ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
18.06.2018Справа № 910/22815/16
Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., за участю секретаря судового засідання Коверги П.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи
за позовом Заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 6 в інтересах держави в особі Київської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільна компанія "Каділлак, Шевролє"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Федерація професійних спілок України
про повернення земельної ділянки.
Представники учасників справи:
від позивача: Самелюк К.О., довіреність № 25-КМГ-1810 від 15.05.2018;
від відповідача: не з'явився;
від третьої особи-1: не з'явився;
від третьої особи-2: Багатченко Ю.В., довіреність № 11/01-42/1318 від 29.12.2017;
від прокуратури: Такташов О.Я., посвідчення № 044658 від 26.10.2016.
Заступник керівника Київської місцевої прокуратури № 6 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільна група "Каділлак, Шевролє" (далі - відповідач) про зобов'язання відповідача повернути територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,04 га, яка знаходиться за адресою: м. Київ, Залізничне шосе, 21 (обліковий код ділянки 82:254:030), привівши земельну ділянку у придатний для використання стан шляхом звільнення земельної ділянки від двох прибудов, які використовуються як автосалон.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач без оформлення передбачених статтями 125, 126 Земельного кодексу України документів, займає та використовує земельну ділянку площею 0,04 га під розміщення автосалону, у зв'язку з чим вказана земельна ділянка на підставі статті 212 Земельного кодексу України підлягає поверненню Київській міській раді як органу, який відповідно до статті 9 Земельного кодексу України наділений повноваженням щодо розпорядження землями на території міста Києва.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.05.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2017 у задоволені позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 22.03.2018 касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2017 у справі № 910/22815/16 Господарського суду міста Києва скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва від 03.04.2018 № 05-23/360 призначено повторний автоматичний розподіл справи №910/22815/16, за результатами якого справу передано для розгляду судді Грєховій О.А.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.2018 прийнято справу № 910/22815/16 до провадження, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 27.04.2018.
20.04.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Київської місцевої прокуратури № 6 надійшли письмові пояснення.
24.04.2018 Федерацією професійних спілок України через відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення по суті спору.
26.04.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надійшли пояснення по справі та розгляд справи без участі представника.
У судове засідання 27.04.2018 представники прокуратури, позивача та третьої особи-2 з'явилися, представники відповідача та третьої особи-1 не з'явилися, при цьому представник відповідача про причини своєї неявки суд не повідомив.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2018 підготовче засідання відкладено на 29.05.2018.
У судове засідання 29.05.2018 представник позивача та прокуратури з'явились, інші представники учасників справи не з'явились.
За результатом судового засідання, судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.06.2018, яку занесено до протоколу судового засідання.
У судове засідання 04.06.2018 представники позивача та прокуратури з'явились, інші учасники справи не з'явились.
За результатом судового засідання 04.06.2018, судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 18.06.2018, яку занесено до протоколу судового засідання.
У судове засідання 18.06.2018 представники позивача, прокуратури та третьої особи - 2 з'явились.
Третя особа - 1 явку своїх представників в судове засідання 18.06.2018 не забезпечила, про причини неявки суд не повідомила, хоча про місце, дату та час судового засідання була повідомлена належним чином.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвали суду направлялись судом рекомендованими листами з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01103, м. Київ, Шосе Залізничне, будинок 21, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.
З залучених до матеріалів справи листів, у яких відповідачу направлялися копії ухвал, вбачається, що дані листи суду було повернуто поштою з відмітками «Інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення» та відмітками «не значиться».
Відповідно до статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
При цьому, суд враховує, що відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Таким чином, суд доходить висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.
Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
При цьому, за приписами ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Зважаючи на викладене, оскільки неявка представника відповідача та третьої особи - 1 не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Представники позивача та прокуратури в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі.
Представник третьої особи-2 проти задоволення позову заперечив частково, в частині зобов'язання ТОВ "Автомобільна компанія "Каділлак, Шевролє" повернути самовільно зайняту земельну ділянку підтримав, в частині повернення земельної ділянки саме на користь позивача, заперечив.
На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
У судовому засіданні 18.06.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,
Під час здійснення процесуального керівництва досудового розслідування у кримінальному провадженні №42015101060000003 від 22.12.2015 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України, по факту порушення земельного законодавство, місцевою прокуратурою встановлено, що відповідач без оформлення передбачених ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України документів займає та використовує земельну ділянку площею 0,04 га під розміщення автосалону, про що свідчать Акти обстеження земельної ділянки № 816/06 від 11.11.2015, №161806-06 від 24.10.2016, складені спеціалістами Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Постановою Печерського районного суду м. Києва у справі № 1-п-17/12 від 29.08.2012 встановлено, що Щербина С.В., маючи умисел, спрямований на самовільне будівництво двох споруд на самовільно зайнятій земельний ділянці, з метою здійснення комерційної діяльності, перебуваючи на посаді директора ТОВ «Автомобільна група «Каділлак, Шевролє» вчинив самовільне будівництво двох споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці площею 0,04 га за адресою: м. Київ, Залізничне шосе, 21, під розміщення критих стоянок для автомобілів.
Факт здійснення відповідачем самовільного будівництва на спірній земельній ділянці підтверджується рішенням Господарського суду міста Києва від 05.07.2011 у справі № 47/26.
Враховуючи вищевикладене, прокурор вважає, що зайнята відповідачем земельна ділянка, відповідно до вимог статті 212 Земельного кодексу України, підлягає поверненню Київській міській раді, з приведенням означеної земельної ділянки у придатний для використання стан шляхом звільнення земельної ділянки від споруд.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.05.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2017 у задоволені позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 22.03.2018 касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2017 у справі № 910/22815/16 Господарського суду міста Києва скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Верховний Суд, скасовуючи судові акти попередніх судових інстанцій та скеровуючи справу на новий розгляд, у своїй постанові зазначив, що суди обох інстанцій не досліди питання про те, чи було укладено Федерацією договір оренди вказаної земельної ділянки і чи була здійснена його державна реєстрація.
В силу ч. 1 ст. 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Згідно ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Статтею 12 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Згідно з ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Розпорядження землями комунальної власності м. Києва, в тому числі надання земельних ділянок у власність чи у користування, у відповідності до ст. 9 Земельного кодексу України, Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» відноситься до виключних повноважень Київської міської ради як колегіального органу.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України «Про оренду землі» укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.
Згідно п. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
В силу приписів статті 6 Закону України «Про столицю України місто-герой Київ» місцеве самоврядування у м. Києві здійснюється територіальною громадою міста, в тому числі, через Київську міську раду.
Отже, єдиною підставою набуття права власності чи права користування земельними ділянками комунальної власності в м. Києві для громадян та юридичних осіб є відповідне рішення Київської міської ради.
Відповідно до пункту 34 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.
За приписами статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» міська рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
З матеріалів справи вбачається, що згідно з п. 3 рішення Київської міської ради № 335-1/1545 від 24.06.2004 вирішено оформити Федерації професійних спілок України (третя особа-2) право довгострокової оренди на 25 років земельної ділянки площею 0,98 га для експлуатації та обслуговування багатоповерхового гаража і допоміжних споруд на Залізничному шосе, 21 у Печерському районі м. Києва за рахунок частини земель, відведених відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 07.01.85 № 3/11 «Про відведення Українській республіканській раді професійних спілок земельної ділянки для будівництва багатоповерхового гаража по Залізничному шосе в Печерському районі», у зв'язку з переходом права власності на будівлю (свідоцтво про право власності від 03.04.2002 серія НП №66993).
Згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (ст. 126 Земельного кодексу України).
Таким чином, відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.
Разом з тим необхідно враховувати, що саме по собі встановлення наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. У вирішенні таких спорів необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо.
За приписами частин 1-3 статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.
Оренда земельної ділянки може бути короткостроковою - не більше 5 років та довгостроковою - не більше 50 років.
Положеннями статті 125 цього Кодексу у редакції, що діяла на час прийняття Київською міською радою рішення № 335-1/1545 від 24.06.2004, визначалося, що право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації (ч.2). Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється (ч.3).
Відтак, саме по собі рішення Київської міської ради без укладення договору оренди і його державної реєстрації не може свідчити про наявність у третьої особи-2 права користування земельною ділянкою.
При цьому, у матеріалах справи відсутні, та учасниками справи не надано, документів, що посвідчують право власності або право користування земельною ділянкою, як відповідачем так і третьою особою-2, в тому числі на умовах оренди.
Відповідно до ст. 189 Земельного кодексу України, ст. 20 Закону України «Про охорону земель» самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійснюється сільськими, селищними, міськими, районними та обласними радами.
Повноваження щодо здійснення самоврядного контролю за додержанням земельного законодавства, використанням та охороною земель в м. Києві відповідно до рішення Київської міської ради від 25.09.2003 №16/890 «Про Порядок здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель у м. Києві» покладено на Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Так, з матеріалів справи вбачається, що в межах повноважень, визначених вищевказаним рішенням Київської міської ради, Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) здійснено перевірку та складено акт обстеження земельної ділянки від 11.11.2015 № 816/06.
В Акті від 11.11.2015 № 816/06 зафіксовано, що обстежена земельна ділянка розташована в межах території, яка відповідно до рішення Київської міської ради від 24.06.2004 № 335-1/1545 оформлена Федерації професійних спілок України в довгострокову оренду на 25 років для експлуатації та обслуговування багатоповерхового гаража і допоміжних споруд на Залізничному шосе, 21 у Печерському районі м. Києва. Документи, що посвідчують право користування (власності) вказаною земельною ділянкою станом на 31.12.2012 в Департаменті земельних ресурсів зареєстровані не були. На земельній ділянці розташовані дві прибудови, які використовуються як автосалон, експлуатацію та обслуговування якого здійснює ТОВ «Автомобільна група «Каділлак, Шевролє» (код ЄДРПОУ 19359465). Загальна площа земельної ділянки під прибудовами близько 0,04 га. Документи щодо правового статусу у зазначених прибудов до Департаменту земельних ресурсів не надходили.
Також, в матеріалах справи наявний акт обстеження земельної ділянки від 24.10.2016 № 16-1806-06, складений Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в якому зафіксовано, що невстановленими особами на частинах земельної ділянки орієнтовно площею 0,04 га розміщено автосалони «Імперія Авто» та площею 0,01 га встановлено автомобільний газозаправний пункт.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки може відбуватись у тому числі шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.
Стаття 211 Земельного кодексу України передбачає, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення, зокрема самовільне зайняття земельних ділянок.
Згідно з п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.
Згідно з ч. 1-3 ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
Таким чином, оскільки матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження наявності у відповідача правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, відповідач самовільно зайняв спірну земельну ділянку, при цьому, оскільки матеріали справи також не містять доказів на підтвердження фактичного набуття Федерацією професійних спілок України права користування спірною земельною ділянкою, позовні вимоги про повернення спірної земельної ділянки саме на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про наявність у відповідача правових підстав для користування спірною земельною ділянкою.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. Позов задовольнити повністю.
2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Автомобільна компанія "Каділлак, Шевролє" (01103, м. Київ, Шосе Залізничне, будинок 21; ідентифікаційний код: 19359465) повернути територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради (01044, м. Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36; ідентифікаційний код: 22883141) самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,04 га, яка знаходиться за адресою: м. Київ, Залізничне Шосе, 21 (обліковий код ділянки 82:254:030), привівши земельну ділянку у придатний для використання стан шляхом звільнення земельної ділянки від двох прибудов, які використовуються як автосалон.
3. Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю "Автомобільна компанія "Каділлак, Шевролє" (01103, м. Київ, Шосе Залізничне, будинок 21; ідентифікаційний код: 19359465) на користь Прокуратури міста Києва (03150, м. Київ, вулиця Предславинська, будинок 45/9; ідентифікаційний код: 02910019) витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. та витрати за подання апеляційної та касаційної скарг у розмірі 3 169 (три тисячі сто шістдесят дев'ять) грн. 40 коп.
4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 20.06.2018.
Суддя О.А. Грєхова