вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"06" червня 2018 р. м. Київ Справа № 911/267/18
Господарський суд Київської області у складі судді Мальованої Л.Я. за участю секретаря судового засідання Майбороди В.М. розглянувши справу
За позовом Публічного акціонерного товариства “Укртрансгаз” в особі філії “Управління магістральних газопроводів прикарпаттрансгаз”, м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Гленц”, Київська обл.,
м. Буча
про стягнення 246 857 грн. 21 коп.
та за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Гленц”, Київська обл., м. Буча
до Публічного акціонерного товариства “Укртрансгаз” в особі філії “Управління магістральних газопроводів прикарпаттрансгаз”, м. Київ
про стягнення 108 498 грн. 00 коп.
Представники:
позивача - ОСОБА_1;
відповідача - ОСОБА_2
Обставини справи:
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 246 857 грн. 21 коп., з яких:128 503 грн. 41 коп. - штраф; 118 353 грн. 80 коп. - пеня.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно укладеного між сторонами договору відповідач як виконавець був зобов'язаний надати позивачу послуги в строк визначений договором, проте належним чином не виконав свої зобов'язання.
02.03.2018 р. через загальний відділ суду представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, мотивуючи тим, що порушення строків виконання зобов'язань за договором сталося не з вини відповідача, а з причин неодноразової затримки оплати згідно п. 4.1. договору, що було необхідно для вчасного виконання робіт передбачених договором. Також відповідачем подана зустрічна позовна заява про стягнення з позивача пені в розмірі 108 498 грн. 00 коп. обгрунтована тим, що саме затримка оплати за виконані ТОВ "Гленц" роботи по договору № НОМЕР_1 стала причиною виконання робіт по договору поза межами строку обумовленого Календарним планом робіт.
06.04.2018 р. через загальний відділ суду представник позивача за первісним позовом подав заяву про зменшення розміру позовних вимог в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованості у розмірі 106 207 грн. 20 коп., з яких: 84 632 грн. 54 коп. - пеня; 21 574 грн. 66 коп. - штраф.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, в зв'язку з чим подана заява підлягає задоволенню.
Також подав відзив на зустрічну позовну заяву, в якому просить суд в задоволенні позовних вимог позивача за зустрічним позовм відмовити у повному обсязі, посилаючись на те, що відповідно договору відсутні умови щодо встановлення відповідальності за прострочку виконання грошового зобов'язання та надав відповідь на відзив відповідача за первісним позовом.
08.05.2018 року відповідачем подано клопотання про зменшення розміру пені та штрафу на 50 % посилаючись на ст. 233 ГК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Проте, відповідач не надав належних доказів на підтвердження його тяжкого матеріального становища, або існування інших обставин, які б могли бути підставою для зменшення пені та штрафу, а також враховуючи те, що зменшення штрафних санкцій є правом, а не обов'язком суду, тому клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій відхиляється, як необґрунтоване.
Представник позивача підтримав позовні вимоги, з урахуванням поданої заяви про зменшення позовних вимог, та просив суд задовольнити первісний позов, в зустрічному позові відмовити.
Представник відповідача проти позову заперечив та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог за первісним позовом, задовольнити зустрічний позов.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд
01 серпня 2016 року між ПАТ «Укртрансгаз» в особі філії Управління магістральних газопроводів «Прикарпаттрансгаз» та ТОВ «Гленц» було укладено Договір щодо закупівлі робіт № НОМЕР_1, відповідно до умов якого підрядник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в цьому Договорі, відповідно до договірної ціни (Додаток №1), яка є невід'ємною частиною даного Договору, на свій ризик виконати за завданням Замовника, а Замовник зобов'язується прийняти і оплатити роботи.
Відповідно до п. 2.1. договору загальна сума Договору становить 12 389 083,27 грн. (дванадцять мільйонів триста вісімдесят дев'ять тисяч вісімдесят три гривні 27 копійок), в т.ч. ПДВ 2 064 847,21 грн (два мільйони шістдесят чотири тисячі вісімсот сорок сім грн. 21 коп.)
Пунктом 4.1. договору передбачено, що оплата за цим Договором здійснюється по факту виконаних робіт після підписання Акту виконаних робіт, або за фактом поставки обладнання шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Підрядника на підставі довідки КБ-3 та видаткових накладних за умови фінансової можливості Замовника.
Згідно з п. 5.1. договору передбачено, що підрядник повинен приступити до виконання робіт з моменту підписання Договору і виконати роботи, передбачені п. 1.1 цього Договору протягом одного року з дати підписання Договору.
Відповідно до п. 5.2. договору роботи виконуються відповідно до узгодженого Підрядником і Замовником календарного плану (Додаток №2).
В обґрунтування вимог за первісним позовом позивач посилається на те, що відповідач виконав роботи на загальну суму 9 743 326,37 грн. (без ПДВ), про що свідчать акти виконаних робіт та видаткові накладні, копії яких містяться в матеріалах справи, однак взяті на себе зобов'язання в повному обсязі не виконав в заплановані терміни, в зв'язку з чим відповідно до затвердженого календарного плану, сума невиконаних робіт становить 691 392,01 грн.
З огляду на вищевикладені обставини позивач просить суд, з урахуванням заяви про зменшення позову, стягнути з відповідача 84 632 грн. 54 коп. пені та 21 574 грн. 66 коп. штрафу згідно п. 7.4. договору.
За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).
Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.
Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.
В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Згідно з п. 7.4. договору передбачено, що за порушення строків виконання робіт або виконання робіт в менших обсягах, ніж передбачено цим Договором, відмову від виконаних робіт в обсягах та за ціною, що вказані в даному Договорі, Підрядник виплачує Замовникові пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості робіт, з яких допущено прострочення надання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Враховуючи вищевикладені норми закону та умови договору, нараховані 84 632 грн. 54 коп. пені та 21 574 грн. 66 коп. штрафу відповідно до наданого розрахунку, який відповідає вимогам закону, підлягають стягненню.
Щодо вимог за зустрічним позовом про стягнення 108 498 грн. 00 коп. пені, то суд зазначає наступне:
В обгрунтування позовних вимог позивач за зустрічним позовом посилається на те, що затримка оплати за виконані ТОВ "Гленц" роботи по договору № НОМЕР_1 стала причиною нарахування пені.
Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (п.1). Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним (п.2).
З матеріалів справи не вбачається, що в договорі встановлено відповідальність за прострочення грошових зобов'язань, позивачем не наведено норму законодавства якою встановлений обов'язок відповідача сплачувати пеню за вчинення відповідного порушення. Крім того, суд враховує, що сторони не передбачили окремо такого виду відповідальності та не домовились про її розмір. Тому суд не визнає вимогу позивача щодо стягнення пені законною та обґрунтованою, а відтак не вбачає підстав для її задоволення.
Враховуючи те, що сторонами не було погоджено неустойку у вигляді пені за прострочення виконання грошового зобов'язання, суд не бере до уваги посилання позивача, як на підставу правомірності нарахування ним заявленої до стягнення суми пені.
Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Враховуючи викладене суд задовольняє позовні вимоги за первісним позовом частково та відмовляє в задоволенні вимог за зустрічним позовом, у зв'язку тим, що спір виник в результаті неправильних дій відповідача, що призвело до необхідності позивачу звертатися з позовом до суду та здійснювати додаткові витрати на сплату судового збору, суд, відповідно до свого права, передбаченого частиною 9 ст.129 ГПК України, покладає на відповідача відшкодування позивачу судового збору.
Що стосується клопотання позивача про повернення різниці сплаченого судового збору в розмірі 1940 грн. 86 коп., то відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 ЗУ "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, про що суд постановляє ухвалу про повернення судового збору з державного бюджету.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 13 73-92, 129, 207, 236, 238 ГПК України, суд
1. Первісний позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гленц» (08292, Київська обл., м. Буча, вул. Києво-Мироцька, буд. 170-В, код 35095777) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі філії «Управління магістральних газопроводів Прикарпаттрансгаз» (7600, м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, буд. 48, код 00153133) - 84 632 (вісімдесят чотири тисячі шістсот тридцять дві) грн. 54 коп. пені, 21 574 (двадцять одна тисяча п'ятсот сімдесят чотири) грн. 66 коп. штрафу, 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. судового збору.
3. В зустрічному позові відмовити повністю.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України .
Повний текст рішення підписано 20.06.2018 року.
Суддя Л.Я. Мальована