Дата документу 18.06.2018 Справа № 554/4199/18
Провадження № 2/554/2223/18
18 червня 2018 суддя Октябрського районного суду м. Полтави Савченко Л.І., розглянувши позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний Банк» (ПАТ «ВіЕйБі Банк») в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, -
Позивач «Всеукраїнський акціонерний Банк» (ПАТ «ВіЕйБі Банк») в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.
В позовній заяві позивач, посилаючись на п. 6 Постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», зазначив, що вказана вимога оплачується судовим збором, як вимога немайнового характеру .
Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Абзацом 2 п. на п. 6 Постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» встановлено, що вимога заставодержателя про звернення стягнення на предмет застави оплачується судовим збором як вимога немайнового характеру, якщо така вимога пред'явлена після вирішення вимоги про виконання основного зобов'язання (стягнення заборгованості тощо). Вимога заставодержателя про звернення стягнення на предмет застави, пред'явлена до звернення до суду з вимогою про виконання основного зобов'язання, оплачується судовими збором як вимога майнового характеру. При цьому ціна позову визначається розміром виконання, на яке претендує заставодержатель за рахунок заставленого майна.
З позовної заяви та додатків до неї вбачається, що до відповідача не пред'являлася вимога про виконання основного зобов'язання (стягнення заборгованості тощо), якщо така вимога і пред'являлась, то позивачем не додано рішення суду чи інший документ на підтвердження цього.
З вище викладеного вбачається, що доводи позивача про те, що заявлена ним вимога є вимогою немайнового характеру є помилковими, тому суд вважає, що позивач повинен сплатити судовий збір, як за вимогу майнового характеру.
Згідно ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» розмір ставки судового збору за подання до суду юридичною особою позовної заяви майнового характеру складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб
Відповідно до п.3 ч.2 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
В порушення вказаної норми позивачем не визначено ціни позову, а саме вартості майна, на яке він прохає звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, що унеможливлює визначити розмір судового збору, який підлягає сплаті.
До матеріалів позовної заяви додана квитанція про сплату судового збору у сумі 1762 грн. та подано клопотання про відстрочення сплати судового збору у зв'язку із важким фінансовим становищем, обумовленим процедурою ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк».
За приписами ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов:1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сімї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Жодної з перерахованих умов, яка б давала право позивачу клопотати про відстрочення сплати судового збору не встановлено.
Крім того, особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі. При цьому оскільки статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже в тому числі й банківських установ, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.
Вказаною нормою передбачено право суду, а не його обов'язок щодо відстрочення сплати судового збору.
Обґрунтування обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору, виходячи з вимог ст. 136 ЦПК України покладається на особу, яка звертається з відповідним клопотанням.
До заяви не додано жодного доказу на підтвердження майнового стану сторони, крім рішення про продовження здійснення ліквідаційної процедури, а саме лише посилання позивача на складне фінансове становище не може бути підставою для відстрочення сплати судового збору.
Європейський суд з прав людини в рішеннях від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
В рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.
За таких обставин, заява про відстрочення сплати судового збору задоволенню не підлягає.
Частиною 1 ст.185 ЦПК України визначено, що суддя встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених у ст.175 і 177 цього кодексу, постановляє ухвалу, у якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача та надає йому строк для усунення недоліків.
Враховуючи, що позовну заяву складено з порушенням вимог ст.ст.175,177 ЦПК України, а саме не вказано ціну позову, що унеможливлює суд визначити розмір сплати судового збору, та не додано документ про сплату судового збору, суд приходить до висновку про залишення позовної заяви без руху з наданням позивачу строку для усунення наведених недоліків.
Керуючись ст.ст. 136, 175, 177, 185 ЦПК України, Законом України «Про судовий збір»,-
У задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства « Всеукраїнський акціонерний Банк» (ПАТ «ВіЕйБі Банк») в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору - відмовити.
Позовну заяву Публічного акціонерного товариства « Всеукраїнський акціонерний Банк» (ПАТ «ВіЕйБі Банк») в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором -залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити, що у випадку невиконання вимог, визначених ст. ст.175, 177 ЦПК України у наданий строк, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Л.І.Савченко