ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
05.06.2018Справа № 910/22102/17
Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., за участю секретаря судового засідання Коноплянко Л.В. розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім" Магістральний дизель" (02093, м. Київ, вул. Бориспільська, буд.28А)
до Приватного акціонерного товариства "Київ - Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" (02092, м. Київ, вул. Алма-атинська, буд.37)
про стягнення 1 709 073,92 грн.
та за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства "Київ - Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" (02092, м. Київ, вул. Алма-Атинська, буд.37)
до Товариства з обмеженою відповідальністю"Торговий дім" Магістральний дизель" (02093, м. Київ, вул. Бориспільська, буд.28А)
про визнання недійсною додаткової угоди до договору
Представники сторін:
від позивача: Прядко О.Д. адвокат
від відповідача: Данилова К.А. авокат
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім" Магістральний дизель" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом про стягнення 1 118 313,26 грн. боргу, 225 202,59 грн. пені, 62529,25 грн. 3% річних, 272124,08 грн. інфляційних втрат, 30904,74 грн. збитків, посилаючись на неналежне виконання Приватним акціонерним товариством "Київ - Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" зобов'язань з оплати послуг з ремонту тепловозу, вузлів та деталей до тепловоза серії ТГМ-4 по договору № 43 від 30.06.2015.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2017 порушено провадження за вказаним позовом та призначено розгляд справи на 23.01.2017.
19.01.2018 до суду від позивача за первісним позовом надійшли додаткові матеріали по справі.
Ухвалою суду від 23.01.2018 у зв'язку із набранням чинності нової редакції Господарського процесуального кодексу України, справу № 910/22102/17 вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 15.02.2018.
23.01.2018 відповідачем подано зустрічну позовну заяву, в якому просить визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 11.09.2015 до договору № 43 від 30.06.2015, якою сторонами визначено остаточну вартість ремонту об'єкта у розмірі 2 227 844,48 грн.
Позовні вимоги за зустрічним позовом мотивовані тим, що вказана угода до договору підписана від імені ПрАТ "Київ - Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" директором Ольшанської філії Авраменком В.О. із перевищенням повноважень, оскільки виконавчий орган юридичної особи жодного погодження на збільшення вартості договору з 1 720 156,10 грн. до 2 227 844,48 грн. не надав. що є підставою для визнання правочину недійсним відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України.
24.01.2018 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заявляє про безпідставність та необґрунтованість вимог за первісним позовом, зазначаючи, що реальною ціною договору є 1 720156,10 грн., дозволу на підписання/укладання Директором Авраменком В. О. Ольшанської філії додаткової угоди № 1 від 11.09.2015 року до Договору, якою збільшено суму договору на 507 688,38 грн. Правлінням ПрАТ "Київ - Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" не надавалось, угода підписана з перевищенням повноважень. Вказує,що Акт наданих послуг № 94 від 30.12.2015 не відповідає умовам договору.
Пояснює, що об'єкт ремонту не переданий за відповідним Актом передачі-приймання наданих послуг та об'єкту; відповідачем по договору було сплачено 1 110 780,18 грн., що становить 65% від ціни договору, проте ремонт об'єкта не завершений, тому несплата 35% до моменту закінчення ремонту, виправлення неякісно наданих послуг та передачі об'єкту виконавцем замовнику вважає правомірним. Також заявляє про пропуск позивачем строку позовної давності щодо стягнення пені, безпідставність вимоги про стягнення збитків з огляду на відсутність доказів понесення витрат на зберігання об'єкта, передачі його на зберігання до локомотивного депо Гребінка ДП «Південної залізниці».
Ухвалою суду від 25.01.2018 зустрічну позовну заяву прийнято до спільного розгляду з первісним позовом та об'єднано їх в одне провадження.
12.02.2018 до суду від позивача за первісним позовом надійшла відповідь на відзив, в якій обґрунтовує, що директор Ольшанської філії Авраменко В.О. при підписанні спірної додаткової угоди № 1 діяв від імені замовника на підставі довіреності № 220 від 24.12.2014, якою вказаній особі надано повноваження укладати договори. Зазначає, що при передачі на ремонт тепловозу та укладення відповідного договору неможливо було визначити остаточну вартість ремонту об'єкта, збільшення остаточної вартості робіт обумовлене п.3.3 договору; Акти приймання-передачі від імені замовника були підписані директором Сумської філії ПрАТ «Києво-Дніпровського МППЗТ», оскільки тепловоз перебував на її балансі, був цією філією відправлений на ремонт, що підтверджується накопичувальною карткою, відомістю № 10080156 від 10.08.2015, Ольшанською філії здійснювалось затвердження документів. оскільки вона здійснювала оплату за ремонт.
В обґрунтування своєї позиції вказує, що акти наданих послуг № 54, № 73, № 94 по договору підписані сторонами без зауважень, претензій по об'єму, якості та строкам виконання робіт замовник не висловлював, часткову оплату здійснено по виставлених рахунках, що свідчить про прийняття робіт та виникнення обов'язку з оплати їх вартості; доказів незадовільного технічного стану тепловозу, не завершення ремонту тощо відповідачем не надано.
Позивач погоджується з доводами відповідача щодо пропуску строку позовної давності щодо стягнення пені, в решті позов просить задовольнити у повному розмірі.
14.02.2018 до суду від позивача за первісним позовом надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, відповідно до якого стверджує про необхідний обсяг повноважень директора Ольшанської філії Авраменка В.О. на підписання спірної додаткової угоди № 1, вказує, що статут відповідача не містить положень щодо необхідності наявного дозволу або процедури затвердження договорів, укладених від імені товариства; Головою Правління ПрАТ «Києво-Дніпровського МППЗТ» Панкратовим В.І. була підписана довіреність № 202 від 24.12.2014, якою надано повноваження директору Ольшанської філії Авраменку на підписання договорів, додаткових угод без обмеження повноважень по сумі угод, які він має право укладати, тому угода є такою, що підписана повноважним представником замовника, здійснення оплати по рахунку за актом № 94, який укладений після підписання цієї угоди, свідчить про схвалення юридичною особою вказаного правочину. У задоволенні зустрічного позову просив відмовити.
15.02.2018 до суду від відповідача за первісним позовом надійшло клопотання про застосування строків позовної давності, додаткові матеріали по справі, клопотання про призначення судової експертизи.
15.02.2018 в судовому засіданні оголошено перерву до 06.03.2018.
02.03.2018 до суду від позивача за первісним позовом надійшли додаткові матеріали по справі, заперечення проти клопотання про призначення судової експертизи.
05.03.2018 до суду від відповідача за первісним позовом надійшло клопотання про витребування доказів, заперечення на відповідь на відзив.
06.03.2018 до суду від відповідача за первісним позовом надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 06.03.2018 відмовлено відповідачу в клопотанні про витребування доказів відповідно до ч.1 ст.81 ГПК України та відкладено розгляд справи на 05.04.2018.
07.03.2018 до суду від відповідача за зустрічним позовом надійшло клопотання про витребування доказів.
04.04.2018 до суду від позивача надійшли додаткові матеріали по справі, заперечення на відповідь на відзив.
05.04.2018 через канцелярію суду позивачем подано клопотання про витребування оригіналу письмового доказу, заперечення проти клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
В судовому засіданні 05.04.2018 оголошено перерву до 19.04.2018.
Ухвалою від 19.04.2018 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Магістральний дизель" у задоволенні клопотання про витребування оригіналу письмового доказу, про витребування доказів та клопотання та про призначення судової експертизи, закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 17.05.2018.
Ухвалою суду від 08.05.2018 у зв'язку з відрядженням судді на навчання, розгляд справи по суті перепризначено на 24.05.2018.
24.05.2018 до суду від відповідача за первісним позовом надійшов попередній розрахунок судових витрат.
В судовому засіданні 24.05.2018 оголошено перерву до 05.06.2018.
04.06.2018 до суду від позивача за первісним позовом надійшов попередній розрахунок судових витрат.
Представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні 05.06.2018 підтримав первісні позовні вимоги та заперечив проти задоволення зустрічних позовних вимог, представник відповідача за первісним позовом заперечив проти задоволення первісних позовних вимог та підтримав зустрічні позовні вимоги.
В судовому засіданні 05.06.2018 оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до ст.240 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, господарський суд,-
30.06.2015 між Приватним акціонерним товариством «Київ - Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» (далі - відповідач за первісним позовом, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім «Магістральний дизель" (далі- позивач за первісним позовом, виконавець) укладено договір № 43.
Відповідно до п. 1.1. договору, виконавець зобов'язується, надати послуги з ремонту тепловозів, вузлів та деталей до тепловозів серії ТГМ-4, ТГМ-6 замовника, а замовник зобов'язується на умовах та в порядку визначеному цим договором, прийняти послуги та оплатити їх.
Період надання послуг - протягом терміну дії договору (п. 1.2. договору).
Відповідно до п. 3.1. договору визначено, що ціна договору згідно планової калькуляції на виконання капітального ремонту тепловоза серії ТГМ-4 складає 1 720 156,10 грн.
Вартість послуг, що є предметом закупівлі по даному договору визначається в калькуляціях, сформованих на підставі дефектних актів, що є невід'ємними частинами цього договору (п. 3.2. договору).
Пунктом 3.3 договору визначено, що ціна цього договору може бути зменшена або збільшена за взаємною письмовою згодою сторін.
Відповідно до п. 3.4. договору, остаточна вартість ремонту об'єкту визначається на підставі калькуляції, акта передання прийняття об'єкту, дефектної відомості, складеної після повного розбирання об'єкту, шляхом підписання додаткової угоди.
Як вбачається з матеріалів справи, у процесі проведення ремонтних робіт в результаті проведення огляду і дефектовки прихованих вузлів тепловоза ТГМ-4Б № 0304 було виявлено недоремонтовані деталі і вузли, що не входили в планову калькуляцію, про що сторонами був підписаний акт дефектовки від 09.09.2015, в якому вказано висновок комісії: у зв'язку із збільшення додаткового об'єму робіт по вузлах, агрегатах і комплектуючих тепловоза необхідно підготувати додаткову угоду про збільшення вартості робіт.
10.09.2015 сторонами було підписано Остаточну вартість ремонту по договору № 43 від 30.06.2015, відповідно до якої вартість ремонту склала 2 227 844,48 грн.
11.09.2015 ПрАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» в особі директора Ольшанської філії Авраменка В.О., що діяв на підставі Положення про філію, довіреності № 220 від 24.12.2014, та рішення Правління від 04.03.2015, протокол № 2 та ТОВ «Торговий дім «Магістральний Дизель» в особі директора Совпель В.М., який діє на підставі статуту, підписано Додаткову угоду № 1 до договору № 43 від 30.06.2015.
За умовами п.1 додаткової угоди, сторони на підставі п.3.4 договору та підписаної сторонами Остаточної вартості ремонту на капітальний ремонт тепловозу ТГМ-4Б№0304 визначили остаточну вартість ремонту на тепловозу ТГМ-4Б№0304 в об'ємі КР-1, яка складає 2 227 844,48 грн.
В подальшому додатковою угодою № 2 від 12.11.2015 сторонами були внесені зміни до договору, а також викладено п.5.6 договору в редакції «Після виконання ремонту, відправка об'єкту на адресу замовника буде проведена після остаточної оплати за надані послуги».
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження надання послуг (виконання робіт) за Договором, Сторонами були підписані та скріплені печатками акти № 54 від 16 вересня 2015 року на суму 344031,22 грн., № 73 від 05 листопада 2015 року на суму 688062,44 грн. та № 94 від 30 грудня 2015 року на суму 1195750,82 грн. на загальну суму 2 227 844,48 грн. та акт № 40 від 21.08.2015 на суму 1248,46 грн.
Вказані акти підписані сторонами без зауважень та заперечень.
Акт № 40 від 21.08.2015 на суму 1248,46 грн. сторонами оформлено відповідно до п. 5.1.Договору, яким визначено, що у разі доставки об'єкту силами Позивача за первісним позовом, Відповідач зобов'язаний компенсувати витрати протягом 10 (десяти) робочих днів на підставі рахунку.
Витрати на забирання (подавання) тепловоза ТГМ4Б №0304 та маневрову роботу склали 1248,96 грн., про що складено відповідний рахунок № 72 від 21.08.2015 року.
Пунктом 4.1. Договору передбачено, що Замовник сплачує за Послуги по факту їх виконання та виключно після підписання обома Сторонами Актів передання-прийняття наданих послуг та Об'єкту та передбачена поетапна здача робіт.
Водночас п. 4.3. встановлено що оплата здійснюється протягом 20 банківських днів з дня підписання поетапних (проміжних) Актів передання-прийняття та отримання Замовником рахунку-фактури.
На виконання умов договору сторонами були складені та підписані Акти передання-прийняття наданих послуг: акт № 54 на суму 344031,22 грн. - 16 вересня 2015 року, акт № 73 на суму 688062,44 грн. - 05 листопада 2015 року, акт № 94 на суму 1195750,82 грн. - 30 грудня 2015 року, по вказаних актах виставлено для оплати відповідні рахунки на оплату № 87 від 16.09.2015 на суму 344 031,22 грн., № 106 від 28.10.2015 на суму 688 062,44 грн., 127 від 17.12.2015 на суму 1 195 750,82 грн.
Згідно розрахунку позивача, загальна сума, яка підлягає оплаті Відповідачем складає 2 227844,48 грн. + 1248,96 грн. = 2 229 093,44 грн.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем здійснено оплати по договору на загальну суму 1 110 780,18 грн., а саме: оплата за збирання-подавання тепловоза 1248,96 грн. за платіжним дорученням № 7006 від 06.10.2015 по рахунку № 72; протягом жовтня 2015 року сплачено суму 344031,22 грн. згідно рахунку № 87 від 16.09.2015 (акт № 54), в листопаді-грудні 2015 сплачено суму 688 062,44 грн. згідно рахунку № 106 від 28.10.2015 (акт №73), та платіжними дорученнями № 7383 від 24.12.2015 на суму 1937,56 грн., № 47 від 19.01.2016 на суму 75 500,00 грн. здійснено оплату по рахунку № 127 від 17.12.2015.
Звертаючись з первісним позовом, позивач зазначає про неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань по договору № 43 від 30.06.2015 в частині оплати вартості виконаних та прийнятих робіт за актами по договору у повному обсязі, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 1 118 313,26 грн. боргу, а також нараховує за прострочення зобов'язання 225 202,59 грн. пені, 62529,25 грн. 3% річних, 272124,08 грн. інфляційних втрат по кожному акту наданих послуг, та просить стягнути з відповідача 30904,74 грн. збитків, понесених у зв'язку з понесенням витрат по збереженню тепловоза ТГМ-40304 відповідно до ст. 22, 623 ЦК України,ст. 224 ГПК України.
Заперечуючи проти позову відповідач, мотивуючи свої вимоги за зустрічним позовом про визнання додаткової угоди № 1 від 11.09.2015 недійсною вказує, що угода, якою збільшено остаточну вартість капітального ремонту тепловоза підписана від імені ПрАТ "Київ - Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" директором Ольшанської філії Авраменком В.О. із перевищенням повноважень, оскільки виконавчий орган юридичної особи жодного погодження на збільшення вартості договору з 1 720 156,10 грн. до 2 227 844,48 грн. не надав. що є підставою для визнання правочину недійсним відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України.
Відповідач у відзивах, запереченнях на відповідь на відзив окрім того зазначає про виконання неякісного ремонту, незадовільний технічний стан об'єкта ремонту, відсутність оформлення Акта приймання-передачі тепловоза з ремонту, що, за його стверджуваннями,є підставою для нездійснення повної оплати.
Судом встановлено, що укладений між сторонами договір № 43 від 30.06.2015, предметом якого є надання послуг з ремонту тепловозів, вузлів та деталей до тепловозів серії ТГМ -4, ТГМ-6 замовника, за своєю правовою природою є договором підряду, який є підставою для виникнення у його сторін прав та обов'язків, визначених цим договором.
Відповідно до ч.1 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням їх результату замовникові.
Виходячи із суті правовідносин сторін та наданих матеріалів, судом встановлено, що позивачем на виконання умов договору було надано послуги з ремонту тепловозу ТГМ4Б № 0304, сторонами складено та підписано Акти надання послуг № 40 від 21.08.2015 на суму 1248,96 грн. ( подавання, забирання тепловоза, маневрова робота), № 54 від 16.08.2015 на суму 344 031,22 грн. (повна розборка, мийка вузлів та агрегатів, дефектовка тепловозу), № 73 від 05.11.2015 на суму 688 062,44 грн. (ремонт гідропередачі, паливної апаратури та ін..), № 94 від 30.12.2015 на суму 1 195 750,82 грн. (монтаж-демонтаж дизеля, ремонт дизеля та ін.., підготовка тепловозу до слідування в холодному стані).
Вказані акти дійсно зі сторони замовника підписані та скріплені печаткою Сумської філії, і затверджені директором та печаткою Ольшанської філії, на чому наголошує відповідач.
Проте, до матеріалів справи долучені виставлені по вказаних актах рахунки на оплату № 87 від 16.09.2015 по Акту № 54, рахунок № 106 від 28.10.2015 по Акту № 73, рахунок № 127 від 17.12.2015 по акту № 94, по яких відповідач здійснював оплату, остання оплата здійснена 19.01.2016 на суму 75 500,00 грн. по рахунку № 127, що спростовує доводи відповідача про підписання вказаних актів не уповноваженою особою, невідповідність акту № 94 умовам договору.
Відповідно до 4 ст.882 ЦК України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
Судом встановлено та відповідачем не спростовано, що сторонами на виконання умов договору підряду було підписано акти наданих послуг без будь-яких зауважень, на загальну суму 2 229 093,44 грн., враховуючи акт № 40 від 21.08.2015 на суму 1248,96 грн.
Відповідачем на виконання умов договору підряду було перераховано на користь позивача 1 110 780,18 грн., а отже неоплаченими залишились роботи на суму 1 118 313,26 грн.
Доводи відповідача про те, що позивачем не були виконанні умови щодо передачі йому тепловоза, наявність недоліків виконання робіт, у зв'язку з чим строк для повного розрахунку не настав, суд відхиляє з огляду на те, що при прийнятті замовником виконаних підрядником за договором робіт, шляхом підписання без будь-яких зауважень актів приймання виконаних підрядних робіт, замовник фактично підтверджував належне виконання позивачем зобов'язань, оформлених цими актами, стверджування про наявність недоробок, незадовільний технічний стан об'єкта ремонту не підтверджені належними засобами доказування.
Відповідач у відзиві на позовну заяву вказує, що протоколом №2 засідання правління від 04.03.2015 було затверджено укладання договору з позивачем на суму 1 720 156,10 грн., а дозволу на укладання додаткової угоди №1 від 11.09.2015, якою було збільшено суму договору на суму 507 688,38 грн. не надавалось.
Проте, в матеріалах справи міститься довіреність №220 від 24.12.2014 відповідно до якої директору Ольшанської філії Авраменко В.О. були надані повноваження на укладання договорів на закупівлю товарів. Крім того, відповідно до п.8.9.3. Положення про філію, директор на підставі довіреності укладає угоди, договори від імені товариства. Ні статутом ні положенням про філію, ні довіреністю не встановлено обмежень директора Ольшанської філії на укладання додаткових угод та не встановлені суми на які можуть укладатись договори.
Інші доводи відповідача, викладені у відзиві та запереченнях не підтверджені належними доказами.
Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин та підтвердження наявності обставин звільнення його від відповідальності за неналежне виконання зобов'язання щодо оплати наданих послуг в розумінні норм чинного законодавства України.
Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми 1 118 313,26 грн. основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
За прострочення виконання зобов'язань позивач у первісному позову нараховує по кожному акту наданих послуг пеню у розмірі 225 202,59 грн., 62529,25 гн.3% річних, 272 124,08 грн. інфляційних втрат.
Пунктом 7.2.2 Договору передбачено, що на вимогу виконавця замовник у разі несвоєчасної оплати за послуги зобов'язаний сплатити виконавцю неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період невиконання зобов'язань від суми заборгованості за кожний день прострочення , але не більше суми заборгованості.
Позивачем заявлено до стягнення 225 202,59 грн. пені, нарахованої по кожному акту за період з 15.10.2015 по 04.01.2016 включно.
Відповідачем заявлено про застосування позовної давності щодо вимог по пені.
Згідно зі ст. 256 ЦК України позовною давністю є строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 258 ЦК України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Частиною 2 вказаної норми ЦК України встановлено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Як вбачається з поданого позивачем розрахунку, прострочення відповідача та нарахування пені розпочалось з 15.10.2015, 04.12.2015, 02.02.2016, проте, з даним позовом позивач звернувся до суду лише 08.12.2017 (відмітка на позовній заяві), тому суд вважає, що позивач пропустив строк позовної давності, встановлений законом для стягнення пені.
Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Оскільки строк позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем, для заявлених позивачем вимог про стягнення пені сплив, а судом не встановлено обставин, передбачених ст. 268 Цивільного кодексу України або іншими законами для його поновлення, то за таких обставин підстави для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 225 202,59 грн. відсутні.
Нараховані позивачем на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України 272 124,08 грн. інфляційних втрат, 62 529,25 грн. 3% річних по кожному акту окремо за період з 15.10.2015 по 07.12.2017 (дата звернення з позовом), після перевірки правильності нарахування задовольняються судом частково у сумі 62 442,34 грн. 3% річних, 272 124,08 грн. інфляційних втрат, виходячи з того, що позивачем при розрахунку до періоду нарахування боргу двічі включено один і той самий день та не враховано, що день оплати рахується днем існування боргу у сумі, що існувала до оплати, борг підлягає зменшенню з наступного дня, враховуючи оплату.
Відповідач свого контррозрахунку суми позову не надав, стверджувань позивача не спростував.
Вимоги про стягнення з відповідача збитків в сумі 30 904,74 грн. витрат по збереженню тепловоза серії ТГМ - 40304 на підставі ст. 224 ГК України, 22 ЦК України, судом не задовольняється, з огляду на наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками відповідно до пункту 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України, зокрема, є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Статтею 225 ГК України передбачено, що право на відшкодування завданих збитків виникає при наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків, причинного зв'язку між порушенням права та збитками, наявність винної поведінки.
Відсутність хоча б одного із вищеперелічених елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована, як правопорушення. Отже, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками.
Слід зазначити, відповідно до п. 5.4. договору, передбачено, що на період ремонту та до моменту відвантаження з ремонту, об'єкт передається виконавцю на відповідальне зберігання.
Пунктом 6.17 договору, зазначено, що виконавець на період ремонту зобов'язаний забезпечити зберігання об'єкту відповідно до існуючих нормативних та експлуатаційних документів.
Проте, умовами договору не визначено нарахування плати за період зберігання тепловозу, а також не встановлено віднесення цих витрат до збитків.
Матеріалами справи встановлено, що сторони не дійшли згоди щодо передачі тепловоза замовнику виконавцем з ремонту, враховуючи неврегульований спір щодо існування заборгованості за виконаний ремонт та її погашення у повному обсязі.
Крім того, умовами п.5.6 договору в редакції додаткової угоди № 2 від 12.11.2015 до договору визначено, що відправка об'єкта на адресу замовника після виконання ремонту буде здійснена після остаточної оплати за надані послуги, що також покладає на виконавця обов'язок зі збереження об'єкта в належному стані з метою передачі з ремонта, отримання оплати робіт у повному обсязі.
Саме лише посилання позивача у позовній заяву на Акти та платіжні доручення на оплату послуг та збереження, за відсутності доказів передачі об'єкта на зберігання до локомотивного депо Гребінка, не є належними доказами у справі.
Позивачем не доведено наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, понесення ним збитків внаслідок протиправної поведінки замовника по договору № 43 від 30.06.2015.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено складу господарського правопорушення, а саме: наявності самих збитків, заявлених до стягнення; протиправної поведінки відповідача за первісним позовом; причинного зв'язку між понесеними витратами та поведінкою відповідача за первісним позовом.
Отже, позовні вимоги про стягнення 30 904,74 грн. збитків є необгрунтованими та безпідставними, а тому у їх задоволенні слід відмовити.
Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку про задоволення первісного позову в частині стягнення 1 118 313,26 грн. основного боргу, 62 442,34 грн. 3% річних, 272 124,08 грн. інфляційних втрат. В решті позову належить відмовити.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст.129 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем за первісним позовом подано попередній розрахунок судових витрат.
Відповідно до п.1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Положеннями ст. 126 ГПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
В якості доказів понесення вказаних витрат представником позивача надано договір про надання правової допомоги в господарському процесі № б/н від 16.03.2017, укладений між позивачем та адвокатом Прядко О.Д., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1 від 29.12.2006, платіжне доручення № 1027 від 22.06.2017 на суму 15 000,00 грн.
Враховуючи ціну позову, обсяг наданих адвокатом позивача послуг, участь адвоката у судових засіданнях, докази оплати на суму 15 000,00 грн., суд задовольняє клопотання позивача про покладення на відповідача витрат на оплату послуг адвоката частково на суму 15 000,00 грн.
Зустрічні позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Київ - Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" ґрунтуються на наступному.
Як зазначалось вище, 30.06.2015 між Приватним акціонерним товариством «Київ - Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім «Магістральний дизель" укладено договір № 43 від 30.60.2015.
11.09.2015 між сторонами укладено Додаткову угоду №1 до договору.
Згідно до п. 1 додаткової угоди № 1, на підставі п.3.4 договору та згідно підписаної остаточної вартості ремонту на капітальний ремонт тепловозу ТГП -4 Б №0304 в об'ємі КР-1, сторони визначили остаточну вартість ремонту об'єкта, яка складає 2 227 844,48 грн.
В обґрунтування зустрічного позову відповідач стверджує, на підставі ст. 92, 203 ЦК України, ст. 207 ГК України, додаткова угода №1 від 19.01.2015 підлягає визнанню недійсною, оскільки правлінням не надавались погодження на укладення додаткової угоди директору Ольшанської філії Приватного акціонерного товариства "Київ - Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" Авраменко В.О.
Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьої, п'ятою, шостою ст. 203 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.
Частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Як вбачається з довіреності №220 від 24.12.2014, виданої позивачем за зустрічним позовом директору Ольшанської філії Авраменко В.О. були надані повноваження на укладання від імені товариства договори на закупівлю товарів, робіт та послуг, представлення в порядку, передбаченому законодавством України, законні права та інтереси Товариства з питань діяльності Ольшанської філії Товариства в усіх органах державної влади та місцевого самоврядування, перед фізичними особами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності.
Відповідно до п. 8.5. Положення про філію, директор філії здійснює свою діяльність на підставі довіреності, виданою йому Головою Правління.
Як встановлено п. 8.6. Положення про філію, у довіреності визначаються обсяг повноважень Директора при здійснені ним від імені Товариства юридичних дій і укладенні договорів.
Згідно до п. 8.7. Положення про філію, директор філії зобов'язаний надавати довіреність для ознайомлення третім особам під час взаємодії з ними у процесі договірних відносин.
Крім того, відповідно до п. 8.9.3 Положення про філію, директор на підставі довіреності укладає угоди, договори від імені Товариства.
Вказана довіреність не містить жодного обмеження повноважень директора Ольшанської філії Авраменко В.О., в тому числі в сумі договору.
Строк дії довіреності - до 31.12.2015.
Таким чином, в директора Ольшанської філії Авраменко В.О. були необхідні повноваження на укладення додаткової угоди № 1 від 11.09.2015.
Відповідно до п. 3.3. Договору № 43 від 30.06.2015, укладеного між Позивачем та Відповідачем, передбачено, що ціна договору може бути зменшена або збільшена за взаємною письмовою згодою сторін, при цьому остаточна вартість ремонту Об'єкту визначається на підставі калькуляції, акту передання-приймання об'єкту, дефектної відомості, складеної після повного розбирання Об'єкту, шляхом підписання додаткової угоди до цього договору (п. 3.4. договору).
Тобто, вже при підписанні договору сторони домовились про те, що ціна буде змінюватись.
Пунктом 9.4.15 Статуту відповідача визначено повноваження Голови Правління.
Саме Головою Правління Панкратовим В.І., в межах його повноважень, у відповідності до вимог ст. 246 ЦК України, була підписана довіреність № 220, якою було надано повноваження директору Ольшанської філії ПрАТ «Київ- Дніпровське МППЗТ» Авраменко В.О. на підписання як договорів, так і додаткових угод без обмеження повноважень по сумі угод, які він має право укладати, отже посилання позивача за зустрічним позовом на ч.3 ст. 92 ЦК України є безпідставні.
Крім того, позивачем за зустрічним позовом було сплачено кошти за всіма трьома актами по виставлених рахунках, тобто відбулося схвалення угоди у розумінні ст. 241 ЦК України.
Позивачем за зустрічним позовом не доведено та не надало суду доказів, які підтверджують, що в момент вчинення правочину стороною (сторонами) були недодержані вимоги, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України, а тому позовні вимоги про визнання недійсним додаткової угоди № 1 від 11.09.2015 задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати за зустрічним позовом покладаються на позивача за зустрічним позовом.
Керуючись ст.ст. 77, 86, 129, 232- 233, 236-240 ГПК України , господарський суд,-
1. Первісний позов задовольнити частково.
1.1.Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» (02092, м. Київ, вул. Алма-Атинська, буд. 37, код ЄДРПОУ 04737111) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Магістральний дизель» (02093,вул. м. Київ, Бориспільська, буд.28 А, код ЄДРПОУ 39354310) 1 118 313 (один мільйон сто вісімнадцять тисяч триста тринадцять) грн. 26 коп. основного боргу, 272 124 (двісті сімдесят дві тисячі сто двадцять чотири) грн. 08 коп. інфляційних втрат, 62 442 (шістдесят дві тисячі чотириста сорок два) грн. 34 коп. 3% річних та 21 793 (двадцять одну тисячу сімсот дев'яносто три) грн. 20 коп. судового збору, 15 000 (п'ятнадцять тисяч) витрат на професійну правничу допомогу. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
1.2.В решті первісного позову відмовити.
2.У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.
Повне рішення складено 19.06.2018.
Суддя О.М.Ярмак