокуратури України
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Генеральна прокуратура України
про стягнення 329834,83 грн
Суддя Смирнова Ю.М.
Секретар судового засідання Багнюк І.І.
Представники учасників справи:
від позивачаШуліма Д.В.
від відповідачаБень В.Е.
від третьої особи Безкоровайний Б.О.
Державне підприємство «Українська авіаційна транспортна компанія» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Національної академії прокуратури України збитків у розмірі 329834,83 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно Державного акта серії ЯЯ № 392849 від 15.09.2005 позивачу на праві постійного користування належить земельна ділянка площею 0,4147 га, розташована на вул. Мельникова, 24 у Шевченківському районі міста Києва. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 03.07.2013 № 489-р будівлі та споруди по вул. Мельникова, 24 були передані Генеральній прокуратурі України із закріпленням їх на праві оперативного управління, а згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 21.10.2015 до Реєстру внесено запис про закріплення відповідного нерухомого майна за Національною академією прокуратури України. За таких обставин, позивач стверджує, що Національна академія прокуратури України зобов'язана відшкодувати йому збитки у зв'язку зі сплатою земельного податку за 2016 рік у сумі 174943,24 грн. та за 2017 рік у сумі 154891,59 грн за вищевказану земельну ділянку.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2018 відкрито провадження у справі №910/894/18, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі Генеральну прокуратуру України третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача; підготовче засідання у справі призначено на 12.03.2018.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2018 підготовче засідання відкладено на 22.03.2018.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.03.2018 продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі на 30 днів; у підготовчому засіданні оголошено перерву до 19.04.2018.
05.04.2018 від позивача через відділ діловодства суду надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з Національної академії прокуратури України на користь Державного підприємства «Українська авіаційна транспортна компанія» збитки за податок на земельну ділянку загальною площею 0,4147 у розмірі 301015,93 грн.
Вказана заява прийнята судом до розгляду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.04.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 08.05.2018.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.05.2018 судове засідання для розгляду справи по суті відкладено на 05.06.2018.
Представник позивача в судове засідання з'явився, позов підтримав в повному обсязі.
Представник позивача в судове засідання з'явився, проти задоволення позову заперечив.
Письмового відзиву на позов відповідач не надав, а відтак в силу ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Третя особа проти задоволення позову заперечує, посилаючись на те, що позивачем не доведено наявності з боку відповідача протиправної поведінки як підстави для застосування відповідальності у вигляді стягнення збитків.
В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників справи, Господарський суд міста Києва
У квітні 1998 року відповідно до Директиви Міністра оборони України від 25.12.1997 №Д-35 Державне підприємство Міністерства оборони України «Українська авіаційна транспортна компанія» прийняло у господарське відання на баланс державне майно - будівлю №3 (казарму, побудовану у 1890 році) військового містечка №36 разом із спорудами та прилеглою територією за адресою: м.Київ, вул. Мельникова, 24.
Акт передачі військового майна затверджено начальником Головного квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України 03.04.1998.
Майно знаходилось у державній власності та на праві оперативного управління належало Міністерству оборони України.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 03.07.2013 №489-р передано Генеральній прокуратурі України будівлю (літер А) та споруди (літер Б; І; №1-6) по вул. Мельникова, 24 у м.Києві з управління Державного концерну «Укроборонпром» із закріпленням їх на праві оперативного управління за Генеральною прокуратурою України.
На виконання вказаного розпорядження вказане майно передано в оперативне управління Генеральної прокуратури України, про що складено Акт приймання передачі нерухомого майна від 23.07.2013.
Згідно Акту приймання-передачі нерухомого майна від 23.07.2013, до складу об'єкту передачі входять: інженерні обладнання, гараж, огорожі з бетонних плит, огорожа металева з бетонним цоколем, огорожа металева з металевими стовпами та кабіною, хвіртка металева в цегляних стовпах, ворота металеві в цегляних стовпах, асфальтобетонне покриття з клумбою та інше.
В подальшому, розпорядженням Генеральної прокуратури України №05-б від 22.01.2015 об'єкти нерухомого майна: будівля (літер А), гараж (літер Б), асфальтове покриття (літер І), огорожі та хвіртки №1-6, які розташовані на земельній ділянці по вул. Мельникова, 24, у м.Києві, за кадастровим номером 8000000000:91:091:0009 передано з балансу Генеральної прокуратури України на баланс Національної академії прокуратури України.
В свою чергу, згідно державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №392849, постійним користувачем земельної ділянки площею 0,4147 га, розташованої по вул. Мельникова, 24, у Шевченківському районі м.Києва (цільове призначення земельної ділянки - реконструкція під офіс, подальша експлуатація та обслуговування колишньої казарми №3 військового містечка №36) є Державне підприємство Міністерства оборони України «Українська авіаційна транспортна компанія».
Отже, як свідчать матеріали справи, хоча розпорядженням Кабінету Міністрів України від 03.07.2013 №489-р передано Генеральній прокуратурі України будівлю та споруди по вул. Мельникова, 24, проте право постійного користування земельною ділянкою, що розташована за вказаною адресою, залишається закріпленим за позивачем - Державним підприємством «Українська авіаційна транспортна компанія».
Як зазначає позивач, засобами електронного зв'язку в електронній формі Державним підприємством «Українська авіаційна транспортна компанія» були подані до ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м.Києві податкові декларації з плати за землю (кадастровий номер 8000000000:91:091:0009, що розташована за адресою: вул. Мельникова, 24 у м.Києві, площею 0,4147 га) за 2016 рік та 2017 рік. Із відповідних податкових декларацій вбачається, що річна сума земельного податку за 2016 рік склала 146124,24 грн та за 2017 рік - 154891,69 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що Державне підприємство «Українська авіаційна транспортна компанія» не може здійснювати законне право користування земельною ділянкою у зв'язку з обмеженням доступу на вказану територію охороною Національної академії прокуратури України.
Так, ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2016 у справі №910/9741/13 за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Залар» до Державного підприємства «Українська авіаційна транспортна компанія» про визнання банкрутом затверджено план санації Державного підприємства «Українська авіаційна транспортна компанія», яким передбачено залучення третіх осіб приватного сектору економіки для реалізації інфраструктурних проектів на земельних ділянках, що перебувають у користуванні позивача, зокрема, на земельній ділянці (кадастровий номер 8000000000:91:091:0009) по вул. Мельникова, 24 у місті Києві, а саме: будівництво офісно-житлового комплексу з підземним паркінгом загальною площею 11430 кв.м.
Листом від 12.06.2017 №469 позивач звертався до Національної академії прокуратури України з проханням надати згоду на виконання проектно-вишукувальних та наступних будівельних робіт на земельній ділянці (кадастровий номер 8000000000:91:091:0009), що розташована за адресою: вул. Мельникова, 24 у місті Києві та знаходиться у користуванні Державного підприємства «Українська авіаційна транспортна компанія», що передбачають добудову будівлі, яка перебуває у користуванні Національної академії прокуратури України.
Проте, у відповідь на вказаний лист Національна академія прокуратури України повідомила позивача про відмову у наданні згоди на виконання проектно-вишукувальних та наступних будівельних робіт на земельній ділянці (кадастровий номер 8000000000:91:091:0009) та просила ініціювати перед комітетом кредиторів питання про відмову від права на постійне користування зазначеною земельною ділянкою.
З огляду на такі обставин, посилаючись на неможливість здійснювати користування земельною ділянкою у зв'язку з обмеженням доступу на вказану територію Національною академією прокуратури України, позивач вказує на наявність підстав для стягнення з відповідача збитків у розмірі 301015,93 грн, що становить собою суму сплаченого позивачем земельного податку за 2016 та 2017 роки.
Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За змістом ст. 156 Земельного кодексу України, власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок: а) вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом; б) тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання; в) встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок; г) погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників; ґ) приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан; д) неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки; е) використання земельних ділянок для потреб нафтогазової галузі.
Статтею 157 Земельного кодексу України передбачено, що відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами.
Відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:
1) протиправної поведінки;
2) розміру збитків;
3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками;
4) вини.
Отже, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Однак, суд відзначає, що звертаючись із вимогами про стягнення з відповідача збитків, позивачем не доведено (а судом не встановлено) наявності з боку відповідача протиправної поведінки як обов'язкової умови застосування до особи відповідальності у вигляді стягнення збитків.
Так, згідно зі ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Відповідно до ст. 269 Податкового кодексу України платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.
Статтею 270 Податкового кодексу України визначено, що об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.
У відповідності до п. 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.
При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку (п.287.6 ст. 287 Податкового кодексу України).
При цьому, відповідно до ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Згідно з Державним актом серії ЯЯ №392849 від 15.09.2005 земельна ділянка по вул. Мельникова, 24 в місті Києві належить позивачу на праві постійного користування. Доказів припинення у встановленому законодавством порядку права постійного користування позивача даною земельною ділянкою (в тому числі після передачі розташованих на ній будівель та споруд Генеральній прокуратурі України) у справі відсутні.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що будівлі та споруди по вул. Мельникова, 24 у місті Києві передано Генеральній прокуратурі України (із закріпленням на праві оперативного управління) розпорядженням Кабінету Міністрів України від 03.07.2013 №489-р «Про передачу нерухомого майна в м.Києві». Дане розпорядження було предметом оскарження у судовому порядку. Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 17.03.2014 у справі №826/57/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2014 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.05.2015, відмовлено у задоволенні адміністративного позову ТОВ «Залар» до Кабінету Міністрів України про визнання нечинним цього розпорядження.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» від 07.10.2010 №2591-VІ, чинним на момент видання вищевказаного розпорядження, Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади.
Пунктом 6 ч. 1 ст. 2 названого Закону до основних завдань Кабінету Міністрів України віднесено здійснення управління об'єктами державної власності відповідно до закону.
За приписами ч. 1 ст. 20 цього Закону Кабінет Міністрів України здійснює відповідно до закону управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами, делегує в установленому законом порядку окремі повноваження щодо управління зазначеними об'єктами міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, місцевим державним адміністраціям та відповідним суб'єктам господарювання.
Відповідно до ч. 3 ст. 326 Цивільного кодексу України управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.
Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» визначено, що управління об'єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.
За змістом ст. 3 Закону України «Про управління об'єктами державної власності», об'єктами управління державної власності є: майно, яке передане казенним підприємствам в оперативне управління; майно, яке передане державним комерційним підприємствам (далі - державні підприємства), установам та організаціям; майно, яке передане державним господарським об'єднанням; корпоративні права, що належать державі у статутних капіталах господарських організацій (далі - корпоративні права держави); державне майно, що забезпечує діяльність Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України; державне майно, передане в оренду, лізинг, концесію; державне майно, що перебуває на балансі господарських організацій і не увійшло до їх статутних капіталів або залишилося після ліквідації підприємств та організацій; державне майно, передане в безстрокове безоплатне користування Національній академії наук України, галузевим академіям наук; безхазяйне та конфісковане майно, що переходить у державну власність за рішенням суду.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про особливості управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі» суб'єктами управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі є: Кабінет Міністрів України; Державний концерн «Укроборонпром».
Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» (в редакції, чинній станом на 03.07.2013), здійснюючи управління об'єктами державної власності, Кабінет Міністрів України: визначає органи виконавчої влади, які здійснюють функції з управління об'єктами державної власності; встановлює порядок передачі об'єктів державної власності суб'єктам управління, визначеним цим Законом.
Порядок безоплатної передачі об'єктів права державної власності із сфери управління міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Фонду державного майна, інших державних органів, які відповідно до законодавства здійснюють функції з управління державним майном, об'єднань підприємств, яким делеговано функції з управління майном підприємств і організацій, заснованих на державній власності, Національної академії наук, галузевих академій наук, інших установ та організацій, яким державне майно передано у безоплатне користування, до сфери управління інших органів, уповноважених управляти державним майном, або самоврядних організацій визначено Положенням про порядок передачі об'єктів права державної власності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 №1482 (надалі - «Положення»).
Згідно пункту 5 Положення (в редакції, чинній станови на 03.07.2013) пропозиції щодо передачі об'єктів права державної власності, яка здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України, погоджуються ініціатором передачі з: відповідним органом, уповноваженим управляти державним майном, або самоврядною організацією; відповідним органом охорони культурної спадщини - у разі передачі об'єктів культурної спадщини, що є пам'ятками; Антимонопольним комітетом - шляхом отримання дозволу на зазначену передачу у випадках, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції; підприємством - у разі передачі закріпленого за ним на праві господарського відання (оперативного управління) майна.
За змістом пункту 6 Положення (в редакції, чинній станови на 03.07.2013), якщо передача здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України, пропозиції, погоджені відповідно до вимог пункту 5 цього Положення, подаються ініціатором такої передачі до Міністерства економічного розвитку і торгівлі. Міністерство економічного розвитку і торгівлі на підставі узгоджених пропозицій, внесених із дотриманням вимог цього Положення, готує і у місячний термін подає за погодженням з Мінфіном, Фондом державного майна та Державною службою статистики проекти відповідних рішень Кабінету Міністрів України.
Таким чином, видаючи розпорядження від 03.07.2013 №489-р «Про передачу нерухомого майна в м. Києві», Кабінет Міністрів України діяв відповідно до наданих йому повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
При цьому, з огляду на те, що додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 28.11.2012 у справі №5011-57/12390-2012 визнано право власності на об'єкти нерухомого майна, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Мельникова 24, корпус 3, за державою в особі Кабінету Міністрів України, Державне підприємство «Українська авіаційна транспортна компанія» не було власником нерухомості по вул. Мельникова, 24, у м. Києві, а відтак, в результаті видання вищевказаного розпорядження майно не вибуло із державної власності, а змінився лише його балансоутримувач.
До аналогічних висновків дійшли суди в ході розгляду справи №826/57/14.
Надалі, на підставі розпорядження Генеральної прокуратури України від 22.01.2015 №05-б об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці по вул. Мельникова, 24, у м. Києві, передано з балансу Генеральної прокуратури України на баланс Національної академії прокуратури України.
Таким чином, об'єкти нерухомого майна, розташовані за адресою вул. Мельникова, 24, отримано відповідачем у користування (на баланс) за вказівкою суб'єктів, компетентних розпоряджатися відповідним державним майном, і будь-яких протиправних дій при цьому відповідачем вчинено не було.
Земельна ділянка, на якій розташовані передані відповідачу об'єкти нерухомості, нерозривно пов'язана із такими об'єктами. Загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований, закріплено у ст. 120 Земельного кодексу України, ст. 377 Цивільного кодексу України. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду.
Обставини справи свідчать про те, що відповідач, як новий балансоутримувач нерухомого майна, від оформлення у встановленому законодавством порядку права користування земельною ділянкою не ухиляється, натомість, пропозиція відповідача щодо відмови позивача від права постійного користування земельною ділянкою позивачем відхилена.
За таких обставин, оскільки позивачем належними та допустимими доказами не доведено наявності з боку відповідача протиправної поведінки, а також причинно-наслідкового зв'язку між поведінкою відповідача та сплатою позивачем земельного податку (щодо земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:91:091:0009, розташованої за адресою: вул. Мельникова, 24 у м.Києві, площею 0,4147 га) як обов'язкових складових для застосування відповідальності у вигляді стягнення збитків, заявлені позивачем вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.
У відповідності до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. При цьому, згідно з п.п.17.5 п. 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне рішення складено: 20.06.2018
Суддя Ю.М. Смирнова