справа №619/4254/17
провадження №2/619/847/18
Заочне рішення
іменем України
15 червня 2018 року
м.Дергачі
Дергачівський районний суд Харківської області у складі: головуючого судді Нечипоренко І.М., за участю секретаря судового засідання Носачової І.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу №619/4254/17
ім'я (найменування) сторін та інших учасників справи:
позивач: ОСОБА_1,
відповідач: ОСОБА_2,
представник позивача: ОСОБА_3,
вимоги позивача: про стягнення суми.
Виклад позиції позивача.
Позивач просить суд ухвалити рішення, згідно якому стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 1411855,00грн посилаючись на те, що 24.04.2010 він позичив ОСОБА_2 грошові кошти у сумі еквівалентній 30000,00 дол. США, що за офіційним курсом НБУ на час укладення договору позики складало 237774,00грн. Факт одержання відповідачем вищезазначеної суми підтверджується договором позики від 24.04.2010, який він підписав власноручно, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за №757. Відповідач зобов'язався повернути йому зазначені у договорі позики грошові кошти у строк не пізніше 24.04.2015. Однак, у зазначений у договорі строк відповідач грошові кошти йому не повернув. Крім того, відповідач під будь-яким приводом ухиляється від виконання свого зобов'язання, та переховується від нього. Окрім суми боргу у розмірі 237774,00грн, відповідач повинен сплатити йому за 914 днів прострочки за період часу з 24.04.2015 по 24.10.2017 штрафні санкції у розмірі 0,5% від невиплаченої суми позики, що складає 1188,00грн за кожен день прострочки, у загальній сумі 1086289,00грн, три відсотки річних у розмірі 17827,50грн та інфляційні витрати у розмірі 69965,00грн, а всього 1411855,00грн.
Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся за останнім відомим місцем проживання, однак судова повістка разом з конвертом повернута до суду, у зв'язку з чим, відповідно до вимог ч.11 ст.128 ЦПК України відповідач був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи шляхом розміщення 30.05.2018 оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.
Представник позивача та позивач в судове засідання не з'явилися, надавши заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи за їх відсутності.
Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області суддею Кононихіною Н.Ю. від 12.01.2018 справу направлено за підсудністю до Зміївського районного суду Харківської області за підсудністю.
20.02.2018 ухвалою Зміївського районного суду Харківської області прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 28.03.2018 та відстрочено сплату недоплаченого судового збору до ухвалення рішення у справі.
Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 28.03.2018 справу направлено за підсудністю до Дергачівського районного суду Харківської області.
Ухвалою суду від 20.04.2018 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 18.05.2018.
18.05.2018 ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено до судового розгляду по суті справу на 15.06.2018.
Ухвалою суду від 15.06.2018 постановлено ухвалити заочне рішення.
Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.
Судом встановлено, що згідно договору позики від 24 квітня 2010 року ОСОБА_2 взяв у борг та зобов'язався повернути ОСОБА_1 борг в сумі 237774,00грн, що становить еквівалент 30000,00 дол. США в строк до 24.04.2015, що підтверджується договором позики посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстровано в реєстрі №757. (а.с.5).
Пунктом 3 Договору встановлено, що у разі несплати зазначеної в договорі суми в зазначений термін позичальник зобов'язується сплатити штрафні санкції в розмірі 0,5% від недовиплаченої суми позики за кожен день прострочки до повної виплати.
Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.
Гривня є законним платіжним засобом на території України (ч. 1 ст. 192 ЦК України).
Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (ч.2 ст.192 ЦК України).
Такими випадками є стаття 193, частина четверта статті 654 ЦК України, Закон України від 16 квітня 1991 року № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність», Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93, Закон України від 23 вересня 1994 року № 185/94 ВР «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».
Відповідно до ч. 1 ст.533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Отже, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України.
Разом із тим ч.2 ст.533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.
У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривні за офіційним курсом Національного банку України.
Згідно з ч. 3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти як засобу платежу при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається лише у випадку, передбаченому законом (ч. 2 ст. 192 ЦК України).
Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що незалежно від валюти боргу (тобто грошової одиниці, в якій обчислена сума зобов'язання), валютою платежу, тобто засобом погашення грошового зобов'язання і фактичного його виконання є національна валюта України - гривня.
Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 2 липня 2014 року № 6-79цс14, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України, є обов'язковою для судів.
Із матеріалів справи вбачається, що між сторонами, які є фізичними особами, виник спір з приводу порушення зобов'язань за договорами позики. Позивач як позикодавець за своїм правовим статусом не відноситься до суб'єктів, яким вказаними законами надано право на здійснення валютних операцій.
Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Приписи ст. 625 ЦК України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов'язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду України від 6 червня 2012 р. у справі № 6-49цс12, від 24 жовтня 2011 р. у справі № 6-38цс11). Отже, проценти, передбачені ст. 625 ЦК, не є штрафними санкціями (постанова Верховного Суду України від 17 жовтня 2011 р. у справі 6-42цс11).
Беручи до уваги те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді трьох процентів річних є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Суд погоджується з наведеними позивачем письмовими розрахунками, згідно якому: суми боргу у розмірі 237774,00грн відповідач повинен сплатити йому за 914 днів прострочки за період часу з 24.04.2015 по 24.10.2017 штрафні санкції у розмірі 0,5% від невиплаченої суми позики, що складає 1188,00грн за кожен день прострочки, у загальній сумі 1086289,00, три відсотки річних у розмірі 17827,50грн та інфляційні витрати у розмірі 69965,00грн, а всього 1411855,00грн.
Як передбачено ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на відповідача.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 640,00грн, ухвалою суду від 20.02.2018 відстрочено позивачу сплату недоплаченого судового збору у розмірі 7360,00грн до ухвалення рішення у справі, які підлягають стягненню з відповідача на користь держави.
Відповідно до ст. 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення суду приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.
Керуючись ст.ст. 7, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 24.04.2010 в розмірі 1411855,00грн. та сплачений судовий збір в розмірі 640,00грн., а всього 1412495,00грн. (один мільйон чотириста дванадцять тисяч чотириста дев'яносто п'ять гривень).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 7360,00грн (сім тисяч триста шістдесят гривень).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Відповідно до п.п.15.5 п.15 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи Апеляційному суду Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Дергачівський районний суд Харківської області, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне найменування (ім'я) сторін:
Позивач: ОСОБА_1: ІПН НОМЕР_1, місце реєстрації: 61000 АДРЕСА_1.
Відповідач: ОСОБА_2: ІПН НОМЕР_2, останнє відоме місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1.
Суддя І. М. Нечипоренко