ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
19.06.2018Справа № 910/2530/18
Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю., при секретарі судового засідання Максимець В.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дамбер»
до товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛК ВОРД»
про стягнення 284 987, 59 грн.
за участю представників сторін:
позивача: Гаро Г.О.
відповідача: не з'явились
Товариство з обмеженою відповідальністю "Дамбер" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Мілк Ворд" про стягнення 284 987, 59 грн., у тому числі: 204 660, 00 грн. - основного боргу, 9 338, 59 грн. - пені, 70 989, 00 грн. - штрафу.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що відповідач неналежним чином здійснює розрахунки за поставлений товар.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/2530/18. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 03.04.18.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.18 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та у зв'язку з відсутністю в судовому засіданні представників сторін, розгляд справи відкладено до 08.05.2018.
Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 08.05.2018 представник позивача подав заяви про забезпечення позову та збільшення розміру позовних вимог. Відповідно до поданої заяви про збільшення розміру позовних вимог, позивач просить суд стягнути з відповідача 298 661, 05 грн., у тому числі: 204 660, 00 грн. - основного боргу, 22 576, 13 грн. - пені, 526, 92 грн. - інфляційні втрати та 70 898, 00 грн. - штрафу.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання. Змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви (частина третя статті 46 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи, що заява позивача була подана в межах підготовчого провадження та наявні докази направлення заяви іншим учасникам справи, суд ухвалою від 08.05.2018 прийняв її до розгляду та відклав підготовче засідання на 29.05.2018.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.05.2018 відмовлено товариству з обмеженою відповідальністю "Дамбер" у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 14.05.2018 представник адвокатського об'єднання "Вовк та Партнери" подав повідомлення про розірвання з позивачем договору про надання правової допомоги № 1/23/02/2018 від 23.02.2018.
Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 25.05.2018 представник позивача подав клопотання про долучення до справи розрахунку витрат на професійну правничу допомогу.
Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 25.05.2018 представник позивача подав заяву про забезпечення позову.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2018 відмовлено товариству з обмеженою відповідальністю "Дамбер" у задоволенні заяви про забезпечення позову.
З метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору, суд ухвалою встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов. Однак, відповідач не скористався своїм правом та не подав письмовий відзив на позов, у судове засідання повноважного представника не направив, про дату, час і місце підготовчого судового засідання повідомлений належним чином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/2530/18 до судового розгляду по суті на 19.06.2018.
Представник позивача у судовому засіданні 19.06.2018 підтримав вимоги, викладені в позовній заяві та заяві про збільшення розміру позовних вимог та просив їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання, призначене для розгляду справи по суті не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Ухвали про відкриття провадження у справі та про відкладення розгляду справи були відправлені за адресою відповідача, вказаною у позовній заяві та яка відповідає місцезнаходженню відповідача відповідно до єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, однак повернуті на адресу суду з відміткою пошти про неможливість їх вручення.
Відповідно до частини сьомої статті 120 Господарського процесуального кодексу України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
У судовому засіданні 19.06.2018 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -
Товариством з обмеженою відповідальністю "Дамбер" (позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛК ВОРД» (відповідач) 13.12.2017 укладено договір поставки № 168-17, відповідно до якого позивач зобов'язався поставити в обумовлені терміни і передати у власність відповідача, а останній - прийняти і оплатити товар, що поставляється йому у рамках даного договору. Найменування, ціна асортимент, кількість і якість, умови оплати, базис поставки товару визначаються в додатках та специфікаціях на кожну поставку партії товару та видатковими накладними, доданими до договору та які є його невід'ємною частиною.
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України та статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Строк дії договору відповідно до пункту 7.4 договору № 168-17 від 13.12.2017 сторони встановили з 13.12.2017 по 31.12.2019.
За умовами пункту 3.1 договору № 168-17 від 13.12.2017 ціна товару встановлюється за угодою сторін і відображається в додатках та специфікаціях, що є невід'ємною частиною договору. Ціна на товар є фіксованою на період дії специфікації і зміні не підлягає. Розрахунки за поставлені товари за даною угодою проводяться в порядку і терміни, встановлені в додатках і специфікаціях до даного договору після приймання товару відповідачем по кількості згідно видаткової накладної, підписаної представником останнього (пункт 3.3).
Сторонами у справі 13.12.2017 укладено додаткові угоди № 1/17 від 13.12.2017 та № 2/18 від 10.01.2018 до договору поставки № 168-17 від 13.12.2017. За умовами угоди № 1/17 від 13.12.2017 позивач зобов'язався не пізніше 13.12.2017 поставити і передати у власність відповідача, а останній зобов'язався прийняти та оплатити товар - сироватку суху молочну демінералізовану в кількості 5 тонн та сухе знежирене молоко у кількості 1, 5 тонни загальною вартістю 202 500, 00 грн. За умовами угоди № 2/18 від 10.01.2018 позивач зобов'язався не пізніше 10.01.2018 поставити і передати у власність відповідача, а останній зобов'язався прийняти та оплатити товар - сироватку суху молочну демінералізовану в кількості 4 тонни загальною вартістю 92 160, 00 грн.
На виконання умов договору № 168-17 від 13.12.2017 у період з 13.12.2017 по 10.01.2018 позивач поставив, а відповідач прийняв сухе знежирене молоко та сироватку молочну демінералізовану на загальну суму 294 660, 00 грн., що підтверджується видатковими накладними № 149 від 13.12.2017 та № 11 від 10.01.2018, товарно-транспортними накладними, довіреністю на отримання, копії яких долучено до матеріалів справи, а оригінали оглянуто у судовому засіданні.
За умовами пункту 4.1 додаткової угоди № 1/17 від 13.12.2017 відповідач зобов'язався зробити оплату за фактично отриманий за зазначеною додатковою угодою товар в розмірі 100 % від загальної суми в строк не пізніше 27.12.2017, за угодою № 2/18 від 10.01.2018 у строк не пізніше 24.01.2018.
Втім, всупереч умов договору № 168-17 від 13.12.2017, відповідач не сплатив у повному обсязі вартість отриманого товару, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 204 660, 00 грн., яку позивач просить суд стягнути в судовому порядку.
З матеріалів справи вбачається про те, в гарантійному листі № 42 від 01.02.2018, копія якого знаходиться в матеріалах справи, відповідач визнав заборгованість за договором № 168-17 від 13.12.2017 у розмірі 204 660, 00 грн. та гарантував здійснити оплату згідно графіка у строк до 07.02.2018 - 112 500, 00 грн., до 16.02.2018 - 92 160, 00 грн.
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Згідно статті 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Позивач, 02.02.2018 звернувся до відповідача з вимогою № 3 про сплату заборгованості, яка залишилася останнім без відповіді та задоволення.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Оскільки факт поставки молочної продукції позивачем та отримання її відповідачем підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, встановлений строк остаточного розрахунку сплинув, а доказів оплати вартості товару суду не надано, позовна вимога про стягнення з відповідача 204 660, 00 грн. основного боргу підлягає задоволенню.
Під час розгляду справи судом встановлено, що відповідач вчинив господарське правопорушення, яке полягало у невиконанні прийнятих на себе зобов'язань за господарським договором в частині сплати заборгованості за поставлений товар.
Статті 216-218 Господарського кодексу України передбачають, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема, є господарські санкції.
Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відповідачем не надано суду будь-яких підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобов'язання сталось не з його вини.
Згідно пункту 2 статті 217 Господарського кодексу України, у сфері господарювання застосовуються наступні види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
У розумінні статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пунктом 5.2 договору поставки № 168-17 від 13.12.2017 встановлено, що в разі порушення грошових зобов'язань відповідач сплачує позивачу неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від вартості несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення за період з моменту порушення зобов'язання до повного його виконання та у разі прострочення оплати вартості поставленого товару більше як на сім календарних днів додатково сплачує штраф у розмірі 5 % від вартості поставленого товару, у разі прострочення оплати вартості товару більше ніж як на 21 календарний день додатково сплачує штраф у розмірі 10 % від вартості поставленого товару, у разі прострочення оплати вартості товару більше ніж як на 45 календарних днів сплачує штраф у розмірі 15 % від вартості поставленого товару.
Враховуючи вищенаведене, вимоги про стягнення 22 576, 13 грн. - пені (період з 28.12.2017 по 07.05.2018 з урахуванням часткової оплати та окремо по кожній накладній) та 70 898, 00 грн. - штрафу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Беручи до уваги, що втрати, пов'язані з інфляційними процесами в державі за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, суд вважає, що зазначену позовну вимогу є обгрунтованою.
З урахуванням наведеного, вимога про стягнення інфляційних втрат у розмірі 526, 92 грн. (період з 18.01.2018 по 31.03.2018) є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (частина друга статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
З вищенаведених статей вбачається, що до складу судових витрат у господарському судочинстві можуть включатись витрати на правничу допомогу адвоката. Відповідно до статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до договору про надання правничої допомоги № 15гп-р/18 від 26.04.2018 вирішення питання стягнення заборгованості з відповідача було доручено позивачем адвокату Гаро Г.О. У судовому засіданні інтереси позивача представляв адвокат (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 4205/10 від 17.10.2010).
Таким чином, суд встановлює, що у даному випадку сума витрат на професійну правничу допомогу може бути віднесена до складу судових витрат у розумінні статті 123 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи вищевикладене, суд задовольняє вимогу про стягнення 27 662, 91 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 123, 126, 129, 233, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Дамбер» до товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛК ВОРД» задовольнити повністю.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛК ВОРД» (01133, м. Київ, вул. Євгена Коновальця, будинок 31, офіс 107/2, ідентифікаційний код 38346157) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Дамбер" (18008, Черкаська область, м. Черкаси, вул. Смілянська, будинок 129, ідентифікаційний код 41485491) 204 660 (двісті чотири тисячі шістсот шістдесят) грн. 00 коп. - основного боргу, 22 576 (двадцять дві тисячі п'ятсот сімдесят шість) грн. 13 коп. - пені, 70 898 (сімдесят тисяч вісімсот дев'яносто вісім) грн. 00 коп. - штрафу, 526 (п'ятсот двадцять шість) грн. 92 коп. - інфляційні втрати, 4 479 (чотири тисячі чотириста сімдесят дев'ять) грн. 91 коп. - судового збору та 27 662 (двадцять сім тисяч шістсот шістдесят дві) грн. 91 коп. - витрати на професійну правничу допомогу.
3. Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 21.06.2018.
Суддя Т.Ю. Кирилюк