18.06.2018 Провадження № 3/425/348/18
Справа № 425/726/18
місто Рубіжне Луганської області
Рубіжанський міський суд Луганської області у складі головуючого - судді: Коваленко Дениса Сергійовича, секретар судового засідання: Гайворонська Інна Вікторівна, за участю ОСОБА_1, його захисника: ОСОБА_2, прокурора: Жоріна Сергія Олександровича,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, у приміщенні зали судових засідань Рубіжанського міського суду Луганської області, справу про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відносно ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1; паспорт НОМЕР_2, виданий Кремінським РВ УМВС України в Луганській області 24 жовтня 2008 року; працює: 56 державна пожежно-рятувальна частина з охорони об'єктів (місто Рубіжне) Головного управління ДСНС України у Луганській області, пожежний-рятувальник; проживає за адресою: АДРЕСА_1), за частиною 1 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
До Рубіжанського міського суду Луганської області, 23 березня 2018 року надійшов протокол №83 від 21 березня 2018 року про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, складений відносно ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт НОМЕР_2, виданий Кремінським РВ УМВС України в Луганській області 24 жовтня 2008 року, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1) за частиною 1 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі за текстом - КУпАП), з матеріалами.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, суддею для розгляду вказаних справ про адміністративні правопорушення визначено ОСОБА_3.
Аргументи держави Україна, в особі старшого оперуповноваженого Управління захисту економіки в Луганській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України, капітана поліції, ОСОБА_4, який склав протокол відносно ОСОБА_1 полягали у тому, що останній у 2016 році, займав посаду пожежного-рятувальника 56 державної пожежно-рятувальної частини з охорони об'єктів (міста Рубіжне) Головного управління ДСНС України у Луганській області, тобто вважався особою начальницького складу органу цивільного захисту, а отже мав статус особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а значить був і суб'єктом на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», в тому числі й в частині обов'язку подання щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2016 рік, до 01 травня 2017 року. ОСОБА_5 не виконав свого обов'язку, оскільки подав названу декларацію тільки 12 травня 2017 року, тобто несвоєчасно, при чому без поважних причин, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 172-6 КУпАП України.
Висновок прокурора, який представляв державу Україна у суді, полягав у тому, що зібрані особою, яка склала протокол докази, вказують на всебічність, повноту та об'єктивність встановлених цією особою обставин вчиненого ОСОБА_5 адміністративного правопорушення, а також правильність їх кваліфікації. А обсяг доказів є достатнім аби визнати ОСОБА_5 винним у вчиненні із непрямим умислом адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 172-6 КУпАП. І оскільки обставин, які пом'якшують або обтяжують адміністративну відповідальність ОСОБА_5 не має, на нього слід накласти штраф у межах санкції вказаної частини статті.
ОСОБА_1 не заперечував того, що він повинен був за 2016 рік, до 01 травня 2017 року подати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, але наполягав на тому, що на початку березня 2017 року він подав таку декларацію через сайт Національного агентства з питань запобігання корупції, підтвердженням чого є повідомлення яке він отримав від цього органу на свою електронну адресу: sanyaboga@mail.ru. Але після того, як начальник відділу кадрів повідомила йому про відсутність на сайті НАЗК його декларації, він подав її 12 травня 2017 року, фактично вдруге. Відтак, умислу не подавати або подати декларацію із порушенням строку її подання, у нього не було.
ОСОБА_7, звертав увагу суду на те, що склад адміністративного правопорушення, передбачений частиною 1 статті 172-6 КУпАП, в діях його клієнта відсутній. Оскільки правопорушення, у вигляді несвоєчасного подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може бути вчинено тільки з прямим умислом, а такого умислу в діях його клієнта не було.
Свідок ОСОБА_8, який був викликаний за клопотанням ОСОБА_5, надав суду такі показання: ОСОБА_1 є його підлеглим, який у його присутності, на сайті Національного агентства з питань запобігання корупції, за допомогою комп'ютера, заповнював і подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2016 рік, у березні 2017 року. При чому, ОСОБА_5 спочатку створив чернетку, а потім коли отримав довідку про свої доходи, заповнив декларацію повністю і подав її, шляхом натискання кнопки «подати декларацію», після чого він бачив повідомлення про успішне подання декларації.
А суд, на основі всебічного, повного та об'єктивного дослідження і оцінки кожного зібраного особою, яка склала протокол, доказів, а також у його сукупності з іншими доказами, які суд отримав під час розгляду справи в суді, встановив наступні обставини:
Відповідно до наказу Головного територіального управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Луганській області №150 від 15 травня 2013 року, ОСОБА_1 було призначено на посаду пожежного рятувальника 56 державної пожежно-рятувальної частини 3 державного пожежно-рятувального загону (міста Рубіжне), а також присвоєно спеціальне звання «рядовий служби цивільного захисту» з 15 травня 2013 року (а.с.12,13,23).
Десятого червня 2016 року, ОСОБА_5, як пожежному-рятувальнику 56-ї державної пожежно-рятувальної частини з охорони об'єктів (міста Рубіжне) Головного Управління ДСНС України у Луганській області, було присвоєно чергове спеціальне звання молодшого начальницького складу: молодший сержант служби цивільного захисту (а.с.34).
І з 10 червня 2016 року по 31 грудня 2016 року, а також з 01 січня 2017 року по 1 травня 2017 року, ОСОБА_5 займав саме цю посаду і перебував саме у вказаному спеціальному званні (а.с.9-11,32,33,34).
Відповідно до службової характеристики, ОСОБА_1 за час проходження служби характеризується позитивно. Грамотний, дисциплінований, сумлінний працівник. Добре володіє нормативними та керівними документами, які регламентують службову діяльність, правильно ними керується у службовій діяльності. З час служби до дисциплінарної відповідальності не притягався, морально стійкий, в побуті та на службі веде себе гідно (а.с.29).
Разом з цим судом встановлено, що 24 січня 2018 року начальником 56-ї державної пожежно-рятувальної частини з охорони об'єктів (міста Рубіжне) Головного управління ДСНС України у Луганській області, капітаном служби цивільного захисту, ОСОБА_9 було затверджено посадову інструкцію пожежного рятувальника зазначеної пожежно-рятувальної частини, з якою 25 січня 2018 року був ознайомлений і ОСОБА_1 (а.с.24-27).
І за цією інструкцією, ОСОБА_5, серед іншого, зобов'язаний вивчати та виконувати вимоги антикорупційного законодавства на службі та поза службою (а.с.24-27).
А з відомості про ознайомлення особового складу, названої 56-ї державної пожежно-рятувальної частини, із Законом України «Про запобігання корупції» вбачається, що ОСОБА_1 із змістом вказаного закону був ознайомлений (а.с.28).
Проте, за результатами пошуку в Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, з урахуванням роз'яснення, наданого Національним агентством з питань запобігання корупції щодо встановлення дати подання декларації, старшим оперуповноваженим Управління захисту економіки в Луганській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України, капітаном поліції, ОСОБА_4 було встановлено, що названу щорічну декларацію за 2016 рік ОСОБА_1 подав тільки 12 травня 2017 року, тоді як граничним терміном її подання було 30 квітня 2017 року (а.с.2-8,14,15-18).
У лютому 2018 року, названий капітан поліції опитав ОСОБА_5, який повідомив наступне: на початку 2017 року він отримав у ПАТ КБ „Приватбанк" електронний цифровий підпис для реєстрації на сайті НАЗК з метою подання вказаної декларації; на початку березня 2017 року, на сайті НАЗК він створив чернетку декларації, але не подав її, оскільки не мав відомостей про свої доходи за 2016 рік, водночас, після їх отримання вніс інформацію про доходи у декларацію та подав її, про що йому на електронну адресу: sanyaboga@mail.ru прийшло письмове повідомлення із підтвердженням подання декларації; 12 травня 2017 року, начальник відділу кадрів повідомила йому про відсутність на сайті НАЗК його декларації, що він особисто перевірив, і тому подав її 12 травня 2017 року, вдруге (а.с.9-11).
З огляду на отримані пояснення, та з урахуванням додатково отриманих доказів, на підтвердження вказаних вище обставин вважаючи, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, зокрема, несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, капітан поліції, ОСОБА_4, 21 березня 2018 року склав протокол №83 відносно ОСОБА_5 за вчинення ним адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, передбаченого частиною 1 статті 172-6 КУпАП та передав його, разом із зібраними доказами, на розгляд Рубіжанського міського суду Луганської області (а.с.21,22-29,30-31,32,33-34,2-8,37).
При цьому при складанні протоколу, ОСОБА_4 враховував, що актом обстеження окремих функцій інформаційно-телекомунікаційної системи «Єдиний державний реєстр декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» від 25 січня 2017 року, було засвідчено некоректну роботу програмного забезпечення в період з 01 січня 2017 року по 19 годину 30 хвилин 04 січня 2017 року, а з метою створення належних умов для суб'єктів декларування, протягом 24-28 березня 2017 року здійснювались заходи з оптимізації та переконфігурування обчислювальних ресурсів, що потребувало декількох зупинок та перезапусків окремих компонентів та названої системи в цілому (а.с.35). Тобто, на цій підставі ОСОБА_4 встановив, що ОСОБА_1 не подав декларацію без поважних причин (а.с.2-8).
Під час розгляду справи судом, Національне агентство з питань запобігання корупції повідомило суд про те, що ОСОБА_1 зареєструвався в інформаційно-телекомунікаційній системі „Єдиний державний реєстр декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування" 05 березня 2017 року. Також агентство надало суду назву, час та послідовність дій ОСОБА_5 у цій системі, як користувача «Єдиного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», за період з 01 січня 2017 року по 01 травня 2017 року (а.с.71-74).
І, за цими даними, ОСОБА_5 05 березня 2017 року створив чернетку декларації та здійснював на протязі цього дня заповнення та перегляд її розділів, а 09 березня та 10 березня 2017 року також здійснював перегляд і заповнення розділів декларації, яка була збережена ним як чернетка. Проте, останньою дією, яку вчинив ОСОБА_5 до 01 травня 2017 року було натискання 10 березня 2017 року кнопки „подати документ" та відкриття сторінки накладання електронного цифрового підпису (а.с.72-74).
І на підставі цих обставин, оцінюючи те, чи було вчинено ОСОБА_1 адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 172-6 КУпАП, застосовуючи наступні норми матеріального права, суд дійшов до таких висновків.
Положення пункту 22 частини 1 статті 92 Конституції України гарантують, що виключно законами України визначаються діяння, які є адміністративними правопорушеннями та відповідальність за них.
А законодавство України про адміністративні правопорушення, складається з Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі за текстом - КУпАП) та інших законів України (стаття 2 КУпАП).
Зокрема, частина 1 статті 172-6 КУпАП передбачає, що несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, тягне за собою накладення штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
При цьому, згідно з приміткою до цієї статті, суб'єктом правопорушень у цій статті є особи, які відповідно до частин першої та другої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» зобов'язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Особа, яка склала протокол відносно ОСОБА_1, вважає, що останній є суб'єктом правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 172-6 КУпАП, оскільки у 2016 та 2017 роках він займав посаду, що входить у перелік посад передбачених підпунктом «д» пункту 1 частини 1 статті 3 та частиною 1 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції», а тому повинен був подати вказану декларацію, при цьому своєчасно.
Встановлені судом обставини підтверджують те, що така кваліфікація є правильною, позаяк ОСОБА_5 з 15 травня 2013 року займає посаду пожежного рятувальника у службі цивільного захисту, а з 10 червня 2016 року має спеціальне звання молодшого сержанта служби цивільного захисту, що в силу положень пункту 15 „Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового та начальницького складу", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 593 від 11 липня 2013 року та підпункту „д" пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України „Про запобігання корупції", вказує на те, що він відносився до осіб начальницького складу органів та підрозділів цивільного захисту, а тому і до осіб, що зобов'язані, на підставі частини 1 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.
З урахуванням тієї лише особливості, що в силу положень пункту 6 Розділу ІІ Прикінцеві положення Закону України „Про внесення змін до деяких законів України щодо особливостей фінансового контролю окремих категорій посадових осіб" від 23 березня 2017 року №1975-VIII, обов'язок щодо подання названої декларації за 2016 рік, ОСОБА_5 повинен був виконати до 01 травня 2017 року.
За змістом частини 1 статті 172-6 КУпАП об'єктивною стороною цього адміністративного правопорушення є дія, у вигляді несвоєчасного подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, її суб'єктом.
Обставини встановлені судом у цій справі, вказують на те, що названу декларацію за 2016 рік, ОСОБА_5 дійсно подав тільки 12 травня 2017 року, тобто несвоєчасно, і особа, яка склала протокол, правильно виходила з того, що поважних причин несвоєчасного подання зазначеної декларації ОСОБА_5 не має. І хоча, у певний період часу (з 01 січня 2017 року по 04 січня 2017 року та з 24 по 28 березня 2017 року) з технічних причин, заповнити та подати декларацію було неможливо, цей час був незначним по відношенню до періоду декларування: з 01 січня 2017 року до 01 травня 2017 року. А доказів того, що в період з 05 січня 2017 року по 23 березня 2017 року, а також з 29 березня по 30 квітня 2017 року інформаційно-телекомунікаційна система «Єдиний державний реєстр декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» не працювала або давала збої у роботі, ОСОБА_5 не надав.
Також суд відзначає, що він врахував пояснення ОСОБА_1 та свідка, який був допитаний за його клопотанням, які підтверджували факт подання ОСОБА_5 означеної декларації ще у березні 2017 року та отримання повідомлення про успішне її подання, але відноситься до них критично, позаяк пояснення останнього та показання свідка, хоча і є засобами доказування, вони були не впевненими, постійно змінювались під час їх надання суду, а в деяких випадках навіть не узгоджувались між собою.
У зв'язку із цим, суд надає перевагу письмовим доказам, які надані суду Національним агентством з питань запобігання корупції, що не має прямої зацікавленості у результаті розгляду справи. Зокрема, суд надає перевагу, і розглядає як достовірні, письмові дані про усю сукупність і послідовність дій ОСОБА_1, як користувача «Єдиного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», за період з 01 січня 2017 року по 01 травня 2017 року (а.с.71-74).
З огляду на які, хоча ОСОБА_5 дійсно, 05 березня 2017 року створив чернетку декларації та здійснював на протязі цього дня заповнення та перегляд її розділів, а 09 березня та 10 березня 2017 року також здійснював перегляд і заповнення розділів декларації, яка була збережена ним як чернетка, останньою дією, яку вчинив ОСОБА_5 до 01 травня 2017 року було натискання 10 березня 2017 року об 11 годинні 10 хвилин кнопки „подати документ" та відкриття сторінки накладання електронного цифрового підпису.
Інших дій, як-то, проставлення відповідної відмітки в декларації перед її підписанням, як підтвердження ознайомлення з попередженням про настання відповідальності за подання недостовірних відомостей, а також підписання декларації шляхом накладення на неї власного електронного цифрового підпису, за даними агентства, ОСОБА_5 не вчинив (а.с.72-74).
Як вже вказувалось, в силу положень частини 1 статті 45 Закону України „Про запобігання корупції" особи, зазначені у пункті 1 частини першої статті 3 цього Закону, зобов'язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.
Відповідно до пункту 1 „Форми декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування", затвердженої рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 10 червня 2016 року №3, форма декларації складається не тільки з 16-ти розділів для заповнення, а й з правил заповнення форми декларації.
Так, згідно з пунктом 1 Правил заповнення декларації, декларація заповнюється та подається особисто суб'єктом декларування на веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції через власний персональний електронний кабінет суб'єкта декларування у системі Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, шляхом заповнення електронної форми.
У свою чергу, „Порядок формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування", що був затверджений цим же рішенням вказаного агентства у пунктах 1,2 та 8 визначав, що: суб'єкти декларування подають до Реєстру декларації шляхом заповнення електронних форм на веб-сайті Реєстру відповідно до технічних вимог до форм, через мережу Інтернет з використанням програмних засобів Реєстру у власному персональному електронному кабінеті після реєстрації в Реєстрі;після заповнення усіх необхідних полів форми документа суб'єкт декларування підписує документ накладанням на нього власного електронного цифрового підпису, але перед підписанням документа, суб'єкт декларування підтверджує ознайомлення з попередженням про настання відповідальності за подання недостовірних відомостей шляхом проставлення відповідної відмітки в документі.
З огляду на викладене та встановлені судом обставини, суд не може погодитись з аргументами захисника ОСОБА_1 (і його самого) у тій частині, що останній подав декларацію за 2016 рік ще у березні 2017 року, тобто своєчасно. Позаяк, суду не надано доказів того, що він після заповнення усіх необхідних полів форми декларації підписав її накладанням власного електронного цифрового підпису, а перед цим - підтвердив ознайомлення з попередженням про настання відповідальності за подання недостовірних відомостей шляхом проставлення відповідної відмітки у декларації.
Відтак, і оскільки порядок вчинення відповідних дій по заповненню декларації були унормовані нормативно-правовим актом Національного агентства з питань запобігання корупції, який був доведений до відома населення у порядку, передбаченому законом, суд виходить із того, що ОСОБА_1 не подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2016 рік, своєчасно, через власну недбалість. І відповідно, без поважних причин подав декларацію 12 травня 2017 року, тобто несвоєчасно.
Тому, і об'єктивна сторона вчиненого ОСОБА_5 діяння була кваліфікована особою, яка склала протокол, правильно.
Також особою, яка склала протокол, правильно визначено, що об'єктом правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 172-6 КУпАП є встановлений у державі Україна порядок управління, тобто передбачені Законом України „Про запобігання корупції" суспільні відносини, які виникають при застосуванні превентивних антикорупційних механізмів, зокрема при дотриманні особами, які уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, вимог фінансового контролю. І діяння вчинене ОСОБА_5, дійсно порушує ці суспільні відносини у сфері дотримання вимог фінансового контролю відповідними суб'єктами, тобто встановлений порядок управління.
Разом з цим, положення частини 1 статті 9 КУпАП передбачають, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Отже, склад будь-якого адміністративного правопорушення, що передбачене законом, характеризується єдністю чотирьох елементів: об'єкт і об'єктивна сторона та суб'єкт і суб'єктивна сторона. При цьому, не доведення або відсутність в діянні конкретної особи будь-якого з цих елементів, виключає склад відповідного правопорушення, а значить і адміністративну відповідальність за вчинення такого діяння.
Адміністративним правопорушенням, передбаченим частиною 1 статті 172-6 КУпАП, вважається несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Отже, означене адміністративне правопорушення, за особливостями конструкції, є правопорушенням із формальним складом, тобто правопорушенням, яке вважається закінченим з моменту вчинення такої дії, як несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. А тому, вчинення такого діяння не потребує настання і встановлення будь-яких наслідків.
У зв'язку із цим, ще однією особливістю такого правопорушення є те, що оскільки названі наслідки лежать за межами необхідних ознак об'єктивної сторони, а отже і складу адміністративного правопорушення, назване діяння може бути вчинено тільки з прямим умислом. Де, інтелектуальна ознака умислу полягає тільки в усвідомленні суспільно небезпечного характеру своєї дії, оскільки ставлення до наслідків тут не може виникнути. А от вольова ознака такого умислу обмежується бажанням особи вчинити таку дію, як несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
З огляду на це, суд вважає помилковими аргументи прокурора у тій частині, що адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 172-6 КУпАП, можна вчинити із непрямим умислом, оскільки у адміністративних правопорушеннях з формальним складом він виникати не може через відсутність у складі ознак об'єктивної сторони діяння, наслідків вчинення дії або бездіяльності, аналізуючи відношення до яких, встановлюється наявність чи відсутність в діянні особи непрямого умислу.
Вказаний висновок суду узгоджується і з положеннями статей 10 та 11 КУпАП, які визначають поняття умисної та необережної форми вини, в тому числі таких її видів, як прямий і не прямий умисел та необережність у виді самовпевненості і недбалості.
Разом з цим суд відзначає, що встановлені ним обставини вказують на те, що такої ознаки прямого умислу, як бажання подати декларацію несвоєчасно, тобто вольової ознаки прямого умислу, ОСОБА_1 не мав. А отже, прямого умислу при несвоєчасному поданні ним декларації за 2016 рік, 12 травня 2017 року, без поважних причин, у нього не було.
Такий висновок суду ґрунтується на тому, що до 01 травня 2017 року, ОСОБА_1 вчинив конкретні, хоча і не всі дії, прямо передбачені законодавством, як необхідні для своєчасного подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік (а.с.71,72-75).
Дійсно, він не вчинив усіх дій, що були необхідні для подання декларації вчасно, але суд переконаний у тому, що це відбулось внаслідок його власної недбалості. Через, що він і не зміг вчасно подати вказану декларацію.
При цьому суд враховує, що таку декларацію ОСОБА_1 подавав вперше у своєму житті. Але водночас, вчинені ним дії, на протязі лютого та березня 2017 року, зокрема: отримання ним електронного цифрового підпису, реєстрація ним в інформаційно-телекомунікаційній системі «Єдиний державний реєстр декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», створення ним чернетки декларації та заповнення усіх її розділів, а також натискання 10 березня 2017 року об 11 годинні 10 хвилин кнопки „подати документ" та відкриття сторінки накладання електронного цифрового підпису, на думку суду, переконливо свідчать про те, що бажання несвоєчасно подати декларацію за 2016 рік, у ОСОБА_1, не було.
Відтак суд констатує, що у його діянні, тобто несвоєчасному поданні, без поважних причин, 12 травня 2017 року декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 172-6 КУпАП, оскільки вказане діяння було вчинено ним без прямого умислу.
В силу положень частини 2 статті 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
А згідно з пунктом 1 частини 1 статті 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності складу адміністративного правопорушення.
Тож оскільки в діянні ОСОБА_1, склад адміністративного правопорушення, передбачений частиною 1 статті 172-6 КУпАП відсутній, провадження у справі слід закрити.
Відповідно до положень статті 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Тому враховуючи, що судом прийнято постанова про закриття провадження, судовий збір стягненню не підлягає.
Отже, керуючись статтями 1,2,7,8,9,10,11,40-1,172-6,221,245-253,254-255,268,271,272,276,277,279,280,283-285,287,294 КУпАП, суд,
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, щодо ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1; паспорт НОМЕР_2, виданий Кремінським РВ УМВС України в Луганській області 24 жовтня 2008 року; працює: 56 державна пожежно-рятувальна частина з охорони об'єктів (місто Рубіжне) Головного управління ДСНС України у Луганській області, пожежний-рятувальник; проживає за адресою: АДРЕСА_1) - закрити.
Постанову може бути оскаржено ОСОБА_1 та його захисникомдо Апеляційного суду Луганської області через Рубіжанський міський суд Луганської області протягом 10 (десяти) днів, з дня її винесення, шляхом подання апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. А у разі подання апеляційної скарги у вказаний строк, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після залишення апеляційної скарги без задоволення.
Повний текст постанови виготовлений 20 червня 2018 року.
Суддя Д.С.Коваленко