ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.06.2018Справа № 910/3289/18
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.
за участю секретаря судового засідання: Яроменко І.В.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи
За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ УКРАЇНА»
до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українській страховий
стандарт»
Третя особа, без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1
про стягнення 5 029,37 грн.
Суддя М.Є.Літвінова
Без виклику представників учасників справи.
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія «ПЗУ Україна» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт» (далі - відповідач) про стягнення 5 029,37грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі Договору комплексного добровільного страхування приватного майна, загальної цивільно-правової відповідальності перед третіми особами, транспортного засобу та багажу, що ним перевозиться № RZ 014329 від 28.03.2017 з огляду на настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля "Toyota Camry", реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок чого до позивача перейшло право вимоги до відповідача, як страховика транспортного засобу, водієм якого було вчинено дану дорожньо-транспортну пригоду, а саме ОСОБА_1, яка керувала автомобілем марки "Daewoo Lanos", державний номер НОМЕР_2.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.03.2018 року було відкрито провадження у справі № 910/3289/18. Суд ухвалив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Частиною 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку, зокрема, позовного провадження (загального або спрощеного).
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні (частина 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України).
Пунктом 1 частини статті 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що малозначними справами є, зокрема, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З огляду на малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи характер спірних правовідносин та предмет доказування, справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження на підставі частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з частиною статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.03.2018р. прийнято рішення здійснювати розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження; запропоновано: відповідачу у строк протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали надати суду відзив на позовну заяву; позивачу протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов (якщо такий буде подано) подати відповідь на позов.
16.04.2018 року через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
25.04.2018р. через канцелярію суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,-
Між приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (надалі позивач) та ОСОБА_2 було укладено договір комплексного добровільного страхування приватного майна, загальної цивільно - правової відповідальності перед третіми особами, транспортного засобу та багажу, що ним перевозиться серії RZ 014329 выд 28.03.2017 року, за яким страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме автомобіля "Toyota Camry", реєстраційний номер НОМЕР_1 (надалі застрахований автомобіль).
03.06.2017 в місті Біла Церква сталася дорожньо - транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля під управлінням водія ОСОБА_3 та автомобіля "Daewoo Lanos", державний номер НОМЕР_2, під управлінням водія ОСОБА_1 (надалі третя особа).
В результаті дорожньо - транспортної пригоди було пошкоджено застрахований в Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Український страховий стандарт» було пошкоджено автомобіль.
Згідно з постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27.06.2017 року особою винною в скоєнні адміністративного правопорушення є водій ОСОБА_1.
Згідно з калькуляцією Audatex №182015 від 15.06.2017 вартість відновлювального ремонту пошкодженого застрахованого автомобіля становить 6029,37грн.
Згідно умов договору страхування відповідачем було сплачено Страхувальнику суму страхового відшкодування в розмірі 5 529,37грн. Виплата страхового відшкодування була здійснена позивачем у відповідності до статті 25 Закону України «Про страхування» на підставі заяви Страхувальника про настання страхового випадку від 06.06.2017р., страхового акту №UA2017060300004/L01/02 від 19.06.2017. Факт зазначеної виплати підтверджується платіжним дорученням №5663 від 22.06.2017.
Згодом стало відомо, що цивільно - правова відповідальність третьої особи на момент настання страхової події була забезпечена в Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Український страховий стандарт» (надалі відповідач) за договором обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/1920915 (надалі Поліс), яким передбачно ліміт відповідальності страховика за шкоду, завдану майну потерпілого в сумі 100 000,00 грн. та франшизу 500 грн. 00 коп.
Таким чином, з моменту виплати страхового відшкодування у позивача виникло право вимоги до відповідача по відшкодуванню спричиненого збитку в межах ліміту відповідальності страховика на суму 5 029 грн. 37 коп.
Відповідач у відзиві на позов, посилвся на те, що останнім визнаються позовні вимги в розмірі суми 4 024,48 грн., з огляду на наступне.
Оскільки страхове відшкодування, сплачене позивачем за договором КАСКО, було здійснене безспоредньо на рахунок потерпілого, а докази оплати на відновлювальний ремонт в матеріалах справи відсутні, з суми страхового відшкодування за полісом №АК/1920915, має бути вирахуваний ПДВ.
Таким чином, розрахунок суми страхового відшкодування здійснюється наступним чином:
6029,37 -1004,89-500,00-500,00=4024,48 грн., де:
6029,37 грн. - вартість ремонту згідно калькуляції Audatex №182015 від 15.06.2017р.
1004,89 грн. -ПДВ-20%(6029,37/6=1004,89)
500,00 грн. - франшиза, вирахувана Позивачем за договором КАСКО.
Крім того, відповідач зазначив, що позивач із заявою про виплату страхового відшкодування згідно вимог Закону не звертався до відповідача.
Позивачем було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог відповідно до якої останній просив суд стягнути з відповідача 4024,48 грн.
Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Матеріалами справи підтверджується, що транспортним засобом автомобіля "Toyota Camry", реєстраційний номер НОМЕР_1, яким керувала ОСОБА_1, цивільно-правова відповідальність якої застрахована відповідачем, що підтверджується полісом №АК/1920915 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача автомобілю марки "Daewoo Lanos", державний номер НОМЕР_2. Вказаним полісом передбачено франшизу в розмірі 500,00 грн., тому відповідач несе відповідальність в межах ліміту за вирахуванням франшизи.
Відповідно до статті 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.
Відповідно до статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Згідно пункту 36.4. статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Статтею 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов.
Таким чином, після виплати страхового відшкодування у позивача виникає право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.
Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Вина водія який керував автомобілем "Toyota Camry", реєстраційний номер НОМЕР_1, підтверджується Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27.06.2017р.у справі №357/6600/17.
Пунктом 37.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Таким чином, відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля "Daewoo Lanos", державний номер НОМЕР_2, відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.
Позивач виплатив страхове відшкодування у розмірі 5529,37 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 22.06.2017 №5663. Виплата була здійснена позивачем на підставі заяви страхувальника про настання страхового випадку від від 06.06.2017р., страхового акту №UA2017060300004/L01/02 від 19.06.2017, що підтверджено матеріалами справи.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Відповідно до статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
Відповідно до ст. 36.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.
Відповідачем було визнано суму позовних вимог в розмірі 4 024,48 грн., а саме сума страхового відшкодування зменшена на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість та франшизи вирахуваної позивачем.
Позивач погодився с позицією відповідача, у зв'язку з чим зменшив розмір позовних вимог, та просив суд стягнути суму страхового відшкодування в розмірі 4 024,48 грн.
Враховуючи визначені полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів розміри лімітів відповідальності та франшизи, суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати у розмірі 4 024 грн. 48 коп.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Відповідно до ч.1 п.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.
Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «ПЗУ УКРАЇНА» задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт» (04073, м. Київ, пров. Балтійський, 20, код ЄДРПОУ 22229921) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 40; п/р 26500032706901 в АТ «УкрСиббанк»; МФО 351005; код ЄДРПОУ 20782312) 4 024 грн. 48 коп. (чотири тисячі двадцять чотири гривні 48 коп.) - страхового відшкодування, 1 409,60 грн. (одну тисячу чотириста дев»ять гривень 60 коп.) - судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
4. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. Відповідно до частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
6. Відповідно до частини 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 20.06.2018 року.
Суддя М.Є. Літвінова