вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"12" червня 2018 р. м. Київ Справа № 911/421/18
Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., при секретарі судового засідання Брунько А.І., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінта-Трейд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансторгагро" про стягнення 27640,07 грн
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - довіреність б/н від 01.01.2018;
від відповідача: не прибув
Товариство з обмеженою відповідальністю "Сінта-Трейд" (далі - позивач) подало до господарського суду позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансторгагро" (далі - відповідач) 27640,07 грн, з яких: 23430,00 грн основного боргу, 2748,56 грн пені, 1014,23 грн 20% річних та 447,28 грн інфляційних втрат.
В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки від 13.10.2017 в частині несвоєчасної сплати боргу за отриманий товар.
Ухвалою від 19.03.2018 господарський суд відкрив провадження у справі та призначив підготовче засідання для її розгляду на 19.04.2018.
Ухвалами господарського суду Київської області від 19.04.2018 та від 21.05.2018 підготовче засідання неодноразово відкладалось.
Ухвалою від 05.06.2018 господарський суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 12.06.2018.
Представник позивача в засіданні суду позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив відповідача від 16.04.2018.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином.
Відповідно до відзиву на позовну заяву від 05.04.2017 вих. № 10 та заперечення на відповідь на відзив від 30.04.2018 вих. № 17, відповідач заявлені вимоги визнає частково на суму основного боргу, пені та інфляційних, в частині стягнення 20% річних в задоволенні позову просить відмовити, оскільки вважає, що позивач намагається стягнути з відповідача двічі пеню, а це суперечить приписам чинного законодавства.
Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши повідомлені обставини, які є достатніми для ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення, господарський суд, -
13.10.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сінта-Трейд" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансторгагро" (покупець) був укладений договір поставки (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити покупцю товари (запчастини та/або шини до транспортних засобів), а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, приймати товар та оплачувати його.
За п. 1.2 договору сторони погодили, що номенклатура, найменування, одиниця виміру, походження товару, загальна кількість, ціна на одиницю товару, що підлягає поставці цим договором, визначаються у рахунках-фактурах та/або видаткових накладних або інших передбачених чинним законодавством документах на товар, які є невід'ємними частинами договору та остаточно узгоджується сторонами на кожну окрему партію товару.
Згідно з п.п. 3.1, 3.3 договору покупець оплачує товар у розмірі 100% передплати шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника або внесення коштів у касу постачальника. Відвантаження товару здійснюється після фактичного надходження грошових коштів на поточний рахунок або в касу постачальника.
За згодою постачальника допускається відстрочення платежу до чотирнадцяти (14) календарних днів з моменту поставки товару, яка виражається в заповненні сторонами графи цього пункту договору про кількість днів відстрочення платежу.
Підставою для оплати є рахунок-фактура та/або видаткова накладна.
Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов вищевказаного договору, 17.10.2017 позивачем на умовах відстрочення платежу було поставлено, а відповідачем прийнято товар згідно з видаткової накладної № 4129 на загальну суму 28430,00 грн.
Як передбачено ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частина 1 статті 530 ЦК України визначає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Натомість суд встановив, що відповідач свої зобов'язання щодо здійснення розрахунків за товар у строки, визначені п. 3.1 договору, належним чином не виконав, сплативши на рахунок позивача лише частину боргу у сумі 5000,00 грн.
Таким чином, станом на дату звернення позивача до суду з даним позовом, борг відповідача по поставці йому товару, визначеного умовами договору від 13.10.2017, склав 23430,00 грн (28430,00 грн - 5000,00 грн)
Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Положення аналогічного змісту міститься в ст. 526 ЦК України.
Згідно зі ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З огляду на викладене, суд зазначає про обґрунтованість доводів позивача про стягнення з відповідача на його користь 23430,00 грн основної заборгованості, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань, визначених умовами договору від 13.10.2017.
Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Враховуючи, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача 2748,56 грн пені, слід зазначити, що пенею є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Частиною 2 статті 343 ГК України передбачено, що розмір пені за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Приписами п. 9.2 договору унормовано, що у випадку несвоєчасної оплати поставленої партії товару, покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальникапеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості партії товару за кожний день прострочення платежу.
Так, згідно з розрахунку позивача, здійсненого з урахуванням здійснених відповідачем проплат, сума пені нарахована позивачем до оплати за період з 01.11.2017 по 19.01.2018.
Здійснивши перерахунок пені, застосовуючи подвійну облікову ставку НБУ, яка діяла в період прострочення грошового зобов'язання, на суму боргу у розмірі 23430,00 грн, суд вважає, що до стягнення з відповідача підлягає пеня у розмірі 1432,76 грн. У стягненні 1315,80 грн пені слід відмовити за безпідставністю її нарахування.
Розглядаючи питання про обґрунтованість вимог позивача щодо нарахування і стягнення на свою користь з відповідача інфляційних та 20% річних, господарський суд враховує, що за ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Поряд з цим суд зазначає, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Тобто 3% річних та інфляційні втрати підлягають стягненню на підставі закону як вид відшкодування за завдані втрати незалежно від укладення договору, не є штрафними санкціями, право на нарахування яких виникає у зв'язку з невиконанням або несвоєчасним виконанням зобов'язань за договором, та не можуть ототожнюватися з останніми.
Відповідно до умов п. 9.2 договору сторони погодили відповідальність відповідача за прострочення ним оплати поставленої партії товару у вигляді 20% річних. Таким чином сторони визначили інший, ніж передбачений ч. 2 ст. 625 ЦК України, розмір процентів річних від простроченої суми грошового зобов'язання, яку зобов'язується оплатити відповідач у разі порушення виконання ним договірного зобов'язання.
Згідно з наявного в матеріалах справи розрахунку ціни позову, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні в сумі 447,28 грн за період 01.11.2017 - 19.01.2018, а також 1014,23 грн 20 % річних за аналогічний період.
Перевіривши проведені позивачем нарахування інфляційних та річних, господарський суд встановив, що їх суми обгрунтовані та вірні.
При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що повноваженнями відмовляти позивачу в стягненні з відповідача обґрунтовано нарахованих річних, ні за клопотанням відповідача, ні з власної ініціативи, суд не наділений.
Відповідно до ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судом встановлено, що відповідач позов за підставою та предметом в частині стягнення основного боргу, пені та інфляційних не оспорив, доказів сплати заборгованості та/або інших доказів на спростування позовних вимог суду не надав. Водночас вимоги позивача, в т. ч. щодо підстав стягнення з відповідача 20% річних, суд вважає доведеними належними та допустимими доказами у справі.
Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими у відповідності до вимог чинного законодавства, підтвердженими належними доказами, які є в матеріалах справи, та такими, що підлягають частковому задоволенню на суму 26324,27 грн, з яких: 23430,00 грн основної заборгованості, 1432,76 грн пені, 1014,23 грн 20 % річних та 447,28 грн інфляційних нарахувань. У частині стягнення з відповідача 1315,80 грн пені суд відмовляє.
Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 74-79, 129, 232, 233, 236- 238, 240, 241 ГПК України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансторгагро" (09109, Київська обл., місто Біла Церква, вулиця Київська, будинок 25, код ЄДРПОУ 37083040) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінта-Трейд" (04053, м.Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 37-41, код ЄДРПОУ 39958630): 23430 (двадцять три тисячі чотириста тридцять) гривень 00 копійок основної заборгованості, 1432 (одна тисяча чотириста тридцять дві) гривні 76 копійок пені, 1014 (одна тисяча чотирнадцять) гривень 23 копійки 20% річних, 447 (чотириста сорок сім) гривень 28 копійок інфляційних нарахувань та 1678 (одна тисяча шістсот сімдесят вісім) гривень 12 копійок судового збору.
3. У іншій частині позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: (http://court.gov.ua/fair/).
Повне рішення складено: 20.06.2018.
Суддя В.М. Антонова
Друк:
1 - в справу
2,3 - сторонам - рек. з повід.